Рішення

від 31.05.2017 по справі 910/4323/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.05.2017Справа №910/4323/17 Суддя Господарського суду міста Києва Князьков В.В.

За участю секретаря судового засідання Коваленко О.М.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовомПриватного акціонерного товариства ОТІС доКомунального підприємства Ремонтно-експлуатаційна організація -7 третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачаКомунальне підприємство Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду в Святошинському районі міста Києва Комунальне підприємство Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва про стягнення 622288,95 грн. за участю представників сторін:

від позивача:Мацюк В.В. (довіреність №8 від 29.01.2016р.); від відповідача:Гришель С.О. (довіреність №7 від 03.04.2017р.); від 3-ї особи-1не з'явився; від 3-ї особи-2 Стукалов А.В. (довіреність №05-кор від 03.01.2017р.).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "ОТІС" (надалі - ПрАТ "ОТІС") звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Комунального підприємства Ремонтно-експлуатаційна організація -7 (надалі - КП РЕО-7 ) про: стягнення заборгованості за виконані роботи у розмірі 622288,95 грн.

Ухвалою від 20.03.2017р. за вказаним позовом господарським судом міста Києва порушено провадження у справі № 910/4323/17, залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Комунальне підприємство Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду (надалі - КП ДУОЖФ ) в Святошинському районі міста Києва та розгляд справи призначено на 05.04.2017р.

31.03.2017р. позивачем через відділ діловодства (канцелярія) суду подано клопотання для залучення до матеріалів справи документів.

Представник позивача у судовому засіданні 05.04.2017р. надав оригінали документів для огляду та позовні вимоги підтримав повністю.

Ухвалою від 05.04.2017р. судом відкладено розгляд справи на 17.05.2017р., у зв'язку із клопотанням відповідача про відкладення розгляду справи.

19.04.2017р. відповідачем через відділ документообігу суду подано відзив на позовну заяву та клопотання про залучення до участі у справі Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва" у якості іншого відповідача та залучення Комунального підприємства "Головний інформаційно-обчислювальний центр" (надалі - КП ГІОЦ ) у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

17.05.2017р. сторонами у справі подано спільне клопотання про продовження строку розгляду спору на п'ятнадцять днів.

Ухвалою суду від 17.05.2017р. продовжено строк вирішення спору, відмовлено у задоволенні клопотань відповідача про залучення до участі у справі Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва" у якості іншого відповідача та Комунального підприємства "Головний інформаційно-обчислювальний центр" у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, поданого 19.04.2017р. через відділ документообігу суду та залучено до участі у справі в якості третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва", розгляд справи відкладено на 31.05.2017р.

26.05.2017р. позивачем подано через відділ документообігу (канцелярія) суду витребувані ухвалою суду документи та додаткові пояснення по справі.

26.05.2017р. відповідачем подано через відділ документообігу (канцелярія) суду додаткові пояснення, в яких повторно заявлено про необхідність залучення в якості іншого відповідача Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва".

31.05.2017р. третьою особою-2 подано до суду витребувані ухвалою від 17.05.2017р. докази та пояснення по справі.

У судовому засіданні, що відбулось 31.05.2017р. представник позивача заперечував проти задоволення клопотання про залучення до участі у справі третьої особи-2 у якості іншого відповідача, підтримав позовні вимоги та позов просив задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача підтримав клопотання про залучення до участі у справі третьої особи-2 у якості іншого відповідача, заперечував проти позовних вимог з підстав викладених у відзиві на позовну заяву від 13.04.2017р. та письмових поясненнях від 26.05.2017р.

Представник третьої особи-2 у судовому засіданні заперечував проти клопотання відповідача про залучення до участі у справі третьої особи-2 у якості іншого відповідача та надав пояснення щодо висунутих позовних вимог.

Належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи третя особа-1 не забезпечила явку до судового засідання свого уповноваженого представника.

При цьому, необхідно зазначити, що ухвали суду про порушення провадження у справі від 20.03.2017р. та про відкладення розгляду справи від 05.04.2017р. та 17.05.2017р. надіслані на адресу третьої особи-1, зазначену в позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, та отримані представником за довіреністю, про що свідчать наявні у матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень.

В пункті 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції № 18 від 26.12.2011р. зазначено, що за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідною інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Абзацом 1 п. 3.9.2 вищезазначеного Пленуму визначено, що у випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, керуючись положеннями ст. 24 ГПК України, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про залучення до участі у справі третьої особи-2 у якості іншого відповідача виходячи з наступного.

