Рішення

від 15.06.2017 по справі 910/6796/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.06.2017Справа №910/6796/17 За позовом Приватного акціонерного товариства "Отіс"

до Комунального підприємства "Ремонтно-експлуатаційна організація-3"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні

відповідача Комунальне підприємство "Дирекція з утримання житлового

фонду в Святошинському районі м. Києва"

про стягнення 1185218,66 грн.

Суддя Усатенко І.В.

Представники учасників сторін:

від позивача Мацюк В.В. (за дов.);

від відповідача Гришель С.О. (за дов.);

від третьої особи не з'явились.

На підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) в судовому засіданні 01.06.2017 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось з позовом Приватне акціонерне товариство "Отіс" до Комунального підприємства "Ремонтно-експлуатаційна організація-3", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Комунальне підприємство "Дирекція з утримання житлового фонду в Святошинському районі м. Києва" про стягнення 1 185 218, 66 грн.

Ухвалою суду від 27.04.2017 порушено провадження у справі № 910/6796/17, розгляд останньої призначено на 29.05.2017.

Ухвалою суду від 29.05.2017 розгляд справи відкладено на 15.06.2017.

Через відділ канцелярії господарського суду 31.05.2017 від відповідача надійшло клопотання (вих. б/н від 31.05.2017), в якому відповідач просив:

- залучити до участі у справі іншого відповідача - Комунальне підприємство Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва ;

- зобов'язати Комунальне підприємство Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва надати суду пояснення з приводу спрямування отриманих ним від споживачів комунальних послуг грошових коштів, призначених на оплату технічного обслуговування ліфтів за спірний період;

- залучити до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, а саме Комунальне підприємство Головний інформаційно-обчислювальний центр ;

- зобов'язати Комунальне підприємство Головний інформаційно-обчислювальний центр надати суду інформацію щодо здійснення ним розщеплень грошових коштів, отриманих від споживачів на користь виконавців житлово-комунальних послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, а також на користь інших організацій за їх дорученням. Крім того, надати інформацію про наявність таких розщеплень на користь позивача під час та після завершення спірного періоду;

В судове засідання 15.06.2017 третя особа не з'явилися, про причини неявки суд не повідомила, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином докази чого наявні в матеріалах справи. Неявка третьої особи не перешкоджає розгляду справи.

Представники позивача та відповідача в судове засідання з'явилися та надали суду усні пояснення по суті справи, в яких позивач заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, а відповідач просив задовольнити його клопотання від 31.05.2017 та відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, керуючись положеннями ст. 24 ГПК України, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про залучення до участі у справі у якості іншого відповідача - третю особу виходячи з наступного.

Вищий господарський суд України у п. 1.3 постанови Пленуму від 26 грудня 2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначив, що ГПК не зобов'язує господарський суд задовольняти клопотання сторони про залучення до участі у справі іншого відповідача. При вирішенні питання про задоволення клопотання щодо залучення до участі у справі іншого відповідача слід виходити з підстав клопотання та їх обґрунтованості.

У п. 5 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005 №01-8/344 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" зазначається, що питання про достатність підстав для вчинення відповідної процесуальної дії вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням усіх обставин та матеріалів певної справи і з огляду на те, чи сприятиме залучення іншого відповідача з'ясуванню усього кола обставин, що входять до предмета доказування у справі, встановленню наявності або відсутності правопорушення, прийняттю законного та обґрунтованого рішення. Необхідно також мати на увазі, що інший відповідач має бути такою юридичною чи фізичною особою, за рахунок якої в принципі можливо було б задовольнити позовні вимоги, - на відміну від третьої особи на стороні відповідача, за рахунок якої такі вимоги ніколи не задовольняються.

У п. 1.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" сказано, що у разі якщо заява (клопотання) про залучення іншого відповідача або про заміну відповідача залишається судом без задоволення, то ухвала з цього приводу не виноситься, а про відхилення відповідної заяви (клопотання) зазначається в описовій частині рішення суду або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи.

Отже, беручи до уваги роз'яснення постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011, заслухавши пояснення сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про відсутність підстав для залучення до участі у справі третьої особи у якості іншого відповідача, а тому розгляд справи здійснено в межах заявлених позовних вимог.

