Рішення

від 14.06.2017 по справі 904/5318/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.06.2017 Справа № 904/5318/17 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕТВЕЙВ", м. Київ

до Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ", м. Кам'янське, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості за договором поставки у розмірі 188 888, 01 грн.

Суддя Суховаров А.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № б/н від 28.04.2017, представник;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 12 від 31.01.2017, представник.

Суть спору :

Товариство з обмеженою відповідальністю "НЕТВЕЙВ" (далі - позивач) звернулось до господарського суду з позовом, у якому просить стягнути з Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ" (далі - відповідач) суму 172 303, 45 грн. основного боргу, 14 000,00 грн. витрат на адвокатські послуги, 2 584, 56 грн. судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати поставленого товару за договором поставки №14-1337-02 від 01.08.14р.

14.06.2017 року позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог, за змістом якої позивач просить суд стягнути з відповідача суму 187 413, 85 грн., з яких: 172 303, 45 грн. - основний борг, 15 110, 40 грн. - 3% річних.

За змістом пункту 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції.

Під збільшенням чи зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну кількісних показників, в яких виражається позовна вимога (збільшення чи зменшення ціни позову, збільшення чи зменшення кількості товару тощо). Під зміною розміру позовних вимог не можна розуміти заявлення ще однієї чи кількох вимог додатково до викладених у позовній заяві - така дія кваліфікується як зміна предмета позову.

Право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу. Невідповідність згаданої заяви вимогам цих норм процесуального права є підставою для її повернення з підстав, передбачених частиною першою статті 63 ГПК.

Заяви про зміну предмета або підстави позову, які відповідають вимогам статей 54 і 57 ГПК, проте подані після початку розгляду господарським судом справи по суті, залишаються без розгляду і приєднуються до матеріалів справи, про що суд зазначає в описовій частині рішення, прийнятого по суті спору (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи) (п.3.12 постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції")

З огляду на те, що позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог, яка за своїм змістом, є заявою про зміну предмета позову, 14.06.2017 року, тобто після початку розгляду справи по суті, вказана заява залишається без розгляду і приєднуються до матеріалів справи.

Відповідач проти позову заперечує, з огляду на те, що йому не надавався розрахунок коригування до податкової накладної, а у фінансовому та бухгалтерському обліку відповідача не обліковується заборгованість перед позивачем. Разом з тим, відповідач вважає, що сума витрат позивача на адвокатські послуги явно завищена.

У судовому засіданні 31.05.2017 року оголошувалась перерва до 14.06.2017 року, згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

В порядку ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

встановив:

01.08.2014 року між позивачем (продавцем) та відповідачем (продавцем) укладено договір поставки №14-1337-02 (далі - Договір), за умовами якого продавець зобов'язується поставити, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити продукцію, вказану у Специфікаціях, що додаються до Договору(п.1.1 Договору).

Відносини, що виникли між сторонами на підставі зазначеного вище Договору, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Приписами статті 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п.1.2 Договору кількість, номенклатура, ціна, терміни поставки та умови оплати товару визначені в Специфікаціях, які додаються до Договору, що складають його невід'ємну частину.

ОСОБА_3 до ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Замовник зобов'язаний оплатити товар після його прийняття, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ч.ч.1, 2 ст.692 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

ОСОБА_3 ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За умовами пункту 2.2 Договору сума Договору на момент підписання, згідно Специфікації №1, становить 493 209,00 грн. з ПДВ.

Розрахунок за поставлений товар здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця в порядку, зазначеному в Специфікаціях. У випадку, якщо в умовах оплати передбачена попередня плата, то продавець зобов'язаний надати оригінал рахунку на попередню оплату. Податкова накладна надається постачальником у термін, передбачений чинним законодавством (п.4.2 Договору)

Відповідно до п.3 Специфікації №1 оплата товару здійснюється наступним чином: 100% за фактом постачання, протягом 5 банківських днів.

ОСОБА_3 пункту 5 Специфікації № 1 при зміні курсу долару США, встановленого НБУ, більш ніж на +/-1% від курсу 1 долару США= 11,755194 грн., ціна товару підлягає коригуванню на дату платежу автоматично і не вимагає жодного додаткового узгодження сторін таким чином :

Ц1хК2

Ц2=

К1

де Ц2 - скоригована ціна за одиницю товару, грн. без ПДВ на дату платежу;

ЦІ - ціна за одиницю товару, вказана у специфікації у розділі таблиці Ціна, грн. без ПДВ ;

К2 - курс гривні до долара США, встановлений НБУ на дату платежу;

К1 - курс гривні до долара США, вказаний в п.5 цієї Специфікації.

Розглянувши матеріали справи, суд зазначає, що на виконання умов Договору, 28.10.2014 року позивачем було поставлено відповідачу товар, що підтверджується наявною в матеріалах справи двосторонньою накладною з підписами та відбитками печатки підприємств обох сторін та довіреністю на отримання матеріальних цінностей (а.с.15-17).

Таким чином, з урахуванням приписів п.3 Специфікації №1 строк оплати поставленого товару припадає на 04.11.2014 року.

Відповідачем здійснено оплату поставленого товару на суму 493 209,00 грн. 19.12.2014 року та 29.01.2015 року (а.с.18, 19).

З огляду на те, що відповідачем здійснено розрахунок за поставлений товар з порушенням строків, обумовлених умовами Специфікації№1, станом на 27.04.2017 року у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем зі сплати вартості поставленого товару з урахуванням зміни курсу долару США, встановленого НБУ, згідно пункту 5 Специфікації № 1, на суму 172 303, 45 грн.

На час розгляду спору відповідач не надав господарському суду доказів добровільної сплати спірної суми заборгованості.

Положеннями ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до приписів ст.ст. 525, 526 ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання, а ст. 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

ОСОБА_3 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).

Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом (ч.2 ст. 632 ЦК України)

Щодо заперечень відповідача, викладених у відзиві, суд зазначає наступне.

ОСОБА_3 п. 201.10 статті 201 ПКУ при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем. З метою отримання продавцем зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування, що підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних покупцем, такий продавець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та розрахунок коригування в електронному вигляді. Такий розрахунок коригування вважається зареєстрованим в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими продавцем. Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції. Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин. Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних. Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання. Платник податку має право зареєструвати податкову накладну та/або розрахунок коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, в якій загальна сума податку не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу. Якщо сума, визначена відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу, є меншою, ніж сума податку в податковій накладній та/або розрахунок коригування, які платник повинен зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, то платник зобов'язаний перерахувати потрібну суму коштів із свого поточного рахунку на свій рахунок в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період. Виявлення розбіжностей даних податкової декларації та даних Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг. У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника. Таке право зберігається за ним протягом 60 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг. Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Таким чином факт ненадання позивачем розрахунку коригування до податкової накладної повинен бути підтверджений належним та допустимим доказом, яким в даній ситуації може бути рішення відповідного контролюючого органу, складеного за результатами перевірки. Приписами Податкового кодексу України визначено порядок проведення перевірок контролюючими органами, оформлення результатів таких перевірок, можливість подання заперечень у випадку незгоди з висновками перевірки та інше. Тобто, встановлення фактів порушення в даному випадку відповідачем вимог податкового законодавства є виключною компетенцією відповідних контролюючих органів (Державної фіскальної служби України, відповідних податкових інспекцій), а відтак господарський суд не може підміняти державний орган і встановлювати факти, які віднесені до компетенції таких органів.

Разом з тим, умови укладеного договору та п. 5 і п. 3 Специфікації № 1 до Договору не пов'язують розрахунок розміру зобов'язання з оплати за формулою з наданням розрахунку коригування до податкової накладної, та факт ненадання не впливає на факт наявності заборгованості із оплати ціни товару в рамках господарського спору по цій справі.

ОСОБА_3 Міністерства фінансів України від 18.06.2014 р. N31-11410-07- 27/15328 Щодо документального оформлення та відображення в бухгалтерському обліку зміни цін та від 13.01.2015 р. N 31-11410-08-10/699 Щодо окремих питань, пов'язаних зі зміною ціни , первинними документами фіксується факт здійснення господарської операції з продажу (однією стороною) та придбання і оприбуткування (іншою стороною). Якщо ціна товару, вказана у первинних документах, відрізняється від ціни, зазначеної у договорі, то така розбіжність врегульовується сторонами у порядку, визначеному в договорі, або згідно із законодавством. Зміна ціни оприбуткованих активів може бути оформлена окремим первинним документом за формою, розробленою підприємством, із додержанням вимог законодавства, зокрема щодо наявності обов'язкових реквізитів. Таким первинним документом може бути акт про встановлення нової ціни, що на підставі змін до договору (або інших підстав зміни ціни) складається комісією підприємства і затверджується його керівником. Також підставою для відображення зміни ціни активів у регістрах бухгалтерського обліку може бути розпорядчий акт керівника підприємства, виданий у межах компетенції та відповідно до законодавства.

Таким чином, якщо умовами п. 5 Специфікації № 1 сторони погодили автоматичну зміну ціни, яка не вимагає жодного додаткового узгодження сторін, підставою для обліку відповідачем заборгованості із оплати за товар у зв'язку із зміною курсу НБУ та оформлення первинних документів є умови п.5 Специфікації № 1, які складаються, враховуючи зміст п.5. Специфікації, без участі позивача.

