Рішення

від 12.06.2017 по справі 916/2229/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" червня 2017 р.Справа № 916/2229/16

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТехноМаркет-Агро";

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Едмар";

до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Люкка";

про стягнення 5024 доларів США

Суддя Щавинська Ю.М.

Представники сторін:

від позивача : ОСОБА_1 - довіреність №б/н від 25.07.2016р.;

від відповідача 1: не з`явився;

від відповідача 2 : не з`явився;

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю "ТехноМаркет-Агро" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Едмар" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Люкка", в якій просить суд стягнути з ТОВ "Люкка" на його користь основний борг у розмірі 5000 доларів США, що еквівалентно 124 050,00 грн., що складається з: ЕК 10АА №500103603/2016/100395 від 01.04.2016р., з яких 10 000 грн. стягнути солідарно з ТОВ "Люкка" та ТОВ "Едмар"; стягнути з ТОВ "Люкка" на користь позивача штраф у розмірі 24 долари США, що еквівалентно 595,44 грн., а також стягнути пропорційно з відповідачів витрати по сплаті судового збору.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на порушення ТОВ "Люкка" умов укладеного між ними контракту на поставку сільськогосподарської техніки №47-03/16 від 23.03.2016р. в частині повної та своєчасної сплати грошових коштів за поставлений товар, а також на порушення ТОВ "Едмар" договору поруки від 23.03.2016р., згідно якого останній виступив Поручителем за порушення ТОВ "Люкка" зобов'язань, взятих згідно вищевказаного контракту.

Ухвалою суду від 22.08.2016р. було порушено провадження у справі №916/2229/16 із призначенням її до розгляду в судовому засіданні на 21.11.2016р.

Вказаною ухвалою провадження у справі, з огляду на необхідність належного повідомлення відповідача 2, який знаходиться за адресою: за адресою: 5500, Молдова, м. Рибниця, вул. Первомайська, буд. 28, про дату та час судового засідання, було зупинено до 21.11.2016р.

17.11.2016р. до канцелярії суду від відповідача 1 (Товариства з обмеженою відповідальністю "Едмар") надійшов відзив на позовну заяву (т.1 а.с.55-56), згідно якого останній повністю визнає заявлені позивачем до нього позовні вимоги щодо стягнення 10 000 грн. та судових витрат.

Так, в обґрунтування такої позиції ТОВ "Едмар" зазначає, що оскільки він є поручителем ТОВ "Люкка", яке не виконало свої зобов'язання, взяті згідно контракту, позовні вимоги, заявлені ТОВ "ТехноМаркет-Агро", є такими, що підлягають задоволенню.

Ухвалою суду від 21.11.2016р., з огляду на наявність зупиненого провадження по справі, що унеможливлює розгляд справи 21.11.2016р., провадження по справі №916/2229/16 було поновлено.

Ухвалою суду від 21.11.2016р. у зв'язку із нез'явленням в судове засідання представників відповідачів, відсутність у суду доказів належного повідомлення відповідача 2 про дату та час розгляду справи, невиконанням вимог ухвали суду, а також з огляду на встановлення судом у повідомленні дати наступного судового засідання, розгляд справи було відкладено на 19.12.2016р.

Ухвалою суду від 19.12.2016р., з огляду на нез'явлення в судове засідання представників відповідачів, від яких не надходило клопотань про розгляд справи за їх відсутності, невиконання вимог ухвали суду, розгляд справи було відкладено на 15.05.2017р., а також з урахуванням необхідності повідомлення відповідача про розгляд даної справи в порядку, передбаченому ст. 125 ГПК України, провадження у справі №916/2226/16 було зупинено.

Ухвалою суду від 15.05.2017р., з огляду на наявність зупиненого провадження по справі, що унеможливлює розгляд справи 15.05.2017р., провадження по справі №916/2229/16 було поновлено.

Ухвалою суду від 15.05.2017р., з огляду на нез'явлення в судове засідання представників відповідачів, відсутність у суду доказів належного повідомлення відповідача 2 про дату та час розгляду справи, невиконання вимог ухвали суду, а також з огляду на встановлення судом у повідомленні дати наступного судового засідання, розгляд справи було відкладено на 12.06.2017р.

У судове засідання 12.06.2017р. з'явився представник позивача, який під час розгляду справи по суті в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги, наполягав на їх задоволенні.

