Рішення

від 14.06.2017 по справі 905/1032/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14.06.2017 Справа № 905/1032/17

Суддя господарського суду Донецької області Бойко І.А. при помічнику судді Буховець С.А. розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю ДК УКРСОЮЗ , м. Запоріжжя

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ВЕНДІТОРЕ , Донецька область, м. Маріуполь

про: стягнення заборгованості у розмірі 54941,61 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю ДК УКРСОЮЗ , м. Запоріжжя, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ВЕНДІТОРЕ , Донецька область, м. Маріуполь про стягнення заборгованості у розмірі 54941,61 грн., а саме: 50703,36 грн. основного боргу, 3% річних у розмірі 325,06 грн., інфляційні нарахування у розмірі 912,66 грн., пені у розмірі 3000,53 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору поставки №3435 від 21.11.2016р., додаткова угода від 21.11.2016р., видаткових накладних: №2001002 від 20.01.2017р., №2401030 від 24.01.2017р., товарно-транспортних накладних: №2001002 від 20.01.2017р., №2401030 від 24.01.2017р., акт звірки взаєморозрахунків на 20.04.2017р.

Представник позивача у судове засідання не з'явився.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився. Документів, витребуваних ухвалою від 15.05.2017р. не надав.

В силу приписів ст. 75 Господарського процесуального кодексу справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, додатково надані документи, господарським судом ВСТАНОВЛЕНО.

21.11.2016р. між Товариством з обмеженою відповідальністю ДК УКРСОЮЗ (надалі - Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю ВЕНДІТОРЕ (надалі - Покупець) був укладений Договір поставки №3435 (надалі - Договір), відповідно до якого в порядку та на умовах, визначених даним договором, Постачальник зобов'язується впродовж терміну дії Договору передавати ОСОБА_1 у власність оптові партії товару (надалі - Товар), а Покупець зобов'язується приймати Товар і оплачувати його в порядку визначеному Договором (п.1.1. Договору).

Найменування Товару продукти харчування в асортименті. Товар за цим Договором поставляється партіями, розмір яких визначається у кожному конкретному випадку відповідно до заявки Покупця (п.1.2. Договору).

Умовами п.7.6. Договору, він набуває чинності з дня підписання обома сторонами і діє до 31.12.2017р. У разі, якщо за 1 місяць до закінчення терміну дії Договору, жодна із сторін не заявить про його припинення термін дії Договору продовжується на невизначений період.

За умов п.1.3. визначено, що кількість, асортимент і ціна Товару узгоджуються додатково і вказуються в накладних на постачання Товару, які є невід'ємною частиною Договору.

Згідно п.1.5. Договору, загальна кількість і вартість Товару, що поставляється за даною угодою, визначаються виходячи з накладних на постачання Товару, оформлених у виконання Договору.

Умовами п.3.2. Договору, приймання товару по кількості і якості здійснюється відповідно до вимог Інструкцій П-6 і П-7.

Відповідно п.3.5. Договору, визначено, що Постачальник при постачанні Товару зобов'язується надати повний текст супровідної документації:

- товарно-транспортна накладна;

- накладна на повернення (у разі повернення товару);

- посвідчення якості Товару;

- ветеринарне свідоцтво.

Згідно п.4.1. Договору, підставою для здійснення ОСОБА_1 оплати поставленого Товару є підписання ним накладної на кількість Товару, що поставляється, по кожній партії Товару.

Умовами п.4.2. Договору, до постачання партії Товару Покупець сплачує аванс в розмірі - 0% від загальної вартості (з урахуванням ПДВ) відповідної партії Товару.

За умов п.4.3. Договору, 100% вартості, що залишилися (з урахуванням ПДВ) відповідної партії Товару, Покупець сплачує впродовж 14 календарних днів з дня постачання.

Згідно п.4.4. Договору, розрахунки за поставлений Товар здійснюються в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника. Днем виконання грошового зобов'язання вказаного в цій статті, є день зарахування відповідної суми грошових коштів на банківський рахунок Постачальника.

Приписами п.4.5. Договору, з метою уточнення усіх взаєморозрахунків між сторонами, кожен місяць підписується ОСОБА_1 звірки взаєморозрахунків до 25 числа наступного місяця за попередній місяць, що є обов'язковим для сторін. У зв'язку з цим Постачальник зобов'язаний до 10 числа наступного місяця надати ОСОБА_1 звіряння взаєморозрахунків. Покупець зобов'язаний повернути Постачальникові підписаний ОСОБА_1 звіряння взаєморозрахунків або дати мотивовані письмові заперечення по ОСОБА_1 впродовж 07 календарних днів з дня отримання його. У разі неповернення ОСОБА_1 підписаного ОСОБА_1 звіряння взаєморозрахунків здійснюється у будь-який час.

Договір підписано обома сторонами та скріплено печатками підприємств.

На виконання умов зазначеного договору позивач поставив відповідачу продукцію відповідно до видаткових накладних: №2001002 від 20.01.2017р., №2401030 від 24.01.2017р., належним чином засвідчені копії яких містяться у матеріалах справи.