Окрім того, у судовому засіданні судом розглянуто клопотання відповідача про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Комунального підприємства "Головний інформаційно-обчислювальний центр" та відмовлено у його задоволенні з наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 статті 27 ГПК України господарський суд, вирішуючи питання про допущення або залучення третіх осіб до участі у справі, виносить ухвалу. В ухвалі повинно бути зазначено, на стороні позивача чи відповідача допущено чи залучено третю особу, на яких підставах її допущено чи залучено. Якщо суд відхиляє заяву про вступ чи залучення третьої особи, ухвала про відхилення не виноситься, а про відхилення заяви та мотиви відхилення суд зазначає в рішенні за результатами розгляду справи по суті.

Відповідач, мотивуючи клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору КП "Головний інформаційно-обчислювальний центр" зазначив, що рішення у справі зачіпає інтереси КП "ГІОЦ", як підприємства, що брало безпосередню участь у технічному перерозподілі грошових коштів, спрямованих у тому числі на оплату послуг позивача.

Норми інституту третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору покликані захистити права та охоронювані законом інтереси осіб, які не є учасниками спірних матеріальних правовідносин, але знаходяться із однією зі сторін процесу у таких відносинах, які можуть змінитись у результаті винесеного рішення.

Підсумовуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що рішення у даній справі жодним чином не зачіпає прав та не призведе до змін у правовідносинах між сторонами по справі та Комунальним підприємством "Головний інформаційно-обчислювальний центр", оскільки обробка, розщеплення та перерахування платежів на рахунок третьої особи не може ставитись в залежність від правовідносин, що склались між позивачем та відповідачем у справі зі стягнення коштів за договором на повне технічне обслуговування.

Щодо вимог відповідача про зобов'язання третьої особи та Комунального підприємства "Головний інформаційно-обчислювальний центр" надати пояснення по справі, суд зазначає, що у відповідності до положень ст. 38 ГПК України передбачено право сторони у разі неможливості самостійно надати докази, подати клопотання про витребування господарським судом доказів. В той час, як давати усні та письмові пояснення господарському суду є процесуальним правом сторони та/або третьої особи, визначеним ст. 22 ГПК України, яким особа керується на свій розсуд. Враховуюче зазначене, та те, що відповідач клопоче про зобов'язання надати пояснення по справі, у суду відсутні підстави для задоволення відповідного клопотання.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням з боку відповідача його зобов'язань за договором № D2 4 M 4003 на повне технічне обслуговування ліфтів від 02.01.2013, в частині оплати виконаних робіт за період з січня по липень 2016 року включно.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, з підстав необхідності залучення до справи іншого відповідача, а саме Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового і нежитлового фонду Святошинського району м. Києва", обґрунтовуючи це тим, що відповідно до розпорядження Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації від 06.02.2015 № 58 "Про передачу та закріплення житлового та нежитлового фонду за Комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового і нежитлового фонду Святошинського району м. Києва", відповідач у березні 2015 року передав житловий фонд, а також інше рухоме і нерухоме майно новому спеціалізованому Комунальному підприємству "Керуюча компанія з обслуговування житлового і нежитлового фонду Святошинського району м. Києва" і що саме з зазначеного часу обов'язок відповідача щодо надання житлово-комунальних послуг припинився, а відтак, обов'язок щодо оплати вартості послуг з технічного обслуговування ліфтів за Договором з березня 2015 року, покладено саме на Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового і нежитлового фонду Святошинського району м. Києва", оскільки останній є розпорядником цільових коштів, отриманих від споживачів таких послуг. На підтвердження того, що до участі у справі має бути залучений інший відповідач, а саме Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового і нежитлового фонду Святошинського району м. Києва", відповідач надав суду договір на відшкодування витрат № 35 від 02.03.2015, договір про переведення боргу №101 від 19.05.2015, угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог та протоколи до угод про зарахування зустрічних однорідних вимог.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ :

Як підтверджено матеріалами справи, 02.01.2013 між Комунальним підприємством Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва, як балансоутримувачем, Комунальним підприємством "Ремонтно - експлуатаційна організація - 3 , як замовником та Приватним акціонерним товариством "ОТІС", як виконавцем було укладено договір на повне технічне обслуговування ліфтів №D24M4003 (далі за текстом - договір), відповідно до пунктів 1.1. та 1.2. якого, замовник, як експлуатуюча житловий фонд організація, за дорученням балансоутримувача передає, а виконавець приймає на себе обов'язки щодо виконання робіт з технічного обслуговування ліфтів за формою повного технічного обслуговування, включаючи місячні профілактичні роботи, квартальні профілактичні роботи, технічні нагляди, заміну комплектувальних виробів у міру зносу, звільнення пасажирів з кабін ліфтів, що зупинилися, непланові ремонти за викликом у разі несанкціонованої зупинки ліфта.

