Рішення

від 14.06.2017 по справі 910/2253/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14.06.2017 Справа № 910/2253/17

Суддя господарського суду Донецької області Бойко І.А. при помічнику судді Буховець С.А. розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю ФОРТНОКС , м. Дніпро

до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Укрспецторг , Донецька область, м. Краматорськ

про: стягнення заборгованості у розмірі 74221,97 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

Позивач, Товариства з обмеженою відповідальністю ФОРТНОКС , м. Дніпро, звернувся до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Укрспецторг , Донецька область, м. Краматорськ про стягнення заборгованості у розмірі 74221,97 грн., а саме: 57406,50 грн. основного боргу, 3% річних у розмірі 1058,73 грн., інфляційні нарахування у розмірі 5209,67 грн., пені у розмірі 10547,07 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.04.2017р. позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю ФОРТНОКС , м. Дніпро до Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Укрспецторг , Донецька область, м. Краматорськ про стягнення заборгованості у розмірі 74221,97 грн., направлено для розгляду за територіальною підсудністю до господарського суду Донецької області.

11.05.2017р. справа надійшла до господарського суду Донецької області та системою автоматичного розподілу справ матеріали справи №910/2253/17 передано на розгляд судді Бойко І.А.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору поставки №689 від 04.11.2015р., протоколу узгодження розбіжностей від 04.11.2015р., додатку №1/Специфікація/Прайс-лист від 04.11.2015р., додаток №2 від 04.11.2015р., додатку №3 від 04.11.2015р., видаткових накладних: №106 від 17.12.2015р., № 107 від 18.12.2015р., №108 від 18.12.2015р., №9 від 26.01.2016р., №10 від 25.01.2016р., №29 від 11.02.2016р., №39 від 18.02.2016р., №40 від 19.02.2016р., №50 від 26.02.2016р., №80 від 15.03.2016р., №81 від 15.03.2016р., №194 від 26.05.2016р., №219 від 03.06.2016р., №220 від 03.06.2016р., №221 від 03.06.2016р.

Представник позивача в судове засідання не з'явився.

Представники відповідача в судове засідання не з'явився. Документів витребуваних ухвалою про відкладення розгляду справи від 31.05.2017р. не надав.

В силу приписів ст. 75 Господарського процесуального кодексу справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, додатково надані документи, господарським судом ВСТАНОВЛЕНО.

04.11.2015р. між Товариством з обмеженою відповідальністю ФОРТНОКС (надалі - Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Практікер Україна (надалі - Покупець) був укладений договір поставки на умовах реалізації №689 (надалі - Договір), відповідно до п.1.1. Договору, Постачальник зобов'язується поставити і передати у власність Практікер, а Практікер прийняти та оплатити товари у відповідності до Замовлення Практікер та товаросупровідною документацією, які складають невід'ємну частину Договору (Додаток №2 Бланк форми замовлення ), на умовах Договору.

23.02.2017р. (номер 10671070011020623) відділом державної реєстрації юридичних та фізичних осіб-підприємців Шевченківської районної в м. Києві державною адміністрацією була проведена державна реєстрація змін до установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю Практікер Україна змінило найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім Укрспецторг , про що свідчить витяг з ЄДРПОУ станом на 13.04.2017р. на запит №1002470799 від 13.04.2017р.

Приписами п.12.1. Договору, він з усіма додатками до нього вступає в силу з моменту підписання Сторонами.

Умовами п.12.1.1. Договору, він з усіма додатками до нього діє до 31.12.2015р. Строк дії договору, за умови відсутності на те заперечень сторін, автоматично подовжується на кожний наступний рік.

Закінчення строку дії Договору не звільняє Сторони від виконання тих зобов'язань, які виникли за Договором протягом строку його дії та залишилися невиконаними (п.12.1.2. Договору).

Відповідно до п.1.2.1. Договору, Практікер надає замовлення Постачальнику на підставі Специфікації/Прайс-листа, затвердженої Сторонами, в якій наведено перелік товарів, що поставляються за Договором, та їх ціни, і яка складає невід'ємну частину Договору. Специфікація є єдиним документом, який визначає ціни на товари, що постачаються та є невід'ємним додатком до Договору.

Згідно п.1.3. Договору, право власності та ризик випадкової загибелі або пошкодження Товарів переходить від Постачальника до Практікер з моменту, коли Сторони підписали видаткову та/або товарно-транспортну накладну, що засвідчує, що Товари були отримані Практікер.

