Постанова

від 14.06.2017 по справі 922/248/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" червня 2017 р. Справа № 922/248/17

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Сіверін В. І. , суддя Терещенко О.І. , суддя Слободін М.М.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

відповідача - ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу розглянувши апеляційну скаргу позивача за первісним позовом (вх.№1400 Х/1-7) та апеляційну скаргу відповідача за первісним позовом (вх.№ 1376 Х/1-7) на рішення господарського суду Харківської області від 27.03.2017 року у справі

за первісним позовом Підприємства Харківської облспоживспілки "Золочівський ринок", м. Золочів,

до Золочівської селищної ради, смт. Золочів,

про скасування рішення та про визнання недійсним договору

та за зустрічним позовом Золочівської селищної ради, смт. Золочів

до Підприємства Харківської облспоживспілки "Золочівський ринок", м. Золочів

про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 27.03.2017 р. у справі №922/248/17 (суддя Добреля Н.С.) первісні позовні вимоги задоволено. Скасовано рішення Золочівської селищної ради від 12.02.2014 року № 2408 XLVIII сесії VI скликання "Про передачу земельної ділянки в оренду Підприємству "Золочівський ринок" Харківської облспоживспілки для обслуговування будівель ринку, розташованої за адресою смт. Золочів, вул. Коника, 6Б. Визнано недійсним договір оренди землі від 03.04.2014 року земельної ділянки загальною площею 0,4765 га, кадастровий номер 6322655100:01:008:0060, розташованої у смт. Золочів, вул. Коника, 6Б.

Зустрічні позовні вимоги задоволено частково. Зобов`язано Підприємство "Золочівський ринок" Харківської облспоживспілки звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,2477 га кадастровий номер 6322655100:01:008006. В іншій частині зустрічного позову відмовлено.

Золочівська селищна рада з рішенням господарського суду першої інстанції не погодилась, звернулась до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить це рішення скасувати, в задоволенні первісного позову відмовити, провадження у справі припинити в порядку ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, а в частині зустрічного позову - задовольнити в повному обсязі.

Підприємством Харківської облспоживспілки "Золочівський ринок" також подано апеляційну скаргу на вищевказане рішення суду, в якій заявник просить скасувати його в частині задоволення частково зустрічних позовних вимог та прийняти нове рішення, яким у задоволенні зустрічних позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, просив її задовольнити, проти доводів апеляційної скарги відповідача заперечував, просив залишити її без задоволення.

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, просив її задовольнити, проти доводів апеляційної скарги позивача заперечував, просив залишити її без задоволення.

Частиною 1 статті 9 Конституції України встановлено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) ратифікована Верховною Радою України 17 липня 1997 p. і набула чинності в Україні 11 вересня 1997 p. У ній сформульовано основні права і свободи людини, зокрема право при визначенні її громадянських прав і обов'язків, висуненні проти неї кримінального обвинувачення на справедливий і відкритий розгляд справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Розумність строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі G. B. проти Франції ), тощо. Отже, поняття розумний строк є оціночним, суб'єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.

Точкою відліку часу розгляду цивільної справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду .

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

З огляду на викладене та зважаючи, що на думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, а також те, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, ознайомитись із матеріалами справи, зняти з них копії, надати нові докази тощо), подальше відкладення розгляду справи суперечитиме вищезгаданому принципу розгляду справи впродовж розумного строку.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Рішенням Золочівської селищної ради Харківської області від 12.02.2014 р. №2408 було передано в оренду земельну ділянку, яка розташована за адресою: смт Золочів, вул. Коника, 6 Підприємству Золочівський ринок Харківської облспоживспілки для обслуговування будівель ринку загальною площею 0,4765 Га терміном на 1 рік.

Пунктом 3 даного рішення було зобов'язано Золочівського селищного голову ОСОБА_4 підписати договір та акт приймання - передачі на вищевказану земельну ділянку після повернення оригіналу Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії 11-ХР №001103 від 12.09.2000 року СП Золочівський ринок та згідно чинного законодавства вищевказаний Державний акт вважати таким, що втратив чинність.