Вищий господарський суд України у п. 1.3 Постанови Пленуму від 26 грудня 2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначив, що ГПК не зобов'язує господарський суд задовольняти клопотання сторони про залучення до участі у справі іншого відповідача. При вирішенні питання про задоволення клопотання щодо залучення до участі у справі іншого відповідача слід виходити з підстав клопотання та їх обґрунтованості.

У п. 5 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005р. №01-8/344 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" зазначається, що питання про достатність підстав для вчинення відповідної процесуальної дії вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням усіх обставин та матеріалів певної справи і з огляду на те, чи сприятиме залучення іншого відповідача з'ясуванню усього кола обставин, що входять до предмета доказування у справі, встановленню наявності або відсутності правопорушення, прийняттю законного та обґрунтованого рішення. Необхідно також мати на увазі, що інший відповідач має бути такою юридичною чи фізичною особою, за рахунок якої в принципі можливо було б задовольнити позовні вимоги, - на відміну від третьої особи на стороні відповідача, за рахунок якої такі вимоги ніколи не задовольняються.

У п. 1.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" сказано, що у разі якщо заява (клопотання) про залучення іншого відповідача або про заміну відповідача залишається судом без задоволення, то ухвала з цього приводу не виноситься, а про відхилення відповідної заяви (клопотання) зазначається в описовій частині рішення суду або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи.

Отже, беручи до уваги роз'яснення Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р., заслухавши пояснення сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про відсутність підстав для залучення до участі у справі третьої особи-2 у якості іншого відповідача, а тому розгляд справи здійснено в межах заявлених позовних вимог.

Окрім того, у судовому засіданні 17.05.2017р. судом розглянуто клопотання відповідача про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Комунального підприємства Головний інформаційно-обчислювальний центр та відмовлено у його задоволенні з наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 статті 27 господарський суд, вирішуючи питання про допущення або залучення третіх осіб до участі у справі, виносить ухвалу. В ухвалі повинно бути зазначено, на стороні позивача чи відповідача допущено чи залучено третю особу, на яких підставах її допущено чи залучено. Якщо суд відхиляє заяву про вступ чи залучення третьої особи, ухвала про відхилення не виноситься, а про відхилення заяви та мотиви відхилення суд зазначає в рішенні за результатами розгляду справи по суті.

Відповідач, мотивуючи клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору КП Головний інформаційно-обчислювальний центр зазначив, що рішення у справі зачіпає інтереси КП ГІОЦ , як підприємства, що брало безпосередню участь у технічному перерозподілі грошових коштів, спрямованих у тому числі на оплату послуг позивача.

Норми інститут третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору покликані захистити права та охоронювані законом інтереси осіб, які не є учасниками спірних матеріальних правовідносин, але знаходяться із однією зі сторін процесу у таких відносинах, які можуть змінитись у результаті винесеного рішення.

Підсумовуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що рішення у даній справі жодним чином не зачіпає прав та не призведе до змін у правовідносинах між сторонами по справі та Комунальним підприємством Головний інформаційно-обчислювальний центр , оскільки обробка, розщеплення та перерахування платежів на рахунок третьої особи-1 не може ставитись в залежність від правовідносин, що склались між позивачем та відповідачем у справі зі стягнення коштів за договором на повне технічне обслуговування.

Враховуючи відсутність клопотань про відкладення розгляду справи в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України від третьої особи-1 та, враховуючи те, що неявка належним чином повідомленої третьої особи-1 не перешкоджає всебічному і повному з'ясуванню фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивному оцінюванню доказів, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення по справі № 910/4323/17.

Розглянувши матеріали справи Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

02.01.2013р. між КП ДУОЖФ Святошинського району м. Києва (надалі - балансоутримувач), КП РЕО-7 (надалі - замовник) та ПрАТ "ОТІС" (надалі - виконавець) було укладено договір на повне технічне обслуговування ліфтів №D24M4007, відповідно до пунктів 1.1. та 1.2. якого, замовник, як експлуатуюча житловий фонд організація, за дорученням балансоутримувача передає, а виконавець приймає на себе обов'язки щодо виконання робіт з технічного обслуговування ліфтів за формою повного технічного обслуговування, включаючи місячні профілактичні роботи, квартальні профілактичні роботи, технічні нагляди, заміну комплектувальних виробів у міру зносу, звільнення пасажирів з кабін ліфтів, що зупинилися, непланові ремонти за викликом у разі несанкціонованої зупинки ліфта.

