Рішення

від 14.06.2017 по справі 922/1357/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" червня 2017 р.Справа № 922/1357/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Чистякової І.О.

при секретарі судового засідання Сінченко І.В.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГО Х", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "АККО - СЕРВІС", м. Харків, 3-я особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "АККОБУДСЕРВІС", м. Харків про стягнення 93212,93 грн. за участю представників:

позивача - ОСОБА_1, довіреність №б/н від 07.01.2017;

відповідача - ОСОБА_2, довіреність №4 від 21.06.2016;

3-я особа - не з'явилась

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГО Х" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "АККО - СЕРВІС" про стягнення заборгованості у розмірі 93212,93 грн.

В обґрунтування позову позивач вказує, що 25.12.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГО Х" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АККОБУДСЕРВІС" (споживач) було укладено договір №304 купівлі-продажу електроенергії та у листопаді - грудні 2016 року позивач поставив ТОВ "АККОБУДСЕРВІС" електричну енергію на загальну суму 118213,31 грн., у тому числі у листопаді 2016 року на суму 69538,00 грн., а у грудні 2016 року на суму 48675,31 грн., також за жовтень 2016 року у ТОВ "АККОБУДСЕРВІС" була наявна станом на 31.10.2016 заборгованість у розмірі 37415,19 грн., проте ТОВ "АККОБУДСЕРВІС" за спожиту електричну енергію розрахувалось частково, на загальну суму 62415,57 грн., у зв'язку з чим загальна заборгованість складає 93212,93 грн. Крім того, на забезпечення виконання зобов'язань ТОВ "АККОБУДСЕРВІС" за вказаним договором купівлі-продажу електроенергії між ТОВ "ЕНЕРГО Х", ТОВ "АККОБУДСЕРВІС" та ТОВ "АККО - СЕРВІС" укладено договір поруки № 386 від 18.02.2014, відповідно до умов якого відповідач поручився перед позивачем за виконання боржником - ТОВ "АККОБУДСЕРВІС" своїх зобов'язань в частині оплати за спожиту електроенергію за вказаним договором купівлі-продажу електроенергії, у зв'язку з чим позивачем заявлено позов до поручителя - ТОВ "АККО - СЕРВІС" .

Ухвалою господарського суду Харківської області від 27 квітня 2017 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 23 травня 2017 року о 10:00 годині.

Цією ж ухвалою суду залучено до участі у справі в якості 3-ої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "АККОБУДСЕРВІС".

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23 травня 2017 року розгляд справи відкладено на 06 червня 2017 р. о 11:00 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 06 червня 2017 року розгляд справи відкладено на 14 червня 2017 р. о 11:30 год.

Представник позивача 12 червня 2017 р. надав клопотання (вх. №19260) про долучення до матеріалів справи додаткових документів, зазначених у додатку, які судом долучено до матеріалів справи.

Представник відповідача 14 червня 2017 р. надав клопотання (вх. №19626) про зупинення провадження у справі до вирішення справи № 922/952/13-г про визнання Товариство з обмеженою відповідальністю "АККОБУДСЕРВІС" банкрутом.

У вищенаведеному клопотанні відповідач зазначає, що відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "АККОБУДСЕРВІС" було порушено справу про банкрутство №922/952/13-г та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, у зв'язку з чим просить суд зупинити провадження у даній справі до вирішення справи №922/952/13-г про визнання ТОВ "АККОБУДСЕРВІС" банкрутом.

Представник позивача в судовому засіданні 14.06.2017 підтримав позов та просив суд його задовольнити, з підстав викладених у позовній заяві, а також заперечував проти клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, вважає його безпідставним та необґрунтованим.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову, а також підтримав клопотання про зупинення провадження у справі.

Третя особа в призначене судове засідання не з`явилась, про час, дату та місце розгляду справи повідомлена належним чином, згідно діючого законодавства.

Суд, розглянувши клопотання відповідача про зупинення провадження у справі відмовляє в його задоволенні, виходячи з наступного.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

У п. 3.16 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 господарським судам роз'яснено, що статтею 79 ГПК встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Зупинення провадження у справі з інших підстав є неправомірним. Зокрема, відповідно до частини першої статті 79 ГПК господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини друга - четверта статті 35 ГПК). Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин. Іншим судом, про який йдеться у частині першій статті 79 ГПК, є будь-який орган, що входить до складу судової системи України згідно з статтею 3 та частиною другою статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"; іншим судом може вважатися й інший склад суду (одноособовий чи колегіальний) в тому ж самому судовому органі, в якому працює суддя (судді), що вирішує (вирішують) питання про зупинення провадження у справі.

Відповідно до ч.1 ст. 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Згідно з ч.5 ст. 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів; на виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян; на виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов'язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Боржник - юридична особа - суб'єкт підприємницької діяльності або фізична особа за зобов'язаннями, які виникли у фізичної особи у зв'язку зі здійсненням нею підприємницької діяльності, неспроможний виконати протягом трьох місяців свої грошові зобов'язання після настання встановленого строку їх виконання, які підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, та постановою про відкриття виконавчого провадження, якщо інше не передбачено цим Законом (ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом").