Крім того, 30.10.09 р. рішенням Золочівської селищної ради було затверджено проект землеустрою ПХО Золочівський ринок на земельну ділянку у смт. Золочів, по вул. Коника, 6Б та 4-А.

25.11.09 р. рішенням Золочівської селищної ради було прийнято рішення про передачу ПХО Золочівський ринок в оренду земельної ділянки для комерційного використання у смт Золочів, по вул. Коника, 6Б та 4-А строком на 10 років.

Як зазначає позивач за первісним позовом, у спірному рішенні є посилання на рішення від 25.11.09 р., але відсутні жодні вказівки, які зазначають про внесення змін до цього рішення, в частині зміни строку.

Дане рішення суперечить рішенню відповідача від 25.11.09 р.

На виправлення даних суперечностей листом від 23.12.14 р. позивач за первісним позовом звернувся до Золочівської селищної ради, в якому було зазначено, що договір оренди та оскаржуване рішення містить опечатку (помилку) в частині терміну передачі в оренду земельної ділянки, зокрема 1 (один) рік замість 10 (десять) років.

Рішенням від 11.02.15 р. №3115 Золочівська селищна рада відмовила у збільшенні строку до 10 років оренди. До вирішення цієї помилки на адресу відповідача за первісним позовом було направлено лист повідомлення про наявність наміру у ПХО Золочіський ринок продовжити строк дії договору оренди.

Отже, як зазначає позивач за первісним позовом, при прийнятті оскаржуваного Рішення №2408 від 12.02.14 р. Золочівська селищна рада безпідставно, без відповідних повноважень, без посилання на положення нормативно - правових актів визнала Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серії 11-ХР №001103 від 12.09.00 таким, що втратив чинність.

Також, як вбачається з матеріалів справи, на виконання рішення від 12.02.14 р. 03 квітня 2014 р. між ПХО Золочівський ринок та Золочівською селищною радою був укладений договір оренди земельної ділянки, загальною площею 0,4765 ГА, що розташована у смт. Золочів, вул. Коника,6Б терміном на 1 рік.

Як зазначає позивач за первісним позовом, ПХО Золочівський ринок не звертався до селищної ради з відповідною заявою, а Золочівська селищна рада не виносила жодного рішення про припинення права користування земельною ділянкою на підставі Державного акту на постійне користування.

Відповідно до п. 20 Договору оренди землі від 03.04.14 р. передача земельної ділянки орендарю здійснюється у тижневий строк після державної реєстрації цього договору за актом приймання - передачі.

Як стверджує позивач за первісним позовом, в порушення вимог п. 20 Договору земельна ділянка ринку не була передана, фактично ринок користувався земельною ділянкою на підставі Державного акту на право постійного користування землею серія 11-ХР №001103 (0,2018 Га та 0,0270 Га) та відповідно до укладеного раніше короткострокового договору оренди від 07.12.09 р. та додаткового договору до нього від 15.01.10 р. (0,18 Га).

Пунктом 3 рішення від 12.02.14 р. було встановлено умову на підставі якої можливо було підписати договір оренди, зокрема після повернення оригіналу Державного акту на право постійного користування

За твердженням позивача за первісним позовом, адміністрація ринку не передавала оригінал Державного акту до Золочівської селищної ради. На сьогоднішній день даний Державний акт знаходиться в володінні ринку, так як у директора відсутні повноваження по розпорядженню земельною ділянкою ринку.