При цьому зауважив, що питання стягнення з відповідача2 пені для нього не є принциповим, зазначивши про те, що погоджується з тим, що розрахунок пені був здійснений не у відповідності до вимог чинного законодавства.

Відповідач 1 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Едмар" про час та місце судових засідань повідомлявся належним чином, шляхом надсилання вищевказаних ухвал суду на його юридичну адресу, що зазначена у спеціальному витязі з ЄДР (т.1а.с.43-44), у судові засідання не з'являвся, про поважність причин відсутності не повідомляв, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» , особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Приймаючи до уваги, що судові відправлення вищевказаних ухвал були повернуті поштою із відмітками у довідках поштової установи „за закінченням терміну зберігання» (т1а.с.39-42,62-65,69-72, 103-106), а також з урахуванням того, що відповідач 1 був цілком обізнаний про розгляд вказаної справи, про що опосередковано свідчить поданий ним до суду відзив, суд вважає за можливе розглянути справу без участі ТОВ „Едмар» .

Відповідач 2 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Люкка" про час та місце судових засідань також повідомлявся належним чином, а саме в порядку, передбаченому ст.125 ГПК України, шляхом направлення через Головне територіальне управління юстиції в Одеській області відповідного судового доручення, а також шляхом самостійного відправлення судом ухвал на адресу товариства (5500, Молдова, м. Рибниця, вул. Первомайська, буд. 28) супровідними листами від 25.11.2016р., від 20.02.2017р. (т.1 а.с.75,94).

Відповідач 2 у судові засідання не з'являвся, про поважність причин відсутності не повідомив, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав.

Приймаючи до уваги що відповідач-2 повідомлений належним чином про час та місце судових засідань, що підтверджується відомостями щодо виконання судового доручення (т.2 а.с.1-85), а також поштовим повідомленням (т.1 а.с.76), суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача 2, за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, надані в ході розгляду справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Згідно до ст.123 Господарського процесуального кодексу України іноземні суб'єкти господарювання мають такі самі процесуальні права і обов'язки, що і суб'єкти господарювання України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

При цьому правовідносини, пов'язані з усіма видами зовнішньоекономічної діяльності в Україні, регулюються положеннями Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", а питання, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом (хоча б один учасник правовідносин є іноземцем, особою без громадянства або іноземною особою; об'єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який впливає на виникнення, зміну або припинення правовідносин, мав чи має місце на території іноземної держави), у тому числі й питання підсудності судам України справ з іноземним елементом, вирішуються згідно із Законом України "Про міжнародне приватне право".

Закон України "Про міжнародне приватне право" (пункт 1 частини 1 статті 1) визначає приватноправові відносини як відносини, які ґрунтуються на засадах юридичної рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності, суб'єктами яких є фізичні та юридичні особи.

Згідно зі статтею 38 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" спори, що виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб'єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, а також за згодою сторін спору Міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно умов п. 9.2 контракту на поставку сільськогосподарської техніки № 47-03/16 від 23.03.2016р. (т.1 а.с.29-31), сторони погодили, що всі спори по контракту розглядаються в судах України .

Враховуючи вказане, суд вважає, що спір правомірно передано на розгляд господарського суду Одеської області.

Щодо права, яке застосовується судом, суд вказує, що за змістом статей 4 1, 12 - 17, 123 ГПК для іноземних суб'єктів господарської діяльності передбачено національний режим судового процесу для розгляду справ, підвідомчих господарським судам.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України "Про міжнародне приватне право" у випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин. У випадку обрання сторонами права, що підлягає застосуванню до змісту правовідносин, господарський суд на підставі статті 4 ГПК застосовує це право у вирішенні спору.

При цьому за приписами частин 3 та 4 статті 5 Закону України "Про міжнародне приватне право" вибір права може бути здійснений щодо угоди (правочину) в цілому або її окремої частини. Вибір права стосовно окремих частин угоди повинен бути явно вираженим.

Як вбачається з положень вищевказаного контракту №47-03/16 (п.9.2), правом, що регулює даний контракт - є українське право.

З огляду на викладене, саме законодавство України підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності зі статтею 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Крім того, у відповідності до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити з нього певну грошову суму.

