Рішення

від 13.06.2017 по справі 916/777/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" червня 2017 р.Справа № 916/777/17

За позовом: Керівника Котовської місцевої прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі ОСОБА_1 державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Одеського відділення ОСОБА_1 державного фонду підтримки фермерських господарств

до відповідача: Фермерського господарства „Агропромсад»

про стягнення 150000грн.

Суддя Малярчук І.А.

Представники сторін

від прокурора: Кузьмичов В.Г., згідно посвідчення; ОСОБА_2, згідно посвідчення №031666 від 26.01.2015р.; ОСОБА_3, згідно посвідчення №038121

від позивача - ОСОБА_1 державного фонду підтримки фермерських господарств: ОСОБА_4, згідно довіреності від 27.11.2014р.

від позивача - Одеського відділення ОСОБА_1 державного фонду підтримки фермерських господарств: не з`явився

від відповідача: ОСОБА_5, згідно довіреності від 03.05.2017р.

В засіданні 13.06.2017 р. приймали участь представники:

від прокурора: Озерова О.Д., згідно посвідчення №038121

від позивача - ОСОБА_1 державного фонду підтримки фермерських господарств: ОСОБА_4, згідно довіреності від 27.11.2014р.

від позивача - Одеського відділення ОСОБА_1 державного фонду підтримки фермерських господарств: не з`явився

від відповідача: ОСОБА_5, згідно довіреності від 03.05.2017р.

Суть спору: про стягнення з ФГ „Агропромсад» на користь ОСОБА_1 державного фонду підтримки фермерських господарств, в особі Одеського відділення ОСОБА_1 державного фонду підтримки фермерських господарств 150000грн. основного боргу.

Прокурор заявлені позовні вимоги підтримує, в їх обґрунтування зазначає, що 15.12.2008р. між ОСОБА_1 державним фондом підтримки фермерських господарств, в особі Одеського відділення ОСОБА_1 державного фонду підтримки фермерських господарств та ФГ „Агропромсад» було укладено договір №64 про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству, у відповідності до якого позивач надав відповідачу фінансову підтримку в сумі 150000грн., а відповідач мав її повернути в повному обсязі до 30.11.2013р., однак, цього не зробив, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість.

Представник позивача ОСОБА_1 державний фонд підтримки фермерських господарств усно у судовому засіданні повідомив, що позовні вимоги прокурора підтримує, відзначив про те, що невиконання відповідачем зобов'язань по договору №64 від 15.12.2008р. про надання фінансової підтримки ФГ „Агропромсад» спричинило збитки державі, оскільки ОСОБА_1 державний фонд підтримки фермерських господарств є державною бюджетною установою, яка виконує функції з реалізації державної політики щодо фінансової підтримки, становлення та розвитку фермерських господарств. Неповернення бюджетних коштів відповідачем перешкоджає формуванню Державного бюджету України на 2017р.

Відповідач із позовними вимогами погоджується, у клопотанні від 24.05.2017р. за вх.№2-2809/17 вказує про те, що до несвоєчасного повернення позики призвело використання позичкових коштів на закладку плодових насаджень, строк плодоношення яких настає через шість років. Відповідач зазначає, що у зв'язку з весняними заморозками та втратою частини врожаю, ФГ „Агропромсад» зобов'язується повернути заборгованість по кредиту в повному обсязі в термін не пізніше 01.09.2017р., тому виклав клопотання про відстрочку судового рішення.

Клопотання відповідача від 20.04.2017р. за вх.№9266/17 про відкладення розгляду справи, від 04.05.2017р. за вх.№10107/17 про долучення документів до матеріалів справи були судом задоволені.

Ухвалою суду від 24.05.2017р., за клопотанням відповідача від 24.05.2017р. за вх.№2-2807/17, згідно ч.3 ст.69 ГПК України, строк розгляду справи було продовжено до 15.06.2017р.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи, оцінивши пояснення представників сторін та їх правові позиції, суд встановив наступне:

15.12.2008р. між ОСОБА_1 державним фондом підтримки фермерських господарств, в особі Одеського відділення ОСОБА_1 державного фонду підтримки фермерських господарств та ФГ „Агропромсад» було укладено договір №64 про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству, відповідно до якого фонд зобов'язався надати фінансову підтримку (допомогу) на поворотній основі фермерському господарству „Агропромсад» в сумі 150000грн., а фермерське господарство зобов'язується використати її за цільовим призначенням - на провадження виробничої діяльності і повернути фінансову підтримку у визначений даним договором строк (розділ 1 договору).

Відповідно до п.3.4.2. договору №64 від 15.12.2008р. фермерське господарство зобов'язане повернути кошти фінансової підтримки (допомоги) на поворотній основі Одеському відділенню Укрдержфонду в повному обсязі у строк до 30.11.2013р. у сумі 150000 грн.

Згідно п.4.1. договору №64 від 15.12.2008р. договір діє до часу повного погашення фермерським господарством заборгованості (фінансової підтримки, пені).