Враховуючи вищевикладене, у зв'язку з наявністю діючого акту на постійне користування земельної ділянки та за відсутності волі позивача за первісним позовом про скасування та відмови від цього акту, а також відсутності відповідного рішення органу місцевого самоврядування про припинення права користування земельною ділянкою та відсутності фактичної передачі земельної ділянки, Підприємство Золочівський ринок Харківської облспоживспілки просить суд скасувати рішення ради від 12.02.2014 року №2408 та визнати недійсним договір оренди землі від 03.04.2014 року земельної ділянки загальною площею 0,4765 ГА, кадастровий номер 6322655100:01:008:0060, розташованої у смт. Золочів, вул. Коника, 6Б та скасувати Рішення Золочівської селищної ради від 12.02.2014 року № 2408 XLVIII сесії VI скликання "Про передачу земельної ділянки в оренду Підприємству "Золочівський ринок" Харківської облспоживспілки для обслуговування будівель ринку, розташованої за адресою смт. Золочів, вул. Коника, 6Б.

Розглянувши вимоги позивача за первісним позовом про скасування Рішення Золочівської селищної ради від 12.02.2014 року № 2408 XLVIII сесії VI скликання "Про передачу земельної ділянки в оренду Підприємству "Золочівський ринок" Харківської облспоживспілки для обслуговування будівель ринку, розташованої за адресою смт. Золочів, вул. Коника, 6Б, встановлено наступне.

Матеріали справи свідчать про те, що 12.09.2000 року виконавчим комітетом Золочівської селищної ради Золочівського району Харківської області було винесено рішення № 138-1 "Про надання земельних ділянок в постійне користування СП "Золочівський ринок" по вул. Коника та пров. Танкістів в смт. Золочів Харківської області для комерційного використання", яким надано в постійне користування СП "Золочівський ринок" земельну ділянку загальною площею 0,8756 га для комерційного використання.

Відповідно до вказаного рішення, Золочівською селищною радою народних депутатів Золочівського району Харківської області було видано СП "Золочівський ринок" Державний акт на право постійного користування ІІ-ХР № 001103.

Рішенням Золочівської селищної ради Харківської області від 12.02.2014 р. №2408 було вирішено передати в оренду земельну ділянку, яка розташована за адресою: смт. Золочів, вул. Коника, 6Б Підприємству Золочівський ринок Харківської облспоживспілки для обслуговування будівель ринку загальною площею 0,4765 Га терміном на 1 рік.

За приписами частини 1 статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, що знаходяться на території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Відповідно до статті 12 Земельного Кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Статтею 2 Земельного кодексу України визначено, що суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею є земельними відносинами, об'єктами яких є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, в тому числі на земельні паї.

Виходячи з обсягу цивільної правоздатності юридичних осіб, вони можуть бути суб'єктами земельних відносин щодо земельних ділянок та прав на них.

Земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним Кодексом України, прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 9 Цивільного кодексу України положення Цивільного кодексу України застосовуються, зокрема, до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

За приписами статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Розділ III Земельного кодексу України містить перелік прав на землю, такими правами, зокрема, є право власності на землю, право користування землею (в тому числі право на оренду земельної ділянки).

Відповідно до приписів статті 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата земельного податку або орендної плати; набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

За приписами частин 3, 4 статті 142 Земельного кодексу України припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач за первісним позовом не звертався з заявою про відмову від свого права користування земельною ділянкою, що належить йому на підставі Державного акта на право постійного користування землею, а відповідач за первісним позовом не приймав відповідного рішення про припинення права користування згідно вимог частин 3, 4 статті 142 Земельного кодексу України, тому на час звернення позивача до суду з даним позовом у останнього існує право постійного користування на земельну ділянку площею 0,2288 га, які входять до спірної земельної ділянки на підставі державного акта.

Вищезазначені обставини щодо чинності Державного акта на право постійного користування землею були також встановлені постановою Вищого господарського суду України від 12.04.2016 року по справі № 922/4418/15.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже враховуючи вимоги чинного законодавства, рішення про передачу в оренду земельної ділянки приймається після добровільної відмови користувача земельної ділянки, яка має бути юридично оформлена, зокрема орган місцевого самоврядування має оформити перехід права на постійне користування зазначеною земельною ділянкою юридично - уклавши відповідний окремий індивідуальний правовий акт, яким може бути оформлена відмова попереднього постійного землекористувача від його права в порядку пункту а ч. 1 ст. 141 ЗУ України або з інших підстав.