У відповідності до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.03.2016р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТехноМаркет-Агро" (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Люкка" (Покупець) було укладено контракт на поставку сільськогосподарської техніки (т.1 а.с.29-31), згідно п. 1.1 якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця сільськогосподарську техніку, вказану в п. 1.2 даного контракту, а Покупець зобов'язується прийняти цей товар і оплатити за нього ціну (загальну вартість) у відповідності з умовами даного контракту.

Відповідно до п. 1.2 контракту Продавець зобов'язується передати у власність Покупця культиватор - інжектор NH3 DLQ - 10 (б/у) у кількості 1 штуки, вартістю 10 000 доларів США.

Ціна на товар встановлюється в доларах США включає вартість упаковки, маркування. Загальна вартість товару згідно контракту складає 10 000 доларів США. Покупець здійснює передоплату 50 % вартості товару на протязі 3 днів з дати підписання контракту, 50 % на протязі 90 днів з дати відвантаження (п. 2.1, п. 2.2 контракту).

Згідно пунктів 3.1, 3.2 та 3.3 контракту поставка товару здійснюється на умовах DDU - Рибниця (ПМР/Молдова) (Інкотермс 2010). У відповідності з діючим контрактом Продавець постачає товар Покупцю в строк до 01.04.2016р. Датою поставки рахується дата товарно-транспортної накладної.

Приписами п. 7.1 та п. 7.2 контракту встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання по даному контракту не допускається. За не поставку товару в узгоджені строки Продавець виплачує Покупцю неустойку в розмірі 0,01% від вартості недопоставленого товару в строк, заявлений за кожен день прострочення, але не більше 8 % від суми недопоставленого в строк товару.

Відповідно до п. 7.3 контракту за прострочення оплати товару Покупець виплачує Продавцю штраф у розмірі 0,01% від суми товару за кожен день прострочення, але не більше 8 % від загальної суми даного контракту.

За змістом п. 10.1 контракт вступає в силу з моменту підписання сторонами і діє до 31.12.2016р.

Пунктом 11.5 контракту сторони погодили, що ні одна із сторін не вправі передавати третім особам повністю чи частково свої права і обов'язки по даному контракту без попередньої письмової згоди іншої сторони.

Таким чином, проаналізувавши зміст вказаного контракту, суд доходить висновку про можливість застосування до нього норм, що регулюють правовідносини поставки та купівлі-продажу.

Водночас, згідно з частиною 1 та 2 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Частиною другою ст. 554 вказаного кодексу встановлено, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Як встановлено судом, з метою забезпечення ТОВ „Люкка» виконання своїх зобов'язань, взятих згідно умов контракту, 23.03.2016р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Едмар" (Поручитель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТехноМаркет-Агро" (Кредитор) було укладено договір поруки (т.1 а.с.36-37), згідно розділу 1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, Поручитель частково поручається перед Кредитором за виконання зобов'язань ТОВ „Люкка» за контрактом № 47-03/16 від 23.03.2016р.

Підставою виникнення зобов'язання, забезпеченого порукою за цим договором, є контракти, визначені у розділі 1 даного договору (п.2.1 договору).

Згідно п. 3.1 та п. 3.2 договору відповідальність Поручителя перед Кредитором за порушення Боржником зобов'язання за контрактами, забезпеченими порукою, обмежується сумою 10000 грн. Поручитель не відповідає перед Кредитором за сплату Боржником процентів, неустойки (штрафу, пені) та інших штрафних санкцій, за відшкодування збитків.

Відповідно до п. 4.1 договору у разі порушення (невиконання або неналежного виконання) Боржником зобов'язання за контрактами забезпеченою порукою, Поручитель зобов'язаний виконати зобов'язання, забезпечене порукою в межах суми, визначеної у п. 3.1 цього договору .

Згідно до ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання за контрактом виконав в повному обсязі та відвантажив відповідачу згідно електронної декларації ЕК 10 АА №500103603/2016/100395 від 01.04.2016р (т.1 а.с.33) та СМR №3103 2016 (а.с.35) культиватор - інжектор NH3 DLQ - 10 (б/у) у кількості 1 штуки вартістю 10 000 доларів США на загальну суму 10 000 доларів США.

