Рішення

від 12.06.2017 по справі 759/5821/16-ц

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун.№759/5821/16-ц

пр.№2/759/425/17

12 червня 2017 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Войтенко Ю.В.

за участю секретаря - Самчик І.М.

представника відповідача - Козачук Н.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 до Комунального підприємства Київпастранс , третя особа: Міністерство соціальної політики України про визнання незаконним звільнення з роботи, поновлення на роботі та виплату заробітної плати за вимушений прогул,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 звернувся до суду з цивільним позовом до Комунального підприємства Київпастранс , третя особа: Міністерство соціальної політики України, в якому просить постановити рішення, яким визнати незаконним звільнення ОСОБА_2 з посади слюсаря-електрика четвертого розряду Служби утримання рухомого складу транспортної інфраструктури комунального підприємства Київпастранс , зобов'язати Службу утримання рухомого складу транспортної інфраструктури комунального підприємства Київпастранс поновити ОСОБА_2 на посаді слюсаря-електрика четвертого розряду з 14 квітня 2015 року, зобов'язати Службу утримання рухомого складу транспортної інфраструктури комунального підприємства Київпастранс внести до трудової книжки ОСОБА_2 відомості про скасування запису про звільнення його з посади слюсаря-електрика четвертого розряду за п.3 ст. 36 КЗпП України та внести запис про його поновлення на посаді слюсаря-електрика четвертого розгляду та стягнути з Службу утримання рухомого складу транспортної інфраструктури комунального підприємства Київпастранс на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період 14.04.2015 року по 19.04.2016 року в розмірі 36500 грн. 00 коп. Свої вимоги мотивує тим, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, був прийнятий 26 лютого 2013 року на роботу в Службу утримання рухомого складу та інфраструктури Комунального підприємства Київпастранс на посаду слюсаря-електрика четвертого розряду на дільницю з забезпечення виробництва, відповідно до наказу № 16-к від 26 лютого 2013 року. В квітні 2015 року позивач отримав від Святошинського районного у м. Києві військового комісару повістку, згідно якої він відповідно до ЗУ Про загальний військовий обов'язок і військову службу був призваний на строкову службу і зачислений в команду № 39. Отримавши повістку на строкову військову службу позивач, був звільнений з роботи 14 квітня 2015 року на підставі п.3 першої статті 36 Кодексу законів про працю України, що є незаконним звільненням, так як, ЗУ від 15.01.2015 р. № 166-VIII - Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення порядку проходження військової служби та питань соціального захисту громадян України, які проходять військову службу під час особливого періоду , який набрав чинність 08 лютого 2015 року та було внесені зміни в статтю 39 Закону України Про військовий обов'язок і військову службу , відповідно до яких за громадянами України, які призвані на строкову військову службу, військову службу за призивом під час мобілізації, на особливий період, або прийнятих на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію, але не більше одного року, зберігається місце роботи (посада), середній заробіток на підприємстві, установі, організації незалежного від підпорядкування та форми власності. Працівники, призвані на строкову військову службу, не підлягають звільненню на підставі пункту 3 частини першої статті 36 КЗпП. На запит позивача до юридичного департаменту Міністерства соціальної політики України він отримав відповідь з роз'ясненням від 23.02.2016 р. лист № 40/06/1871/16, в якому зазначено, що у випадку позивача його має бути поновлено і збережено середній заробіток. Так, позивач звернувся до відповідача із відповідними заявами про скасування Наказу про звільнення № 41-К від 14 квітня 2015 року в якому просив скасувати наказ та нарахувати йому середню заробітну плату починаючи від 11 червня 2015 року. 23 лютого 2016 року позивач отримав від відповідача відповідь № 40/06/187-16, відповідно до якого йому повідомляють, що підставами припинення трудового договору, відповідно до пункту 3 ст. 36 КЗпП є, зокрема, призов або вступ працівника або власника - фізичної особи - підприємця на військову службу, крім випадків, коли за працівником зберігається місце роботи, посада відповідно до ч. 3 та 4 ст. 119 цього Кодексу. В лютому 2016 року позивач звернувся до Міністерства соціальної політики України, з метою роз'яснення правомірності дій відповідача. Відповідно до листа від 23 лютого 2016 року № 40/06/187-16 позивач роз'яснили, що відповідно до частини 2 ст. 119 КЗпП України працівникам, які залучаються до виконання обов'язків передбачених законами України Про військовий обов'язок і військову службу , Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію , надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів. Як зазначає представник, працівники, призначенні на строкову військову службу, не підлягають звільненню на підставі п. 3 частини 1 ст. 36 КЗпП., таким чином, у випадку позивача він має бути поновлений і збережений за ним середній заробіток з дати звільнення (а.с. 1-5).