В даному випадку, у своєму рішенні від 12.02.2014 року № 2408 Золочівська селищна рада Харківської області зобов`язала Золочівськго селищного голову ОСОБА_4 підписати договір та акт прийому-передачі на спірну земельну ділянку після повернення оригіналу Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ІІ-ХР №001103 виданого 12.09.2000 року СП Золочівський ринок та згідно чинного законодавства вищевказаний Державний акт вважати таким, що втратив чинність.

Таким чином, Золочівська селищна рада самовільно без згоди Підприємства Золочівський ринок Харківської облспоживсіплки позбавила останнього права постійного користування спірною земельною ділянкою на підставі Державного акту ІІ-ХР №001103.

В обґрунтування своїх заперечень щодо недійсності Акту на постійне користування, Золочівська селищна рада посилається на те, у відповідності до ст. 92 Земельного кодексу України визначено, що право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають: підприємства, установи, та організації, що належать до державної та комунальної власності; громадські організації інвалідів України, їх підприємства, об`єднання, установи та організації.

В свою чергу, як вказує відповідач за первісним позовом, до жодних категорій підприємств відповідач не відноситься, оскільки є підприємством споживчої кооперації заснованої на приватній власності.

Суд не погоджується з твердженнями відповідача за первісним позовом, оскільки в матеріалах справи наявний Витяг зі Статуту підприємства "Золочівський ринок" Харківської облспоживспілки, в п. 1.2 якого зазначено, що Підприємство "Золочівський ринок" Харківської облспоживсіплки створено виділенням з облспоживспілки на базі майна СП "Золочівський ринок" (код ЄДРПОУ 01563314), реорганізованого приєднанням до облспоживспілки, відповідно до рішення зборів Ради Засновників спільних підприємств облспоживспілки від 29 січня 2003 року № 64 "Про створення підприємства "Золочівський ринок" Харківської облспоживспілки з передачею йому прав та зобов`язань облспоживспілки в межах прав та зобов`язань СП "Золочівський ринок" (код ЄДРПОУ 01563314), які перейшли до облспоживспілки в результаті його реорганізації.

Крім того суд зазначає, що аналіз норм земельного законодавства дає підстави для висновку, що припинення права користування земельною ділянкою з підстави припинення підприємства, установи, організації допускається лише у випадку, коли припинення останніх виключає правонаступництво, що відповідає правовій позиції Верховного суду України, викладеній в постанові Верховного суду України від 21.02.2011 в адміністративній справі за позовом Сімферопольського міжрайонного природоохоронного прокурора до Фороської селищної ради.

Таким чином, набуття Підприємством "Золочівський ринок" Харківської облспоживспілки права постійного користування спірною земельною ділянкою на підставі державного акта на право постійного користування ІІ-ХР № 001103 шляхом правонаступництва є законним і обґрунтованим.

При цьому суд зазначає, що дана правова позиція суду відповідає правовій позиції Вищого господарського суду України викладеній у постанові від 19.01.2016 по справі № 905/6788/13.

Крім того, суд звертає увагу позивача за зустрічним позовом, що у рішенні Конституційного суду України також зазначено, що відповідно до п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України «про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою» від 2 квітня 2002 року № 449 раніше видані державні акти на право приватної власності на землю, державні акти на право власності на землю та державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними і підлягають заміні в разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб. Чинний кодекс серед підстав набуття права на землю юридичними особами не називає оформлення чи переоформлення прав на земельні ділянки.

Рішенням Конституційного суду України положення п. 6 розділу X «Перехідних положень» Земельного кодексу України щодо зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення було визнано такими, що не відповідають Конституції України.

