Рішення

від 30.05.2017 по справі 905/627/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

30.05.2017р. Справа №905/627/17

за позовом: Асоціації Укртелемережа , м.Донецьк, код ЄДРПОУ 31178461

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Сіверське телебачення , м.Сіверськ, код ЄДРПОУ 38101641

про стягнення 32017,45 грн

Суддя: Паляниця Ю.О.

Секретар судового засідання: Бикова Я.М.

У засіданні брали участь:

від позивача: не з'явився

від відповідача: ОСОБА_1 - кер.

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Асоціація Укртелемережа , м.Донецьк звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю Сіверське телебачення , м.Сіверськ про стягнення суми основного боргу за субліцензійним договором №453/50 від 01.02.2012р., субліцензійною угодою №453/24/5 від 15.02.2012р., договором №453/23 від 01.01.2014р., договором №453/62 від 15.02.2012р., субліцензійним договором №453/58 від 10.10.2013р., договором №453/60 від 01.02.2012р. у загальному розмірі 15394,75 грн, пені у розмірі 847,23 грн, 3% річних - 1326,29 грн, втрат від інфляції у розмірі 14449,18 грн, всього 32017,45 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов субліцензійного договору №453/50 від 01.02.2012р., субліцензійної угоди №453/24/5 від 15.02.2012р., договору №453/23 від 01.01.2014р., договору №453/62 від 15.02.2012р., субліцензійного договору №453/58 від 10.10.2013р., договору №453/60 від 01.02.2012р. (в редакції додаткової угоди №2 від 14.09.2013р.), внаслідок чого у Товариства з обмеженою відповідальністю Сіверське телебачення утворилась заборгованість у загальній сумі 15394,75 грн, що стало підставою для нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Відповідач у судове засідання 30.05.2017р. з'явився, проти задоволення позову заперечив. Крім того, у листі №10 від 26.05.2017р. Товариство з обмеженою відповідальністю Сіверське телебачення зазначало, що документи від дня створення підприємства та до 2014 року не збереглись у зв'язку з проведенням військових дій на території Донецької області.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За висновками суду, незважаючи на те, що позивач, зокрема, у судове засідання, 30.05.2017р. не з'явився, справа може бути розглянута за наявними в ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а відсутність вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Відповідно до ч.ч.3, 4 ст.426 Цивільного кодексу України використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом. Умови надання дозволу (видачі ліцензії) на використання об'єкта права інтелектуальної власності можуть бути визначені ліцензійним договором, який укладається з додержанням вимог цього Кодексу та іншого закону.

За змістом п.2 ч.1 ст.1107, ст.1108 вказаного кодексу України розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності здійснюється на підставі, зокрема, ліцензійного договору. Особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензіар), може надати іншій особі (ліцензіату) письмове повноваження, яке надає їй право на використання цього об'єкта в певній обмеженій сфері (ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності). Ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності може бути оформлена як окремий документ або бути складовою частиною ліцензійного договору.

За приписами ч.3 ст.1109 зазначеного нормативно-правового акту у ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір.

Відповідно до підп.14.1.225 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України роялті - будь-який платіж, отриманий як винагорода за використання або за надання права на використання об'єкта права інтелектуальної власності, а саме на будь-які літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо- чи телевізійного мовлення, передачі (програми) організацій мовлення, інших аудіовізуальних творів, будь-які права, які охороняються патентом, будь-які зареєстровані торговельні марки (знаки на товари і послуги), права інтелектуальної власності на дизайн, секретне креслення, модель, формулу, процес, права інтелектуальної власності на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Як свідчать матеріали справи, 01.02.2012р. між позивачем (ліцензіат) та відповідачем (субліцензіат) було підписано субліцензійний договір №453/50 про передачу прав на використання телевізійних програм.

У пункті 1.1 договору №453/50 від 01.02.2012р. надані, зокрема, наступні визначення понять:

- ліцензійна плата - платіж у вигляді роялті за права, надані за цим договором;

- програма - поєднана єдиною творчою концепцією сукупність передач, яка транслюється за певною сіткою мовлення 24 години в добу, 7 днів на тиждень, під найменуванням Иллюзион+ .

За приписами п.2.1 укладеного сторонами правочину ліцензіат, діючи на підставі ліцензійних договорів, укладених з ліцензіаром, надає субліцензіату невиняткове право на використання програми, вказаної у п.1 додатка №1 до договору, протягом терміну дії договору в межах території, шляхом розповсюдження програми за допомогою телекомунікаційних мереж на умовах договору.

За змістом п.п.1, 2 додатку №1 до субліцензійного договору №453/50 від 01.02.2012р. на термін дії договору субліцензіату передаються права на використання, в порядку і на умовах, передбачених договором, програми Иллюзион плюс . За права, надані за цим договором, субліцензіат перераховує ліцензіату ліцензійну плату у вигляді роялті у розмірі 240,30 грн, що еквівалентно 30 доларів США (станом на 01.02.2012р.). Перерахування ліцензійної плати проводиться в гривнях, за прогнозним курсом уповноваженого банку для безготівкових операцій по купівлі/продажу іноземної валюти за українську гривню, станом на дату виставляння ліцензіатом рахунку субліцензіату.

