Ухвала

від 13.06.2017 по справі 656/407/17

ІВАНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 656/407/17

Номер провадження 1-кс/656/51/17

09.06.2017

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 червня 2017 року смт.Іванівка

Іванівський районний суд Херсонської області

у складі:

слідчого судді Крисанової В.І.

за участі:

прокурора Каховської місцевої прокуратури Херсонської області ОСОБА_1

секретаря судового засідання Копилової Л.В.

розглянувши клопотання прокурора Каховської місцевої прокуратури Херсонської області ОСОБА_2 у кримінальному провадженні, зареєстрованого в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 42017231190000020 від 11 травня 2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України

про арешт майна,

В С Т А Н О В И В:

Клопотання надійшло до суду 9 червня 2017 року.

В обґрунтування клопотання прокурор посилається на те, що проведеним досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні встановлено факт самовільного зайняття земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності на території Трохимівської сільської ради Іванівського району Херсонської області площею 72,9404 га (кадастровий номер 6522985900:04:022:0001), площею 78,5999 га (кадастровий номер 6522985900:05:001:0400), площею 60,0003 га (кадастровий номер 6522985900:05:001:0398), площею 81,4397 га (кадастровий номер 6522985900:05:001:0397), площею 49,0003 га (кадастровий номер 6522985900:05:001:0399), чим заподіяна шкода державі у сумі 200 088,16 грн. Просить накласти арешт на посіви сільськогосподарських культур на зазначених земельних ділянках шляхом заборони будь-кому розпоряджатись ними та використовувати їх з метою запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, перетворення та відчуження, збереження речових доказів, відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. Подальше незаконне користування та відчуження може мати негативний вплив на проведення подальшого досудового розслідування та набуття права власності третіх осіб. Незастосування арешту унеможливить виконання кримінального провадження, встановлення винних осіб, відшкодування завданої шкоди.

Суд перевірив надані матеріали клопотання, включаючи витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, у рамках якого було подано клопотання, та дослідивши докази у даних матеріалах, заслухавши прокурора, вважає, що клопотання задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Із матеріалів клопотання видно, що відомості за фактом самовільного зайняття земельних ділянок 11 травня 2017 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017231190000020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України (а.к.5).

Під час проведеного огляду місця події, а саме огляду земельних ділянок, розташованих на території Трохимівської сільської ради Іванівського району встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 6522985900:05:001:0397 площею 81,4397 га засіяна пшеницею на площі 36,91 га, а площа 44,5297 га - оброблена; земельна ділянка з кадастровим номером 6522985900:05:001:0398 площею 60,0003 га засіяна пшеницею на площі 10,07 га, а площа 49,9303 га - оброблена; земельна ділянка з кадастровим номером 6522985900:04:022:0001 площею 72,9404 га на момент огляду засіяна, із яких на площі 52,72 га ячменем, на площі 20,2204 га - пшеницею; земельна ділянка з кадастровим номером 6522985900:05:001:0400 площею 78,5999 га засіяна пшеницею; земельна ділянка з кадастровим номером 6522985900:05:001:0399 площею 49,0003 га засіяна пшеницею на площі 4,9697 га (а.с.5).

Згідно інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, реєстрацію іпотеки, державну реєстрацію обтяжень за №№ 87978751, 87978660, 87978531, 87978419 від 25 травня 20107 року, № 87145563 від 16 травня 2017 року зазначені земельні ділянки належать до державної форми власності, їх розпорядником є Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області (а.п.8-12).

Згідно зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 7 червня 2007 року у справі Смирнов проти Росії висловлена правова позиція, згідно якої при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Суд вважає, що прокурор не довів наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення, так як осіб, які вчинили кримінальне правопорушення, не встановлено.

Згідно з ч. 8 ст. 170 КПК України вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову або стягнення отриманої неправомірної вигоди, повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові, розміру неправомірної вигоди, яка отримана неправомірною особою.

В довідці Трохимівської сільської ради Іванівського району Херсонської області зазначений розмір збитків, заподіяних самовільним зайняттям земельних ділянок, але відсутні будь-які його обґрунтування (а.к.7).

Отже, прокурор не довів вартість майна, яке належить арештувати, його кількість, розмір упущеної вигоди, розмір отриманої неправомірної вигоди, що унеможливлює зробити висновок про співмірність вартості майна розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Згідно з ч. 2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів, за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Згідно з ч.1 ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Предметом кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.197-1 КК України, є земельна ділянка як об'єкт права власності.

Згідно зі ст. 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земельної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами суб'єктів власності. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об'єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб. Право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

Суд вважає, що прокурор не довів, що посіви сільськогосподарських культур на земельних ділянках відносяться до предметів, які відповідають критеріям, передбачених ст. 98 КПК України.

Згідно з п. 2, п. 3 ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого/прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Згідно з ч. 1 ст.173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України.

Суд вважає, що прокурор не довів правову підставу арешту, зокрема те, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання, як арешт зазначеного майна, що накладення арешту є найбільш доцільною слідчою дією у даному випадку.

За таких обставин клопотання задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 170-173 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Відмовити в задоволенні клопотання прокурора Каховської місцевої прокуратури Херсонській області ОСОБА_2 у кримінальному провадженні, зареєстрованому в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 42017231190000020 від 11 травня 2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України, про накладення арешту на посіви сільськогосподарських культур на земельних ділянках державної форми власності, розташованих на території Трохимівської сільської ради Іванівського району Херсонської області, а саме: площею 72,9404 га (кадастровий номер 6522985900:04:022:0001), площею 78,5999 га(кадастровий номер 6522985900:05:001:0400), площею 60,0003 га (кадастровий номер 6522985900:05:001:0398), площею 81,4397 га (кадастровий номер 6522985900:05:001:0397), площею 49,0003 га (кадастровий номер 6522985900:05:001:0399).

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Херсонської області протягом п'яти днів з дня її оголошення.

СуддяОСОБА_3