Тобто в даному випадку акт на право постійного користування земельною ділянкою виданий СП "Золочівський ринок" є чинним і після зміни організаційно-правової форми Підприємства "Золочівський ринок" Харківської облспоживспілки.

Відповідно до підпункту 2.8 пункту 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 р. "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" право постійного землекористування є безстроковим, на відміну від права оренди, і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 ЗК України, перелік яких є вичерпним. Дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб'єкта права користування земельною ділянкою після державної реєстрації такого права поза межами підстав, визначених у статті 141 ЗК України, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою.

Відповідно до ст. 155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Відповідно до ст. 21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Враховуючи вищенаведені обставини та те, що матеріали справи не міститься доказів відмови Підприємства Золочівський ринок Харківської облспоживспілки від права постійного користування спірною земельною ділянкою на підставі Державного акту № 11-ХР №001103 та доказів припинення права користування останнім земельною ділянкою на підставі зазначеного акту, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що Золочівська селищна рада при винесенні рішення № 2408 від 12.02.2014 року Про передачу земельної ділянки в оренду Підприємству Золочівський ринок Харківської облспоживспілки для обслуговування будівель ринку розташованої за адресою: смт. Золочів, вул. Коника, 6Б порушила порядок передачі в оренду спірної земельної ділянки, передбачений чинним законодавством, у зв`язку з чим рішення є недійсним та позовна вимога про скасування рішення від 12.02.2014 № 2408 підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про визнання недійсним договору оренди землі від 03.04.2014 року, слід зазначає наступне.

В обґрунтування даної вимоги, позивач за первісним позовом посилається на те, що спірний договір було укладено на підставі рішення Золочівської селищної ради № 2408 від 12.02.2014 року, яке прийняте з порушенням норм чинного законодавства.

В свою чергу відповідач за первісним позовом в апеляційній скарзі просить суд припинити провадження у справі на підставі п. 1.1 ч. 1 ст. 80 ГПК України в частині визнання недійсним спірного договору оренди, у зв`язку з тим, що останній припинив свою дію.

Проте, колегія суддів не може погодитись із доводами апеляційної скарги відповідача за первісним позовом з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1.1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у зв`язку з відсутністю предмету спору.

В даному випадку, відповідач в обґрунтування своєї правової позиції посилається на постанову Верховного суду України у справі № 3-1143гс15 від 23.12.2015 року.

Як вбачається з вищезазначеної постанови, предметом розгляду справи № 3-1143гс15 було визнання недійсним прокурором договору оренди та зобов`язання фізичну особу-підприємця повернути приміщення.

Верховним судом України було зазначено про те, що позовні вимоги прокурора зводяться до визнання недійсним договору оренди нежитлового приміщення, який сторони розірвали, а майно повернули, тобто зобов'язання за спірним договором є припиненими. Ураховуючи встановлені у справі обставини, визнання договору оренди недійсним є неможливим, оскільки предмет спору припинив існування. Викладене свідчить про те, що суди неправильно застосували норми матеріального права та дійшли помилкового висновку про відсутність підстав для припинення провадження у цій справі.

Вищезазначена постанова Верховного суду України ґрунтується на тому, що сторони розірвали договір та майно було повернуто відповідачем.

В той час, як в даному випадку, позивачем за первісним позовом не було повернуто спірну земельну ділянку, оскільки в матеріалах справи відсутній акт про повернення земельної ділянки.

Отже і предмет спору у даній справі не припинив свого існування, що виключає можливість припинення провадження у справі за відсутності предмета спору.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про відсутність підстав для припинення провадження у справі в частині визнання недійсним договору оренди на підставі п. 1.1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Як зазначає позивач за первісним позовом, договір оренди від 03.04.2014 року був укладений сторонами на підставі рішення Золочівської селищної ради № 2408 від 12.01.2014 року.

Проте, як зазначено у спірному договорі, його було укладено на підставі рішення Золочівської селищної ради від 25 листопада 2009 року та від 12 січня 2011 року № 100.