Відповідно до п. 2.2. договору щомісячна вартість робіт за договором у відповідності з розрахунками складає 171 338, 93 грн. в тому числі ПДВ 28 556, 49 грн.

Пунктом 2.1. договору сторони визначили, що вартість послуг по технічному обслуговуванню ліфтів визначається у відповідності з "Порядком встановлення вартості технічного обслуговування ліфтів та систем диспетчеризації", на основі базової ціни на технічне обслуговування ліфтів, погодженої у Головному управлінні цінової політики Київської міськдержадміністрації.

Додатковою угодою №4 від 09.04.2014р. до договору №D24M4003 від 02.01.2013 сторони погодили викласти п. 2.2. договору в наступній редакції: "Щомісячна вартість робіт за договором у відповідності з розрахунками складає: 185 099, 84 грн. в тому числі ПДВ 30 849, 97 грн.". (а.с. 15)

Згідно п.п. 2.5. та 2.6. договору, розрахунки за надані послуги здійснюються замовником щомісяця до 5-го числа другого місяця за звітним у розмірі місячної вартості робіт, згідно підписаних актів виконаних робіт, що надаються виконавцем. Оплата за виконані роботи здійснюється замовником шляхом розщеплення плати, що надходить від населення за послуги на утримання будинків і прибудинкових територій протягом наступного за звітним місяця і направляються на рахунок виконавця за послуги по технічному обслуговуванню ліфтів у розмірах, встановлених органами влади, що мають на те відповідні повноваження.

У випадку, якщо кошти, що надійшли на рахунок виконавця за поточний (звітний) місяць, недостатньо для оплати виконаних робіт, то різниця, що утворилась, покривається за рахунок коштів замовника (абз. 2 п. 2.6. договору).

Відповідно до умов п. 3.1.1. договору виконавець зобов'язується забезпечити своєчасне та якісне виконання робіт, визначених предметом договору, у відповідності до діючих документів щодо організації робіт з технічного обслуговування ліфтів в межах зобов'язань, що стосуються обслуговуючої організації.

Пунктом 3.2.2. договору сторонами встановлено обов'язок замовника здійснювати оплату виконавцю виконаних робіт згідно умов п. 2.6. договору.

Цей договір набирає чинності з 01 січня 2013 року і діє до 31 грудня 2017 року (п. 7.1. договору).

Вищезазначений договір підписано уповноваженими особами від сторін із зазначенням їх відповідних реквізитів та скріплено їх печатками.

У відповідності до матеріалів справи, судом зазначається про відсутність доказів припинення дії договору, відтак станом на час розгляду та вирішення спору по суті договір є чинним, при цьому заміна жодної зі сторін даного договору не відбувалась, докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

Позивач зазначає, що роботи передбачені договором за період з січня по липень 2016 року включно ним виконано та передано за актами приймання виконаних робіт на загальну суму 1 277 345, 14 грн. в повному обсязі. При цьому, акти приймання виконаних робіт за зазначений період підписані уповноваженими представниками відповідача, як замовника та позивача, як виконавця та скріплені печатками сторін, жодних зауважень і заперечень щодо вартості та якості виконаних робіт зі сторони відповідача, як замовника не заявлялось.

В свою чергу, третя особа в рахунок погашення заборгованості відповідача та на виконання договору про переуступку боргу №101 від 19.05.2015р., сплатило на рахунок позивача 150 000,00 грн.

Вищевказана сума була зарахована позивачем в рахунок сплати відповідачем існуючої заборгованості за договором наступним чином:

- 57 873,52 грн. - погашення залишку боргу за грудень 2015 року;

- 92 126, 48 грн. - погашення частини боргу за січень 2016 року.