Відповідно до п.11.1 договору №453/50 від 01.02.2012р. останній набирає чинності з дати фактичного отримання субліцензіатом доступу до програми на території і діє до 30.06.2012р. Термін дії цього договору автоматично подовжується на кожен наступний рік (з врахуванням положень, встановлених пунктом 5.1 договору) якщо за 30 календарних днів до дати припинення дії договору жодна із сторін не повідомить у письмовій формі іншу сторону про свій намір припинити дію договору.

Приймаючи до уваги, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази припинення дії спірного правочину, враховуючи зміст усних пояснень позивача, які були надані у судовому засіданні 23.05.2017р., суд дійшов висновку, що зобов'язання сторін за вказаною угодою автоматично продовжувались кожний наступний рік та були чинними на момент виникнення спірних правовідносин.

15.02.2012р. між позивачем (ліцензіат) та відповідачем (субліцензіат) була підписана субліцензійна угода №453/24/5.

Відповдіно до п.1.1 субліцензійної угоди №453/24/5 від 15.02.2012р. (в редакції додаткової угоди №3 від 31.12.2013р.) за умови своєчасної оплати субліцензіатом субліцензійної плати та неухильного виконання своїх зобов'язань та гарантій за цією угодою, ліцензіат надає субліцензіату невиняткове право на виконання пакету шляхом його ретрансляції в аналоговому форматі на території протягом терміну дії угоди.

У пункті 1 субліцензійної угоди №453/24/5 від 15.02.2012р. надані, зокрема, наступні визначення понять:

- пакет - означає пакет цифрових російськомовних каналів, розрахований на міжнародний ринок: RTV International , і Наше кино і Детский мир і Телеклуб і ШАНСОН-ТВ , формований ліцензіарами, і конкретно визначений п.1 додатку №1, який є невід'ємною частиною цієї угоди;

- субліцензійна плата - платіж у вигляді роялті (винагорода, неоподатковувана ПДВ на підставі п.п.2, п.196.1.6 ст.196 Податкового кодексу України) за права, надані цією угодою;

- термін дії угоди - з моменту активації обладнання до 31.12.2012р.

За змістом п.п.1, 2 додатку №1 до субліцензійної угоди №453/24/5 від 15.02.2012р. на весь термін дії угоди субліцензіату надається невиняткове право поширювати на території наступні канали пакету, за умови, що канал RTV International поширюватиметься виключно у складі базового пакету, і встановлені наступні ставки і кількість абонентів на дату підписання угоди:

- телеканали Детский мир , Наше кино - 1,53 грн, що еквівалентно 0,19 доларів США - 500 абонентів на дату підписання угоди;

- телеканал Телеклуб - 0,72 грн, що еквівалентно 0,09 доларів США - 500 абонентів на дату підписання угоди;

- телеканал Шансон-ТВ 0,40 грн, що еквівалентно 0,05 доларів США - 500 абонентів на дату підписання угоди.

Перерахування субліцензійної плати здійснюється субліцензіатом ліцензіату в гривнях по прогнозному курсу уповноваженого банку для безготівкових операцій з купівлі/продажу іноземної валюти за українську гривню на день виставлення рахунку.

За змістом п.9.1 субліцензійної угоди у випадку якщо за 30 днів до закінчення терміну угоди жодна із сторін не звернулася із письмовим повідомленням про намір її розірвати, угода вважається пролонгованою на один календарний рік (з урахуванням положень, встановлених пунктом 5.3 угоди). Припинення цієї угоди не звільняє сторони від виконання фінансових зобов'язань по ній.

Водночас, відповідно до додаткової угоди №3 від 31.12.2013р. сторони досягли згоди продовжити термін дії угоди до 31.12.2014р.

01.01.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Сіверське телебачення (субліцензіат) та Асоціацією Укртелемережа був підписаний договір №453/23.

У розділі 1 надане наступне тлумачення термінів, використаних у договорі №453/23 від 01.01.2014р., зокрема:

- невиключне право на канал (програму) - виконання каналу (програми) шляхом ретрансляції через багатоканальну телемережу у розумінні визначення законодавства України з використанням супутникового зв'язку на території України;

- канал (програма) - об'єкт права інтелектуальної власності ліцензіара, що складається з сукупності телепередач, що являють собою аудіовізуальні твори, в т.ч. кіно та телефільми, телевізійні передачі, міжпрограмні заставки та роліки, графічні зображення, рекламні сюжети, інформаційні блоки та т.і., що транслюється безпосередньо або в запису. При цьому каналами (програмами) за цим договором, зокрема, є: ТВ 1000 ІСТ (ТV 1000 East), ВІАСАТ СПОРТ (Viasat Sport East);

- ліцензійна плата - означає суму (суми) платежу у вигляді роялті за використання прав на канали, що не є об'єктом оподаткування в розумінні п.196 Податкового кодексу України.