Відповідно до п. 2.2. договору щомісячна вартість робіт за договором у відповідності з розрахунками складає 216374,99 грн. в тому числі ПДВ 36062,50 грн.

Пунктом 2.1. договору сторони визначили, що вартість послуг по технічному обслуговуванню ліфтів визначається у відповідності з Порядком встановлення вартості технічного обслуговування ліфтів та систем диспетчеризації , на основі базової ціни на технічне обслуговування ліфтів, погодженої у Головному управлінні цінової політики Київської міськдержадміністрації.

Додатковою угодою №3 від 09.04.2014р. до договору №D24M4007 від 02.01.2013р. сторони погодили викласти п. 2.2. договору в наступній редакції: Щомісячна вартість робіт за договором у відповідності з розрахунками складає: 211954,72 грн. в тому числі ПДВ 35325,79 грн. . (а.с. 15)

Згідно п.п. 2.5. та 2.6. договору, розрахунки за надані послуги здійснюються замовником щомісяця до 5-го числа другого місяця за звітним у розмірі місячної вартості робіт, згідно підписаних актів виконаних робіт, що надаються виконавцем. Оплата за виконані роботи здійснюється замовником шляхом розщеплення плати, що надходить від населення за послуги на утримання будинків і прибудинкових територій протягом наступного за звітним місяця і направляються на рахунок виконавця за послуги по технічному обслуговуванню ліфтів у розмірах, встановлених органами влади, що мають на те відповідні повноваження.

У випадку, якщо кошти, що надійшли на рахунок виконавця за поточний (звітний) місяць, недостатньо для оплати виконаних робіт, то різниця, що утворилась, покривається за рахунок коштів замовника (абз. 2 п. 2.6. договору).

Відповідно до умов п. 3.1.1. договору виконавець зобов'язується забезпечити своєчасне та якісне виконання робіт, визначених предметом договору, у відповідності до діючих документів щодо організації робіт з технічного обслуговування ліфтів в межах зобов'язань, що стосуються обслуговуючої організації.

Пунктом 3.2.2. договору сторонами встановлено обов'язок замовника здійснювати оплату виконавцю виконаних робіт згідно умов п. 2.6. договору.

Цей договір набирає чинності з 01 січня 2013 року і діє до 31 грудня 2017 року (п. 7.1. договору).

Вищезазначений договір підписано уповноваженими особами від сторін із зазначенням їх відповідних реквізитів та скріплено їх печатками.

У відповідності до матеріалів справи, судом зазначається про відсутність доказів припинення дії договору, відтак станом на час розгляду та вирішення спору по суті договір є чинним, при цьому заміна жодної зі сторін даного договору не відбувалась, докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що роботи передбачені договором за період з січня по квітень 2016р. ним виконано та передано за актами приймання виконаних робіт на суму 675511,25 грн. в повному обсязі. При цьому, акти приймання виконаних робіт за зазначений період підписані уповноваженими представниками відповідача, як замовника та позивача, як виконавця та скріплені печатками сторін, жодних зауважень і заперечень щодо вартості та якості виконаних робіт зі сторони відповідача, як замовника не заявлялось.

В свою чергу, КП Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва в рахунок погашення заборгованості КП РЕО-7 та на виконання договору про переуступку боргу №105 від 19.05.2015р., сплатило на рахунок позивача 100000,00 грн.

Вищевказана сума була зарахована позивачем в рахунок сплати відповідачем існуючої заборгованості за договором наступним чином:

- 46777,70 грн. - погашення залишку боргу за грудень 2015р.;

- 53222,30 грн. - погашення частини боргу за січень 2016р.

Враховуючи те, що кошти по розщепленню плати від мешканців за послуги по утриманню будинків та прибудинкових територій за спірний період не надходили, у відповідача виникла заборгованість за отримані за договором послуги перед позивачем у розмірі 622288,95 грн. (675511,25 грн. - 53222,30 грн.)

Відтак, позивач звернувся із позовом до відповідача про стягнення суми основного боргу у розмірі 622288,95 грн. за договором на повне технічне обслуговування ліфтів за період з січня 2016р. по квітень 2016р. включно.

