Рішення

від 15.06.2017 по справі 910/7857/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15.06.2017Справа №910/7857/17

Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д ., за участю секретаря судового засідання Багнюка І.І., розглянув у відкритому судовому засіданні

справу № 910/7857/17

за позовом комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) Київреклама , м. Київ,

до товариства з обмеженою відповідальністю ТЕРРА МАРКЕТ , м. Київ,

про стягнення 44 537,46 грн. (договір від 07.04.2014 № 167/12),

за участю представників:

позивача - Борисюк О.В. (довіреність від 04.01.2017 №196-16/КР);

відповідача - не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) Київреклама (далі - Підприємство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю ТЕРРА МАРКЕТ (далі - Товариство): 31 022,09 грн. основного боргу, який утворився у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору на право тимчасового користування місцем(-ями) для розміщення рекламного(-их) засобу(-ів), що перебуває(-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва від 07.04.2014 №167/12 (далі - Договір); 3 434,92 грн. втрат від інфляції; 4 653,39 грн. 15% штрафу; 739,03 грн. 3% річних; 4 688,03 грн. пені, а всього 44 537,46 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.05.2017 було порушено провадження у справі та призначено судовий розгляд на 15.06.2017.

14.06.2017 позивач подав суду документи на виконання вимог ухвали про порушення провадження у справі.

Представник позивача у судовому засіданні 15.06.2017 надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представники відповідача у судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили; вимоги ухвали суду не виконали.

Ухвалу Господарського суду міста Києва було надіслано учасникам процесу на адреси, зазначені у позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що також підтверджується відмітками канцелярії на звороті такої ухвали та рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.

У підпункті 3.9.2 пункту 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції (далі - Постанова № 18) зазначено, що, розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський суд визнав наявні в матеріалах справи документи достатніми для вирішення спору та відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 15.06.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до статті 85 ГПК України.

Судом, у відповідності до вимог статті 81 1 ГПК України, складався протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

07.04.2014 Підприємством і Товариством (розповсюджувач) укладено Договір, за умовами якого:

- на підставі відповідного наказу дозвільного органу про встановлення пріоритету на місце(-я) для розміщення рекламного(-их) засобу(-ів), дозволу(-ів) на розміщення зовнішньої реклами на певний строк та у певному місці, наданого(-их) на підставі розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), розповсюджувачу надається право тимчасового користування місцем(-ями) для розміщення рекламного(-их) засобу(-ів) (далі - РЗ), що перебуває(-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження яким(-и) здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва (далі - право тимчасового користування), за умов повного дотримання розповсюджувачем Договору та Порядку розміщення реклами в місті Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 22.09.2011 №37/6253, з наступними змінами та доповненнями, а розповсюджувач зобов'язується користуватися наданим йому правом тимчасового користування, своєчасно та згідно з умовами Договору перераховувати плату за право тимчасового користування виключно на поточний рахунок підприємства, належним чином, своєчасно та у повному обсязі виконувати свої обов'язки за Договором та не зловживати наданими розповсюджувачу правами (пункт 1.1 Договору);

- адресні програми на пріоритет - це перелік місць для розміщення РЗ, на які за розповсюджувачем встановлено пріоритет (пункт 3.1 Договору);

- адресні програми на право тимчасового користування - це перелік місць для розміщення РЗ, на які розповсюджувачу надано дозволи на розміщення РЗ (пункт 3.2 Договору);

- адресні програми є невід'ємною частиною Договору (пункт 3.6 Договору);

- розповсюджувач зобов'язується не пізніше 25 числа поточного місяця отримувати та сплачувати рахунки за право тимчасового користування, у тому числі у разі встановлення пріоритету (підпункт 5.2.3 пункту 5.2 Договору);

- сторони домовились, що ціною Договору є плата за право тимчасового користування, розрахована згідно з вимогами Порядку, Договору, згідно з встановленими за розповсюджувачем пріоритетами та наданими дозволами, вказаними у відповідних адресних програмах (пункт 6.1 Договору);

- розмір плати за право тимчасового користування встановлюється виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) та нараховується Підприємством відповідно до вимог Порядку та умов Договору (пункт 6.2 Договору);

- підставою для нарахування плати за право тимчасового користування місцями та внесення розповсюджувачем відповідної плати є рішення дозвільного органу та/або виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та укладений договір на право тимчасового користування місцями (пункт 6.3 Договору);

- Підприємство має право застосувати до розповсюджувача такі штрафні санкції: за несвоєчасне або неповне внесення платежів - пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у термін, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми; у разі нерозміщення розповсюджувачем соціальної реклами - штраф у сумі 500 грн. за кожний день затримки розміщення соціальної реклами (пункт 7.2 Договору);

- Підприємство має право додатково нарахувати боржнику за прострочення внесення платежів за право тимчасового користування, що складає більше 1 (одного) місяця, - штраф у розмірі 15 (п'ятнадцять) відсотків простроченої суми (пункт 7.3 Договору);

- Договір вступає в юридичну силу з моменту його підписання сторонами і скріплення печатками та діє щодо кожного місця розміщення РЗ, протягом строку дії встановленого пріоритету та/або дозволу (пункт 8.1 Договору).

Договір підписано уповноваженими особами, а саме, від позивача - директором Барташем К.Е., який діяв на підставі статуту, та від відповідача - директором Сазоновм Є.М., яка діяла на підставі статуту, та скріплено печатками сторін.

Договір у встановленому порядку не оспорений, не визнаний недійсним, не розірвано.

Таким чином, Договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.

На підставі розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) відповідачу надано дозволи на розміщення об'єктів зовнішньої реклами.