За змістом п.2.1 договору №453/23 від 01.01.2014р. субліцензіату надається невиключне право на канал (програму) протягом терміну і в межах території за допомогою систем для прийому місцевими приватними абонентами (але не колективними абонентами і не комерційними абонентами) в аналоговому та/або цифровому форматі в базовому платному пакеті, розширеному платному пакеті (але не в безоплатному пакеті, IPTV пакетах і не як окрему послугу).

За змістом п.2 додатку №1 до договору №453/23 від 01.01.2014р. щомісячний гарантований мінімальний платіж з 01.01.2014р. становить 396 доларів США.

Відповідно до п.2.2 укладеного сторонами договору останній вступає в силу з 01.01.2014р. і діє до 31.12.2014р. включно.

15.02.2012р. між позивачем (асоціація) та відповідачем (оператор) було підписано договір №453/62 про надання права використання електронного ЗМІ ТВ Центр-International .

У пункті 1 вказаного договору надані, зокрема, наступні визначення понять:

- програма - телепрограма тривалістю 24 години, що є сукупністю окремих аудіовізуальних творів, таких як фільми, телепередачі, заставки, анонси і інш., трансльована 7 днів на тиждень під логотипом, який визначено договором (з урахуванням додаткової угоди №2 від 24.12.2013р.);

- винагорода асоціації - ліцензійна плата (роялті), за права, надані за цим договором. Такі платежі що здійснюються оператором не є оподаткування для цілей застосування Закону України про податок на додану вартість (п.п.3.2.7 Закону).

Відповідно до п.3.1 договору №453/62 від 15.02.2012р. асоціація передає оператору, а оператор приймає невиключне право використання програми на території шляхом ретрансляції програми в аналоговому форматі в режимі реального часу (ліцензія) в кабельних мережах. Ліцензія не включає право використання програми (повністю або частково) в мережі Internet, спеціалізованими абонентами.

Згідно з п.1 додатку №1 до договору №453/62 від 15.02.2012р. (в редакції додаткової угоди №2 від 24.12.2013р.) за ліцензію, надану за даним договором оператор сплачує щомісячно винагороду асоціації у період з 01.04.2014р. по 30.06.2014р. в розмірі 472,15 грн без ПДВ.

За змістом додаткової угоди №2 від 24.12.2013р. сторони дійшли згоди пролонгувати термін дії договору №453/62 від 15.02.2012р. про надання права використання електронного ЗМІ ТВ Центр-International до 31.12.2014р. включно.

Як свідчать матеріали справи, 10.10.2013р. між позивачем (ліцензіат) та відповідачем (субліцензіат) було укладено субліцензійний договір №453/58 на використання програми Мультимания.ТВ .

У розділі 1.1 Терміни і визначення надані наступні тлумачення термінів, використаних у договорі №453/58 від 10.10.2013р., зокрема:

- телеканал (програма) - сукупність аудіовізуальних творів (передач), що включає матеріали оформлення (початкові і кінцеві заставки телепрограми, анонси передач, інші матеріали, позначається графічним зображенням ліцензіара, що розміщується на екрані, є об'єктом інтелектуальної власності ліцензіара і поширювана під логотипом, визначеним у договорі;

- ліцензійна плата - платіж у вигляді роялті за права, надані субліцензіату за субліцензійним договором, який не підлягає оподаткуванню ПДВ на підставі п.196 Податкового кодексу України.

За змістом п.2.1 договору №453/58 від 10.10.2013р. ліцензіат надає субліцензіату за винагороду невиключне (не ексклюзивне право) право на використання телеканалу (програми) шляхом ретрансляції в кабельній мережі в аналоговому та/або цифровому та/або форматі IPTV, з метою індивідуального перегляду абонентами, на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п.2 додатку №1 до договору №453/58 від 10.10.2013р. розмір мінімальної гарантованої щомісячної ліцензійної плати за телеканал Мультимания. ТВ у період з 01.01.2014р. по 30.06.2014р. становить 28 EURO, в національній валюті 312 грн по курсу Міжбанківського валютного ринку України станом на 09.10.2013р.

Згідно з п.10.1 укладеного сторонами договору останній набуває чинності з моменту активації коду доступу. Строк дії договору до 31.12.2014р.

14.09.2013р. між позивачем (асоціація) та відповідачем (оператор) було підписано додаткову угоду №2 до договору №453/60 від 01.02.2012р., за змістом якої сторони дійшли згоди викласти ліцензійний договір №453/60 від 01.02.2012р. у новій редакцій.