Відповідачем - (ТОВ „Люкка» ) на виконання умов контракту від 23.03.2016р. 30.03.2016р. було здійснено передоплату 50 % вартості товару у сумі 5000 доларів США (132 195,86 грн.), що підтверджується наявним в матеріалах справи відповідним платіжним дорученням № 4721854 (т.1 а.с.34).

Однак в порушення умов контракту відповідачем-2 на протязі 90 днів з дати відвантаження вищевказаного товару не було сплачено другої частини (50%) вартості товару у розмірі 5000 доларів США, у зв'язку із чим у нього виникла заборгованість у заявленому позивачем розмірі.

Враховуючи вищезазначене та те, що належних доказів, які б спростовували наявність заборгованості у розмірі 5000 доларів США, яка станом на день розгляду спору (12.06.2017р.) становить 130 623, 79 грн., відповідачі, згідно приписів ст.ст. 33-34 ГПК України, суду не надали, суд вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТехноМаркет-Агро" про її стягнення є цілком обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому з огляду на положення умов п. 3.1 вищевказаного договору поруки, частину заборгованості у сумі 10 000 грн. слід стягнути з ТОВ „Люкка» та ТОВ „Едмар» солідарно.

Щодо вимог про стягнення з ТОВ „Люкка» штрафу у розмірі 24 доларів США, суд вказує наступне.

Як слідує з умов п. 7.3 вищевказаного контракту, за прострочення оплати товару Покупець (ТОВ „Люкка) виплачує Продавцю (ТОВ „ОСОБА_2) штраф у розмірі 0,01% від суми товару за кожен день прострочення, але не більше 8 % від загальної суми даного контракту.

Позивачем за порушення оплати вартості товару було нараховано штраф у сумі 24 доларів США.

Слід зазначити, що згідно до п.9.2 контакту застосуванню у даних правовідносинах підлягає чинне законодавство України.

Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Таким чином, за правовою природою визначена у договорі штрафна санкція є, фактично, неустойкою у формі пені.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань").

Таким чином, оскільки максимальний розмір пені пов'язаний із розміром облікової ставки Національного банку України; а чинне законодавство не передбачає встановлення Національним банком України облікової ставки для іноземної валюти, пеня має обчислюватися та стягуватися за судовими рішеннями лише у національній валюті України - гривні.

Вказані висновки містяться у постанові Верховного Суду України по справі №909/660/14|3-29гс15 від 01.04.2015р. та, за змістом положень ч. 1 ст. 111-28 ГПК України, є обов'язковими для застосування судами загальної юрисдикції при застосуванні аналогічних норм права.

Згідно приписів ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Позивач також зобов'язаний надати суду обґрунтований розрахунок позовних вимог (ст.54 ГПК України).

Таким чином, враховуючи викладене, приймаючи до уваги, що позивачем в порушення вимог суду не було надано розрахунок пені, у суду відсутні підстави для задоволення позову в цій частині.

Приймаючи до уваги вищевикладене, що спір виник внаслідок неправильних дій Товариства з обмеженою відповідальністю "Люкка", а також з огляду на часткове задоволення позову, витрати по сплаті судового збору згідно до ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід покласти на відповідача 2 пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49,75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1 . Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Люкка" (5500, Молдова, м. Рибниця, вул. Первомайська, буд. 28, фіскальний код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Техномаркет-Агро" (65023, м. Одеса, вул. Новосельського, буд. 64, код ЄДРПОУ 26567744) заборгованість у розмірі 5000 доларів США, що еквівалентно станом на 12.06.2017р. 130 623 /сто тридцять тисяч шістсот двадцять три/ грн. 79 коп., з яких 10 000 /десять тисяч/ грн. стягнути солідарно з ТОВ "Люкка" (5500, Молдова, м. Рибниця, вул. Первомайська, буд. 28, фіскальний код НОМЕР_1) та ТОВ "Едмар" (65091, м. Одеса, провулок Старокінний, буд. 2, код ЄДРПОУ 32400674).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Люкка" (5500, Молдова, м. Рибниця, вул. Первомайська, буд. 28, фіскальний код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Техномаркет-Агро" (65023, м. Одеса, вул. Новосельського, буд. 64, код ЄДРПОУ 26567744) витрати по сплаті судового збору за подання позову у сумі 1860/одна тисяча вісімсот шістдесят/ грн. 75 коп.

4. В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 19 червня 2017 р.

Суддя Ю.М. Щавинська