Факт поставки продукції та, відповідно, факт її прийняття з боку відповідача, ТОВ ВЕНДІТОРЕ , підтверджується видатковими накладними: №2001002 від 20.01.2017р., №2401030 від 24.01.2017р., належним чином засвідчені копії яких містяться у матеріалах справи, з відмітками про отримання - підписами уповноважених осіб. Означені накладні підписані сторонами без заперечень.

Станом на 20.04.2017р. відповідачем підтверджено наявність заборгованості у розмірі 50703,36 грн., відповідно до підписаного сторонами та засвідченого печатками підприємств акту звірки взаєморозрахунків.

Господарський суд приймає до уваги, що покупцем при отриманні товару не подавалося жодних заперечень щодо неналежності виконання постачальником прийнятих за Договором зобов'язань з поставки товару.

Оскільки суду не надано доказів незгоди відповідача щодо належності виконання позивачем прийнятих на себе згідно Договору зобов'язань, не надано доказів відмови від цього товару та прийняття його у встановленому порядку, суд дійшов висновку, що свої зобов'язання позивач виконав у відповідності з умовами Договору.

Стаття 193 Господарського кодексу України передбачає, суб'єкти господарювання та учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Аналогічне положення закріплено в ст. 526 Цивільного кодексу України. Так, зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно умовам договору та вимогам цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а у разі відсутності таких умов і вимог - згідно звичаїв ділового обігу або іншим вимогам, які звичайно ставляться.

Частина 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлює, якщо в зобов'язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату).

За своєю правовою природою договір, укладений між позивачем та відповідачем, є договором поставки продукції.

За приписами п.п.1,2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України передбачено, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 692 ЦК України визначає обов'язок Покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

В порушення умов договору, вимог зазначених статей Цивільного та Господарського кодексів України відповідач поставлену продукцію оплатив не в повному обсязі.

Загальна сума заборгованості становить 50703,36 грн.

Відповідач існуючий борг в сумі 50703,36 грн. не погасив, тому зазначена сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Окрім суми основного боргу позивачем заявлені вимоги про 3% річних у розмірі 325,06 грн., інфляційні нарахування у розмірі 912,66 грн., відповідно до приписів ст. 625 Цивільного кодексу України.

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Заявлені до стягнення 3% річних за період з 07.02.2017р. по 25.04.2017р. у розмірі 325,06 грн., суд перевірив на правильність розрахунку, який мітиться у позовній заяви та дійшов висновку про задоволення вимог в цій частині та стягненню з відповідача.

Заявлені до стягнення розміри інфляційних витрат за період з 01.03.2017р. по 31.03.2017р. у розмірі 912,66 грн., суд перевірив на правильність розрахунку, який мітиться у позовній заяви та дійшов висновку про задоволення вимог в цій частині та стягненню з відповідача.

Окрім суми 3% річних та інфляційних витрат позивачем заявлені вимоги про стягнення пені у розмірі 3000,53 грн., відповідно до п.5.2. Договору.

Відповідно до ст.ст. 216 - 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п.п. 1,3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ст.ст. 1,3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань від 22.11.1996р. №543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно п.5.2. Договору, за прострочення оплати Товару, що поставляється за цим Договором (за винятком прострочення сплати авансу), Покупець виплачує Постачальникові пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми неперерахованих або недоперерахованих грошових коштів за кожен день прострочення.

Таким чином, умовами договору сторони передбачили нарахування пені за невиконання зобов'язання з оплати отриманого товару та за неналежне виконання зобов'язання щодо оплати поставленого товару.

Чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачити в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагентів та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Заявлену до стягнення розміри пені у розмірі за період з 07.02.2017р. по 25.04.2017р. у розмірі 3000,53 грн., відповідно до п.5.2. Договору, суд перевірив на правильність розрахунку, дійшов висновку про задоволення вимог в цій частині та стягненню з відповідача.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим (ст. 43 Господарського процесуального кодексу України).

Витрати по сплаті судового збору у відповідності до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

На підставі вищенаведеного, згідно ст. ст. 526, 530, 625, 655, 692 , п.п.1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 193, 216-218, 230, 231, 232 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 22, 33, 43, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ДК УКРСОЮЗ , м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю ВЕНДІТОРЕ , Донецька область, м. Маріуполь про стягнення заборгованості у розмірі 54941,61 грн., а саме: 50703,36 грн. основного боргу, 3% річних у розмірі 325,06 грн., інфляційні нарахування у розмірі 912,66 грн., пені у розмірі 3000,53 грн. - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ВЕНДІТОРЕ (87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Архітектора Нільсена, буд. 56, офіс 24; код ЄДРПОУ 40628504) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ДК УКРСОЮЗ (69005, м. Запоріжжя, бульвар Центральний, буд. 17, приміщення 2; код ЄДРПОУ 37443340) заборгованість у розмірі 50703,36 грн. основного боргу, 3% річних у розмірі 325,06 грн., інфляційні нарахування у розмірі 912,66 грн., пені у розмірі 3000,53 грн., судовий збір у розмірі 1600,00 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Рішення може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його прийняття.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя І.А. Бойко

Вик. помічник судді Буховець С.А.

т.050-144-78-99