У розділі 1 Поняття та визначення надані наступні тлумачення термінів, використаних у додатковій угоді №2 від 01.02.2012р. до договору №453/60 від 01.02.2012р., зокрема:

- винагорода (роялті) - платіж у вигляді роялті за права, надані оператору відповідно до умов цього договору. На підставі п.196.1.6 статті 196 Податкового кодексу України роялті не є об'єктом оподаткування ПДВ;

- телерадіопрограма - поєднана єдиною творчою концепцією сукупність передач (телерадіопередачі) має постійну назву Драйв , Охота и рыбалка і транслюється телерадіоорганізацією за певною сіткою мовлення.

За приписами п.2.1 додаткової угоди №2 від 01.02.2012р. до договору №453/60 від 01.02.2012р. у відповідності до умов цього договору асоціація надає оператору, а оператор приймає невиключне право на використання шляхом ретрансляції телерадіопрограм абонентам за допомогою багатоканальної телемережі в межах території в аналоговому форматі, без використання IPTV та OTT технологій.

Відповідно до п.8.1 укладеного сторонами правочину (в редакції додаткової угоди №3 від 27.12.2013р.) останній набирає чинності з 01.01.2014р. і діє до 31.12.2014р., однак в разі неостаточного виконання сторонами всіх грошових зобов'язань за цим договором, припиняє свою дію лише в частині всіх правовідносин окрім остаточного виконання сторонами всіх грошових зобов'язань за цим договором.

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги вказані вище договори як належні підстави, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.

Згідно з доданими до позову актами виконання договірних зобов'язань №ОУ-0005525 від 30.04.2014р. на суму 472,15 грн, №ОУ-0005703 від 30.04.2014р. на суму 1446,77 грн, №ОУ-0004433 від 31.03.2014р. на суму 1446,77 грн, №ОУ-0005974 від 30.04.2014р. на суму 319,20 грн, №ОУ-0006093 від 30.04.2014р. на суму 258 грн, №ОУ-0004827 від 31.03.2014р. на суму 258 грн, №ОУ-0005840 від 30.04.2014р. на суму 1170,40 грн, №ОУ-0004278 від 31.03.2014р. на суму 1170,40 грн, №ОУ-0006723 від 30.04.2014р. на суму 4515,04 грн, №ОУ-0005161 від 31.03.2014р. на суму 4338,02 грн Асоціація Укртелемережа стверджувала, що надала право на використання телепрограм, обумовлених вищенаведеними договорами шляхом ретрансляції на загальну суму 15394,75 грн.

Згідно із вимогами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписами ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами п.1.9 постанови №14 від 17.12.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань якщо у договорі виконання грошового зобов'язання визначається до настання певного терміну, наприклад, до 1 серпня 2014 року (частина друга статті 252 ЦК України), то останнім днем виконання такого зобов'язання вважається день, що передує цьому терміну (в даному прикладі - 31 липня 2014 року). Водночас коли у тексті договору виконання грошового зобов'язання визначено по 1 серпня 2014 року або включно до 1 серпня 2014 року , то останнім днем виконання такого зобов'язання буде 1 серпня 2014 року.

За змістом п.п.5.3, 5.4 субліцензійного договору №453/50 від 01.02.2012р. розрахунки за цим договором проводяться субліцензіатом в безготівковому порядку в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ліцензіата на підставі рахунку ліцензіата. Якщо відповідні рахунки не будуть отримані субліцензіатом до 10 числа місяця наступного за звітним, субліцензіат зобов'язаний звернутися до ліцензіата з метою його отримання до настання терміну оплати. Неотримання субліцензіатом рахунків не є підставою для відстрочення перерахування щомісячної ліцензійної плати або відшкодування витрат ліцензіата. Ліцензіат зобов'язався щомісячно не пізніше 7 числа місяця наступного за звітним, надати субліцензіату двосторонні акти виконання договірних зобов'язань. В разі неотримання ліцензіатом акту, підписаного субліцензіатом (або мотивованої відмови від його підписання), договірні зобов'язання вважаються виконаними.

Як свідчать матеріали справи, позивачем були оформлені рахунки-фактури №СФ-0005508 від 25.03.2014р. на суму 258 грн без ПДВ, №СФ-0006998 від 09.04.2014р. на суму 258 грн без ПДВ.

Водночас, відповідно до наявного у матеріалах справи листа №44 від 27.12.2013р. Товариства з обмеженою відповідальністю Вертикаль-ТВ (правовласник телепрограми Иллюзион+ ) останнім було погоджено встановити ліцензійну плату для субліцензіатів в період з 01.01.2014р. по 31.05.2014р. на рівні 0,516 грн за кожного місцевого приватного абонента.

Відтак, враховуючи приписи п.5.3 субліцензійного договору №453/50 від 01.02.2012р., зобов'язання з внесення ліцензійної плати мало бути виконано наступним чином:

- за актом №ОУ-0004827 від 31.03.2014р. на суму 258 грн - 09.04.2014р. включно (рахунок-фактура №СФ-0005508 від 25.03.2014р.);

- за актом №ОУ-0006093 від 30.04.2014р. на суму 258 грн - 12.05.2014р. включно (з урахуванням того, що останній день строку та наступні за ним дні (09.05.2014р., 10.05.2014р., 11.05.2014р.,) припадали на вихідні та святкові дні (ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України) (рахунок №СФ-0006998 від 09.04.2014р.).

