Рішення

від 12.06.2017 по справі 910/24474/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.06.2017Справа № 910/24474/16

Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

за позовомПублічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр управління промисловістю" доТовариства з обмеженою відповідальністю "МДК Інвест" простягнення 1 215 031 грн 73 коп. Представники: від позивача:Євтєєва О.М. - представник за довіреністю від відповідача: не з'явились ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

30.12.2016 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр управління промисловістю" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "МДК Інвест" про стягнення 1 215 031 грн 73 коп. штрафних санкцій за неналежне виконання зобов'язань за договором поставки товару за договором поставки № ЦУПП-04/0015/15 від 04.03.2015.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного сторонами договору поставки № ЦУПП-04/0015/15 від 04.03.2015 не виконав взяті на себе зобов'язання щодо поставки товару, у зв'язку з чим за порушення термінів постачання товару відповідачу було нараховано пеню у розмірі 725 971 грн 73 коп., штраф у розмірі 326 040 грн 00 коп. та неустойку у розмірі 1 215 031 грн 73 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.01.2017 порушено провадження у справі № 910/24474/16 та справу призначено до розгляду на 07.0203.2017.

06.02.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли пояснення.

Судове засідання, призначене на 07.02.2017, не відбулося, у зв'язку з перебуванням судді Карабань Я.А. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.02.2017 розгляд справи призначено на 14.03.2017.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва від 13.03.2017 у зв'язку із закінченням терміну повноважень у судді Карабань Я.А., справу № 910/24474/16 передано на повторний автоматичний розподіл.

Відповідно до протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями справу № 910/24474/16 передано на розгляд судді Плотницькій Н.Б.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.03.2017 справу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 27.04.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.03.2017 виправлено описку допущену в ухвалі Господарського суду міста Києва від 15.03.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.04.2017 розгляд справи відкладено на 12.06.2017, у зв'язку з неявкою представника відповідача та невиконанням сторонами вимог ухвали суду.

Представник відповідача у судове засідання 12.06.2017 не з'явився, клопотання про відкладення розгляду справи не подав, вимоги суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином за адресою, зазначеною на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України за адресою https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch.

У судове засідання 12.06.2017 з'явився представник позивача, надав документи на виконання вимог ухвали суду та надав пояснення по суті справи, відповідно до яких в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувається з урахуванням положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

У судовому засіданні 12.06.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивачів, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

04.03.2015 між Державним підприємством "Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" (покупець за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МДК Інвест" (постачальник за договором) укладено договір поставки № ЦУПП-04/0033/15, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався на протязі жовтня - грудня 2015 року поставити покупцеві товар, зазначений в специфікації до договору, а покупець - прийняти та оплатити такий товар згідно умов договору.

Згідно з пунктом 1.2. договору сторони визначили найменування (номенклатура, асортимент) та кількість товару - шпали дерев'яні І тип ДСТУ ГОСТ 78-2009 у кількості 7000 штук та шпалери дерев'яні ІІ тип ДСТУ ГОСТ 78-2009 у кількості 3000 штук.

Відповідно до пункту 3.1. договору сума договору становить 3 260 400 грн 00 коп.

Договору ціна за одиницю шпала дерев'яна І тип не просочена - 333 грн 60 коп.; шпала дерев'яна ІІ тип не просочена - 308 грн 40 коп. (пункт 3.3 договору).

У відповідності до пункту 5.1 договору відвантаженим товару проводиться рівномірними партіями протягом місяця після письмової заявки покупця або згідно графіку поставки протягом березня-серпня 2015 року.

Графіком поставки, що є додатком № 2 до договору поставки, визначені періоди поставки та розмір партій товару, а саме: у березні 2015 року відповідач повинен був поставити товар у кількості 1600 од, з яких І тип - 1100, ІІ тип - 500; у квітні 2015 року - 1650 од, з яких 1150 І тип та 500 ІІ тип; у травні 2015 року 1700, з яких 1200 І тип та 500 ІІ тип; у червні 2015 року 1700, з яких 1200 І тип та 500 ІІ тип; у липні 2015 року 1700, з яких 1200 І тип та 500 ІІ тип; у серпні 2015 року 1650, з яких 1150 І тип та 500 ІІ тип.

Згідно з пунктом 5.3. договору поставка товару здійснюється залізничним транспортом загального користування або автомобільним транспортом на умовах СРТ, пункт призначення - склад ДП "Рава-Руський шпалопросочувальний завод", відповідно до вимог "Інкотермс" (редакція 2010 року).

Приймання товару по кількості і якості проводиться комісійно при її вивантаженні з транспортного засобу на складі вантажоодержувача на підставі трьохстороннього акту приймання-передачі товару по кількості та якості при поставці на ДП "Рава-Руський шпалопросочувальний завод" за участю уповноважених представників постачальника, покупця та вантажоодержувача, який підтверджує факт отримання покупцем товару (пункт 5.4. договору).

У пункту 5.7. договору сторони визначили, що товар вважається поставленим з дати підписання акту приймання-передачі товару на складі вантажоодержувача.

Положеннями пункту 10.1. договору сторони визначили, що договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2015.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 4 статті 265 Господарського кодексу України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.