Умовами п.2.2. Договору, кожна поставка товару повинна супроводжуватися наступною товаросупровідною документацією:

- два оригінальні примірники видаткових накладних (із зазначенням в них номеру замовлення, кодом товару Практікер, артикульним номером Постачальника, штрих-кодом, одиницею виміру, кількістю, ціною та сумою поставки);

- ТТН (товарно-транспортна накладна).

Приписами п.5.1. Договору, Постачальник зобов'язаний поставляти товари за цінами, зазначеними у Специфікації / ОСОБА_1, затвердженому Сторонами у Додатку №1 до Договору.

Згідно п.5.2. Договору, підставою для проведення розрахунків з Постачальником є реалізація поставлених ним на користь Практікера товарів кінцевим споживачам. Один раз на кожні 14 (чотирнадцять) банківських днів (надалі - платіжний період) Практікер розраховується з Постачальником за товари, реалізовані протягом звітного платіжного періоду. В разі, якщо протягом звітного не було реалізовано жодної одиниці товару, розрахунок не проводиться. Оплата Товарів здійснюється Практікер виключно в платіжні для Практікер дні, якими є робочі вівторок і четвер. Якщо платіжний день припадає на не робочий день або вихідний день, то оплата здійснюється в найближчий робочий платіжний день.

На виконання умов зазначеного договору позивач поставив відповідачу продукцію відповідно до видаткових накладних: №106 від 17.12.2015р., № 107 від 18.12.2015р., №108 від 18.12.2015р., №9 від 26.01.2016р., №10 від 25.01.2016р., №29 від 11.02.2016р., №39 від 18.02.2016р., №40 від 19.02.2016р., №50 від 26.02.2016р., №80 від 15.03.2016р., №81 від 15.03.2016р., №194 від 26.05.2016р., №219 від 03.06.2016р., №220 від 03.06.2016р., №221 від 03.06.2016р. на загальну суму 168288,00 грн., належним чином засвідчені копії яких містяться у матеріалах справи.

Факт поставки продукції та, відповідно, факт її прийняття з боку відповідача, ТОВ Торговий дім Укрспецторг , підтверджується видатковими накладними: №106 від 17.12.2015р., № 107 від 18.12.2015р., №108 від 18.12.2015р., №9 від 26.01.2016р., №10 від 25.01.2016р., №29 від 11.02.2016р., №39 від 18.02.2016р., №40 від 19.02.2016р., №50 від 26.02.2016р., №80 від 15.03.2016р., №81 від 15.03.2016р., №194 від 26.05.2016р., №219 від 03.06.2016р., №220 від 03.06.2016р., №221 від 03.06.2016р. на загальну суму 168288,00 грн., належним чином засвідчені копії яких містяться у матеріалах справи, з відмітками про отримання - підписами уповноважених осіб. Означені накладні підписані сторонами без заперечень.

Відповідачем було здійснено часткову оплату за поставку товару у розмірі 78324,00 грн., відповідно до банківських виписок, належним чином засвідчені копії яких містяться у матеріалах справи.

Також, 03.06.2016р. відповідачем було повернуто Товару на суму 32557,50 грн., що підтверджується актами про повернення постачальнику: №339 від 03.06.2016р., №340 від 03.06.2016р., належним чином засвідчені копії яких містяться у матеріалах справи.

Господарський суд приймає до уваги, що покупцем при отриманні товару не подавалося жодних заперечень щодо неналежності виконання постачальником прийнятих за Договором зобов'язань з поставки товару.

Оскільки суду не надано доказів незгоди відповідача щодо належності виконання позивачем прийнятих на себе згідно Договору зобов'язань, не надано доказів відмови від цього товару та прийняття його у встановленому порядку, суд дійшов висновку, що свої зобов'язання позивач виконав у відповідності з умовами Договору.

Стаття 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) передбачає, суб'єкти господарювання та учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Аналогічне положення закріплено в ст. 526 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України). Так, зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно умовам договору та вимогам цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а у разі відсутності таких умов і вимог - згідно звичаїв ділового обігу або іншим вимогам, які звичайно ставляться.

Частина 1 ст. 530 ЦК України встановлює, якщо в зобов'язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату).

За своєю правовою природою договір, укладений між позивачем та відповідачем, є договором поставки продукції.

