Рішення

від 13.06.2017 по справі 910/8784/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.06.2017Справа №910/8784/17

За позовом Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія

Енергоатом в особі Відокремленого підрозділу Хмельницька атомна

електрична станція

до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-Комерційна Компанія

Промукртара

про стягнення 10.694,11 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

від позивача Зуєв В.Б., довіреність № 425 від 22.04.2016

від відповідача Козік О.Й., довіреність № б/н від 12.06.2017

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі Відокремленого підрозділу Хмельницька атомна електрична станція про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-Комерційна Компанія Промукртара 10.694,11 грн., з яких 7.112,35 грн. пені та 3 581,76 грн. штрафу внаслідок неналежного виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору поставки № 12088/53-124-11-16-05747 від 17.11.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.05.2017 порушено провадження у справі № 910/8784/17 та призначено справу до розгляду на 13.06.2017.

Відповідач у поданому 12.06.2017 до відділу діловодства суду відзиві на позовну заяву проти задоволення позовних вимог заперечує посилаючись на те, що 28.11.2016 відповідач повідомив позивача про не готовність здійснити поставку товару з незалежних від нього обставин. Враховуючи походження товару з Російської Федерації його поставка була вкрай утруднена, оскільки розпорядженням Кабінету Міністрів України № 829-р від 12.09.2014 запропоновано заборонити здійснення закупівель у суб'єктів господарювання, що здійснюють продаж товарів походженням з Російської Федерації. Відповідач 20.01.2017 знов звертався до позивача та пропонував здійснити поставку аналогічної продукції українського виробника, проте відповіді від позивача не отримав. Вважає, що ним вчасно вжито залежні від нього заходи для недопущення правопорушення. а отже відсутні підстави для застосування відповідальності у вигляді штрафних санкцій.

Відповідачем 12.06.2017 до відділу діловодства суду подано витребувані документи.

Позивачем 13.06.2017 до відділу діловодства суду подано письмове підтвердження відсутності аналогічного спору.

Позивачем 13.06.2017 до відділу діловодства суду подано витребувані документи.

Позивач в судовому засіданні 13.06.2017 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судовому засіданні 13.06.2017 заперечував в задоволені позовних вимог.

В судовому засіданні 13.06.2017, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

17.11.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-Комерційна компанія Промукртара (далі - відповідач, постачальник) та Державним підприємством Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі Відокремленого підрозділу Хмельницька атомна електрична станція (далі - позивач, замовник) було укладено договір поставки № 12088/53-124-11-16-05747 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов'язується поставити і передати у власність замовнику, а замовник зобов'язується прийняти і оплатити шафа сушильна СНОЛ, електропіч СНОЛ (надалі товар) в кількості та по ціні, відповідно до специфікації № 1 (додаток № 1), що є невід'ємною частиною даного договору.

Спір виник внаслідок того, що відповідач у встановлений строк поставку товару позивачу не здійснив, а тому має сплатити штрафні санкції нараховані у період з 17.12.2016 по 05.05.2017.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 264 Господарського кодексу України матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.

Основні вимоги щодо укладення та виконання договорів поставки встановлюються цим Кодексом, іншими законодавчими актами (ч. 3 статті 264 Господарського кодексу України).

Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з п. 2.1. договору якість і комплектність товару повинні відповідати технічним характеристикам зазначеним у специфікації № 1, до договору, технічній документації, умовам договору та підтверджуватися сертифікатом якості виробника, паспортом або етикеткою, з відміткою ВТК виробника, згідно з діючою програмою забезпечення якості підприємства.

Відповідно до п. 3.1. договору ціна договору становить 42.640,00 грн., крім того ПДВ 20% - 8.528,00 грн. Всього 51.168,00 грн.

Згідно з п. 3.2. договору, ціна за одиницю товару, загальна ціна та кількість товару по даному договору визначається специфікацією №1.

Відповідно до п. 5.1. договору строк поставки товару становить 30 календарних днів з дати укладання сторонами договору.

Відповідно до специфікації № 1 до договору позивач замовив, а відповідач зобов'язався поставити товар:

- електропіч муфельна СНОЛ-7,2/1100 (камера керамічна мікропроцесор, максимальна температура 400…1100 °С, напруга мережі, В:220, частота ГЦ: - 50, габаритний розмір (ДхШхВ) не менше 190*295*133, найбільше відхилення темпаратури в сушільній камері не більше , +- 4 °С, в кількості 1 шт., ціна без ПДВ 20 130,00 грн.);

- шафа сушильна СНОЛ58/350 И4А (камера - сталь, мікропроцесор, максимальна температура 350 °С, напруга мережі, В:220, частота Гц:-50, габаритні розміри мм (ДхШхВ) не менше 390*380*390 t = 350 °С, найбільше відхилення температури в сушільній камері не більш, °С -+ 2 (для 150 °С), в кількість 2 шт., ціна буз ПДВ за 2 шт. 22 510,00 грн.