За змістом п.п.3.1, 4.9 субліцензійної угоди №453/24/5 від 15.02.2012р. ліцензіат здійснює збір субліцензійної плати з субліцензіатів і її переказ на рахунок ліцензіара, а субліцензіат зобов'язаний перерахувати ліцензіату субліцензійну плату, визначену у п.5.1 угоди, до 12 числа місяця, наступного за звітним місяцем.

Відповідно до п.5.1 укладеної угоди за користування правами, наданими ліцензіатом субліцензіату за цією угодою, субліцензіат зобов'язався перераховувати ліцензіату на користь ліцензіара щомісячну субліцензійну плату (роялті), сума якої визначається на основі звіту субліцензіата за звітний місяць, що направляється ліцензіату у відповідності до п.5.2 угоди.

За змістом звіту Товариства з обмеженою відповідальністю Сіверське телебачення за березень 2014 року на початок та на кінець звітного місяця обліковувалось 530 абонентів.

Відповідно до пояснень позивача, які були надані у судовому засіданні 23.05.2017р., аналогічна кількість абонентів нараховувалась у квітні 2014 року.

Як свідчать матеріали справи, позивачем були оформлені рахунки-фактури №СФ-0005114 від 06.03.2014р. на суму 1446,77 грн без ПДВ, №СФ-0006608 від 07.04.2014р. на суму 1446,77 грн без ПДВ.

Відповідно до пояснень позивача без номеру та без дати, які надійшли до господарського суду 29.05.2017р., у зв'язку із стрімким зростанням курсу іноземної валюти до української гривні позивачем та правовласниками телепрограм ( RTV International , Наше кино , Детский мир , Телеклуб , ШАНСОН-ТВ ) було погоджено при розрахунку суми ліцензійної плати для субліцензіатів за звітний період, зокрема, з 01.02.2014р. по 30.04.2014р. застосовувати курс долару США до української гривні на рівні 8,272 грн за 1 долар США (п.5.1 додаткової угоди №10 від 01.02.2014р. до ліцензійної угоди №BR-04/09-UKT від 01.04.2009р., п.5.1 додатку №7 до ліцензійної угоди на розповсюдження телевізійного сигналу по кабельним мережам Inter TV-UTS UKRTS-07/09 від 01.07.2009р.).

Згідно із п.п.5.6, 5.7 угоди №453/24/5 від 15.02.2012р. якщо відповідні рахунки ліцензіата на оплату ліцензійної плати не будуть отримані субліцензіатом до 10 числа місяця, наступного за звітним, субліцензіат зобов'язаний звернутися до ліцензіата з метою їх отримання до настання терміну оплати. Неотримання рахунку ліцензіата не є підставою для відстрочення оплати щомісячної субліцензійної плати. Ліцензіат зобов'язався щомісячно не пізніше 7 числа місяця, наступного за звітним, надати субліцензіату двосторонні акти виконаних послуг (акти). Субліцензіат зобов'язується протягом трьох днів підписати акт (або надати мотивовану відмову від підписання акту) і направити його ліцензіату. В разі не здобуття ліцензіатом акту, підписаного субліцензіатом, договірні зобов'язання сторін вважаються виконаними.

Відтак, враховуючи приписи п.4.9 субліцензійної угоди №453/24/5 від 15.02.2012р., зобов'язання з внесення ліцензійної плати мало бути виконано наступним чином:

- за актом №ОУ-0004433 від 31.03.2014р. на суму 1446,77 грн - 11.04.2014р. включно (рахунок-фактура №СФ-0005114 від 06.03.2014р.);

- за актом №ОУ-0005703 від 30.04.2014р. на суму 1446,77 грн - 12.05.2014р. включно (з урахуванням того, що останній день строку (11.05.2014р.,) припадав на вихідний день (ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України).

За приписами п.п.4.1 - 4.3 договору №453/23 від 01.01.2014р. ліцензіат виплачує щомісячну ліцензійну плату в розмірі, що розраховується шляхом множення кількості місцевих приватних абонентів, визначеної відповідно до п.5.1 договору, на ставки ліцензійної плати, визначені в п.1 додатку №1 до договору, шляхом перерахування відповідних сум на розрахунковий рахунок ліцензіата на підставі отриманого рахунку. Ставки встановлено в еквіваленті к долару США. Платіж здійснюється в гривнях на банківський рахунок ліцензіата за офіційним курсом Національного банку України на день встановлення рахунку ліцензіатом. Ліцензіат зобов'язався щомісячно не пізніше 5 числа місяця, наступного за звітним, надати субліцензіату двосторонні акти виконаних послуг (акти). Субліцензіат зобов'язується протягом трьох днів підписати акт (або надати мотивовану відмову від підписання акту) і направити його ліцензіату. В разі не отримання ліцензіатом акту, підписаного субліцензіатом (або мотивованої відмови від підписання), договірні зобов'язання сторін вважаються виконаними.