Враховуючи те, що кошти по розщепленню плати від мешканців за послуги по утриманню будинків та прибудинкових територій за спірний період не надходили, у відповідача виникла заборгованість за отримані за договором послуги перед позивачем у розмірі 1 185 218, 66 грн. (1 277 345, 14 - 92 126, 48 = 1 185 218, 66).

Предметом позову у справі є матеріально - правова вимога позивача до відповідача про стягнення з останнього 1 185 218, 66 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч. 1 ст. 629 Цивільного України є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вище встановлено господарським судом, 02.01.2013 між сторонами у справі укладено договір на повне технічне обслуговування ліфтів №D24M4003, відповідно до умов якого замовник, як експлуатуюча житловий фонд організація, за дорученням балансоутримувача передає, а виконавець приймає на себе обов'язки щодо виконання робіт з технічного обслуговування ліфтів за формою повного технічного обслуговування.

Оцінивши зміст договору, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов до висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом і правовою природою є договором підряду, який підпадає під правове регулювання ст. 837 - ст. 864 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

З аналізу викладених норм вбачається, що договір підряду є оплатним, і обов'язку підрядника виконати певну роботу відповідає обов'язок замовника цю роботу прийняти та оплатити.

Відповідно до ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Спір у справі виник у зв'язку із невиконанням відповідачем умов п. 3.2.2. та п. 2.6. договору, та несплатою відповідачем виконаних позивачем робіт за договором за період з січня по липень 2016 року включно.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України укладення договору передбачає відповідність останнього встановленим законодавством вимогам, і його умови не суперечать положенням нормативно-правових актів. Отже, належним чином укладений договір є обов'язковим для сторін і повинен добросовісно виконуватись.

Положеннями статті 509 Цивільного кодексу України, визначено, що зобов'язання за своєю правовою природою є правовідношенням, зміст якого розкривається, як через активну поведінку боржника - здійснення ним певної дії (передачі майна, виконання роботи, надання послуги, сплати грошей тощо), так і пасивну - утримання від певної дії. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статті 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Зазначені вище норми Цивільного кодексу України кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Тобто, вказана норма передбачає як безпосереднє встановлення у зобов'язанні строку (терміну) його виконання, так і визначення цього строку вказівкою на певну подію, яка неминуче має настати. В іншому ж випадку кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Пунктом 2.5. договору передбачено, що оплата за надані послуги здійснюється замовником щомісяця до 5-го числа другого місяця за звітним у розмірі місячної вартості, згідно підписаних актів виконаних робіт.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено загальне правило виконання зобов'язання, а саме - зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Саме належне виконання зобов'язання означає досягнення тієї мети, яку сторони ставили перед собою, вступаючи у зобов'язання. Належне виконання тягне за собою припинення зобов'язання (ст. 599 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що відповідно до умов договору з січня по липень 2016 року включно позивачем виконано, а відповідачем прийнято роботи на суму 1 277 345, 14 грн., що підтверджується актами приймання виконаних робіт по технічному обслуговуванню ліфтів за період з січня по липень 2016 року, які підписані уповноваженими представниками відповідача і позивача та скріплені печатками сторін, жодних зауважень і заперечень щодо якості та вартості виконаних робіт зі сторони відповідача не заявлялось.

Згідно з пунктом 2.6. договору, оплата за виконані роботи здійснюється шляхом розщеплення плати, що надходить від населення за послуги на утримання будинків та прибудинкових територій протягом наступного за звітним місяця і направляються на розрахунковий рахунок виконавця за послуги з технічного обслуговування ліфтів у розмірах, встановлених органами влади, що мають на те відповідні повноваження. У випадку, якщо коштів, що надійшли виконавцеві за поточний (звітний) місяць недостатньо для оплати виконаних робіт, то різниця що утворилася покривається за рахунок коштів замовника.

Матеріалами справи підтверджується, що третя особа в рахунок погашення заборгованості відповідача перед позивачем та на виконання договору про переуступку боргу №101 від 19.05.2015, сплатило на рахунок позивача 150 000,00 грн.

Вищевказана сума була зарахована позивачем в рахунок сплати відповідачем існуючої заборгованості за договором наступним чином: 57 873, 52 грн. - погашення залишку боргу за грудень 2015 року; 92 126, 48 грн. - погашення частини боргу за січень 2016 року.

