Рішення

від 15.06.2017 по справі 910/6590/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15.06.2017Справа №910/6590/17

Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д ., за участю секретаря судового засідання Багнюка І.І., розглянув у відкритому судовому засіданні

справу № 910/6590/17

за позовом дочірнього підприємства медичного науково-практичного об'єднання Медбуд публічного акціонерного товариства Холдингової компанії Київміськбуд , м. Київ,

до приватного акціонерного товариства Страхова компанія АСТА-СТРАХУВАННЯ , м. Київ,

про стягнення 1 182,70 грн.,

за участю представників:

позивача - Павлішина Н.В. (довіреність від 15.05.2017 № 89);

від відповідача - не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Дочірнє підприємство медичне науково-практичне об'єднання Медбуд публічного акціонерного товариства Холдингової компанії Київміськбуд (далі - Підприємство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з приватного акціонерного товариства Страхова компанія АСТА-СТРАХУВАННЯ (далі - Товариство) 4 325 грн. за договором про надання медичних послуг від 23.07.2015 № 23.07.02/МДБ-АСТ (далі - Договір).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.04.2017 було порушено провадження у справі та призначено судовий розгляд на 16.05.2017.

13.05.2017 відповідач подав суду відзив на позовну заяву, в якому повідомив про погашення заборгованості.

У судовому засіданні 16.05.2017 представник позивача подав суду заяву про зміну предмету позову, відповідно до якої просив стягнути з Товариства 1 081,22 грн. пені і 101,48 грн. 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.05.2017 суд відклав вирішення питання про прийняття заяви про зміну предмету позову та відклав розгляд справи на 15.06.2017.

25.05.2017 відповідач подав суду письмові пояснення по справі та відзив на заяву про зміну предмету позову, в якому просив відмовити у задоволенні позову з урахуванням пропуску строку позовної давності.

Представник позивача у судовому засіданні 15.06.2017 надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав з урахуванням заяви про зміну предмету позову.

Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Судом встановлено, що заява про зміну предмету позову відповідає вимогам статті 22 ГПК України, а тому прийнята судом до розгляду.

Представники відповідача у судове засідання 15.06.2017 не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили; про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином.

Ухвали Господарського суду міста Києва було надіслано учасникам процесу на адреси, зазначені у позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що також підтверджується відмітками канцелярії на звороті таких ухвал та рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.

У підпункті 3.9.2 пункту 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції (далі - Постанова № 18) зазначено, що, розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський суд визнав наявні в матеріалах справи документи достатніми для вирішення спору та відповідно до статті 75 ГПК України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 15.06.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до статті 85 ГПК України.

Судом, у відповідності до вимог статті 81 1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

23.07.2015 Підприємством (виконавець) і Товариством (замовник) укладено Договір, за умовами якого:

- на умовах Договору виконавець надає медичну допомогу застрахованим у замовника особам (далі - Пацієнти) в межах зазначених в програмі страхування медичних послуг (пункт 1.1 Договору);

- замовник на умовах Договору сплачує виконавцю вартість наданих медичних послуг Пацієнтам (пункт 1.2 Договору);

- послуги з лікування Пацієнтів оплачуються в формі перерахування замовником грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця протягом 10-ти банківських днів після подання виконавцем: рахунку; акта виконаних робіт (форма наведена у додатку № 2) у 2-х примірниках в електронному та паперовому варіантах (пункт 3.2 Договору);

- замовник гарантує своєчасний розрахунок з виконавцем за надані медичні послуги згідно розділу 3 Договору (пункт 5.2 Договору);

- Договір набуває чинності з дня його підписання обома сторонами і діє протягом одного року (пункт 7.1 Договору).

Договір підписано уповноваженими особами, а саме, від позивача - директором Литвиненком Максимом Валерійовичем, який діяв на підставі статуту, та від відповідача - директором Поліщуком Василем Григоровичем, який діяв на підставі статуту, та скріплено печаткою відповідача.

Договір у встановленому порядку не оспорений, не визнаний недійсним, не розірвано.

Таким чином, Договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 901 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Отже, укладений сторонами Договір за своєю правовою природою є договором з надання послуг.

Відповідно до статті 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з акта звірки взаєморозрахунків, позивачем були надані обумовлені Договором послуги на загальну суму 4 325 грн.

Відповідач в порушення умов Договору, оплату за надані йому послуги не здійснив, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем у сумі 4 325 грн.

Отже, спір у справі виник через невиконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором щодо повноти та вчасності оплати отриманих послуг.

22.06.2016 позивач звернувся до відповідача з претензією № 170 про сплату заборгованості у сумі 4 325 грн.

Вказану претензію залишено відповідачем без відповіді та належного реагування.

Разом з тим, до порушення провадження у справі відповідачем було сплачено заборгованість у сумі 4 325 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 14.04.2017 № 1665 на суму 1 025 грн. і № 1666 на суму 750 грн. та від 18.04.2017 № 1668 на суму 2 550 грн.

Позивачем було подано заяву про зміну предмету позову, в якій Підприємство просить стягнути з відповідача 101,48 грн. 3% річних і 1 081,22 грн. пені.

За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Судом перевірено здійснений позивачем розрахунок 3% річних та встановлено, що він правильний.

Що ж до стягнення 1 081,22 грн. пені, то слід зазначити таке.

У частині першій статті 546 ЦК України зазначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Разом з тим, згідно з частиною другою статті 343 Господарського кодексу України і статтею 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Так, пунктом 3.3 Договору встановлено, що при затримці платежів з вини замовника він сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної ставки НБУ за кожен день затримки.

Відповідачем було заявлено про застосування спеціального строку позовної давності щодо стягнення пені.

Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (стаття 267 ЦК України).

Позивач заперечив проти застосування строків позовної давності, посилаючись на те, що строк оплати настав з 15.06.2016, а позовна заява подана 21.04.2017, отже, строк щодо звернення з вимогами про стягнення пені не пропущено.

Суд погоджується з доводами позивача, а тому підстав для застосування статті 267 ЦК України немає.

Судом перевірено здійснений позивачем розрахунок суми пені та встановлено, що він правильний.

Згідно з частиною першою статті 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з пунктом 2.3 Постанови № 18 якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи; крім того, неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК України.

Відповідач не подав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти задоволення позовних вимог.

За таких обставин, позов визнається судом доведеним, обґрунтованим, та таким, що підлягає задоволенню.

За приписами статті 49 ГПК України судові витрати зі справи слід покласти на відповідача.

Керуючись статтями 43, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути приватного акціонерного товариства Страхова компанія АСТА-СТРАХУВАННЯ (01021, м. Київ, Кловський узвіз,10; ідентифікаційний код 38482401) з будь-якого рахунку, виявленого під час виконання даного рішення суду, на користь дочірнього підприємства медичного науково-практичного об'єднання Медбуд публічного акціонерного товариства Холдингової компанії Київміськбуд (03037, м. Київ, проспект Лобановського Валерія, 17; ідентифікаційний код 03393945): 1 081 (одну тисячу вісімдесят одну) грн. 22 коп. пені; 101 (сто одну) грн. 48 коп. 3% річних і 1 600 (одну тисячу шістсот) грн. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.

Відповідно до частини п'ятої статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання повного рішення шляхом подачі апеляційної скарги до місцевого господарського суду.

Відповідно до статті 87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Повне рішення складено 19.06.2017.

Суддя І.Д. Курдельчук