Рішення

від 15.06.2017 по справі 910/8064/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15.06.2017Справа №910/8064/17

Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д., за участю секретаря судового засідання Багнюка І.І., розглядаючи у відкритому судовому засіданні

справу № 910/8064/17

за позовом публічного акціонерного товариства Українська залізниця , м. Київ, в особі регіональної філії Львівська залізниця , м. Львів,

до товариства з обмеженою відповідальністю Інтер-Прінт , м. Київ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача -

Закарпатська митниця Державної фіскальної служби України, м. Ужгород,

про стягнення 1 370 098,32 грн.,

за участю представників:

позивача - Тюрдьо В.П. (довіреність від 31.01.2017 № 638);

відповідача - не з'явилися;

третьої особи - не з'явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство Українська залізниця (далі - ПАТ Українська залізниця ) в особі регіональної філії Львівська залізниця (далі - Філія) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю Інтер-Прінт (далі - Товариство) 1 370 098,32 грн. заборгованості за затримку вагонів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.05.2017 було порушено провадження у справі; призначено судовий розгляд на 15.06.2017; залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Закарпатську митницю Державної фіскальної служби України (далі - Митниця).

06.06.2017 третя особа подала суду письмові пояснення по справі на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.

15.06.2017 позивач подав суду письмові пояснення по справі на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.

Представник позивача у судовому засіданні 15.06.2016 надав пояснення по суті спору; позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представники відповідача і третьої особи у судове засідання 15.06.2017 не з'явились; про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили; відповідач вимоги ухвали суду не виконав та відзив на позовну заяву не подав.

Третя особа надіслала письмові пояснення в яких заперечила проти позову з підстав недоведеності розміру позовних вимог.

Ухвала Господарського суду міста Києва була надіслана учасникам процесу на адреси, зазначені у позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що також підтверджується відміткою канцелярії на звороті такої ухвали та рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Крім того, до матеріалів справи долучено ухвалу суду та конверт, які повернуто з адреси відповідача, з відміткою пошти за закінченням встановленого строку зберігання .

У підпункті 3.9.2 пункту 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції (далі - Постанова № 18) зазначено, що, розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський суд визнав наявні в матеріалах справи документи достатніми для вирішення спору та відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 15.06.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до статті 85 ГПК України.

Судом, у відповідності до вимог статті 81 1 ГПК України, складався протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

Розглянувши подані позивачем і третьою особою документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

У травні 2016 року Товариством відправлено зі станції Олевськ Південно-Західної залізниці до станції Тужер вагони №№ 65332652, 68700921, 68743814, 60445921 і 65240236 з вантажем деревина паливна (відправки №№ 487058, 487041, 495812, 495804 і 402263).

16.05.2015 на станцію Батьово прибули вагони №№ 65332652 і 68700921 з вантажем деревина паливна та були відчеплені для проведення переогляду.

Згідно з актами загальної форми від 16.05.2016 №№ 10929 і 10931, на підставі заявок Митниці від 16.05.2016 № 07/16 і від 17.05.2016 № 09/16, ці вагони подано для здійснення митного огляду (переогляду) на ділянку митного контролю та надано телеграфні повідомлення від 16.05.2016 № 97 і від 17.05.2016 № 106 на станцію відправлення для повідомлення вантажовідправника.

20.05.2016 на станцію Батьово прибули вагони №№ 68743814 і 60445921 з вантажем деревина паливна та були відчеплені для проведення переогляду.

Згідно з актами загальної форми від 20.05.2016 №№ 10951 і 10955, на підставі заявки Митниці від 21.05.2016 № 18/16, ці вагони подано для здійснення митного огляду (переогляду) на ділянку митного контролю та надано телеграфне повідомлення від 21.05.2016 № 150 на станцію відправлення для повідомлення вантажовідправника.

27.05.2016 на станцію Батьово прибув вагон № 65240236 з вантажем деревина паливна та був відчеплений для проведення переогляду.

Згідно з актом загальної форми від 27.05.2016 № 10992, на підставі заявки Митниці від 27.05.2016 № 29/16, цей вагон подано для здійснення митного огляду (переогляду) на ділянку митного контролю та надано телеграфне повідомлення від 27.05.2016 № 237 на станцію відправлення для повідомлення вантажовідправника.

Під час здійснення працівниками Митниці митного оформлення вантажу, що перевозився у вагонах №№ 65332652, 68700921, 68743814, 60445921 і 65240236, позивач на виконання заявок Митниці здійснював їх переміщення зі станції Батьово на станції Чоп і Мукачево для митного огляду.

Також, Філія, на виконання заявки Митниці здійснювала зважування вантажу у вказаних вагонах.

