Рішення

від 19.06.2017 по справі 904/6245/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13.06.2017 Справа № 904/6245/17

Суддя господарського суду Дніпропетровської області Новікова Р.Г. при секретарі судового засідання Яковлєвій А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький завод металевих рукавів", м. Запоріжжя

до Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат", м. Кам`янське, Дніпропетровська область

про стягнення 173163грн.87коп.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1, дов. №б/н від 01.06.2017р.

Від відповідача: ОСОБА_2, дов. №12 від 31.01.2017р.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Запорізький завод металевих рукавів" звернулось до Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" з позовом про стягнення суми основного боргу в розмірі 143746грн.36коп., пені в розмірі 16191грн.80коп., суми 3% річних в розмірі 1945грн.85коп. та інфляційної складової в розмірі 11279грн.86коп.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору №14-2045-02 від 08.12.2014р., в частині розрахунків за поставлений товар.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 31.05.2017р. порушено провадження у справі. Справу було призначено до розгляду в судовому засіданні на 13.06.2017р.

08.06.2017р. відповідач надав відзив на позов, в якому зазначив, що позивачем невірно здійснені розрахунки сум 3% річних та інфляційної складової. Крім того, відповідач зазначив, що стягнення пені за невиконання грошових зобов'язань договором не передбачене, внаслідок чого пеня нарахована безпідставно.

Також, 08.06.2017р. відповідач надав клопотання про надання розстрочки виконання рішення строком на три місяці. В обґрунтування вказаного клопотання відповідач посилається на скрутне фінансове становище його підприємства, втрату господарських відносин з постачальниками сировини з окупованих територій. Разом з тим, відповідач зазначає, що керівництвом його підприємства вживаються заходи по налагодженню фінансового становища Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат".

13.06.2017р. позивач надав заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до тексту якої просить зменшити суму основного боргу до 143476грн.36коп. Зменшення розміру суми основної заборгованості відбулось внаслідок допущеної помилки при складанні позовної заяви.

Перевіривши повноваження представника позивача, дослідивши обставини, викладені в заві та встановивши, що заява позивача про зменшення розміру позовних вимог відповідає вимогам чинного законодавства України, суд прийняв її до розгляду.

Таким чином, з урахуванням заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог, предметом розгляду у справі є стягнення з Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "Запорізький завод металевих рукавів" суми основного боргу в розмірі 143476грн.36коп., пені в розмірі 16191грн.80коп., суми 3% річних в розмірі 1945грн.85коп. та інфляційної складової в розмірі 11279грн.86коп.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд, встановив.

08.12.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Запорізький завод металевих рукавів" (далі - продавець) та Публічним акціонерним товариством "Дніпровський металургійний комбінат" (далі - покупець) підписаний договір №14-2045-02 (далі - договір). За умовами вказаного договору продавець зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити продукцію, іменовану надалі товар. Кількість, номенклатура, ціна, строки поставки товару, умови поставки (відповідно до ІНКОТЕРМС правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної ОСОБА_3 в редакції 2010 року) та умови оплати визначені в специфікаціях, прикладених до даного договору, що становлять його невід'ємну частину.

Відповідно до пункту 3.1 договору датою поставки автомобільним транспортом вважається дата, зазначена покупцем, у товарно - транспортній накладній або видатковій накладній, що іменовані далі товаросупроводжувальні накладні.

Згідно з пунктом 4.2 договору розрахунок за поставлений товар здійснюється на підставі рахунка, на умовах зазначених у специфікаціях, прикладених до договору, що становлять його невід'ємну частину. Після здійснення попередньої оплати ціна на товар не змінюється. Податкова накладна надається згідно чинного законодавства.

Відповідно до специфікацій №11 від 14.06.2016р. та №13 від 27.07.2016р. сторони узгодили поставку товару на загальну суму 523877грн.28коп. Вказані специфікації підписані та скріплені печатками сторін без зауважень та заперечень.

Відповідно до змісту вказаних специфікацій, покупець сплачу товар по факту поставки в продовж 30-ти банківських днів після отримання товару.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на суму 151305грн.96коп., що підтверджується видатковими накладними №РН-0000132 від 02.08.2016р., №РН-0000150 від 25.08.2016р., №РН-0000191 від 10.11.2016р., №РН-0000203 від 01.12.2016р., №РН-0000209 від 06.12.2016р. Товар згідно вказаних видаткових накладних був отриманий представником відповідача за довіреністю, жодних заперечень зазначені видаткові накладні не містять.

З наведеного вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Запорізький завод металевих рукавів" належним чином виконало свої зобов'язання з поставки товару за видатковими накладними №РН-0000132 від 02.08.2016р., №РН-0000150 від 25.08.2016р., №РН-0000191 від 10.11.2016р., №РН-0000203 від 01.12.2016р., №РН-0000209 від 06.12.2016р. на суму 151305грн.96коп.

Враховуючи умови оплати товару, визначені специфікаціями №11 від 14.06.2016р. та №13 від 27.07.2016р., відповідач був зобов'язаний сплати товар, отриманий згідно видаткової накладної №РН-0000132 від 02.08.2016р. в строк до 15.09.2016р. (включно); згідно видаткової накладної №РН-0000150 від 25.08.2016р. в строк до 06.10.2016р. (включно); згідно видаткової накладної №РН-0000191 від 10.11.2016р. в строк до 26.12.2016р. (включно); згідно видаткової накладної №РН-0000203 від 01.12.2016р. в строк до 17.01.2017р. (включно); згідно видаткової накладної №РН-0000209 від 06.12.2016р. в строк до 19.01.2017р. (включно).