Апеляційна скарга відповідача за первісним позовом також ґрунтуються на тому, що спірний договір оренди було укладено на підставі рішення Золочівської селищної ради від 25 листопада 2009 року та від 12 січня 2011 року № 100.

Дослідивши рішення Золочівської селищної ради від 25.11.2009 року про передачу в оренду земельної ділянки ПХО Золочівський ринок , судом встановлено, що спірна земельна ділянка передається для комерційного використання (для обслуговування будівель Підприємства Золочівський ринок Харківської облспоживспілки) площею 0,5093 га, а саме вул. Коника, 6-Б - 0,4765 га, вул. Коника, 4-а 0,0328 га, відповідно до проекту відведення строком на 10 (десять) років з орендною платою 5% від нормативної грошової оцінки земель смт. Золочів.

В свою чергу договір оренди від 03.04.2014 року укладено на інших умовах, а саме передано в оренду земельну ділянку загальною площею 0,4765 га, строк дії договору 1 рік та орендна плата встановлена в розмірі 12% від проіндексованої нормативної грошової оцінки земельної ділянки за рік.

Тобто в даному випадку умови договору та умови рішення на підставі, якого його було укладено, не збігаються.

Проте, як вбачається з рішення Золочівської селищної ради від 12.02.2014 року № 2408, останнім було вирішено передати в оренду підприємству Золочівський ринок Харківської облспоживспілки земельну ділянку із земель житлової та громадської забудови для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (кадастровий номер 6322655100:01:008:0060) для обслуговування будівель ринку загальною площею 0,4765 га, відповідно до проекту відведення терміном на 1 рік з орендною платою 12% від нормативної грошової оцінки земель смт. Золочів.

Отже, як вірно встановлено господарським судом першої інстанції - в даному випадку умови спірного договору оренди збігаються з умовами, які викладені саме в рішенні Золочівської селищної ради від 12.02.2014 року № 2408, що свідчить про те, що договір оренди від 03.04.2014 року було укладено саме на виконання зазначеного рішення.

Крім того, в матеріалах справи наявне рішення Золочівської селищної ради № 3297 від 24.04.2015 року, яким вирішено у зв`язку з закінченням строку оренди земельної ділянки кадастровий номер 6322655100:01:008:0060, яка надана в оренду підприємству Золочівський ринок Харківської облспоживспілки для обслуговування будівель ринку, загальною площею 0,4765 га, розташовану за адресою: смт. Золочів, вул. Коника, 6-Б, вилучити з користування з 3 квітня 2015 року та зарахувати її до земель запасу селищної ради.

Також, як зазначено у рішенні № 3297, його було винесено на підставі рішення Золочівської селищної ради від 12.02.2014 року № 2408 та акту про передачу та прийом земельної ділянки в натурі від 03.04.2014 року.

Таким чином, Золочівська селищна рада рішенням № 3297 підтвердила, що договір оренди від 03.04.2014 року фактично було укладено на виконання рішення № 2408 від 12.02.2014 року.

В матеріалах справи наявний лист від 23.12.14 р., в якому позивач за первісним позовом звернувся до Золочівської селищної ради, в якому було зазначено, що договір оренди та оскаржуване рішення містить опечатку (помилку) в частині терміну передачі в оренду земельної ділянки, зокрема 1 (один) рік замість 10 (десять) років.

Проте відповідь на вказаний лист в матеріалах справи відсутня.

З урахуванням викладених обставин, а саме того, що умови договору оренди від 03.04.2014 року збігаються з умовами рішення Золочівської селищної ради рішення № 2408 від 12.02.2014 року та посилання на відповідне рішення у рішенні № 3297 про вилучення спірної земельної ділянки, у зв`язку зі закінченням договору оренди, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що заперечення відповідача за первісним позовом щодо укладення договору оренди на виконання рішення від 25.11.2009 року спростовуються матеріалами справи, а всі доводи апеляційної скарги, що ґрунтуються та такому твердженні - відхиляються колегією суддів.

