Рішення

від 01.12.2016 по справі 760/9515/15-ц

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

№ 2-754/16

№ 760/9515/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 грудня 2016 року Солом'янський районний суд м. Києва

в складі головуючого судді Бобровник О. В.

при секретарі: Яковенко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Києві цивільну справу за позовом Повного товариства Ломбард АЛДАН до ОСОБА_1 про відшкодування майнової та моральної шкоди, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Повного товариства Ломбард АЛДАН про стягнення заробітної плати, невиплаченої при звільненні та середнього заробітку за час затримки розрахунку,

В С Т А Н О В И В:

Повне товариство Ломбард АЛДАН звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування майнової та моральної шкоди.

Позивач за первісним позовом обґрунтовував свої вимоги тим, що ПТ Ломбард АЛДАН здійснює діяльність із надання фінансових кредитів фізичним особам за рахунок власних коштів під заставу майна (послуги ломбарду) та у відповідності із законом України Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг та є фінансовою установою.

Для здійснення зазначеної діяльності позивачем було утворено відокремлений структурний підрозділ, який розташований за адресою: м. Київ, вул. Симиренка 5. Вказана адреса зареєстрована як місцезнаходження відокремленого підрозділу позивача в Державному реєстрі фінансових установ - Відділення ПТ АЛДАН № 7.

09.09.2013 р. позивачем було прийнято на роботу гр. ОСОБА_1 на посаду контролера ломбарду та укладено відповідний трудовий договір.

04.10.2014 року, під час виконання посадових обов'язків гр. ОСОБА_1 було укладено від імені позивача договір фінансового кредиту/закладу № 7-60777 з гр. ОСОБА_2 від якого, у якості забезпечення виконання зобов'язань позичальником, було прийнято в заклад мобільний телефон iPhone 5 із встановленою договірною вартістю 2 345 грн.

17.10.2014 р. гр. ОСОБА_1 телефоном повідомив, що предмет закладу за договором № 7-60777 відсутній.

На підставі розпорядження керівника ПТ АЛДАН , в присутності відповідача було проведено перевірку відповідності облікових та фактичних даних та встановлено відсутність предмету закладу за договором № 7-60777 про що складено відповідний акт.

Оскільки відповідач є матеріально-відповідальною особою, йому було запропоновано надати пояснення з приводу відсутності предмету закладу за договором №7-60777, проте відповідач відмовився надавати письмові пояснення, про що було зроблено відповідну відмітку в акті, й лише усно пояснив, що предмет закладу можливо викрадений невідомою особою.

На думку позивача за первісним позовом, можливою причиною викрадення, що підтверджує контролер ОСОБА_3 в наданих поясненнях до ПТ АЛДАН , може бути те, що відповідач не зачиняв за собою двері до службового приміщення, що є його обов'язком.

Також, позивач за первісним позовом посилався на те, що 09.09.2013 року між ним та відповідачем було укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, оскільки робота відповідача безпосередньо була пов'язана із прийманням, зберіганням та відпуском переданих йому матеріальних цінностей.

З огляду на положення ч. 1, ч. 4 ст. 48 ЗУ Про заставу , за втрату чи недостачу переданого в заклад майна заставодержатель несе відповідальність у розмірі вартості втраченого майна а у випадках, коли заставодержателем є ломбард то звільнення від відповідальності можливе лише у випадках, коли заставодержатель доведе, що втрата чи недостача сталася внаслідок непереборної сили, то позивач вимушений був компенсувати втрату предмету закладу та надати клієнту - гр. ОСОБА_2 інший мобільний телефон марки iPhone 5, що є прямим завданим збитком, оскільки, на думку позивача, втрата предмету закладу за договором № 7-60777 сталася внаслідок неналежного виконання своїх обов'язків відповідачем.