Відповідач свої зобов'язання з оплати отриманого товару виконав частково, сплативши позивачу 7829грн.60коп., в рахунок часткового погашення заборгованості за видатковою накладною №РН-0000132 від 02.08.2016р.

Внаслідок неналежного виконання Публічним акціонерним товариством "Дніпровський металургійний комбінат" своїх грошових зобов'язань за договором №14-2045-02 від 08.12.2014р., у останнього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 143476грн.36коп.

З огляду на положення договору №14-2045-02 від 08.12.2014р. та специфікацій №11 від 14.06.2016р. та №13 від 27.07.2016р., строк виконання відповідачем грошових зобов'язань з оплати суми основного боргу в розмірі 143476грн.36коп. є таким, що настав.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Приписи частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Згідно статті 202 Господарського кодексу України та статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином. Відповідачем не були виконані грошові зобов'язання, доказів припинення відповідних зобов'язань перед позивачем у будь-який інший передбачений законом спосіб, відповідачем до матеріалів справи не надано.

Згідно із положенням статті 4 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обставини, на які посилається позивач в обґрунтування заявлених вимог про стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 143476грн.36коп., підтверджені матеріалами справи та не спростовані відповідачем. Тому суд дійшов висновку про правомірність вимог позивача в цій частині.

Крім того, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню за період з 16.09.2016р. по 22.05.2017р. в розмірі 16191грн.80коп.

Якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Як вбачається з умов договору №14-2045-02 від 08.12.2014р., розмір та базу нарахування пені за прострочення покупцем грошових зобов'язань з оплати товару в договорі не визначено.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, в якості підстави стягнення пені, позивач посилається на положення статті 231 Господарського кодексу України.

При цьому, штрафні санкції, передбачені абзацом третім частини другої статті 231 ГК України, застосовується за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було допущене прострочення виконання грошового зобов'язання за договором №14-2045-02 від 08.12.2014р., в частині оплати товару на суму 143476грн.36коп.

За наведених обставин, позовні вимоги про стягнення пені задоволенню не підлягають.

Крім того, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивачем заявлено до стягнення суму інфляційних витрат в розмірі 11279грн.86коп. за загальний період з вересня 2016р. по квітень 2017р. та 3% річних в розмірі 1945грн.85коп. за загальний період з 16.09.2016р. по 22.05.2017р.

Перевіривши розрахунок суми 3% річних, суд встановив, що він зроблений вірно та відповідає вимогам чинного законодавства. Таким чином, стягненню з відповідача підлягає сума 3% річних в розмірі 1945грн.85коп.

При перевірці розрахунку суми інфляційної складової, наданого позивачем, судом встановлено, що позивач невірно визначив період нарахування інфляційної складової.

Зокрема, позивачем не було враховане те, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

За результатом зробленого судом розрахунку, стягненню з відповідача підлягає сума інфляційних витрат за загальний з жовтня 2016р. по квітень 2017р. в розмірі 8807грн.31коп. В задоволенні позовних вимог про стягнення суми інфляційних витрат в розмірі 2472грн.55коп. слід відмовити.

Господарський суд на підставі статті 121 Господарського процесуального кодексу України має право за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Підставою для розстрочки рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про розстрочку рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення.

Дослідивши клопотання відповідача про надання розстрочки виконання рішення господарського суду на 2 місяці та позицію позивача щодо вказаного клопотання, суд дійшов висновку, що воно підлягає частковому задоволенню.

Надати Публічному акціонерному товариству "Дніпровський металургійний комбінат" розстрочку виконання рішення господарського суду із наступним графіком погашення заборгованості: до 30.06.2017р. - суму основного боргу в розмірі 143476грн.36коп.; до 31.07.2017р. - суму 3% річних в розмірі 1945грн.85коп., суму інфляційної складової в розмірі 8807грн.31коп. та судовий збір в розмірі 2313грн.44коп.

Судові витрати розподіляються відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене та керуючись нормами статей Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 4, 21, 22, 33, 34, 36, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький завод металевих рукавів" до Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" про стягнення суми основного боргу в розмірі 143476грн.36коп., пені в розмірі 16191грн.80коп., суми 3% річних в розмірі 1945грн.85коп. та інфляційної складової в розмірі 11279грн.86коп. - задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" (ідентифікацій код: 05393043; місцезнаходження: 51925, Дніпропетровська обл., м. Кам'янське, вул. Соборна, буд. 18-Б) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький завод металевих рукавів" (ідентифікаційний код: 32400171; місцезнаходження: 69000, АДРЕСА_1) суму основного боргу в розмірі 143476грн.36коп., суму 3% річних в розмірі 1945грн.85коп., інфляційну складову в розмірі 8807грн.31коп. та судовий збір в розмірі 2313грн.44коп.

Надати Публічному акціонерному товариству "Дніпровський металургійний комбінат" (ідентифікацій код: 05393043; місцезнаходження: 51925, Дніпропетровська обл., м. Кам'янське, вул. Соборна, буд. 18-Б) розстрочку виконання рішення господарського суду із наступним графіком погашення заборгованості: до 30.06.2017р. - суму основного боргу в розмірі 143476грн.36коп.; до 31.07.2017р. - суму 3% річних в розмірі 1945грн.85коп., суму інфляційної складової в розмірі 8807грн.31коп. та судовий збір в розмірі 2313грн.44коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання чинності рішенням.

В судовому засіданні від 13.06.2017р. проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст підписаний 19.06.2017р.

Суддя ОСОБА_4