Таким чином спірний договір оренди від 03.04.2014 року фактично було укладено на виконання рішення Золочівської селищної ради № 2408 від 12.02.2014 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч. 1 ст. 229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до підпункту 2.24 пункту 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 р. "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" для правильного вирішення спору про визнання недійсним договору оренди суттєве значення має, зокрема, дотримання порядку передачі земельної ділянки в оренду. З огляду на це судам необхідно враховувати, що оскільки договір оренди укладається на виконання рішення органу місцевого самоврядування чи виконавчої влади, то без скасування таких рішень у встановленому законом порядку відсутні правові підстави для визнання відповідних договорів недійсними з підстав відсутності повноважень у відповідної місцевої ради чи органу виконавчої влади на затвердження проекту про відведення та передачі спірної земельної ділянки в оренду.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що договір оренди земельної ділянки від 03.04.2014 року укладено на виконання скасованого рішення Золочівської селищної ради № 2408 від 12.02.2014 року, у зв`язку з чим, позовні вимоги позивача за первісним позовом в частині визнання недійсним договору оренди землі від 03.04.2014 року, укладеного між Золочівською селищною радою Харківської області та Підприємством Золочівський ринок Харківської облспоживспілки є правомірними, доведеними матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог зустрічного позову Золочівської селищної ради щодо повернення земельної ділянки, судом встановлено наступне.

Як вже було встановлено судом, договір оренди між Підприємством "Золочівський ринок" Харківської облспоживспілки та Золочівською селищною радою Харківської області було укладено 03.04.2014 року та зареєстровано 05.06.2014 року.

Строк дії вказаного договору один рік до 03.04.2015 року.

Як зазначає позивач за зустрічним позовом зазначений договір не було пролонговано.

В матеріалах справи також відсутні докази пролонгації відповідного договору.

З метою звільнення земельної ділянки 0,4765 га позивачем за зустрічним позовом було направлено на адресу відповідача за зустрічним позовом вимогу про звільнення земельної ділянки від 04.02.2016 року № 02-18/191.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог, позивач за зустрічним позовом посилається на закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки від 03.04.2014 року, оскільки його було укладено строком на 1 рік, то строк дії спірного договору сплив 03.04.2015 року.

Також в матеріалах справи наявний акт про передачу та прийом земельної ділянки від 03.04.2014 року, підписаний обома сторонами та скріплений печатками.

Проте зворотного акту про повернення спірної земельної ділянки в матеріалах справи не міститься.

Отже відповідач за зустрічним позовом продовжує використовувати спірну земельну ділянку без права власності / користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до ст. 125 Земельного кодексу України.

Як стверджує позивач за зустрічним позовом, останнім неодноразово надсилались вимоги на адресу відповідача за зустрічним позовом про звільнення земельної ділянки, проте на даний час ці вимоги не виконані, у зв`язку з чим Золочівська селищна рада звернулась до суду з вимогою про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки за адресою смт. Золочів, вул. Коника, 6-Б, площею 0,4765 га, кадастровий номер № 6322655100:01:008006.

Отже як вбачається з позовних вимог Золочівської селищної ради вони ґрунтуються на закінченні строку дії договору оренди від 03.04.2014 року.

В даному випадку, при розгляді первісних позовних вимог, судом було скасовано рішення Золочівської селищної ради № 2408 від 12.02.2014 року, на підставі якого укладено договір оренди від 03.04.2014 року, у зв`язку з невідповідністю його вимогам чинного законодавства.

Також судом було визнано недійсним договір оренди від 03.04.2014 року, у зв`язку з недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

Право Підприємства Золочівський ринок Харківської облспоживспілки на зайняття спірної земельної ділянки площею 0,2018 га та площею 0,0270 га підтверджено Державним актом на право постійного користування серія 11-ХР № 001103, який на даний час є чинним.