Водночас, відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав необхідності залучення до справи іншого відповідача, а саме Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового і нежитлового фонду Святошинського району м. Києва", обґрунтовуючи це тим, що відповідно до розпорядження Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації від 06.02.2015 року № 58 "Про передачу та закріплення житлового та нежитлового фонду за Комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового і нежитлового фонду Святошинського району м. Києва", відповідач у березні 2015 року передав житловий фонд, а також інше рухоме і нерухоме майно новому спеціалізованому Комунальному підприємству "Керуюча компанія з обслуговування житлового і нежитлового фонду Святошинського району м. Києва" і що саме з зазначеного часу обов'язок відповідача щодо надання житлово-комунальних послуг припинився, а відтак, обов'язок щодо оплати вартості послуг з технічного обслуговування ліфтів за Договором з березня 2015 року, покладено саме на Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового і нежитлового фонду Святошинського району м. Києва", оскільки останній є розпорядником цільових коштів, отриманих від споживачів таких послуг.

На підтвердження того, що до участі у справі має бути залучений інший відповідач, а саме Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового і нежитлового фонду Святошинського району м. Києва", відповідач надав суду договір на відшкодування витрат №39 від 02.03.2015р., договір про переведення боргу №105 від 19.05.2015р., угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог та протоколи до угод про зарахування зустрічних однорідних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного:

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч. 1 ст. 629 Цивільного України є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вище встановлено господарським судом, 02.01.2013р. між сторонами у справі укладено договір на повне технічне обслуговування ліфтів №D24M4007, відповідно до умов якого замовник, як експлуатуюча житловий фонд організація, за дорученням балансоутримувача передає, а виконавець приймає на себе обов'язки щодо виконання робіт з технічного обслуговування ліфтів за формою повного технічного обслуговування.

Оцінивши зміст Договору, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов до висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом і правовою природою є договором підряду, який підпадає під правове регулювання ст.837 - ст.864 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

З аналізу викладених норм вбачається, що договір підряду є оплатним, і обов'язку підрядника виконати певну роботу відповідає обов'язок замовника цю роботу прийняти та оплатити.

Відповідно до ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Спір у справі виник у зв'язку із невиконанням відповідачем умов п. 3.2.2. та п. 2.6. договору, та несплатою відповідачем виконаних позивачем робіт за договором за період з січня 2016р. по квітень 2016р.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України укладення договору передбачає відповідність останнього встановленим законодавством вимогам, і його умови не суперечать положенням нормативно-правових актів. Отже, належним чином укладений договір є обов'язковим для сторін і повинен добросовісно виконуватись.

Положеннями статті 509 ЦК України, визначено, що зобов'язання за своєю правовою природою є правовідношенням, зміст якого розкривається, як через активну поведінку боржника - здійснення ним певної дії (передачі майна, виконання роботи, надання послуги, сплати грошей тощо), так і пасивну - утримання від певної дії. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статті 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Зазначені вище норми ЦК України кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України.В

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Тобто, вказана норма передбачає як безпосереднє встановлення у зобов'язанні строку (терміну) його виконання, так і визначення цього строку вказівкою на певну подію, яка неминуче має настати. В іншому ж випадку кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Пунктом 2.5. договору передбачено, що оплата за надані послуги здійснюється замовником щомісяця до 5-го числа другого місяця за звітним у розмірі місячної вартості, згідно підписаних актів виконаних робіт.

Статтею 526 ЦК України встановлено загальне правило виконання зобов'язання, а саме - зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Саме належне виконання зобов'язання означає досягнення тієї мети, яку сторони ставили перед собою, вступаючи у зобов'язання. Належне виконання тягне за собою припинення зобов'язання (ст. 599 ЦК).

Судом встановлено, що відповідно до умов договору з січня по квітень 2016 року позивачем виконано, а відповідачем прийнято роботи на суму 675511,25 грн. що підтверджується актами приймання виконаних робіт по технічному обслуговуванню ліфтів за період з січня 2016 року по квіень 2016 року, які підписані уповноваженими представниками відповідача і позивача та скріплені печатками сторін, жодних зауважень і заперечень щодо якості та вартості виконаних робіт зі сторони відповідача не заявлялось.

Згідно з пунктом 2.6. Договору, оплата за виконані роботи здійснюється шляхом розщеплення плати, що надходить від населення за послуги на утримання будинків та прибудинкових територій протягом наступного за звітним місяця і направляються на розрахунковий рахунок виконавця за послуги з технічного обслуговування ліфтів у розмірах, встановлених органами влади, що мають на те відповідні повноваження. У випадку, якщо коштів, що надійшли виконавцеві за поточний (звітний) місяць недостатньо для оплати виконаних робіт, то різниця що утворилася покривається за рахунок коштів замовника.