В судовому засіданні позивача був відсутній, подав до суду заяву з проханням розгляд справи здійснювати у його відсутність. Позовні вимоги просив задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог категорично заперечувала, зазначила, що на її думку вони не ґрунтуються на законі та не підлягають задоволенню.

Вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, повідомлявся неодноразово належним чином (а.с. 26, 39, 42, 43, 62, 63). Причини неявки в судове засідання суду не відомо, тому з урахуванням думку сторін по справі, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника третьої особи.

Заслухавши сторони та їх представників та дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, чи слід задовольнити позов або в позові відмовити (ст.214 ЦПК України)

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України (ч.3 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Щодо клопотання про поновлення строку звернення до суду, слід зазначити, що частиною 1 ст. 233 КЗпП України визначено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

За позовними вимогами ОСОБА_2 мав місце перебіг позовної давності ( п.4. ч.1 ст. 253 ЦК України), оскільки позивач призваний на строкову військову службу і звернувся до суду за захистом порушених прав під час перебування на військовій службі.

Статтею 234 КЗпП України визначено, що в разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.

Суд вважає, що ОСОБА_2 було доведено поважності причин пропуску ним строку для звернення до суду з позовом про поновлення на роботі, зокрема, на думку суду, перебування позивача у складі Збройних Сил України і належне виконання ним свого громадського обов'язку повинні бути прийняті судом до уваги при поновленні пропущенного строку звернення до суду. Крім того, слід зазначити, що до говір про надання юридичних послуг між ТОВ АДВОКАТ БОНДАР та ОСОБА_2 було укладено ли 06.04.2016 року, в той же день, було надано довіреність на представництво інтересів позивача (а.с.17,20). З огляду на викладене, суд дійшов до висновку про поновлення строку звернення ОСОБА_2 до суду із позовною заявою про визнання незаконним звільнення з роботи, поновлення на роботі та виплату заробітної плати за вимушений прогул

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_2 був прийнятий 26 лютого 2013 року на роботу в Службу утримання рухомого складу та інфраструктури Комунального підприємства Київпастранс на посаду слюсаря-електрика четвертого розряду на дільницю з забезпечення виробництва, відповідно до наказу № 16-к від 26 лютого 2013 року, що підтверджується трудовою книжкою НОМЕР_2 (а.с. 9).

У квітні 2015 року ОСОБА_2 отримав від Святошинського районного у м. Києві військового комісару повістку (а.с. 7).

Після чого, згідно з наказом №41 -к від 14.04.2015 року, ОСОБА_2 було звільнено за угодою сторін, п.3 ст. 36 КЗпП України призов або вступ працівника на військову службу , підставою для звільнення було вказано повістку Святошинського районного у м. Києві військового комісару повістку від 14.04.2015 року. З наказом ОСОБА_2 був ознайомлений 14.04.2015 року, про що свідчить особистий підпис останнього (а.с.65).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є: призов або вступ працівника або власника - фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім випадків, коли за працівником зберігається місце роботи, посада відповідно до частини третьої та четвертої статті 119 цього Кодексу.

Згідно з ч. 3 ст. 119 КЗпП України, у редакції Закону України від 20 травня 2014 року № 1275-VII, за працівниками призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації, зберігається місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб-підприємців, в яких вони працювали на час призову.