Товариство з обмеженою відповідальністю "АККО - СЕРВІС", до якого позивачем пред'явлено позовну вимогу як до поручителя не є боржником у розумінні ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та справу про банкрутство №922/952/13-г порушено відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "АККОБУДСЕРВІС", який є боржником за основним зобов'язанням.

Порушення відносно боржника за основним зобов'язанням справи про банкрутство не припиняє поруку, а відтак позивач має право пред'явити вимоги до поручителя незалежно від того чи порушено відносно боржника за основним зобов'язанням справу про банкрутство.

Також, як зазначає позивач у позовній заяві заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "АККОБУДСЕРВІС" перед позивачем в розмірі 93212,93 грн. виникла за період листопад - грудень 2016 року, тобто після порушення провадження у справі про банкрутство, а отже ці вимоги є поточними в розумінні Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а тому мораторій на задоволення вимог кредиторів не поширюється на ці вимоги.

Відтак суд вважає, що дана справа не пов'язана зі справою про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "АККОБУДСЕРВІС".

Враховуючи вищевикладене, клопотання відповідача про зупинення провадження у справі є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає, згідно ст.75 Господарського процесуального кодексу України, за можливе розгляд справи за наявними у справі матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, суд встановив наступне.

25.12.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГО Х" (надалі - Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АККОБУДСЕРВІС" (надалі - Споживач) було укладено договір купівлі - продажу електроенергії №304 (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору, Постачальник здійснює продаж Споживачеві електричної енергії в межах встановленої (дозволеною) потужності в необхідному обсязі.

Постачальник зобов'язується забезпечити Споживача електроенергією, що належить Постачальникові. Право власності на електроенергію переходить до Споживача на межі балансової приналежності Споживача. Електроенергія, що поставляється, відповідає вимогам до якості електроенергії в електромережах загального призначення. Постачальник зобов'язується постачати електроенергію Споживачеві по мережах АК "Харківобленерго" в період дії цього договору відповідно до щомісячних замовлень. (додаткова угода № 1) (п. п. 2.2.1, 2.2.2 п.2.2. Договору).

Споживач зобов'язується щомісячно не пізніше за 10-е число місяця, передуючого місяцю постачання, надавати постачальникові заявку на необхідний об'єм електроенергії. Споживач зобов'язується щомісячно, до 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим, підписати акт здачі-приймання спожитої електроенергії та здійснювати оплату за електроенергію згідно додаткової угоди № 2 до цього договору. Споживач здійснює оплату електроенергії шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника в порядку, обумовленому в додатковій угоді № 2 до цього договору (п. п. 2.3.1, 2.3.3., 2.3.4 п.2.3., 3.1 Договору).

Згідно п. п. 6.1, 6.2 Договору, договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31 грудня 2014 року. Якщо не менше, чим за один місяць до закінчення терміну дії цього договору жодна із сторін не виявить ініціативи по його розірванню, договір вважається автоматично продовженим до 31 грудня наступного року.

В матеріалах справи відсутні докази розірвання цього Договору.

Сторонами договору укладено додаткову угоду №2 до нього від 25 грудня 2013 року, відповідно до п.3 якої сторони визначили, що 1-ий платіж - Споживач сплачує 50% заявленого об'єму електроенергії до 3-го числа місяця поставки, 2-ий платіж - Споживач сплачує 50% заявленого об'єму електроенергії до 28-го числа місяця поставки.

Відповідно до Акту № 1 прийому-передачі електричної енергії з Оптового ринку електричної енергії України від 30 листопада 2016 року та Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) за Договором № 304 від 25.12.2013 за листопад 2016 року Споживачем спожито 27145 кВт/год на загальну суму 69538 грн.

Відповідно до Акту № 1 прийому-передачі електричної енергії з Оптового ринку електричної енергії України від 31 грудня 2016 року та Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) за Договором № 304 від 25.12.2013 за грудень 2016 року Споживачем спожито 19001 кВт/год на загальну суму 48675,31 грн.

Отже, за період листопад 2016 року по грудень 2016 року Споживачем спожито електроенергії на загальну суму 118213,31 грн.

Крім того, у жовтні 2016 року Споживачем спожито електроенергії на загальну суму 19597,19 грн., що підтверджується актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) за Договором № 304 від 25.12.2013 за жовтень 2016 року, який підписано між позивачем та 3-ю особою та, в якому сторони визнали наявність боргу станом на 1 жовтня 2016 року в сумі 17818,38 грн. та заборгованість Споживача станом на 31 жовтня 2016 року в сумі 37415,57 грн.