В матеріалах справи наявний лист відповідача від 28.11.2016, в якому повідомив позивача про неготовність здійснити поставки товару, через незалежні від відповідача обставини та просив розірвати договір. Також наявний лист від 20.01.2017, в якому відповідач з огляду на те, що походженням товару є Російська Федерація відмовився вій його поставки та пропонував змінити специфікацію та придбати товар українського виробника.

Проте, відповідачем не надано жодних доказів направлення на адресу відповідача вищевказаних листів.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору не поставив товар відповідно до специфікації № 1, що є невід'ємною частиною договору, а отже є таким, що порушив зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.

При цьому, відповідно до п. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України всі правочини щодо забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором повинні здійснюватися виключно у письмовій формі.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Відповідно до п. 7.2. договору за порушення строку поставки товару постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого в строк товару за кожен день прострочення, а за прострочення поставки понад 30 днів постачальник додатково сплачує штраф в розмірі 7% від вказаної вартості.

Частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором , у таких розмірах:

за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості .

Аналіз наведеної норми матеріального права дає підстави для висновку, що застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, санкції у вигляді штрафу, передбаченого абз. 3 ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, можливо за сукупності таких умов:

- якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачено договором або законом;

- якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки;

- якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

Умови п. 7.2. договору щодо стягнення пені та штрафу за порушення строків поставки товару, відповідає вищевказаним нормам Господарського кодексу України.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно ч. 4 ст. 213 Господарського кодексу України, штраф як різновид неустойки, може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, пені та штрафу не суперечить статті 61 Конституції України. Зазначена правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 27.04.2012 № 06/5026/1052/2011.

Судом перевірено розрахунок штрафних санкцій позивача та виявлено в ньому помилки щодо періоду нарахування пені, у зв'язку з чим судом здійснено власний розрахунок. Так періодом прострочення для нарахування пені є з 20.12.2016 по 05.05.2017, яка складає 7.010,02 грн.

Водночас, суд дійшов висновку про зменшення розміру пені та штрафу, зважаючи на наступне.

Пунктом 1 ст. 233 Господарського кодексу України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки розміру збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора.

Право господарського суду зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, закріплено в п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, як необхідність використання права на зменшення розміру штрафних санкцій так і розмір, до якого вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем належними засобами доказування не доведено понесення ним збитків у зв'язку із несвоєчасною поставкою товару відповідачем.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 829-р від 11.09.2014 Про пропозиції щодо застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів схвалено і винесено на розгляд Ради національної безпеки і оборони України пропозиції щодо застосування ряду персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів, серед яких запропоновано заборонити здійснення державних закупівель товарів, робіт і послуг у юридичних осіб - резидентів Російської Федерації державної форми власності та юридичних осіб, частка статутного капіталу яких перебуває у власності Російської Федерації, а також у інших суб'єктів господарювання, що здійснюють продаж товарів, робіт і послуг походженням з Російської Федерації, крім випадків, коли заміщення таких предметів закупівлі іншими неможливе, що підтверджено Міністерством економічного розвитку і торгівлі.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 808-р від 12.08.2015 Про розширення пропозицій щодо застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів розширено перелік санкцій, перелічених в розпорядженні Кабінету Міністрів України № 829-р від 12.09.2014. Рада національної безпеки і оборони України рішенням від 02.09.2015 підтримала пропозиції щодо застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів, внесених Кабінетом Міністрів України (розпорядження Кабінету Міністрів України № 808-р від 12.08.2015).

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, яка підлягає стягненню з відповідача, судом враховано, що товар визначений договором має походження з Російської Федерації, у зв'язку з чим поставка була утруднена та суперечила рішенням органів державної влади, а тому суд вважає за можливе зменшити розмір пені та штрафу на 50%.

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення пені підлягають задоволенню в розмірі 3.505,01 грн. та 1.790,88 штрафу. В іншій частині стягнення суми пені та штрафу в позові слід відмовити.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач належних доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі Відокремленого підрозділу Хмельницька атомна електрична станція є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Як передбачено абз. 3 п. 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 Про деякі питання застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції у резолютивні частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-Комерційна Компанія Промукртара (04050, м. Київ, вул. Мельнкава, 12, код ЄДРПОУ 24078142) на користь Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі Відокремленого підрозділу Хмельницька атомна електрична станція (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3, код ЄДРПОУ 24584661) 3.505 (три тисячі п'ятсот п'ять) грн. 01 коп. пені, 1.790 (одна тисяча сімсот дев'яносто) грн. 88 коп. штрафу, 1.600 (одна тисяча) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

Повне рішення складено 19.06.2017.

Суддя В.В.Сівакова