Згідно з п.5.3 укладеного сторонами правочину після отримання звіту субліцензіата, ліцензіат виставляє рахунок та акт на суму ліцензійної плати, за звітний місяць на підставі звіту ліцензіата. Субліцензіат повинен сплатити рахунок до 10 числа наступного місяця за звітнім.

Відповідно до п.2 додатку №1 до договору №453/23 від 01.01.2014р. щомісячний гарантований мінімальний платіж з 01.01.2014р. становить 396 доларів США.

Як свідчать матеріали справи, позивачем були оформлені рахунки-фактури №СФ-0005844 від 31.03.2014р. на суму 4338,02 грн без ПДВ, №СФ-0007625 від 30.04.2014р. на суму 4515,04 грн без ПДВ.

Відтак, враховуючи приписи п.5.3 договору №453/23 від 01.01.2014р., зобов'язання з внесення ліцензійної плати мало бути виконано наступним чином:

- за актом №ОУ-0005161 від 31.03.2014р. на суму 4338,02 грн - 09.04.2014р. включно (рахунок-фактура №СФ-0005844 від 31.03.2014р.),

- за актом №ОУ-0006723 від 30.04.2014р. на суму 4515,04 грн - 12.05.2014р. включно (з урахуванням того, що останній день строку та наступні за ним дні (09.05.2014р., 10.05.2014р., 11.05.2014р.,) припадали на святковий та вихідні дні (ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України) (рахунок-фактура №СФ-0007625 від 30.04.2014р.).

Відповідно до п.5 додатку №1 від 15.02.2012р. до договору №453/62 від 15.02.2012р. (в редакції додаткової угоди №2 від 24.12.2013р.) за ліцензію, надану за даним договором, оператор сплачує щомісячно винагороду асоціації у період з 01.04.2014р. по 30.06.2014р. в розмірі 472,15 грн без ПДВ. Винагорода асоціації у встановленому розмірі підлягає виплаті оператором на підставі рахунку асоціації, не пізніше 20 числа поточного місяця шляхом перерахування коштів у повному обсязі на банківській рахунок асоціації.

Як свідчать матеріали справи, позивачем був оформлений рахунок-фактури №СФ-0006430 від 07.04.2014р. на суму 472,15 грн без ПДВ.

Враховуючи наведений вище пункт укладеного сторонами правочину, зобов'язання з внесення ліцензійної плати за актом №ОУ-0005525 від 30.04.2014р. на суму 472,15 грн мало бути виконано до 21.04.2014р. включно (з урахуванням того, що останній день строку (20.04.2014р.) припадав на вихідний день (ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України) (рахунок-фактура №СФ-0006430 від 07.04.2014р.).

За змістом п.п.6.3 - 6.5 субліцензійного договору №453/58 від 10.10.2013р. ліцензіат не пізніше 7 числа місяця, наступного за звітним періодом, виставляє субліцензіату рахунок на оплату ліцензійної плати, розрахованої відповідно п.6.2 договору. Якщо відповідні рахунки ліцензіата на сплату ліцензійної плати не будуть отримані субліцензіатом до 7 числа місяця, наступного за звітним періодом, субліцензіат зобов'язаний звернутися до ліцензіата з метою його отримання до настання терміну оплати. Неотримання рахунку від ліцензіата не є підставою для відстрочення оплати щомісячної ліцензійної плати. Ліцензіат зобов'язаний щомісячно не пізніше 7 числа місяця, наступного за звітним періодом, надати субліцензіату двосторонні акти виконання договірних зобов'язань (акти), що підтверджують факт виконання договірних зобов'язань за договором. У випадку неотримання ліцензіатом підписаного субліцензіатом акту та за відсутності мотивованих заперечень субліцензіата за актом протягом п'яти днів, договірні зобов'язання сторін вважаються виконаними.

Відповідно до п.3 додатку №1 до договору №453/58 від 10.10.2013р. оплата здійснюється субліцензіатом щомісячно до 12-го числа місяця, наступного за звітним. Розрахунки здійснюються в гривнях. Якщо умовами договору передбачена ліцензійна плата в еквіваленті до іноземної валюти, оплата здійснюється в гривнях за прогнозним курсом уповноваженого банку для безготівкових операцій з купівлі/продажу іноземної валюти за українську гривню на Міжбанківському валютному ринку України (МВРУ) станом на дату виставлення ліцензіатом рахунку субліцензіату. Виплата роялті в грошовій формі на підставі п.196.1.6 ст.196 Податкового кодексу України не є об'єктом оподаткування ПДВ. Розрахунки здійснюються з формулюванням платежу: Роялті за не виключне право на використання програми Мультимания.ТВ , без ПДВ .