За приписами п.п. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України передбачено, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 692 ЦК України визначає обов'язок Покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

В порушення умов договору, вимог зазначених статей Цивільного та Господарського кодексів України відповідач поставлену продукцію оплатив не в повному обсязі.

Загальна сума заборгованості на час розгляду справи становить 57406,50 грн. основного боргу, тому зазначена сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Окрім суми основного боргу позивачем заявлені вимоги про 3% річних у розмірі 1058,73 грн., інфляційні нарахування у розмірі 5209,67 грн., відповідно до приписів ст. 625 Цивільного кодексу України.

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Заявлені до стягнення 3% річних за період з 24.06.2016р. по 03.02.2017р. у розмірі 1058,73 грн., суд перевірив на правильність розрахунку, який мітиться у позовній заяви та дійшов висновку про задоволення вимог в цій частині та стягненню з відповідача.

Щодо позовних вимог про стягнення інфляційних витрат у розмірі 5209,67 грн. за періоди: з 24.06.2016р. по 15.07.2016р., з 16.07.2016р. по 15.08.2016р., з 16.08.2016р. по 15.09.2016р., з 16.09.2016р. по 15.10.2016р., з 16.10.2016р. по 15.11.2016р., з 16.11.2016р. по 03.02.2017р., суд зазначає наступне.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться ланцюговим методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007р. №265 Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін ).

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж (абз.3 п.3.2. Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань №14 від 17.12.2013р.).

Таким чином, заявлені до стягнення розміри інфляційних витрат, суд перевірив на правильність розрахунку та дійшов висновку, що належний до стягнення розмір інфляційних витрат за період з 01.07.2016р. по 31.01.2017р. становить 4730,85 грн. (починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж).

В іншій частині вимоги про стягнення інфляційних нарахувань у розмірі 478,82 грн. задоволенню не підлягають.

Окрім суми 3% річних та інфляційних витрат позивачем заявлені вимоги про стягнення пені у розмірі 10547,07 грн., відповідно до п.3.4. Договору.

Відповідно до ст.ст. 216 - 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п.п. 1,3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ст.ст. 1,3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань від 22.11.1996р. №543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно п.3.4. Договору, за невиконання своїх грошових обов'язків у строки та в порядку, передбачених у цьому Договорі, Практікер несе відповідальність у формі пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Таким чином, умовами договору сторони передбачили нарахування пені за невиконання зобов'язання з оплати отриманого товару та за неналежне виконання зобов'язання щодо оплати поставленого товару.

Чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачити в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагентів та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Заявлену до стягнення розміри пені у розмірі за період з 24.06.2016р. по 03.02.2017р. у розмірі 10547,07 грн., відповідно до п.3.4. Договору, суд перевірив на правильність розрахунку та дійшов висновку, що належний до стягнення розмір пені за період з 24.06.2016р. по 03.02.2017р. становить 10519,21 грн.

В іншій частині вимоги про стягнення пені у розмірі 27,86 грн. задоволенню не підлягають.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим (ст. 43 Господарського процесуального кодексу України).

Витрати по сплаті судового збору у відповідності до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

На підставі вищенаведеного, згідно ст. ст. 509, 526, 530, 549, 655, 692 , п.п.1,2 ст. 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 193, 216-218, 230, 231, 232 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 22, 33, 43, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ФОРТНОКС , м. Дніпро до Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Укрспецторг , Донецька область, м. Краматорськ про стягнення заборгованості у розмірі 74221,97 грн., а саме: 57406,50 грн. основного боргу, 3% річних у розмірі 1058,73 грн., інфляційні нарахування у розмірі 5209,67 грн., пені у розмірі 10547,07 грн. - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Укрспецторг (34306, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Сахалінська, буд. 4; код ЄДРПОУ 39320208) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ФОРТНОКС (49089, м. Дніпро, вул. Тітова, оф. 311; код ЄДРПОУ 39405147) заборгованість у розмірі 57406,50 грн. основного боргу, 3% річних у розмірі 1058,73 грн., інфляційні нарахування у розмірі 4730,85 грн., пені у розмірі 10547,07 грн., судовий збір у розмірі 1600,00 грн.

В вимогах в частині стягнення інфляційних витрат у розмірі 478,82 грн. відмовити.

В вимогах в частині стягнення пені у розмірі 27,86 грн. відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Рішення може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його прийняття.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя І.А. Бойко

Вик. помічник судді Буховець С.А.

т.050-144-78-99