23.11.2016, 24.11.2016 і 26.11.2016 вагони №№ 65332652, 68700921, 68743814, 60445921 і 65240236 було вивантажено.

Так, вказані вагони простоювали на станціях Філії до 26.11.2016.

За результатами переогляду інспекторами Митниці складено акти про проведення огляду (переогляду) товарів від 10.06.2016 № 305010002/2016/00032, від 02.12.2016 №№ 305010002/2016/00116, 305010002/2016/00117, 305010002/2016/00118, 305010002/2016/00119 і 305010002/2016/00120.

Всього, на станціях Батьово, Чоп і Мукачево згідно з актами загальної форми №№ 10929, 30, 4575, 11012, 813, 63, 78, 83, 629, 632, 10931, 394, 4584, 10955, 806, 630, 10992, 808, 10951, 717 і 631, за затримку вагонів №№ 65332652, 68700921, 68743814, 60445921 і 65240236, позивачем нараховано 1 370 098,32 грн.

05.05.2017 позивач звернувся до відповідача із претензією № НЮ-686 про сплату грошових коштів у сумі 1 370 098,32 грн.

Вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та належного реагування.

Виходячи з приписів § 2 статті 12 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (далі - Угода) перевірка вантажу на шляху перевезення може здійснюватися за умовами, передбаченими митними правилами.

Відповідно до частини першої статті 4 Митного кодексу України (далі - МК України) митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку. При цьому, митні формальності - сукупність дій, що підлягають виконанню відповідними особами і органами доходів і зборів з метою дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи.

Частинами першою та другою статті 325 МК України визначено, що за письмовою заявою власника товарів або уповноваженої ним особи та з дозволу органу доходів і зборів можуть здійснюватися навантаження, вивантаження, перевантаження, усунення пошкоджень упаковки, розпакування, упакування, перепакування, зважування та визначення інших істотних характеристик товарів, що перебувають під митним контролем, взяття проб та зразків таких товарів, зміна ідентифікаційних знаків чи маркування на цих товарах або їх упаковці, транспортних засобах комерційного призначення, а також заміна транспортного засобу комерційного призначення. Зазначені операції здійснюються за рахунок власника товарів, що переміщуються через митний кордон України, або уповноваженої ним особи. У разі відмови у наданні дозволу на здійснення зазначених операцій орган доходів і зборів зобов'язаний невідкладно письмово повідомити особу, яка звернулася із заявою про надання такого дозволу, про причини і підстави відмови. У встановлених цим Кодексом випадках органи доходів і зборів з власної ініціативи або з ініціативи правоохоронних органів мають право у письмовій формі вимагати від осіб, які переміщують товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України, проведення операцій, передбачених частиною першою цієї статті. У такому разі витрати на проведення зазначених операцій відшкодовуються органом, з ініціативи якого вони проводилися. Якщо в результаті проведення таких операцій виявлено порушення законодавства України, витрати на проведення зазначених операцій відшкодовуються власником товарів, транспортних засобів комерційного призначення або уповноваженими ними особами.

Відповідно до частини п'ятої статті 338 МК України огляд (переогляд) товарів, транспортних засобів комерційного призначення може проводитися за наявності достатніх підстав вважати, що переміщення цих товарів, транспортних засобів через митний кордон України здійснюється поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю, у тому числі в разі отримання відповідної офіційної інформації від правоохоронних органів. Вичерпний перелік відповідних підстав визначається Кабінетом Міністрів України. З метою проведення огляду (переогляду) товарів посадові особи органів доходів і зборів самостійно вживають заходів, передбачених цим Кодексом, на всій митній території України, включаючи зупинення транспортних засобів для проведення їх огляду (переогляду), в межах контрольованого прикордонного району та прикордонної смуги. Такий огляд (переогляд) проводиться за рахунок органу, з ініціативи або на підставі інформації якого прийнято рішення про його проведення. Якщо в результаті проведення огляду (переогляду) виявлено факт незаконного переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, витрати, пов'язані з проведенням огляду (переогляду), відшкодовуються власником зазначених товарів, транспортних засобів або уповноваженою ним особою.

Згідно з частиною другою статті 218 МК України розвантажувальні, навантажувальні, перевантажувальні та інші операції, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, проводяться підприємствами залізниці за рахунок власників товарів або уповноважених ними осіб.

Так, з аналізу вказаних положень МК України вбачається, що статтями 325, 338 МК України, включені у глави 47 Організація митного контролю та 48 Зони митного контролю відповідно, які містять загальні принципи та норми проходження процедури митного контролюю та здійснення огляду (переогляду) транспортних засобів комерційного призначення, тоді як стаття 218 МК України включена у главу 32 Митні формальності на залізничному транспорті , яка містить спеціальні норми проведення митних процедур саме на залізничному транспорті та підлягає застосуванню в даному випадку до спірних правовідносин сторін, як спеціальна норма права.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 11.12.2014 у справі № 908/356/14 Вищого господарського суду України.