Матеріалами справи підтверджується, що КП Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва в рахунок погашення заборгованості КП РЕО-7 перед позивачем та на виконання договору про переуступку боргу №105 від 19.05.2015р., сплатило на рахунок позивача 100000,00 грн.

Вищевказана сума була зарахована позивачем в рахунок сплати відповідачем існуючої заборгованості за договором наступним чином:

- 46777,70 грн. - погашення залишку боргу за грудень 2015р.;

- 53222,30 грн. - погашення частини боргу за січень 2016р.

Оскільки судом не встановлено надходження на рахунок позивача коштів в інших сумах, а строк оплати за технічне обслуговування ліфтів за період з січня 2016р. по квітень 2016р. є таким, що настав, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача боргу за виконанні роботи з технічного обслуговування ліфтів за договором №D24M4007 від 02.01.2013р., в сумі 622288,95 грн. визнаються судом обґрунтованим та такими, що підлягають задоволенню (675511,25 грн. - 53222,0 грн.).

Доводи відповідача стосовно того, що обов'язок оплати вартості послуг з технічного обслуговування ліфтів за договором №D24М4007 від 02.01.2013р. з березня 2015 року покладено саме на Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового і нежитлового фонду Святошинського району м. Києва", оскільки останній є розпорядником цільових коштів, отриманих від споживачів таких послуг, а відповідно, вказане комунальне підприємство належить залучити до участі у справі як іншого відповідача, а у позові до Комунального підприємства "Ремонтно-експлуатаційна організація-2" належить відмовити, суд відхиляє як необґрунтовані, враховуючи наступне.

Обов'язок здійснювати оплату позивачу, як виконавцю робіт умовами пунктів 2.5, 2.6, підпункту 3.2.2. пункту 3.2 договору покладено саме на відповідача, як замовника.

Пунктом 2.6 договору передбачено, що у випадку, якщо коштів, що надійшли виконавцеві за поточний (звітний) місяць недостатньо для оплати виконаних робіт, то різниця що утворилася покривається за рахунок коштів саме відповідача, як замовника.

При цьому судом встановлено, що відповідно до актів приймання виконаних робіт за період з січня 2016р. по квітень 2016р. на загальну суму 675511,25 грн. отримані та прийняті саме відповідачем. До того ж, як встановлено судом, жодних зауважень і заперечень зі сторони відповідача при підписання вказаних актів не заявлялось.

Судом встановлено, що в спірний період та станом на час розгляду спору по суті заміна сторін даного договору, зокрема, відповідача, як замовника, не відбувалась, докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

Наявні в матеріалах справи: договір на відшкодування витрат №39 від 02.03.2015р., договір про переведення боргу №105 від 19.05.2015р. та додаткові угоди до нього №1 від 27.07.2015р., №2 від 31.12.2015р, угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог та протоколи до угод про зарахування зустрічних однорідних вимог - не можуть свідчити про те, що обов'язок з оплати вартості послуг з технічного обслуговування ліфтів за договором №D24М4007 від 02.01.2013р. з березня 2015 року покладено не на відповідача, а на Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового і нежитлового фонду Святошинського району м. Києва", з огляду на наступне.

Вказані договір на відшкодування витрат, договір про переведення боргу та угоди з відповідними протоколами про зарахування зустрічних однорідних вимог регулюють правовідносини виключно між Комунальним підприємством "Ремонтно-експлуатаційна організація - 7", як відповідачем та Комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового і нежитлового фонду Святошинського району м. Києва", як третьою особою-2, при цьому Приватне акціонерне товариство "ОТІС" не являється стороною зазначених договорів та угод, та не є зобов'язаною стороною за ними.

Окремо суд зауважує, що предметом договору на відшкодування витрат №39 від 02.03.2015р. згідно п. 1.1 цього договору визначено обов'язок Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового і нежитлового фонду Святошинського району м. Києва" відшкодувати Комунальному підприємству "Ремонтно-експлуатаційна організація - 2" понесені витрати, пов'язані з оплатою за діючими договорами про надання послуг з утримання будинків, споруд, об'єктів благоустрою прибудинкової території та зобов'язується спрямовувати кошти для розрахунку за цими договорами.