Адресними програмами на пріоритет від 07.04.2014 №2 (строком з 18.03.2014 по 17.06.2014) і від 12.11.2014 №3 (строком з 18.06.2014 по 17.09.2014) було надано розповсюджувачу зовнішньої реклами право на тимчасове користування місцем(-ями) за адресою(-ами): Дарницький район, Дніпровська набережна, 16-Г навпроти - тумба, об'ємно-просторова конструкція, що стоїть окремо, розміри 1 980 х 4 000, загальна площа 15,8400 кв.м., кількість площин 2, №40329-14

Вказані адресні програми підписані уповноваженими представниками Підприємства і Товариства та скріплені печатками названих юридичних осіб.

Згідно з підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 розділу ІІ Порядку Підприємство укладає з розповсюджувачем реклами договір на право тимчасового користування місцем(-ями) для розміщення рекламного(-их) засобу(-ів), що перебуває(-ють) у комунальній власності територіальної громади міста Києва.

Абзацом другим пункту 4.12 розділу ІІ Порядку встановлено, що плата за тимчасове користування місцем для розміщення РЗ на об'єкті, що належить до державної чи приватної (колективної) власності, здійснюється на договірних засадах між власником або уповноваженим ним органом (особою) та розповсюджувачем реклами.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На виконання умов Договору позивачем за період з 01.11.2014 по 28.02.2017 було виставлено відповідачу рахунки за право тимчасового користування на загальну суму 31 022,09 грн., а саме: від 14.11.2014 №99202 на суму 5 474,30 грн.; від 12.10.2015 №113297 на суму 1 824,77 грн.; від 13.11.2015 №115419 на суму 1 824,77 грн.; від 14.12.2015 №117006 на суму 1 824,77 грн.; від 14.01.2016 №118194 на суму 1 824,77 грн.; від 08.02.2016 №119450 на суму 1 824,77 грн.; від 14.03.2016 №121332 на суму 1 824,77 грн.; від 14.04.2016 №122757 на суму 1 824,77 грн.; від 13.05.2016 №124252 на суму 1 824,77 грн.; від 13.06.2016 №125327 на суму 1 824,77 грн.; від 15.07.2016 №127201 на суму 1 824,77 грн.; від 12.08.2016 №128463 на суму 1 824,77 грн.; від 12.09.2016 №129698 на суму 1 824,77 грн.; від 13.10.2016 №131641 на суму 1 824,77 грн.; від 14.11.2016 №133769 на суму 1 824,77 грн.; від 15.12.2016 №135634 на суму 1 824,77 грн.; від 13.01.2017 №137426 на суму 1 824,77 грн.; від 15.02.2017 №139400 на суму 1 824,77 грн.

Відповідачем було частково оплачено заборгованість у сумі 5 473,30 грн.; доказів погашення заборгованості у сумі 31 022,09 грн. Товариством суду не подано.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім основної суми заборгованості, позивач просить стягнути з відповідача 739,03 грн. 3% річних і 3 434,92 грн. втрат від інфляції.

За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У пункті 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань зазначено, що інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97р при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць; тому умовно слід вважати, що сума, яка внесена за період з 01 по 15 число відповідного місяця, наприклад травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.

Судом перевірено здійснений позивачем розрахунок сум 3% річних і втрат від інфляції та періодів їх нарахування, та встановлено, що вони правильні.

Що ж до стягнення 4 688,03 грн. пені, то слід зазначити таке.

У частині першій статті 546 ЦК України зазначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Разом з тим, згідно з частиною другою статті 343 Господарського кодексу України і статтею 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Так, пунктом 7.2 Договору встановлено, що Підприємство має право застосувати до Товариства такі штрафні санкції, зокрема, за несвоєчасне або неповне внесення платежів - пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у термін, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Судом перевірено здійснений позивачем розрахунок суми пені та періоди її нарахування, та встановлено, що він правильний.

Крім того, пунктом 7.3 Договору встановлено, що Підприємство має право додатково нарахувати боржнику за прострочення внесення платежів за право тимчасового користування, що складає більше 1 (одного) місяця, - штраф у розмірі 15 (п'ятнадцять) відсотків простроченої суми.

Судом перевірено здійснений позивачем розрахунок 15% штрафу та встановлено, що Підприємством вірно визначено розмір штрафу, тому стягненню з відповідача підлягає 4 653,39 грн. штрафу за прострочення внесення платежів за право тимчасового користування.

Згідно з частиною першою статті 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з пунктом 2.3 Постанови № 18 якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи; крім того, неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК України.

Відповідач не подав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти задоволення позовних вимог.

За таких обставин, позов визнається судом доведеним, обґрунтованим, та таким, що підлягає задоволенню.

За приписами статті 49 ГПК України судові витрати зі справи слід покласти на відповідача.

Керуючись статтями 43, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю ТЕРРА МАРКЕТ (02068, м. Київ, вул. Дніпровська набережна, буд. 16-Г; ідентифікаційний код 37935370) з будь-якого рахунку, виявленого під час виконання даного рішення суду, на користь комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) Київреклама (04070, м. Київ, Боричів узвіз, буд. 8; ідентифікаційний код 26199714): 31 022 (тридцять одну тисячу двадцять дві) грн. 09 коп. основного боргу; 3 434 (три тисячі чотириста тридцять чотири) грн. 92 коп. втрат від інфляції; 4 653 (чотири тисячі шістсот п'ятдесят три) грн. 39 коп. 15% штрафу; 739 (сімсот тридцять дев'ять) грн. 03 коп. 3% річних; 4 688 (чотири тисячі шістсот вісімдесят вісім) грн. 03 коп. пені і 1 600 (одну тисячу шістсот) грн. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.

Відповідно до частини п'ятої статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання повного рішення шляхом подачі апеляційної скарги до місцевого господарського суду.

Відповідно до статті 87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Повне рішення складено 19.06.2017.

Суддя І.Д. Курдельчук