Ухвала

від 16.06.2017 по справі 805/2223/17-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

16 червня 2017 року Справа № 805/2223/17-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кониченка Олега Миколайовича ознайомившись з позовною заявою ОСОБА_1 м.Костянтинівка

до Донецької обласної військо-цивільної адміністрації в особі голови адміністрації Жебрівського Павла Івановича м. Краматорськ

про зобов'язання розглянути звернення від 27.01.2017 року, від 09.03.2017 року, від 04.04.2017 року та зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Донецької обласної військо-цивільної адміністрації в особі голови адміністрації Жебрівського Павла Івановича про зобов'язання розглянути звернення від 27.01.2017 року, від 09.03.2017 року, від 04.04.2017 року та зобов'язання вчинити певні дії.

Суд дослідивши подані матеріали справи, встановив наступне.

Відповідно до частини 3 статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України, суб'єкт владних повноважень при поданні адміністративного позову зобов'язаний додати до позовної заяви доказ надіслання відповідачу і третім особам копії позовної заяви та доданих до неї документів. До позовної заяви додається також документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати.

Зі змісту позовних вимог вбачається, що позивач просить суд зобов'язати голову Донецької обласної військо-цивільної адміністрації Жебрівського Павла Івановича розглянути його звернення від 27.01.2017 року, від 09.03.2017 року, від 04.04.2017 року щодо пропозицій про відновлення трамвайного руху в м. Костянтинівка та зобов'язати голову Донецької обласної військо-цивільної адміністрації Жебрівського Павла Івановича прийняти під час особистого прийому ОСОБА_1, що є вимога ми не майнового характеру.

Згідно статі 4 Закону України Про судовий збір (в редакції Закону № 1774-VIII від 06.12.2016 року), судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Станом на 1 січня 2017 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 1600 грн.

Частиною 2 статті 4 цього Закону встановлені ставки судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову, розмір яких залежить від характеру наданого позову. За подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою ставка судового збору складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму на одну працездатну особу.

Крім того, відповідно до частини 3 статті 6 Закону України Про судовий збір у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Так як у позовній заяві об'єднано дві вимоги немайнового характеру, судовий збір повинен бути сплачений за кожну таку вимогу та становитиме 1280 грн.

Позивачем до позовної заяви документу про сплату судового збору не надано, при цьому в позовній заяві зазначено, що він є звільненим від сплати судового збору на підставі п.13 ст.3 Закону України Про судовий збір .

Суд зауважує, що посилання позивача на вищевказану норму є свідченням неправильного розуміння предмета регулювання цього положення.

Так, у відповідності до п. 13 ч.2 ст. 3 Закону України Про судовий збір судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

Стаття 56 Конституції України визначає право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Таке право також закріплено у статтях 1167, 1173-1175 Цивільного кодексу України.

Цими статтями встановлено обов'язок держави, Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування відшкодувати шкоду, завдану фізичній або юридичній особі: незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень (статті 1167, 1173); незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень (стаття 1174); у результаті прийняття органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування нормативно-правового акта, що був визнаний незаконним і скасований (стаття 1175).

Ці норми Конституції України та Цивільного кодексу України є нормами прямої дії, оскільки будь-яка юридична чи фізична особа має право на їх підставі звернутися до суду з позовом про відшкодування такої шкоди (матеріальної чи моральної).

Так, пунктом 4 частини четвертої статті 105 КАС України передбачено, що адміністративний позов може містити вимогу про стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю.

Таким чином, положення п.13 ст. 3 Закону України Про судовий збір поширюються лише на вимогу, яка визначена пунктом 4 частини четвертої статті 105 КАС України.

При цьому, позивачем вимоги щодо відшкодування шкоди (матеріальної чи моральної) разом з вимогою про встановлення порушення його прав, свобод та інтересів заявлено не було.

Отже, позивачем в порушення зазначених норм чинного законодавства не надано документ про сплату судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.

Таким чином, позивачем не дотримані вимоги частини 3 статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України, тому позовна заява підлягає залишенню без руху.

Керуючись ст.ст. 108, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Донецької обласної військо-цивільної адміністрації в особі голови адміністрації Жебрівського Павла Івановича про зобов'язання розглянути звернення від 27.01.2017 року, від 09.03.2017 року, від 04.04.2017 року та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.

Встановити позивачу строк до 30 червня 2017 року на усунення недоліків, шляхом надання до суду документу на підтвердження сплати судового збору у розмірі встановленому законом.

Ухвала може бути оскаржена в загальному порядку.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з частиною третьою статті 160 цього Кодексу, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Кониченко О.М.