Окрім того, оскільки відповідач, на думку позивача, неналежно виконував свої трудові обов'язки та допустив втрату предмету закладу, відповідач завдав моральної шкоди позивачу на суму 1 000 (одна тисяча) гривень, яка полягає в наступному.

19.10.2014 року гр. ОСОБА_2 звернувся до ПТ АЛДАН № 7 з метою погашення боргу та отримання предмету закладу, проте відповідач поводився з ним грубо та з неповагою, що призвело до звернення гр. ОСОБА_2 зі скаргою до керівництва ПТ АЛДАН . Окремо гр. ОСОБА_2 повідомив, що він в подальшому не буде користуватись послугами ПТ АЛДАН та не буде рекомендувати їх своїм друзям та знайомим.

З огляду на зазначене, позивач за первісним позовом просив суд стягнути з відповідача на користь позивача матеріальну шкоду в розмірі 2345 грн. та моральну шкоду в сумі 1000 грн.

В процесі розгляду справи ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічною позовною заявою до Повного товариства Ломбард АЛДАН Бертольд і Компанія про стягнення заробітної плати невиплаченої під час звільнення та середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Позивач за зустрічним позовом обґрунтовував свої вимоги тим, що 09.09.2013 року між ним та ПТ Ломбард АЛДАН було укладено трудовий договір, згідно з положеннями якого було визначено основні умови праці, а саме: встановлено робочий тиждень тривалістю п'ять днів, згідно з п.9 Трудового договору від 09.09.2013 р.

28.10.2013 року, до вказаного трудового договору було внесено зміни та встановлено тривалість робочого часу працівника у відповідності до затвердженого графіку змінності на підприємстві.

31 жовтня 2014 року гр. ОСОБА_1 було звільнено з посади керівника відділення ПТ АЛДАН № 7.

В день звільнення ПТ Ломбард АЛДАН не було проведено повний розрахунок та не виплачено заборгованість по заробітній платі ОСОБА_1 на суму 5 107,91 грн., що суперечить положенням ст. 116 Кодексу законів про працю України.

В зв'язку із зазначеним позивач за зустрічним позовом просив суд стягнути з ПТ Ломбард АЛДАН на користь ОСОБА_1 невиплачену заробітну плату при звільненні в сумі 5 107,91 грн. та суму середнього заробітку за весь час затримки у виплаті заробітної плати у розмірі 25847 грн. 33 коп.

Представник позивача за первісним позовом вимоги первісної позовної заяви підтримав та просив суд про задоволення позову з підстав зазначених у ньому, проти задоволення зустрічної позовної заяви заперечував, просив відмовити в задоволенні.

Відповідач з первісним позовом в судове засідання не з'явився, направивши до суду замість себе представника, який в судовому засіданні зустрічну позовну заяву підтримав в повному обсязі, просив суд про задоволення позову, проти первісного позову заперечував, просив відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які містяться в справі, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 09.09.2013 р. ПТ Ломбард АЛДАН було прийнято на роботу гр. ОСОБА_1 на посаду контролера ломбарду та укладено відповідний трудовий договір.

28.10.2013 року, до вказаного трудового договору було внесено зміни та встановлено тривалість робочого часу працівника у відповідності до затвердженого графіку змінності на підприємстві.

Також 09.09.2013 р. між ПТ Ломбард АЛДАН та ОСОБА_1 було укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, оскільки робота працівника безпосередньо була пов'язана із прийманням, зберіганням та відпуском переданих йому матеріальних цінностей.

02.12.2013 р. на підприємстві було затверджено посадову інструкцію контролера ломбарду та ознайомлено з її положеннями гр. ОСОБА_1

04.10.2014 року, під час виконання посадових обов'язків гр. ОСОБА_1 було укладено від імені ПТ Ломбард АЛДАН договір фінансового кредиту/закладу № 7-60777 з гр. ОСОБА_2 від якого, у якості забезпечення виконання зобов'язань позичальником, було прийнято в заклад мобільний телефон iPhone 5 із встановленою договірною вартістю 2 345 грн.