З матеріалів справи вбачається, що позивачем був виставлений рахунок-фактури №СФ-0006879 від 08.04.2014р. на суму 319,20 без ПДВ.

Відтак, зобов'язання з оплати вказаного рахунку мало бути виконано до 12.05.2014р. включно (з урахуванням того, що останній день строку (11.05.2014р.) припадав на вихідний день (ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України) (рахунок-фактура №СФ-0006879 від 08.04.2014р.).

За приписами п.2 додатку №1 до договору №453/60 від 01.02.2012р. (в редакції додаткової угоди №3 від 27.12.2013р.) за надання прав на використання телерадіопрограм, зазначених у п.1 додатку №1 до договору, оператор щомісячно сплачує асоціації винагороду (роялті) у розмірі 1170,40 грн без ПДВ (п.п.2, п.196.1.6 ст.196 Податкового кодексу України). Винагорода у встановленому розмірі підлягає оплаті асоціації оператором, на підставі рахунку асоціації, не пізніше 20 числа, наступного за звітним місяця, шляхом перерахування коштів у повному обсязі на банківській рахунок асоціації.

Відтак, на виконання вказаного пункту укладеного сторонами правочину, позивачем був оформлений рахунок-фактури №СФ-0004959 від 05.03.2014р. на суму 1170,40 грн без ПДВ.

Таким чином, зобов'язання з оплати вказаного рахунку мало бути виконано до 21.04.2014р. включно (з урахуванням того, що останній день строку та наступний за ним день (19.04.2014р., 20.04.2014р.) припадали на вихідні дні (ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України) (рахунок-фактура №СФ-0004959 від 05.03.2014р.).

Проте, за поясненнями позивача, які відповідачем в порядку норм ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не спростовані, всупереч умовам укладеного договору, ст.193 Господарського кодексу України, Товариство з обмеженою відповідальністю Сіверське телебачення за надані права на використання об'єктів інтелектуальної власності (телепрограм) на загальну суму 15394,75 грн не розрахувалось.

Ухвалами господарського суду від 23.03.2017р., 18.04.2017р., 23.05.2017р. відповідача було зобов'язано надати, в тому числі, докази часткової чи повної оплати відповідачем, визначеної позивачем заборгованості (за наявності).

Відповідач вимоги суду у визначеній частині не виконав, витребуваних судом документів не представив, наявність заборгованості в сумі 15394,75 грн не спростував.

Таким чином, приймаючи до уваги, що позивач зобов?язання за субліцензійним договором №453/50 від 01.02.2012р., субліцензійною угодою №453/24/5 від 15.02.2012р., договором №453/23 від 01.01.2014р., договором №453/62 від 15.02.2012р., субліцензійним договором №453/58 від 10.10.2013р., договором №453/60 від 01.02.2012р. виконав належним чином, враховуючи, що відповідачем порушені взяті на себе за договором обов?язки в частині строку їх виконання та у повному обсязі, суд дійшов висновку, що вимоги Асоціації Укртелемережа до Товариства з обмеженою відповідальністю Сіверське телебачення про стягнення 15394,75 грн є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

За змістом ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ст.611 зазначеного нормативно-правового акту у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В силу норм ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 3 ст.549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст. 551 Цивільного кодексу України).

За змістом п.1.7 постанови №14 від 17.12.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За змістом листа №01-06/1624/2011 від 21.11.2011р. Вищого господарського суду України Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права якщо укладеним сторонами договором передбачено більш тривалий ніж визначений ч.6 ст.232 Господарського кодексу України строк, у межах якого перераховуються штрафні санкції, то застосуванню підлягає саме строк, встановлений договором.

У відповідності до п.8.3 субліцензійної угоди №453/24/5 від 15.02.2012р. в разі прострочення перерахування субліцензіатом будь-яких сум, що належать ліцензіату за цією угодою, субліцензіат зобов'язаний сплатити ліцензіату пеню у розмірі 0,5% від простроченої суми за кожен день прострочення, але не більш подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент прострочення платежу, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу. Пеня нараховується на суму заборгованості з дати, коли субліцензіатом мав бути здійснений платіж до дня його фактичного перерахування на рахунок ліцензіата.

За змістом п.5.3 договору №453/23 від 01.01.2014р. після отримання звіту субліцензіата, ліцензіат виставляє рахунок та акт на суму ліцензійної плати, за звітний місяць на підставі звіту ліцензіата. Субліцензіат повинен сплатити рахунок до 10 числа наступного місяця за звітнім. На прострочені платежі нараховується пеня в розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Згідно з п.8.4 субліцензійного договору №453/58 від 10.10.2013р. у випадку прострочення субліцензіатом терміну оплати ліцензійної плати та інших платежів за договором більш чим на один місяць, нараховується пеня за прострочення платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми заборгованості.

Відповідно до п.7.2 договору №453/62 від 15.02.2012р. в разі порушення термінів виплати винагороди асоціації, вказаної в додатку №1 до цього договору, оператор зобов'язаний сплатити асоціації штраф у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент невиконання зобов'язань.