Оскільки судом не встановлено надходження на рахунок позивача коштів в інших сумах, а строк оплати за технічне обслуговування ліфтів за період з січня по липень 2016 року включно є таким, що настав, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача боргу за виконанні роботи з технічного обслуговування ліфтів за договором №D24M4003 від 02.01.2013, в сумі 1 185 218, 66 грн. визнаються судом обґрунтованим та такими, що підлягають задоволенню.

Доводи відповідача стосовно того, що обов'язок оплати вартості послуг з технічного обслуговування ліфтів за договором №D24М4003 від 02.01.2013 з березня 2015 року покладено саме на Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового і нежитлового фонду Святошинського району м. Києва", оскільки останній є розпорядником цільових коштів, отриманих від споживачів таких послуг, а відповідно, вказане комунальне підприємство належить залучити до участі у справі як іншого відповідача, а у позові до Комунального підприємства "Ремонтно-експлуатаційна організація-2" належить відмовити, суд відхиляє як необґрунтовані, враховуючи наступне.

Обов'язок здійснювати оплату позивачу, як виконавцю робіт умовами пунктів 2.5, 2.6, підпункту 3.2.2. пункту 3.2 договору покладено саме на відповідача, як замовника.

Пунктом 2.6 договору передбачено, що у випадку, якщо коштів, що надійшли виконавцеві за поточний (звітний) місяць недостатньо для оплати виконаних робіт, то різниця що утворилася покривається за рахунок коштів саме відповідача, як замовника.

При цьому судом встановлено, що відповідно до актів приймання виконаних робіт за період з січня по липень 2016 року включно на загальну суму 1 277 345, 14 грн. отримані та прийняті саме відповідачем. До того ж, як встановлено судом, жодних зауважень і заперечень зі сторони відповідача при підписання вказаних актів не заявлялось.

Судом встановлено, що в спірний період та станом на час розгляду спору по суті заміна сторін даного договору, зокрема, відповідача, як замовника, не відбувалась, докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

Наявні в матеріалах справи: розпорядження Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації від 06.02.2015 № 58 Про передачу та закріплення житлового і нежитлового фонду за комунальних підприємством Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва, договір на відшкодування витрат № 35 від 02.03.2015, договір про переведення боргу №101 від 19.05.2015 та додаткові угоди до нього №1 від 29.07.2015, №2 від 31.12.2015, угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог та протоколи до угод про зарахування зустрічних однорідних вимог - не можуть свідчити про те, що обов'язок з оплати вартості послуг з технічного обслуговування ліфтів за договором №D24М4003 від 02.01.2013 з березня 2015 року покладено не на відповідача, а на Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового і нежитлового фонду Святошинського району м. Києва", з огляду на наступне.

Вказані розпорядження, договір на відшкодування витрат, договір про переведення боргу та угоди з відповідними протоколами про зарахування зустрічних однорідних вимог регулюють правовідносини виключно між Комунальним підприємством "Ремонтно-експлуатаційна організація - 7", як відповідачем та Комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового і нежитлового фонду Святошинського району м. Києва", як третьою особою, при цьому Приватне акціонерне товариство "ОТІС" не являється стороною зазначених договорів та угод, та не є зобов'язаною стороною за ними.

Окремо суд зауважує, що предметом договору на відшкодування витрат №35 від 02.03.2015 згідно п. 1.1 цього договору визначено обов'язок Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового і нежитлового фонду Святошинського району м. Києва" відшкодувати Комунальному підприємству "Ремонтно-експлуатаційна організація - 3" понесені витрати, пов'язані з оплатою за діючими договорами про надання послуг з утримання будинків, споруд, об'єктів благоустрою прибудинкової території та зобов'язується спрямовувати кошти для розрахунку за цими договорами.

Згідно п. 2.1.2. договору КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового і нежитлового фонду Святошинського району м. Києва" зобов'язується здійснювати відшкодування витрат КП "РЕО-3", пов'язаних із виконанням дій визначених у п. 1.1. цього договору, а отже відшкодуванню підлягають понесені витрати, пов'язані з оплатою за діючими договорами.