17.10.2014 р. гр. ОСОБА_1 телефоном повідомив, що предмет закладу за договором № 7-60777 відсутній.

Встановлено, що за фактом зникнення предмету застави за договором № 7-60777 від 04.10.2014 р. співробітниками Святошинського УП ГУ НП в м. Києві проводиться перевірка. Станом на день винесення судом рішення, осіб, винних у викраденні предмету застави, не знайдено.

У відповідності до ч. 1 ст. 130 КзПП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємстві, установ, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків.

При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.

За наявності зазначених підстав і умов матеріальна відповідальність може бути покладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 134 КзПП України працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.

Письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками (що досягли вісімнадцятирічного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв'язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пп. 5 п. 2 договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, укладеному між позивачем та відповідачем, останній зобов'язується відшкодувати шкоду, заподіяну з його вини підприємству у повному обсязі (а.с. 9).

У відповідності до п. 2.18 посадової інструкції контролера ломбарду затв. на підприємстві 02.12.2013 року (а.с. 12-18), контролер приймає зміну від іншого контролера згідно з актом приймання зміни.

В своїх поясненнях представник позивача вказує на те, що саме невиконання обов'язку із зачинення службового приміщення відповідачем призвело до зникнення предмету застави за договором фінансового кредиту № 7-60777 від 04.10.2014 р.

В той же час, відповідач та представник відповідача стверджують, що в день зникнення предмету застави, гр. ОСОБА_1 прибув на робоче місце за викликом керівництва й не приймав робочу зміну, а вже за фактом прибуття на роботу з'ясував, що предмет застави за договором № 7-60777 зник про що повідомив керівництво ПТ АЛДАН .

В матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували той факт, що ОСОБА_1 дійсно в день зникнення предмету застави № 7-60777 та напередодні виконував свої посадові обов'язки, оскільки позивачем не надано до суду Акту приймання зміни із особистим розписом відповідача про таке прийняття.

В процесі розгляду справи, судом було задоволено клопотання про витребування вказаного Акту й отримано відповідь від представника позивача про відсутність такого документу.

Судом також встановлено, що фактично функції з охорони приміщення на час зникнення предмету заставки за договором № 7-60777 здійснювались працівниками охоронного підприємства ПП ШЕРИФ ГАРАНТ у відповідності із положеннями договору про надання послуг з охорони, в тому числі приміщення ломбарду по вул. Симиренка 5, № 664 від 20.05.2014 р. (а.с. 150-152).

Посилання представника позивача на те, що до посадових обов'язків контролера ломбарду входить обов'язок із охорони службового приміщення або обов'язок із замикання службового приміщення контролером ломбарду спростовуються положеннями посадової інструкції контролера ломбарду (а.с. 12-17).

Посилання представника позивача на те, що відповідач як керівник відділення № 7 ПТ АЛДАН зобов'язаний був виконувати посадові обов'язки із замикання службового приміщення спростовуються тим, що у відповідності до положень ст. 32 КзПП України переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до ст. 29 КзПП України роботодавець зобов'язаний повідомити працівникові про нові умови праці, права і обов'язки, ознайомити із правилами внутрішнього трудового розпорядку, визначити робоче місце та забезпечити працівника всім необхідним для виконання роботи.

В матеріалах справи відсутні докази, які б підтвердили наявність згоди ОСОБА_1, на переведення його на посаду керівника відділення та ознайомлення із новими умовами праці, правами та обов'язками керівника відділення тощо, що спростовує посилання позивача на наявність посадових обов'язків керівника відділення у ОСОБА_1

З огляду на зазначене вище, суд вважає вимоги первісного позову не обґрунтованими та не доведеними належними та допустимими доказами, в зв'язку з чим приходить до висновку про відмову у задоволенні первісного позову.

Щодо вимог зустрічної позовної заяви, слід зазначити наступне.

