Рішення

від 12.06.2017 по справі 922/1478/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" червня 2017 р.Справа № 922/1478/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Байбака О.І.

при секретарі судового засідання Рученко К.Д.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства Державна продовольчо - зернова корпорація України , м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю Східна Телекомунікаційна Компанія , м. Харків про стягнення 10035,67 грн. за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 (довіреність № 824 від 30.12.2016 року.);

відповідача - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України", м. Київ (далі за текстом - позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Східна Телекомунікаційна Компанія", м. Харків (далі за текстом - відповідач) 10035,67 грн., з яких 5152,81 грн. основного боргу за укладеним між сторонами договором оренди нежитлового приміщення № 21 від 31.05.2013 р., 420,55 грн. 3% річних, та 4462,31 грн. інфляційних нарахувань.

Позов обґрунтовано з посиланням на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати поставленого позивачем товару в рамках зазначеного вище договору.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11.05.2017 р. вказану позовну заяву прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 29.05.2017 р.

Ухвалою суду від 29.05.2017 року розгляд справи був відкладено на 12.06.2017 р. в зв'язку з неявкою на судове засідання представника відповідача.

В процесі розгляду справи відповідач відзиву на позов не надав.

Позивач надав суду клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових документів, а саме, довідки ПАТ ДПЗКУ Харківський КХП № 2 від 12.06.2017 р. № 188 про погашення відповідачем основного боргу.

На судове засідання 12.06.2017 р. прибув представник позивача, який підтримав заявлений позов в повному обсязі, зазначив, що відповідач в процесі розгляду справи погасив основний борг за договором оренди нежитлового приміщення № 21 від 31.05.2013 р. в сумі 5152,82 грн.

Відповідач на судове засідання свого представника не направив, про причини неприбуття не повідомив.

В пункті 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції , зокрема зазначено, що Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Суд зазначає, що законодавство України, в тому числі ГПК України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із статтею 93 ЦК України та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

З метою повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, судом засобами поштового зв'язку направлялася копія ухвали від 11.05.2017 р. на адресу відповідача, зазначену в позовній заяві, та яка зазначена як юридична адреса підприємства відповідача в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців. Згідно з залученим до матеріалів справи витягом з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень від 15.06.2017 р. лист з копією ухвали повернуто за зворотною адресою .

На ту ж адресу судом направлено копію ухвали від 29.05.2017 р.

З урахуванням викладеного, судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 2.6. Інструкції з діловодства в господарських судах України, погодженої листом Вищого господарського суду України від 19.02.2013 р. та затвердженої наказом Державної удової адміністрації України від 20.02.2013 р. № 28.

Оскільки неявка на судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, суд вважає за необхідне розглядати справи за відсутності останнього, за наявними в матеріалах справи документами та матеріалами, як це передбачено ст. 75 ГПК України.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив:

Як свідчать матеріали справи, між позивачем - Публічним акціонерним товариством Державна продовольчо-зернова корпорація України в особі філії ПАТ Державна продовольчо-зернова корпорація України Харківський комбінат хлібопродуктів № 2 , як орендодавцем та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю Східна Телекомунікаційна Компанія , як орендарем, укладено Договір оренди нежитлового приміщення № 21 від 31.05.2013 р. (далі за текстом - Договір).

Відповідно до пункту 1.1 Договору Орендодавець передає, а Орендар приймає в часове платне користування нежитлове приміщення, що належить Орендодавцю (надалі іменується орендоване приміщення ).

За змістом п. п. 1.2, 1.3, 1.4 Договору, орендоване приміщення - нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 114, загальною площею 12.70 кв. м для розміщення офісу Орендаря.

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що розмір орендної плати за перший місяць користування приміщенням становить 829,55 грн. (вісімсот двадцять дев'ять грн.. 55 коп.) в т.ч. ПДВ в сумі 138,26 грн. При цьому відповідно до положень пункту 3.2 Договору розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць і перераховується не пізніше 15 числа місяця наступного за розрахунковим, згідно наданих рахунків та актів виконаних робіт.

Пункт 3.3 Договору встановлює, що вартість комунальних послуг Орендар сплачує окремо на підставі виставленого рахунку Орендодавцем.

Відповідно до п. 3.6 Договору Орендодавець зобов'язаний протягом 3 (трьох) робочих днів після закінчення місяця виставити Орендарю рахунок за користування приміщенням, а Орендар, згідно з п. 3.7 Договору, зобов'язався перераховувати на поточний рахунок Орендодавця орендну плату не пізніше 3 (трьох) робочих днів з моменту виставлення Орендодавцем рахунку.

Пункт 4.1 Договору встановлює обов'язок Орендодавця передати Орендарю приміщення по акту приймання-передачі майна, який підписується одночасно з цим договором.

Відповідно до п. 7.2 Договору Орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Пункт 9.1 Договору передбачає, що Договір вважається укладеним з моменту підписання акту приймання-передачі та діє до 31 серпня 2013 року.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов Договору Позивачем передано, а Відповідачем прийнято предмет оренди - нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 114, загальною площею 12,70 кв.м., що підтверджується актом приймання-передачі нежитлового приміщення від 31.05.2013, який підписаний обома сторонами та скріплений печатками.

Відповідно до додаткової угоди до Договору від 28.08.2013 р. та додаткової угоди № 1 до Договору від 27.13.2013 р. термін дії Договору був подовжений до 31.08.2014 року.

Матеріали справи свідчать про те, що сторони в процесі виконання умов договору підписували щомісячні акти здачі-приймання послуг по оренді приміщення за період з червня 2013 р по серпень 2014 р. включено (а.с. 24-37).