Пунктом два прикінцевих положень Закону України від 20 травня 2014 року № 1275-VII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації поширено частину 3 ст. 119 у редакції цього Закону на громадян України, які починаючи з 18 березня 2014 року були призвані на військову службу на підставі Указу Президента України від 17 березня 2014 року № 303 Про часткову мобілізацію , затвердженого Законом України Про затвердження Указу Президента України Про часткову мобілізацію .

Отже, враховуючи фактичні обставини, зокрема, звільнення позивача 14 квітня 2014 року на підставі п. 3 ч. 1 ст. 36 КЗпП України у зв'язку з призовом на військову службу під час мобілізації, за наявності встановлених законом гарантій, суди зробили правильний висновок, що позивача було звільнено без законної підстави, а тому останній відповідно до ч. 1 ст. 235 КЗпП України підлягає поновленню на попередній роботі.

Враховуючи викладене, позовні вимоги щодо поновлення на роботі підлягають задоволенню, оскільки незважаючи на внесення змін до п. 3 ч. 1 ст. 36 КЗпП України пізніше, за позивачем зберігалося місце роботи і середній заробіток, а відповідач зобов'язаний був поновити позивача і виплачувати йому заробітну плату протягом одного року з моменту призиву під час мобілізації на особливий період.

Щодо розміру середнього заробітку, слід зазначити, що позивач просить стягнути середній заробіток за період з 14.04.2015 року по 19.04.2016 року в розмірі 36500, грн., при цьому позивачем не надано жодного обґрунтування вказаного розміру середнього заробітку, так само не було заявлено жодних клопотань про витребування даних, необхідних для його розрахунку.

Розмір середнього заробітку позивача, правомірно керувався Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100. Так, відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середнього динна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів за цей період. Положеннями розділу III Порядку передбачені виплати, які підлягають і не підлягають урахуванню, зокрема при обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов'язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження тощо) та допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.

Зважаючи, що позивач звільнений у квітні 2014 року, для обчислення суми середньоденної заробітної плати слід враховувати виплати за останні два календарні місяці, що передують звільненню, тобто лютий та березень 2014 року та кількість відпрацьованих робочих днів у цьому періоді.

Частиною першою статті 57 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина 1 статті 58 ЦПК України).

З огляду на викладене, суд позбавлений можливості для задоволення вимог в частині стягнення заробітної плати за вимушений прогул,за відсутності будь-яких доказів та матеріалів, що можуть бути використані в такому розрахунку.

Керуючись ст.ст. 36, 119, 233, 235 КЗпП України, ч. 2 ст. 39 Закону України Про військовий обов'язок і військову службу , пунктом 2 Прикінцевих положень Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації , постановою Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 р. №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", статтями 10, 11, 27, 31, 209, 212- 215, 218, 367 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 до Комунального підприємства Київпастранс , третя особа: Міністерство соціальної політики України про визнання незаконним звільнення з роботи, поновлення на роботі та виплату заробітної плати за вимушений прогулу - задовольнити частково.

Визнати незаконним звільнення ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, з посади слюсаря - електрика четвертого розряду Служби утримання рухомого складу транспортної інфраструктури (ЄДРПОУ 36471864) комунального підприємства Київпастранс (ЄДРПОУ 31725604).

Зобов'язати Службу утримання рухомого складу транспортної інфраструктури (ЄДРПОУ 36471865) комунального підприємства Київпастранс (ЄДРПОУ 31725604) поновити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, поновити на посаді слюсаря-електрика четвертого розряду з 14 квітня 2015 року.

Зобов'язати Службу утримання рухомого складу транспортної інфраструктури (ЄДРПОУ 36471865) комунального підприємства Київпастранс (ЄДРПОУ 31725604) внести до трудової книжки ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, відомості про скасування запису про звільнення його з посади слюсаря-електрика четвертого розряду за п. 3 ст. 36 КЗпП України та внести запис про його поновлення на посаді слюсаря-електрика четвертого розряду.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Служби утримання рухомого складу транспортної інфраструктури (ЄДРПОУ 36471864) комунального підприємства Київпастранс (ЄДРПОУ 31725604) на користь держави суму судового збору в розмірі 640 грн.20 коп.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Святошинський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя Ю.В.Войтенко