На виконання умов договору №64 від 15.12.2008р. позивач надав відповідачу фінансову допомогу, що підтверджується платіжним дорученням №2 від 03.06.2009р. в сумі 72000грн. та платіжним дорученням № 3 від 23.06.2009р. в сумі 78000грн.

Відповідач свої зобов`язання щодо повернення позики в строк до 30.11.2013р. не виконав, що спричинило направлення позивачем відповідачу претензій №015/199 від 06.12.2013р., №015/186 від 24.09.2014р., №015/27 від 18.02.2015р., №015/254 від 23.09.2015р., №015/52 від 29.02.2016р., однак, доказів реагування на них з боку відповідача або погашення позики суду не надано.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи документи, подані сторонами докази та викладені ними правові позиції, суд вважає заявлені прокурором позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступні положення законодавства.

Відповідно до ст.1046 Цивільного Кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми (п.1 ст.1047 Цивільного Кодексу України).

Згідно п.п.1, 3 ст.1049 Цивільного Кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Таким чином, з огляду на проаналізовані матеріали справи та чинне законодавство, судом встановлено факт надання позивачем відповідачу фінансової допомоги за договором №64 від 15.12.2008р. в сумі 150000грн. та її неповернення відповідачем, у зв'язку з чим суд задовольняє позовні вимоги прокурора про стягнення основного боргу у повному обсязі.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 ГПК України).

Враховуючи обгрунтованість та доведеність позовних вимог прокурора, суд повністю їх задовольняє, внаслідок чого стягненню з відповідача підлягає 150000грн. основного боргу.

Сплачений Прокуратурою Одеської області судовий збір за розгляд даного позову згідно ст.49 ГПК України відноситься за рахунок відповідача.

Розглянувши клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення суду до 01.09.2017р. та подані в його обгрунтування документи, зокрема, платіжні доручення, що підтверджують понесення витрат на обробку орендованих земельних ділянок, технічну документацію із землеустрою, договори оренди землі від 26.06.2006р., від 2011 року, суд зазначає про наступне.

Відповідно до ч.1 ст.121 ГПК України за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони виконавчого провадження або за власною ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.

За положеннями пп.7.1.2., п.7.1. Постанови Пленуму ВГСУ №9 від 17.10.2012р. „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» господарський суд на підставі статті 121 ГПК України має право за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови (далі - рішення), змінити спосіб та порядок їх виконання. Оскільки згадана стаття не обмежує відповідне право господарського суду певним строком, воно може бути реалізоване у будь-який час після набрання рішенням законної сили і до його фактичного повного виконання, в межах строку пред'явлення наказу до виконання. Також не обмежується право заявника на повторне звернення з відповідною заявою, якщо вона вже розглядалася судом. Застосовуючи заходи, передбачені статтею 121 ГПК України, господарські суди повинні мати на увазі таке. 7.1.2. Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Відповідно до п.7.2. Постанови Пленуму ВГСУ №9 від 17.10.2012р. „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Як то передбачено абз.4 п.7.8. Постанови Пленуму ВГСУ №9 від 17.10.2012р. „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» , якщо про відстрочку чи розстрочку виконання зазначено в рішенні суду, прийнятому по суті спору, то наказ видається судом на загальних підставах, після набрання таким рішенням законної сили (незалежно від того, коли настає строк сплати за цим наказом), із зазначенням у ньому про відстрочку чи розстрочку виконання.

Враховуючи неможливість відповідача виконати рішення суду одразу, невелику тривалість періоду, на який відповідач просить відстрочити виконання рішення суду, подані в обгрунтування даного клопотання документи, суд вважає за можливе задовольнити клопотання відповідача та відстрочити виконання даного рішення до 01.09.2017р.

Керуючись ст. ст. 49, 82- 85, 121 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позов Керівника Котовської місцевої прокуратури Одеської області повністю.

2. Стягнути з Фермерського господарства „Агропромсад» (66371, Одеська область, Подільський район, с. Петрівка, код 34284548) на користь ОСОБА_1 державного фонду підтримки фермерських господарств (01001, м. Київ, вул. Бориса Грінченка, 1, код 20029342) в особі Одеського відділення ОСОБА_1 державного фонду підтримки фермерських господарств (65026, м. Одеса, вул.Канатна,83, код 35048444) 150000 (сто п'ятдесят тисяч) грн. основного боргу із відстроченням виконання рішення суду до 01.09.2017р.

3. Стягнути з Фермерського господарства „Агропромсад» (66371, Одеська область, Подільський район, с. Петрівка, код 34284548) на користь Прокуратури Одеської області (66300, Одеська область, вул. Пушкінська, 3, код 03528552) 2250 (дві тисячі двісті п'ятдесят ) грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст.85 ГПК України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Накази видати згідно ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 19 червня 2017 р.

Суддя І.А. Малярчук