На підставі зазначених актів відповідач виставляв відповідачу до сплати відповідні щомісячні рахунки-фактури в порядку, визначеному п. 3.6.-3.7. договору.

Відповідно до додаткової угоди до Договору від 28.07.2014 Позивач та Відповідач прийшли згоди про розірвання з 01 серпня 2014 року Договору оренди нежитлового приміщення № 21 від 31.05.2013 р.

Як свідчать матеріали справи, на підставі п.п. 2.3 та 2.4 Договору Відповідач повернув Позивачу орендоване приміщення, що підтверджується актом приймання-передачі нежитлового приміщення від 31.07.2014, підписаного обома сторонами та скріплений печатками.

Проте, Відповідач в порушення п. 3.7 Договору, не сплатив в повному обсязі орендну плату за весь період користування орендованим майном та вартість спожитих комунальних послуг чим порушив умови Договору.

Станом на момент звернення позивача до суду заборгованість відповідача перед позивачем з орендної плати та вартості спожитих комунальних послуг за Договором становить 5 152,81 грн.

Даний розмір заборгованості також підтверджується щомісячними актами здачі приймання послуг з оренди приміщення, виписками з банківських установ з яких вбачається факт оплати відповідачем орендних платежів, а також складним між сторонами актом звірки взаєморозрахунків станом на 31.10.2014 р. (а. с. 65).

В надісланих позивачем на адресу відповідача претензії № 21/1юр від 21.01.2015 р. та листі вимозі № 100 від 24.03.2017 р. позивач вимагав від відповідача сплатити існуючий борг, проте, відповідач дані вимоги проігнорував, що і стало підставами для звернення позивача до суду з позовом по даній справі.

Крім того, в зв'язку з простроченням відповідачем своїх зобов'язань, позивачем нараховано до стягнення з останнього 4462,31 грн. інфляційних та 420,55 грн. річних за період прострочення з 06.08.2014 р. по 24.04.2017 р.

Разом з тим, в процесі розгляду даної справи відповідач сплатив на користь позивача основний борг за договором оренди нежитлового приміщення № 21 від 31.05.2013 р. в сумі 5152,82 грн., що підтверджується наданою позивачем довідкою ПАТ ДПЗКУ Харківський КХП № 2 від 12.06.2017 р. № 188, та не спростовується в судовому засіданні в процесі розгляду даної справи представником позивача.

Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що стали предметом спору, суд виходить з наступного:

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 1 ст. 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно з ч. 1 ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В пункті 2.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції , зокрема, зазначено, що будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи. Суд обґрунтовує своє рішення лише тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Подані докази не можуть бути відхилені судом з тих мотивів, що вони не передбачені процесуальним законом.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно зі ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно з п. 1-1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Як свідчать матеріали справи, станом на момент звернення позивача до суду з позовом по даній справі відповідач мав перед ним заборгованість за договором оренди в сумі 5152,81 грн., проте, в процесі розгляду даної справи відповідач сплатив на користь позивача цю заборгованість, що підтверджується наданою позивачем довідкою ПАТ ДПЗКУ Харківський КХП № 2 від 12.06.2017 р. № 188, та не спростовується в судовому засіданні в процесі розгляду даної справи представником позивача.

Зазначене свідчить про відсутність між сторонами предмету спору стосовно стягнення зазначеної заборгованості, та є підставами для припинення провадження щодо розгляду позову в відповідній частині на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача інфляційних витрат та 3% річних суд зазначає наступне:

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно зі ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз статті 625 ЦК України вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Таким чином, позивач має право на нарахування інфляційних та річних на підставі ст. 625 ЦК України незалежно від того, чи наділений чи ні він таким правом згідно з умовами укладеного між сторонами договору.

Факт прострочення відповідачем виконання зобов'язання зі оплати орендних платежів підтверджується матеріалами справи, та відповідачем жодним чином не спростовано.

Зазначене, з урахування вимог ст. 625 ЦК України надає право позивачу на нарахування інфляційних та 3% річних за таке прострочення, в т.ч. за зазначений позивачем в позовній заяві період прострочення з 06.08.2014 р. по 24.04.2017 р.

Перевіривши з урахуванням зазначених обставин здійснений позивачем розрахунок суд приходить до висновку про його часткову арифметичну невірність.

Разом з тим врахувавши той факт, що з урахуванням вимог ст. 83 ГПК України суд при винесенні рішення позбавлений права виходити за межі позовних вимог без відповідного клопотання сторони, і такого клопотання на його адресу не надходило, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 420,13 грн. річних та 4462,31 грн. інфляційних втрат.

В решті позову про стягнення річних слід відмовити в зв'язку з безпідставністю їх нарахуванням до стягнення.

Крім того, з урахуванням вимог ст. 44, 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача також підлягають стягненню судовий збір в сумі 1599,93 грн.

Разом з тим, суд вважає за необхідне звернути увагу позивача, що при зверненні до суду з позовом по даній справі він сплатив судовий збір в більшому розмірі, ніж це передбачено Законом України Про судовий збір . При цьому, повернення надмірно сплаченого судового збору здійснюється в порядку, визначеному цим законом.

Керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 4-5, 22, 44, 49, 75, п. 1-1 ст. 80, ст. 83, 84 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Східна Телекомунікаційна Компанія» (адреса: 61070, м. Харків, пров. Лісопарківський 1-й, буд. 1, к. 68; код ЄДРПОУ 35700777) на користь Публічного акціонерного товариства Державна продовольчо - зернова корпорація України (адреса: 01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 1, код ЄДРПОУ 37243279):

420,13 грн. 3% річних;

4462,31 грн. інфляційних втрат;

1599,93 грн. судового збору.

В частині позову про стягнення 5152,81 грн. основного боргу провадження у справі припинити.

В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 15.06.2017 р.

Суддя ОСОБА_2