Реалізація суб'єктами господарювання товарів не господарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (частина 6 статті 265 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

У відповідності до норм частини 1 та частини 2 статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Нормами частин 1 та 2 статті 694 Цивільного кодексу України встановлено, що договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Товар продається в кредит за цінами, що діють на день продажу. Зміна ціни на товар, проданий в кредит, не є підставою для проведення перерахунку, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору поставки товару за договором поставки № ЦУПП-04/0015/15 від 04.03.2015 та норм чинного законодавства не виконав взяті на себе зобов'язання щодо своєчасної та повної поставки товару, що також не було спростовано відповідачем, зокрема, відповідачем було поставлено лише частину товару у кількості 4 791 штука на загальну суму 1 589 203 грн 20 коп.

У зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за договором поставки товару за договором поставки № ЦУПП-04/0015/15 від 04.03.2015, позивачем нараховано відповідачу за порушення термінів постачання товару пеню у розмірі 725 971 грн 73 коп. за загальний період прострочення з 01.04.2015 по 28.02.2016, штраф у розмірі 326 040 грн 00 коп. та неустойку у розмірі 1 215 031 грн 73 коп.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У відповідності до частини 2 статті 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з частиною 1 статті 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

У відповідності до частини 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з нормами статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частин 1, 3 статті 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. Кредитор не має права на неустойку в разі, якщо боржник не відповідає за порушення зобов'язання (стаття 617 цього Кодексу).

Нормами статті 551 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом.

Нормами статті 218 Господарського кодексу України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до пункту 7.2 договору у разі не поставки (недопоставки) товару в передбачений термін постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі 0,5 % вартості недопоставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф в розмірі 10 % вказаної суми.

З метою забезпечення виконання постачальником взятих на себе за договором поставки № ЦУПП-04/0015/15 від 04.03.2015 зобов'язання 04.03.2015 між Державним підприємством "Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України" та Товариством з обмеженою відповідальністю "МДК Інвест" укладено угоду про неустойку № ЦУПП-04/0015/15/НУ, відповідно до умов якої уразу порушення своїх зобов'язань за договором постачальник зобов'язується сплатити покупцю грошову суму в розмірі 163 020 грн 00 коп. порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для застосування відповідальності (стягнення пені, штрафу, неустойки) відповідно до умов пункту 7.2 договору та угоди про неустойку.

Пунктом 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" роз'яснено, що з огляду на вимоги частини першої статті 4 7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Згідно розрахунку позивача розмір пені за загальний період прострочення з 01.04.2015 по 28.02.2016, виходячи із застосованої позивачем подвійної облікової ставки НБУ, склав 725 971 грн 73 коп.

Суд встановив, що доданий до позовної заяви арифметичний розрахунок пені, є неправильним, оскільки позивачем нараховано пеню за період, коли умови договору щодо її застосування вже не діяли.

Згідно з частиною 7 статті 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Таким чином, враховуючи те, що строк дії договору поставки товару за договором поставки № ЦУПП-04/0015/15 від 04.03.2015, в тому числі і положень щодо застосування відповідальності за його порушення, з урахуванням пункту 7.2 договору, закінчився 31.12.2015, при цьому сторони не узгодили, що договір в частині нарахування пені діє до повного виконання позичальником зобов'язань за договором, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 40 024 грн 75 коп. пені за несвоєчасну сплату орендних платежів, нарахованої за загальний період прострочення з 01.01.2016 по 28.02.2016, визнається судом не обґрунтованими, оскільки пеня нарахована за період, коли умови договору щодо їх застосування вже не діяли. Також, суду не надано доказів того, що між сторонами існувала письмова угода щодо забезпечення пенею виконання відповідачем обов'язку щодо сплати орендних платежів після закінчення строку дії договору поставки № ЦУПП-04/0015/15 від 04.03.2015.

З огляду на вищенаведене та доведення факту несвоєчасності виконання грошового зобов'язання за договором поставки № ЦУПП-04/0015/15 від 04.03.2015, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені підлягають частковому задоволенню за розрахунком суду у розмірі 685 946 грн 98 коп., а вимоги про стягнення штрафу у розмірі 326 040 грн 00 коп. та неустойки у розмірі 163 020 грн 00 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст. 75, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МДК Інвест" (04210, місто Київ, проспект Героїв Сталінграду, будинок 20, ідентифікаційний код 37086455) на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, місто Київ, вулиця Тверська, будинок 5, ідентифікаційний код 40075815) в особі філії "Центр управління промисловістю" (03038, місто Київ, вулиця Федорова, будинок 32, ідентифікаційний код 40081389) пеню у розмірі 685 946 (шістсот вісімдесят п'ять тисяч дев'ятсот сорок шість) грн 98 коп., штраф у розмірі 326 040 (триста двадцять шість тисяч сорок) грн 00 коп., неустойку у розмірі 163 020 (сто шістдесят три тисячі двадцять) грн 00 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 17 625 (сімнадцять тисяч шістсот двадцять п'ять) грн 10 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 19.06.2017

Суддя Н.Б. Плотницька