Згідно п. 2.1.2. договору КП Керуюча компанія з обслуговування житлового і нежитлового фонду Святошинського району м. Києва зобов'язується здійснювати відшкодування витрат КП РЕО-7 , пов'язаних із виконанням дій визначених у п. 1.1. цього договору, а отже відшкодуванню підлягають понесені витрати, пов'язані з оплатою за діючими договорами.

Дослідивши умови договору про переведення боргу №105 від 19.05.2015р., відповідно до п. 1.1 цього договору первісний боржник - Комунальне підприємство "Ремонтно-експлуатаційна організація - 7") переводить свій борг (обов'язки), який ним був набутий на підставі договору №D24М4007 на повне технічне обслуговування ліфтів від 31.01.2014р. та договору №D24D4007 на технічне обслуговування об'єднаних диспетчерських систем ліфтів від 01.09.2008р., укладених з Приватним акціонерним товариством "ОТІС", за послуги надані з 01.03.2015р., а новий боржник - Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового і нежитлового фонду Святошинського району м. Києва" замінює первісного боржника у зобов'язанні, що виникає із зазначеного вище договору, і приймає на себе обов'язки з оплати боргу первісного боржника за договором №D24М4007 на повне технічне обслуговування ліфтів від 31.01.2014р. у сумі 335408,06 грн. та договором №D24D4007 на технічне обслуговування об'єднаних диспетчерських систем ліфтів від 01.09.2008р. у сумі 49665,80 грн.

Додатковими угодами №1 та №2 до договору про переведення боргу в подальшому змінено обсяг зобов'язання зі сплати боргу визначеного пунктом 1.1. договору на 385073,86 грн. та 469926,14 грн.; на 385073,86 гр., 469926,14 грн. та 765000,00 грн.

Отже, предметом вказаного договору про переведення боргу є заміна первісного боржника новим боржником у зобов'язанні, що виникає із договору №D24М4007 від 31.01.2014р., на визначені у цьому договорі суми, при цьому жодних умов про заміну первісного боржника новим боржником за всіма зобов'язаннями, що виникають із договору №D24М4007 від 02.01.2013р. та саме за спірний період з січня 2016р. по квітень 2016р., вказаний договір про переведення боргу та додаткові угоди до нього не містять.

Окремо суд зауважує, що відповідачем не доведено того, що передана сума боргу за договором про переведення боргу №105 від 19.05.2015р. кореспондується з існуючою заборгованістю за договором №D24М4007 на повне технічне обслуговування ліфтів від 31.01.2014р.

Судом також враховано, що відповідно до статті 520 Цивільного кодексу України боржник у зобов'язнні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Матеріалами справи не підтверджується надання згоди на укладання договору на переведення боргу №105 від 19.05.2015р. Приватним акціонерним товариством ОТІС , як кредитором у основному зобов'язанні.

Дослідивши угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог та відповідних протоколів до них, суд зауважує, що жодний з пунктів вказаних угод та протоколів не містить переліку договорів, за якими відбувся залік взаємних вимог між сторонами, в тому числі, відсутні жодні посилання на договір №D24М4007 від 02.01.2013р.

Підсумовуючи вищенаведене, оцінивши в сукупності всі наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що належним відповідачем у даній справі є саме Комунальне підприємство "Ремонтно-експлуатаційна організація-7" і основний борг, який виник внаслідок невиконання останнім своїх зобов'язань за договором №D24М4007 від 02.01.2013р. року, підлягає стягненню саме з Комунального підприємства "Ремонтно-експлуатаційна організація-7"

За таких обставин, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства ОТІС до Комунального підприємства Ремонтно-експлуатаційна організація -7 про стягнення заборгованості за виконані роботи у розмірі 622288,95 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, з урахуванням приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва. -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "ОТІС" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства Ремонтно-експлуатаційна організація -7 (03164, м. Київ, вул. Підлісна, буд. 3, ідентифікаційний код - 36114019) на користь Приватного акціонерного товариства "ОТІС" (03062, м. Київ, вул. Чистяківська, буд. 32, ідентифікаційний код - 14357579) заборгованість у розмірі 622288 (шістсот двадцять дві тисячі двісті вісімдесят вісім) грн. 95 коп. та судовий збір у розмірі 9334 (дев'ять тисяч триста тридцять чотири) грн. 33 коп.

3. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено - 06.06.2017 року.

Суддя В.В. Князьков