Згідно із статтею 119 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 (далі - Статут) за користування вагонами і контейнерами залізниць вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата стягується також з вантажовідправників, вантажоодержувачів у разі затримки вагонів, пов'язаної з митним оформленням.

Відповідно до статті 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Згідно з пунктом 3 Правил користування вагонами та контейнерами (далі - Правила) облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46, які складаються на підставі Пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45, Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а, Актів загальної форми ГУ-23.

Пунктом 4 Правил визначено, що плата за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу нараховується за Відомостями плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу, які оформляються на підставі Пам'яток про подавання/забирання вагонів. Відомості плати за користування вагонами, контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу, Пам'ятки про подавання/забирання вагонів, Пам'ятки про видачу/приймання контейнерів, Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами оформляються в електронному або паперовому вигляді.

При цьому, судом враховано, що згідно з пунктом 1.8 розділу ІІІ Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги та Коефіцієнтів, що застосовуються до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги , затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 26.03.2009 № 317 (далі - Збірник тарифів ) збір за маневрову роботу нараховується за роботу, що виконується локомотивом залізниці, лише на вимогу вантажовласника.

Виходячи з умов пункту 1 § 1 статті 15 Угоди, стягнення провізних платежів (до яких, відповідно §1 статті 13 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, відносяться додаткові збори та витрати, що виникли за період від прийняття вантажу до перевезення до його видачі одержувачу), які виникли під час перевезень по залізницях відправлення здійснюється з відправника на станції відправлення або у відповідності з діючими на залізницях відправлення внутрішніми правилами.

Умовами § 2 статті 21 Угоди визначено, зокрема, що якщо перевезення не можливе, а також при виникненні перешкоди до видачі вантажу, станція, на якій виникла перешкода, негайно по телеграфу, через станцію відправлення, сповіщає про це відправника і запитує його вказівок. На підставі отриманої телеграми про перешкоди до перевезення або видачі вантажу станція відправлення негайно сповіщає про це відправника за встановленою формою або порядком, встановленим внутрішніми правилами.

Так, матеріали справи свідчать про те, що позивач повідомив відповідача про затримку вагонів на станції Батьово для проведення митного огляду, про що свідчать повідомлення від 16.05.2016 № 97, від 17.05.2016 № 106, від 21.05.2016 № 150 і від 27.05.2016 № 237.

Пунктом 9 правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, із змінами та доповненнями, визначено, що за зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у т. ч. під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки.

Як вбачається з матеріалів справи, та підтверджується актами загальної форми, позивачем нараховано за користування та інші послуги на станції ЧОП: за вагон № 68743814 - 268 925,76 грн.; за вагон № 65240236 - 260 300,40 грн.; за вагон № 60445921 - 277 380 грн.; за вагон № 65332652 - 263 798,76 грн. і за вагон № 68700921 - 282 407,40 грн., всього 1 370 098,32 грн.

Оскільки, чинним законодавством України визначено обов'язок власників товару або уповноважених ними осіб щодо оплати операцій, здійснених під час проведення митного контролю на залізничному транспорті, незалежно від факту виявлення незаконного переміщення товару під час здійснення такого контролю, тому позовні вимоги позивача визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За таких обставин посилання Митниці щодо недоведеності розміру позовних вимог спростовані матеріалами справи.

Відповідно до частини першої статті 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Згідно з статтею 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до пункту 2.3 Постанови № 18 якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи; крім того, неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК України.

Відповідач не подав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти задоволення позовних вимог.

За таких обставин, позов підлягає задоволенню.

За приписами статті 49 ГПК України судові витрати зі справи слід покласти на відповідача.

Керуючись статтями 43, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Інтер-Прінт (01014, м. Київ, вул. Звіринецька, 65; 02092, м. Київ, вул. Алма-Атинська, 52; ідентифікаційний номер: 37002113) з будь-якого рахунку, виявленого під час виконання даного рішення суду, на користь публічного акціонерного товариства Українська залізниця (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5; ідентифікаційний код: 40075815) в особі регіональної філії Львівська залізниця (79007, м. Львів, вул. Гоголя, 1; ідентифікаційний код: 40081195): 1 370 098 (один мільйон триста сімдесят тисяч дев'яносто вісім) грн. 32 коп. заборгованості за затримку вагонів та 20 551 (двадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят одну) грн. 47 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.

Відповідно до частини п'ятої статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання повного рішення шляхом подачі апеляційної скарги до місцевого господарського суду.

Відповідно до статті 87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Повне рішення складено 19.06.2017.

Суддя І.Д. Курдельчук