В акті здачі-прийняття робіт (надання послуг) за Договором № 304 від 25.12.2013 за листопад 2016 року позивач визнає, що у листопаді 2016 року надійшло коштів в рахунок погашення заборгованості в сумі 47415,57 грн. та в акті здачі-прийняття робіт (надання послуг) за Договором № 304 від 25.12.2013 за грудень 2016 року позивач визнає та зазначає, що в рахунок погашення заборгованості надійшли кошти в сумі 15000 грн. Отже, всього за період листопад-грудень 2016 року надійшло коштів по сплаті за спожиту електроенергію в сумі 62415,57 грн., що визнається позивачем та підтверджується також банківськими виписками долученими до матеріалів справи (арк.38-40).

Таким чином, заборгованість Споживача за спожиту електроенергію за вказаним Договором за період листопад 2016 року по грудень 2016 року становить 93213,31 грн., що також зазначено позивачем в акті здачі-прийняття робіт (надання послуг) за Договором № 304 від 25.12.2013 за грудень 2016 року.

Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) за Договором № 304 від 25.12.2013 за грудень 2016 року було надіслано Споживачу для підписання 06.03.2017, що підтверджується описом вкладення та чеком (арк.63), проте Споживач не повернув позивачу підписаний акт та не надав будь-яких обгрунтованих пояснень стосовно його не підписання.

В забезпечення виконання зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю "АККОБУДСЕРВІС" за Договором № 304 від 25.12.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГО Х" (надалі - Кредитор) та - Товариством з обмеженою відповідальністю "АККО-СЕРВІС" (надалі - Поручитель) було укладено Договір поруки № 386 від 18.02.2014 (надалі - Договір поруки ).

Відповідно до даного договору, керуючись ст.ст. 553-559 ЦК України, Поручитель зобов'язується перед Кредитором Боржника за виконання ним своїх зобов'язань за договором про постачання електричної енергії №304 від 25.12.2013 (далі по тексту - Основний договір) в частині оплати за спожиту електроенергію (п.1.1. Договору поруки).

Згідно з п.1.2. Договору поруки Поручитель відповідає перед Кредитором за порушення зобов'язань Боржником за Основним договором тільки в частині оплати ним за електроенергію.

В разі порушення Боржником зобов'язань по оплаті за спожиту електроенергію за Основним договором, що забезпечене порукою, Боржник і Поручитель відповідають перед кредитором як солідарні Боржники. Оплата за спожиту електроенергію, сплачується на поточний рахунок Кредитора. (п.1.3. Договору).

Відповідно до п.2.1. Договору поруки Поручитель зобов'язується належним чином виконати узяті на себе відповідно до даного договору зобов'язання в строки, передбачені Основним договором.

Даний договір набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до 31.12.2019 (п.3.1. Договору поруки).

Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України, визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Частиною 1 статті 275 ГК України визначено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частинами 6, 7 статті 276 ГК України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 526 ЦК України, статті 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав зобов'язання за вищезазначеним Договором про постачання електричної енергії №304 від 25.12.2013., проте Споживач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за даним Договором спожиту електричну енергію в сумі 93213,31 грн. не оплатив.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 553 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Частиною першою статті 543 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-якого з них окремо.

Згідно ч.4 ст. 559 Цивільного кодексу України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року з дня укладення договору поруки, якщо інше не передбачено законом.

Припинення поруки зі спливом строку, установленого в договорі поруки, означає, що кредитор позбавляється можливості звернутись із вимогою до поручителя про виконання його зобов'язання за договором поруки у зв'язку з припиненням такого зобов'язання поручителя.

За змістом речення першого та третього зазначеної статті кредитор повинен встигнути звернутись до поручителя з вимогою про виконання останнім свого обов'язку за договором поруки, у тому числі в примусовому порядку.

Вимога кредитора до поручителя полягає в реальному виконанні зобов'язання за боржника, оскільки така вимога може бути заявлена лише в разі невиконання боржником своїх зобов'язань та настання строку виконання основного зобов'язання.

Виходячи з положень ст. 559 Цивільного кодексу України та те, що порука має правову природу строкового зобов'язання, суд вважає, що вимогою до поручителя може бути лише відповідний позов, заявлений до поручителя в судовому порядку.

Станом на момент розгляду справи, відповідач не задовольнив вимогу позивача та не сплатив борг Споживача в сумі 93212,93 грн., не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу, а тому суд вважає позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 93212,93 грн. заборгованості, правомірними та обґрунтованими, у зв'язку з чим позов задовольняє повністю.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та покладає на відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 1600,00 грн.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 174, 193 Господарського кодексу України, статтями 6, 11, 509, 526, 612, 626, 627, 655, 692, 694 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 4-2, 4-3, 12, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 69, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АККО - СЕРВІС" (61051, м. Харків, вул. Котельниківська, 2, код ЄДРПОУ 32951838) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГО Х" (61023, м. Харків, вул. Мироносицька, 95, код ЄДРПОУ 38000735) борг у розмірі 93212,93 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1600,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 19.06.2017 р.

Суддя ОСОБА_3