Встановлено, що 31 жовтня 2014 року гр. ОСОБА_1 було звільнено з посади керівника відділення ПТ АЛДАН № 7.

У відповідності до ст. 116 КзПП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

ст. 117 КзПП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Судом встановлено, що станом на день звільнення позивач зобов'язаний був виплатити відповідачу частину недоотриманої заробітної плати у розмірі 5 107,91 грн.

Як вбачається з банківської виписки наданої ОСОБА_1, який отримував заробітну плату на поточний рахунок в банківській установі, та листів-відповідей від ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС м. Києва від 03.02.2015 р. та 31.03.2015 р. на звернення гр. ОСОБА_1 сума нарахованої заробітної плати за весь період роботи на ПТ АЛДАН складає 30 501,91 грн. Сума нарахованих та утриманих податків складає 4 400,76 грн.

В той же час, сума фактично отриманої заробітної плати, згідно з банківською випискою, склала 22 163,78 грн., що на 5 134,93 грн. менше ніж сума нарахованого доходу за даними ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС України в м. Києві отриманими від позивача.

Посилання позивача на докази сплати заробітної плати в т.ч. на лист від 22.05.2015 р. за вих. № 27 в якому позивач повідомляв відповідачу про виплату заробітної плати на рахунок, відкритий в банківській установі та відомість № 25 від 30.10.2014 р. (а.с. 192) спростовуються матеріалами справи дослідженими доказами.

Крім того, вказана позивачем відомість не містить доказів отримання грошових коштів відповідачем його власного підпису та суперечить інформації про перерахування заборгованості на банківський рахунок, наданою позивачем.

Окрім того, суд критично ставиться до наявних в матеріалах справи та наданих позивачем доказів про розмір заробітної плати відповідача, а саме: довідки про доходи № 56 від 15.12.2015 р. (а.с. 120), витягів з штатного розпису затв. на підприємстві (а.с. 143-147), оскільки вказані документи містять різну інформацію про встановлений посадовий оклад для посади відповідача на якій його обліковував позивач, а отже не можуть бути прийняті судом до уваги.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

У разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (частина перша статті 117 КЗпП України).

Відтак судом встановлено наявність підстав для застосування приписів ст.117 КЗпП України та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Відповідно до п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

З огляду на викладене вище, суд вважає вимоги ОСОБА_1 про стягнення з ПТ АЛДАН невиплаченої заробітної плати при звільненні в сумі 5107 грн. 91 коп. та суми середнього заробітку за весь час затримки у виплаті заробітної плати у розмірі 25 847 грн. 33 коп., обґрунтованими та доведеними, а тому приходить до висновку про задоволення зустрічного позову.

З урахуванням того, що суд дійшов до висновку про задоволення зустрічного позову, у відповідності до вимог ст. 88 ЦПК України, суд вважає за доцільне стягнути з ПТ АЛДАН в дохід держави судовий збір в сумі 551 грн. 20 коп.

Зважаючи на викладене, керуючись ст. ст.. 29, 32, 116, 117, 130, 134 КЗпП України, ст. ст. 10, 11, 57-60, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов Повного товариства Ломбард АЛДАН до ОСОБА_1 про відшкодування майнової та моральної шкоди - залишити без задоволення.

Зустрічний позов ОСОБА_1 до Повного товариства Ломбард АЛДАН про стягнення заробітної плати, невиплаченої при звільненні та середнього заробітку за час затримки розрахунку - задовольнити.

Стягнути з Повного товариства Ломбард АЛДАН на користь ОСОБА_1 5 107,91 грн. заборгованості із заробітної плати та 34 891,60 грн. заборгованості із виплати середнього заробітку за весь час допущеного прострочення у виплаті заробітної плати, а всього 39 999,51 грн.

Стягнути з Повного товариства Ломбард АЛДАН на користь держави судовий збір в розмірі 551 грн. 20 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: