Рішення

від 14.06.2017 по справі 632/189/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 632/189/17 Головуючий суддя І інстанції Кочнєв О. В.

Провадження № 22-ц/790/3283/17 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: Спори, що виникають із трудових правовідносин

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2017 року м. Харків

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого судді: Яцини В.Б.,

Суддів: Бурлака І.В., Карімової Л.В.,

за участю секретаря: Баранкової В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою директора комунального закладу Первомайського міського палацу культури Хімік ОСОБА_1 на рішення Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 29 березня 2017 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до комунального закладу Первомайський міський палац культури Хімік відділу культури та туризму виконавчого комітету Первомайської міської ради Харківської області, третя особа на стороні відповідача - директор комунального закладу Первомайський міський палац культури Хімік ОСОБА_1 про скасування дисциплінарного стягнення,

в с т а н о в и л а:

У лютому 2017 року позивач звернулася до суду із зазначеним позовом, в якому просила скасувати як незаконне притягнення її до дисциплінарної відповідальності наказом № 04-к/тм від 27.01.2017 року, яким їй було оголошено догану за порушення трудової дисципліни.

В обґрунтування заяви позивач вказала, що причиною для цього була її відсутність на роботі протягом 1 години 25 хвилин у робочий час 23.01.2017 року, у зв'язку з чим їй було оголошено догану. В той же час позивач вимушено покинула робоче місце через гострий зубний біль вона звернулася до лікаря-стоматолога Первомайської центральної районної лікарні Харківської області, який на підтвердження вказаного факту надав позивачу відповідну довідку, а сама позивач попередила про причину своєї відсутності сторожа-вахтера в загальнодоступній формі. Керівництво розцінило такі дії позивача як порушення правил внутрішнього трудового розпорядку КЗ Первомайський міський палац культури Хімік , на підставі чого позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності. До судового розгляду вказаний наказ позивач оскаржила до комісії по трудових спорам відділу культури та туризму виконавчого комітету Первомайської міської ради Харківської області, яка залишила вказаний наказ в силі, після чого позивач звернулася до суду з даною позовною заявою.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала в повному обсязі, додатково вказала, що третя особа по справі упереджено до неї ставиться, що і стало причиною видання вказаного наказу, вона, на її думку, належним чином попередила відповідальну особу, а саме сторожа-вахтера відповідача про причину своєї відсутності на роботі у робочий час, надала довідку про час перебування у лікаря (до якого слід додати час для того, що б добратися на прийом та з прийому у лікаря), письмово обґрунтувала причину своєї відсутності керівнику відповідача - третій особі по справі, тобто виконала усі необхідні дії, які входили в її компетенцію щодо необхідності залишення робочого місця 23.01.2017 року. У судовому засіданні категорично заперечила факт того, що її було ознайомлено з правилами внутрішнього трудового розпорядку відповідача.

Представник відповідача у судовому засіданні надав відповідні документи щодо обов'язків усіх працівників відповідача та конкретної посадовою інструкції позивача, вказав, що позивач була притягнена до дисциплінарної відповідальності через порушення вимог підпункту 2 пункту 3.1 Правил внутрішнього трудового розпорядку відповідача, оскільки залишати своє робоче місце вона мала право виключно попередивши або керівника відповідача - третю особу по справі, або керівника структурного підрозділу відповідача, якому вона безпосередньо підпорядковується. При цьому у посадовій інструкції позивача чітко визначено, що вона повинна знати Правила внутрішнього трудового розпорядку відповідача. Тому на думку представника відповідача дії керівника відповідача повністю відповідали вимогам діючого законодавства, а дії позивача були порушенням Правил внутрішнього трудового розпорядку, у зв'язку з чим вказаний наказ про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності є законним та таким, що відповідає вимогам діючого законодавства.

Третя особа по справі, керівник установи ОСОБА_1, у судовому засіданні також вважала свої дії законними, такими, що відповідали Правилам внутрішнього трудового розпорядку. Третя особа пояснила, що з її боку жодного упередженого ставлення до позивача немає, про що свідчать накази про притягнення до дисциплінарної відповідальності інших працівників відповідача, позивач на своїй посаді виконує один з найменших об'ємів роботи у відповідача, раніше вона часто відлучалася з роботи з різних підстав та як особа, яка претендувала бути керівником установи, повинна була знати порядок отримання працівником згоди у керівництва для того, щоб тимчасово покинути робоче місце для отримання медичної допомоги.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 29 березня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено у повному обсязі.

Скасовано наказ директора комунального закладу Первомайського міського палацу культури Хімік відділу культури та туризму виконавчого комітету Первомайської міської ради Харківської області ОСОБА_1 від 27 січня 2017 року № 04-к-тм Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_2В. . Вирішено питання щодо судових витрат.

Не погоджуючись з таким рішенням директор Первомайський міський палац культури Хімік ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить його скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

При цьому посилалась на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи, обставини які суд вважав встановленими не доведені, судом порушено норми матеріального права та застосував нормативний акт - Типові правила внутрішнього службового розпорядку, затверджені наказом Національного агентства України з питань державної служби від 03.03.2013 року, який не міг бути застосований при вирішенні даного спору, оскільки ОСОБА_2 не є державним службовцем.

Зазначила, що правила внутрішнього трудового розпорядку в установі не змінювались з 2007 року, ОСОБА_2 була ознайомлена з ними 16.10.2012 року, про що свідчить її підпис у відповідному журналі, копію якого вона надала до апеляційної скарги, які суд першої інстанції безпідставно не надав їй долучити до матеріалів справи. Вказала, що позивачка повинна знати правила внутрішнього трудового розпорядку відповідно до своєї посадової інструкції. Вважає, що позивачкою не доведений факт перешкоджання ознайомитись з правилами внутрішнього трудового розпорядку, які доступними для усіх працівників, а закон не вимагає при зміні керівника установи повторно ознайомлювати працівників з цими правилами, які не змінювалися.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін та третьої особи, відповідно до ст. 303 ЦПК України перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником та власником підприємства, установи, організації або уповноваженим органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з дотриманням Правил внутрішнього трудового розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно зі ст. 139 КЗпП України працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Статтею 140 КЗпП України передбачено, що трудова дисципліна на підприємствах, в установах, організаціях забезпечується створенням необхідних організаційних та економічних умов для нормальної високопродуктивної роботи, свідомим ставленням до праці, методами переконання, виховання, а також заохоченням за сумлінну працю. У трудових колективах створюється обстановка нетерпимості до порушень трудової дисципліни, суворої товариської вимогливості до працівників, які несумлінно виконують трудові обов'язки. Щодо окремих несумлінних працівників застосовуються в необхідних випадках заходи дисциплінарного і громадського впливу.

На підставі ч.1 ст.142 КЗпП України трудовий розпорядок на підприємствах, в установах, організаціях визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджуються трудовими колективами за поданням власника або уповноваженого ним органу і виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) на основі типових правил.

Відповідно до ч. 1 ст. 147 КЗпП України догана - це дисциплінарне стягнення, яке може бути застосоване до працівника саме за порушення трудової дисципліни.

Згідно ст.ст. 148, 149 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. До застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що порушення з боку позивача відповідно до Правил внутрішнього трудового розпорядку мало місце (відсутність попередження третьої особи як керівника відповідача або керівника свого структурного підрозділу - завідуючої відділом художньої самодіяльності), однак був порушений порядок накладення такого стягнення, а саме позивачу не було доведено Правил внутрішнього трудового розпорядку відповідача, оскільки в судовому засіданні довести такий факт відповідач не зміг.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Однак рішення суду не у повній мірі відповідає наведеним вимогам цивільного процесуального права.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_2 з листопада 1992 року працює в комунальному закладі Первомайський міський палац культури Хімік на різних посадах, зокрема займала посади директора вказано закладу з 2001 до 2007 року та заступника директора з культурно-масової роботи з 16.10.2012 року до 16.05.2016 року, а з 16.05.2016 року і дотепер працює на посаді завідувача сектором фестивалів, конкурсів і оглядів відділу художньої самодіяльності на підставі на наказу №26-к від 11.05.2016 року, куди вона була переведена з попередньої посади.

Наказом директора КЗ Первомайський міський палац культури Хімік від 27.01.2017 року №04-к-тм ОСОБА_2 була притягнута до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани за відсутність на робочому місці 23.01.2017 року у період часу з 10 години 15 хвилин до 11 години 40 хвилин, через порушення порядку залишення робочого місця, передбаченого правилами внутрішнього трудового розпорядку відповідача по справі.

Підставою для притягнення позивача до такого виду дисциплінарної відповідальності став акт №01 від 23.01.2017 року, складений директором установи і, завідувачем відділу дозвільної діяльності ОСОБА_3 та керівником відділу культури і туризму виконавчого комітету Первомайської міської ради Харківської області ОСОБА_4, згідно до якого 23.01.2017р. зав. сектором по проведенню фестивалів, конкурсів, оглядів ОСОБА_5 без повідомлення директора чи керівника відділу самовільно полишила своє робоче місце і була відсутня на ньому з 10.15 по 11.40 год. (а.с.34).

З приводу події, яка відбулася 23.01.2017 року позивач по справі на ім'я керівника установи надала пояснювальну записку, в якій підтвердила свою відсутність на робочому місці у зв'язку з находженням у лікаря-стоматолога Первомайської центральної лікарні Харківської області і вказала, що про свою відсутність вона повідомила зав. відділом худ. самодіяльності та сторож-вахтера згідно розпорядження директора (а.с. 35).

Із пояснювальної записки безпосереднього керівника структурного підрозділу, до якого відповідно до штатного розпису відповідача входить позивач, завідуючої відділом художньої самодіяльності ОСОБА_6, вбачається, що ОСОБА_5 23.10.2017р. не попереджала її про необхідність тимчасово покинути своє робоче місце і не просила її відпустити для отримання стоматологічної допомоги (а.с.40).

Суд таким чином встановив, що про свою відсутність позивач повідомила лише сторожа установи, який заніс вказану інформацію у журнал обліку приходу та виходу працівників, при цьому не попередивши ані керівника установи, ані свого безпосереднього керівника структурного підрозділу, після чого на підставі проведеної службової перевірки позивач була притягнута до дисциплінарної відповідальності на підпункту 2 пункту 3.1 Правил внутрішнього трудового розпорядку відповідача (працівник не має права залишати робоче місце без попередження директора чи керівника відділу). Знання правил внутрішнього трудового розпорядку прямо передбачено підпунктом 7 пункту 3 посадової інструкції позивача як завідуючої сектором по проведенню фестивалів, конкурсів та оглядів, з якою позивач під підпис був ознайомлений (а.с.32-33).

Після накладення на позивача стягнення ОСОБА_2 оскаржила таке стягнення в комісію по трудовим спорам відділу культури та туризму виконавчого комітету Первомайської міської ради Харківської області, яка своїм рішенням, оформлений протоколом №3 від 06.02.2017 року відмовила позивачу у задоволенні її заяви про скасування вказаного наказу та залишила наказ керівника відповідача від 27.01.2017 року №4-к-тм в силі.

Суд першої інстанції не прийняв до уваги заперечення представника відповідача та третьої особи про те, що позивач як колишній директор та заступник директора цієї установи знала вказані Правила, оскільки вони не змінювалися у відповідача останні десять років, при цьому змінилося лише прізвище директора, який їх затверджував; вказані Правила раніше були оголошені на загальних зборах в колективі і є у загальному доступі усіх працівників.

Однак при цьому всупереч вимог ст. 215 ЦПК України свої висновки належним чином не вмотивував. Крім того, всупереч положень ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд першої інстанції не сприяв відповідачу та третій особі у наданні доказів на обґрунтування своїх заперечень проти позову, внаслідок чого третя особа з поважних причин не змогла вчасно надати до суду першої інстанції журнал обліку ознайомлення працівника з посадовими інструкціями, умовами праці, правила внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором, що відповідно до ч. 2 ст. 303 ЦПК України є підставою для його дослідження апеляційним судом. Із доданого до матеріалів справи копії вказаного Журналу, відповідність оригіналу якого було перевірена колегією суддів, 16.10.2012 року ОСОБА_2 була ознайомлена з посадовою інструкцією, умовами праці, правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором (а.с. 81 на зв.). При цьому на той день, як це вбачається із п.п. 3 п. 1 посадової інструкції заступника директора ПК Хімік по культурно-масовій роботі, з якою була ознайомлена ОСОБА_2 яка на той час займала ту посаду, вона повинна була знати і керуватися в роботі правилами внутрішнього трудового розпорядку (а.с. 85-86).

Оскільки вказані Правила станом на 23.01.2017р. не змінилися, слід визнати що позивач на день скоєння правопорушення знала передбачений правилами внутрішнього розпорядку порядок отримання згоди того, щоб тимчасово залишити роботу, в чому їй об'єктивно не було ніяких перешкод, що свідчить про умисне порушення з її боку цих правил, а висновки суду першої інстанції про її непоінформованість в цьому питанні ґрунтуються на неповністю з'ясованих обставинах справи.

Як роз'яснено у п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів , при розгляді трудових спорів судам необхідно з'ясувати, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені ст. ст. 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Як пояснила при апеляційному розгляді справи керівник установи - третя особа ОСОБА_1, тимчасова відсутність ОСОБА_2 на робочому місці негативно вплинула на оперативність надання нею, як керівником установи, необхідної інформації під час перевірки установи працівниками прокуратури.

При таких обставинах, з урахуванням недоведеності упередженого становлення до позивача зі сторони керівництва, оскільки у даному випадку при доведеності скоєння позивачем умисного порушення трудової дисципліни був дотриманий передбачений ст.ст. 147-149 КЗпП України порядок притягнення її до дисциплінарної відповідальності, а застосоване стягнення відповідає тяжкості скоєного правопорушення та наслідкам, які внаслідок цього виникли, слід визнати, що ОСОБА_2 була законно притягнута до дисциплінарної відповідальності.

Таким чином, оскільки суд першої інстанції не повністю з'ясував обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, внаслідок чого суд помилився із застосуванням норм матеріального права, тому відповідно до п.п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 304, п.2 ч.1 ст. 307, ст.ст. 309, 313, 316,317, 319, 323-325, 327 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу директора комунального закладу Первомайського міського палацу культури Хімік ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 29 березня 2017 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_2 Володимирівни- відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий суддя

Судді колегії