Між тим, як вбачається з опису вкладення у цінний лист №0411212464988 від 10.12.2015р. та рекомендованого повідомленням про вручення поштового відправлення № 0411212464988, позивачем направлено на адресу відповідача рахунок до сплати № НС150129-003 від 29.01.2015р., а також коригування вартості реалізації (угода про зміну вартості) № НД150130-001 від 29.01.2015р. до видаткової накладної №НД141028-002 від 28.10.2014р.

Окрім того, позивачем здійснено реєстрацію розрахунку коригування до податкової накладної у зв'язку із збільшенням суми компенсації згідно вимог п. 210.10 статті 210 ПКУ в редакції чинній на момент здійснення операції, що підтверджується розрахунком №12 від 29.01.2015р. коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 28.10.2014р. № 35 за договором від 01.08.2014р. № 14-1337-02 та квитанцією № 1 від 13.02.2015р. з відміткою про прийняття документу.

Відповідно до вимог частин 1 і 7 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів; одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається крім випадків, передбачених законом.

В силу положень ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі та застосування штрафних санкцій.

Викладене є підставою для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

ОСОБА_3 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України сплата судового збору покладається на відповідача.

Щодо витрат позивача на адвокатські послуги у розмірі 14 000, 00 грн., суд зазначає наступне.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Розглядаючи вимоги позивача щодо стягнення витрат на адвокатські послуги, суд виходить із основоположного принципу цивільного права - принципу свободи договору. Позивач має право на свій розсуд оцінити вартість послуг адвоката, навіть у розмірі ціни позову.

Між тим, стягнення з відповідача вартості послуг адвоката по-суті є оплатою відповідачем наданих позивачеві послуг з правової допомоги. І в цьому аспекті оцінка вартості послуг позивачем не має беззаперечного статусу.

Право на справедливий суд, передбачене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та положення ст.ст. 42, 43 ГПК України стосовно рівності сторін є гарантією захисту прав, у даному випадку відповідача, від покладення на нього обов'язку відшкодування необґрунтованої вартості послуг адвоката внаслідок різних причин, зокрема, помилки позивача в оцінці вартості таких послуг, отримання і оплата позивачем послуг, що не були необхідні для розгляду даної справи або ж навіть навмисного завищення позивачем та адвокатом вартості таких послуг з метою отримання неправомірної вигоди за рахунок відповідача.

Завданням суду при розгляді справи не є оцінка вищевказаних причин чи підстав, або оцінка якості роботи адвоката, а є визначення обґрунтованого і адекватного розміру грошової суми, що підлягає стягненню з відповідача за надані позивачеві послуги.

Пунктом 6.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

На підтвердження понесення зазначених витрат позивачем до матеріалів справи надані договір про надання правової допомоги від 27.04.2017р., платіжне доручення №276 від 27.04.17р. на суму 14 000,00 грн., копія свідоцтва на право заняття адвокатською діяльністю №2388 від 02.12.2005р., витяг з Єдиного Реєстру адвокатів України від 20.10.16р.

В обґрунтування витрат, понесених позивачем на адвокатські послуги, позивач посилається на витрати на два відрядження адвоката з місті Києва до міста Дніпро на загальну суму 2 313, 47 грн., з яких:

- 50 грн. - стоянка авто адвоката перед Ж/Д вокзалом на час відрядження;

- 900, 00 грн. - оренда номеру отеля;

- 100 грн. - таксі у дві сторони по м. Дніпро;

- 554,39 грн. - вартість проїзду з м. Києва до м. Дніпра;

- 409,08 грн. - вартість проїзду з м. Дніпра до м. Києва;

- 300,00 грн. - харчування.

Відповідно до п. 6.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим, суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Враховуючи вищенаведене та беручі до уваги недоведеність з боку позивача вартості заявлених до стягнення адвокатських послуг, з огляду на невисоку складність юридичної кваліфікації правовідносин, суд вважає, що витрати по оплаті послуг адвоката в розмірі 14 000,00 грн. є необґрунтовано завищеними, а тому розмір відповідних витрат підлягає обмеженню сумою 5 000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 36, 43, 44, 49, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ" (51925, Дніпропетровська область, м. Кам'янське, вул. Соборна, 18Б; код ЄДРПОУ 05393043) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нетвейв" (04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8; код ЄДРПОУ 37470306) суму 172 303, 45 грн. основного боргу, 2 584, 56 грн. судового збору, 5 000, 00 грн. витрат на адвокатські послуги.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя А.В. Суховаров

Повне рішення складено 19.06.2017