Враховуючи вищевикладене, а саме те, що Підприємство "Золочівський ринок" Харківської облспоживспілки користується земельними ділянками площею 0,2018 га та площею 0,0270 га на підставі діючого Державного акту на право постійного користування серія 11-ХР № 001103, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про відмову в цій частині в задоволенні позовних вимог Золочівської селищної ради Харківської області про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки площею 0,2288 га.

Щодо земельної ділянки площею 0,2477 га, яку займає Підприємство "Золочівський ринок" Харківської облспоживспілки, то судом встановлено, що останнім вона використовується поза межами дії Державного акту на право постійного користування серія 11-ХР № 001103 та після припинення дії договору від 03.04.2014 року, який в свою чергу визнано судом не дійсним.

Передача спірної земельної ділянки підтверджується актом про передачу та прийом земельної ділянки від 03.04.2014 року, який підписаний обома сторонами.

Зворотного акту про повернення земельної ділянки в матеріалах справи не міститься.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки може відбуватись у тому числі шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Стаття 211 Земельного кодексу України передбачає, що громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за такі порушення, зокрема самовільне зайняття земельних ділянок.

Відповідно до вимог чинного законодавства обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Згідно з ч. 3 ст. 212 Земельного кодексу України повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

В даному випадку земельна ділянка площею 0,2477 га не входить до Державного акту на право постійного користування землею серія 11-ХР № 001103, договір оренди земельної ділянки від 03.04.2014 року не був пролонгований, припинив свою дію та нового договору оренди щодо спірної земельної ділянки між сторонами укладено не було.

Враховуючи вищевикладене, оскільки спільна земельна площею 0,2477 га перебуває у комунальній власності, від імені якої діє Золочівська селищна рада, а також зважаючи на те, що відповідач за зустрічним позовом використовує спірну земельну ділянку без наявності відповідних правовстановлюючих документів, зайняття спірної земельної ділянки є самовільним та тягне за собою наслідки, визначені статтею 212 Земельного кодексу України.

Позивачем за зустрічним позовом доведено, а відповідачем за зустрічним позовом не спростовано, що Підприємство "Золочівський ринок" Харківської облспоживспілки займає спірну земельну ділянку площею 0,2477 га самовільно, що є підставою для задоволення вимог про звільнення спірної земельної ділянки площею 0,2477 га.

Таким чином зустрічний позов Золочівської селищної ради про звільнення Підприємством "Золочівський ринок" Харківської облспоживспілки самовільно зайнятої земельної ділянки підлягає частковому задоволенню.

Доводів апеляційної скарги Підприємства "Золочівський ринок" Харківської облспоживспілки про те, що за відсутності перевірки Державної інспекції сільського господарства України та складення відповідного акту - відсутні докази самовільного зайняття земельної ділянки, колегія суддів відхиляє, та зазначає, що відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Доводи апеляційної скарги Підприємства "Золочівський ринок" про те, що земельна ділянка не передавалась ні фактично, ні юридично спростовується наявним в матеріалах справи актом про передачу та прийом земельної ділянки в натурі від 03.04.2014 року.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до положень статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, котра з сторін посилається на юридичні факти, які обґрунтовують її вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги норм процесуального права і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, і при їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів.

Беручи до уваги всі наведені обставини в їх сукупності, судова колегія дійшла висновку, що під час розгляду справи господарським судом першої інстанції фактичні обставини справи встановлені на основі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають обставинам справи та їм надана правильна юридична оцінка, прийняте рішення відповідає нормам чинного законодавства та підстав для його скасування не вбачається, тому - апеляційні скарги задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Підприємства Харківської облспоживспілки "Золочівський ринок" залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Золочівської селищної ради залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 27.03.2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 16.06.17

Головуючий суддя Сіверін В. І.

Суддя Терещенко О.І.

Суддя Слободін М.М.