Дослідивши умови договору про переведення боргу №101 від 19.05.2015, відповідно до п. 1.1 цього договору первісний боржник - Комунальне підприємство "Ремонтно-експлуатаційна організація - 3") переводить свій борг (обов'язки), який ним був набутий на підставі договору №D24М4003 на повне технічне обслуговування ліфтів від 31.01.2014 та договору №D24D4003 на технічне обслуговування об'єднаних диспетчерських систем ліфтів від 01.08.2008, укладених з Приватним акціонерним товариством "ОТІС", за послуги надані з 01.03.2015, а новий боржник - Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового і нежитлового фонду Святошинського району м. Києва" замінює первісного боржника у зобов'язанні, що виникає із зазначеного вище договору, і приймає на себе обов'язки з оплати боргу первісного боржника за договором №D24М4003 на повне технічне обслуговування ліфтів від 31.01.2014 у сумі 303 441, 19 грн. та договором №D24D4003 на технічне обслуговування об'єднаних диспетчерських систем ліфтів від 01.08.2008 у сумі 10 780, 80 грн.

Додатковими угодами №1 та №2 до договору про переведення боргу в подальшому змінено обсяг зобов'язання зі сплати боргу визначеного пунктом 1.1. договору на 314 221, 99 грн. та 420 778, 01 грн.; на 314 221, 99 грн., 420 778, 01 грн. та 1 215 000, 00 грн.

Отже, предметом вказаного договору про переведення боргу є заміна первісного боржника новим боржником у зобов'язанні, що виникає із договору №D24М4003 від 31.01.2014, на визначені у цьому договорі суми, при цьому жодних умов про заміну первісного боржника новим боржником за всіма зобов'язаннями, що виникають із договору №D24М4003 від 02.01.2013 та саме за спірний період з січня по липень 2016 року, вказаний договір про переведення боргу та додаткові угоди до нього не містять.

Окремо суд зауважує, що відповідачем не доведено того, що передана сума боргу за договором про переведення боргу №101 від 19.05.2015 кореспондується з існуючою заборгованістю за договором №D24М4003 на повне технічне обслуговування ліфтів від 31.01.2014.

Судом також враховано, що відповідно до статті 520 Цивільного кодексу України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Матеріалами справи не підтверджується надання згоди на укладання договору на переведення боргу №101 від 19.05.2015 Приватним акціонерним товариством "ОТІС", як кредитором у основному зобов'язанні. В тому числі, надана відповідачем в матеріали справи копія листа позивача від 15.05.2015 вих. № 4-95 адресованого третій особі не підтверджує надання згоди позивача на укладання договору на переведення боргу №101 від 19.05.2015 між відповідачем та третьою особою.

Дослідивши угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог та відповідних протоколів до них, суд зауважує, що жодний з пунктів вказаних угод та протоколів не містить переліку договорів, за якими відбувся залік взаємних вимог між сторонами, в тому числі, відсутні жодні посилання на договір №D24М4003 від 02.01.2013.

Підсумовуючи вищенаведене, оцінивши в сукупності всі наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що належним відповідачем у даній справі є саме Комунальне підприємство "Ремонтно-експлуатаційна організація-3" і основний борг, який виник внаслідок невиконання останнім своїх зобов'язань за договором №D24М4003 від 02.01.2013, підлягає стягненню саме з Комунального підприємства "Ремонтно-експлуатаційна організація-3".

За таких обставин, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "ОТІС" до Комунального підприємства "Ремонтно-експлуатаційна організація -3" про стягнення заборгованості за виконані роботи у розмірі 1 185 218, 66 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44 , 49 , 82-85 ГПК України , господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Ремонтно - експлуатаційна організація - 3" (03148, місто Київ, вулиця Картвелішвілі, будинок 9-А; ідентифікаційний код 36113990) на користь Приватного акціонерного товариства "Отіс" (03062, місто Київ, вулиця Екскаваторна, будинок 37; ідентифікаційний код 14357579) 1 185 218 (один мільйон сто вісімдесят п'ять тисяч двісті вісімнадцять) грн. 66 коп. основної заборгованості та 17 778 (сімнадцять тисяч сімсот сімдесят вісім) грн. 28 коп. судового збору.

3. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 ГПК України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 ГПК України.

Повне рішення складено 19.06.2017

Суддя І.В.Усатенко