За приписами п.9.2 додаткової угоди №2 до договору №453/60 від 01.02.2012р. у випадку несвоєчасного здійснення перерахування винагороди (роялті) у відповідності до умов цього договору, оператор зобов'язується сплатити асоціації пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ що діяла у період, за який нараховується пеня від розміру несвоєчасно перерахованих грошових коштів за кожний день прострочення у такому перерахуванні.

Відтак, з урахуванням вищенаведених пунктів укладених сторонами правочинів, позивачем заявлено до стягнення 847,23 грн пені за період з 04.09.2016р. по 05.03.2017р.

Здійснивши перевірку вказаного розрахунку з урахуванням приписів п.п.1.7, 1.9 постанови №14 від 17.12.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань , з огляду на те, що позивач припустився помилок при визначенні початку перебігу строків для нарахування неустойки, враховуючи, що субліцензійною угодою №453/24/5 від 15.02.2012р. сторонами погоджено нарахування пені по день фактичної оплати, суд дійшов висновку, що сума пені за простроченими зобов'язання відповідача по оплаті наданих прав на використання об'єктів інтелектуальної власності (телепрограм) за субліцензійною угодою №453/24/5 від 15.02.2012р., договором №453/23 від 01.01.2014р., субліцензійним договором №453/58 від 10.10.2013р., договором №453/62 від 15.02.2012р. (в межах визначених позивачем періодів), становить 405,93 грн.

Одночасно, за приписами ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із п.5.1 постанови №14 від 17.12.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних як разом з оплатою суми основного боргу, так і окремо від неї.

Відтак, позивачем заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 1326,29 грн за період з 10.04.2014р. по 05.03.2017р.

Здійснивши перевірку вказаного розрахунку, з огляду на те, що позивач припустився помилок при визначенні початку перебігу строків для нарахування відсотків річних, суд дійшов висновку, що сума 3% річних за простроченими зобов'язання відповідача по оплаті наданих прав на використання об'єктів інтелектуальної власності (телепрограм) за субліцензійним договором №453/50 від 01.02.2012р., субліцензійною угодою №453/24/5 від 15.02.2012р., договором №453/23 від 01.01.2014р., договором №453/62 від 15.02.2012р., субліцензійним договором №453/58 від 10.10.2013р., договором №453/60 від 01.02.2012р. (в межах визначених позивачем періодів), становить 1317,58 грн.

Крім того, Асоціація Укртелемережа просить стягнути з відповідача інфляційну складову боргу у розмірі 14449 грн за період з 01.04.2014р. по 31.01.2017р.

Дослідивши розрахунок інфляційних втрат, здійснений позивачем, суд зазначає про наступне:

За приписами п.3.2 постанови №14 від 17.12.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Тобто, з огляду на вищенаведене, базою для нарахування інфляційної складової боргу є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, що існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

За висновками суду, позивачем при здійсненні розрахунку інфляційних збитків, вказаних правил враховано не було, що призвело до безпідставного збільшення інфляційної складової боргу. За розрахунком суду, стягненню з відповідача на користь позивача належить інфляційна складова боргу у розмірі 13471,77 грн.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, з'ясувавши обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунків пені, 3% річних, інфляційних втрат здійснивши оцінку доказів, на яких ці розрахунки ґрунтуються, суд дійшов висновку, що позовні вимоги стосовно стягнення пені, інфляційних втрат та процентів річних підлягають частковому задоволенню, а саме на суми 405,93 грн, 13471,77 грн та 1317,58 грн.

Згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в сумі 1600 грн підлягає розподілу між сторонами пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Асоціації Укртелемережа , м.Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю Сіверське телебачення , м.Сіверськ про стягнення суми основного боргу за субліцензійним договором №453/50 від 01.02.2012р., субліцензійною угодою №453/24/5 від 15.02.2012р., договором №453/23 від 01.01.2014р., договором №453/62 від 15.02.2012р., субліцензійним договором №453/58 від 10.10.2013р., договором №453/60 від 01.02.2012р. у загальному розмірі 15394,75 грн, пені у розмірі 847,23 грн, 3% річних - 1326,29 грн, втрат від інфляції у розмірі 14449,18 грн, всього 32017,45 грн, задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Сіверське телебачення (84523, Донецька обл., Бахмутський район, м.Сіверськ, пров.ЗаводськийАДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 38101641) на користь Асоціації Укртелемережа (83055, Донецька обл., м.Донецьк, вул.Челюскінців, буд.174А, код ЄДРПОУ 31178461) суму заборгованості у розмірі 15394,75 грн, пеню - 405,93 грн, 3% річних - 1317,58 грн, втрати від інфляції - 13471,77 грн, а також судовий збір у розмірі 1528,67 грн.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

В іншій частині позов залишити без задоволення.

У судовому засіданні 30.05.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 31.05.2017р.

Суддя Ю.О.Паляниця