Рішення

від 15.06.2017 по справі 906/348/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "15" червня 2017 р. Справа № 906/348/17

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Шніт А.В.

секретар судового засідання Антонюк Н.Ю.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - довіреність №16 від 10.05.2017;

від відповідача: не з'явився.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "В.І.Т. Форум"

до Приватного підприємства "Подік"

про стягнення 2510,90грн

Позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 2510,90грн, з яких: 1838,54грн - основного боргу, 170,98грн - інфляційних втрат, 42,16грн - 3% річних, 275,37грн - пені, 183,85грн - 10% штрафу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем договірних зобов`язань щодо оплати вартості поставленого товару у встановлений договором №ВІТ-3/14 постачання товарів від 01.04.2014 строк.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Надав для долучення до матеріалів справи довідку щодо стану заборгованості відповідача від 15.06.2017 та копію акту звірки, підписаного та завіреного печатками сторін (а.с. 31-32). Також, письмово зазначив, що пеня розрахована за період 29.06.2016-26.12.2016.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимог ухвали суду від 25.05.2017 не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений вчасно та належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 30).

Відповідно до пп.3.9.1 та 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК... За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом... У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відповідач у справі був належним чином повідомлений судом про час та місце судового розгляду справи, а тому нез'явлення його представників не перешкоджає вирішенню спору.

У зв'язку з цим, відповідно до ст.75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01.04.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "В.І.Т. Форум" (постачальник, позивач) та Приватним підприємством "Подік" (покупець, відповідач) укладено договір №ВІТ-3/14 постачання товарів (далі - Договір) (а.с. 10-11), за умовами якого постачальник зобов'язується впродовж дії цього договору передавати у власність покупцю товари в асортименті (надалі - товар), кількості та за ціною, зазначеними в рахунках-фактурах чи видаткових накладних постачальника, а покупець зобов'язується приймати і своєчасно здійснювати оплату отриманого товару на умовах даного договору.

Асортимент, ціна, та кількість товару обумовлюються сторонами при узгодженні заявки і зазначаються у відповідній видатковій накладній та/чи рахунку-фактурі постачальника (п.1.2 Договору).

Поставка товару здійснюється силами постачальника на умовах DAP правил Інкотермс 2010 (п.2.1 Договору).

Відповідно до п.3.2 Договору ціна за одиницю товару та загальна вартість товару узгоджуються сторонами при його замовленні й зазначається у видаткових накладних постачальника та/чи його рахунках-фактурах.

Оплата отриманого товару проводиться покупцем впродовж 14 календарних днів з дати, вказаної у видатковій накладній постачальника (п.3.3 Договору).

Згідно п.3.4 Договору розрахунок за товар здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, або внесення готівки в його касу.

У п.8.5 Договору сторони передбачили, що постачальник і покупець гарантують, що співпраця між ними щодо поставки й отримання товару буде базуватися лише на підставі та в рамках цього договору, навіть якщо у видаткових накладних постачальника не буде вказано його номер.

Згідно п.8.3 Договору останній набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2014. Якщо за 15 календарних днів до закінчення строку даного договору від однієї зі сторін не надійде письмове повідомлення про його розірвання, то договір вважається автоматично продовженим на кожен наступний календарний рік на тих же умовах.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ч.1 ст.173 Господарського кодексу України (далі - ГК України)). Сторони можуть за взаємною згодою конкретизувати або розширити зміст господарського зобов'язання в процесі його виконання, якщо законом не встановлено інше (ч.3 ст.173 ГК України).

Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.1 ст.175 ГК України).

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Судом встановлено, що правовідносини між сторонами у справі виникли на підставі договору №ВІТ-3/14 постачання товарів від 01.04.2014, який за своєю правовою природою є договором поставки.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст.712 ЦК України).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу (ч.ч.1, 2 ст.692 ЦК України).

Абзацом 1 частини 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як суд зазначав вище, умовами п.3.3 Договору оплата отриманого товару проводиться покупцем впродовж 14 календарних днів з дати, вказаної у видатковій накладній постачальника.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч.2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Позивач свої зобов`язання згідно умов договору №ВІТ-3/14 постачання товарів від 01.04.2014 виконав належним чином, поставивши відповідачу товар на суму 1838,54грн, що підтверджується видатковою накладною №ВИТ01094 від 15.06.2016 (а.с. 12).

Разом з тим, відповідач взяті на себе договором №ВІТ-3/14 постачання товарів від 01.04.2014 зобов'язання щодо своєчасної оплати за поставлений позивачем товар належним чином не виконав, що, зокрема, підтверджується підписаним повноважними представниками та скріпленим печатками сторін актом звірки взаємних розрахунків станом на 17.05.2017 (а.с. 26).

Тому, станом на день звернення з позовною заявою до суду у відповідача перед позивачем існувала заборгованість за поставлений товар у сумі 1838,54грн.

Отже, з урахуванням встановлених обставин спору, позовна вимога про стягнення основного боргу в сумі 1838,54грн за договором №ВІТ-3/14 постачання товарів від 01.04.2014 є доведеною та підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 275,37грн пені (за період 29.06.2016-26.12.2016).

Відповідно до п.3 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ч.1 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).

Відповідно до п.6.2 Договору за порушення строків оплати, вказаних у п.3.3 даного договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Перевіривши наведений позивачем у позовній заяві розрахунок суми пені, суд вважає його невірним, оскільки останнім неправильно визначено початок періоду нарахування пені.

Таким чином, враховуючи зміст п.3.3 Договору та факт поставки товару відповідачу 15.06.2016, суд вважає за необхідне здійснити перерахунок суми пені, яка становить 272,06грн (за період 30.06.2016-26.12.2016) та яка підлягає задоволенню. У частині вимог щодо стягнення пені в розмірі 3,31грн (275,37грн - 272,06грн) суд відмовляє в позові.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 42,08грн (за період 29.06.2016-04.04.2017) і 170,98грн - інфляційних втрат (за період липень 2016 року-лютий 2017 року).

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо розмір процентів не встановлений договором або законом.

Поряд з цим, суд зазначає, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, три відсотки річних та інфляційні втрати підлягають стягненню на підставі закону як вид відшкодування за завдані втрати незалежно від укладення договору та не є штрафними санкціями, право на нарахування яких виникає у зв'язку з невиконанням або несвоєчасним виконанням зобов'язань за договором.

Перевіривши наведений позивачем у позовній заяві розрахунок суми 3% річних, суд вважає його неправильним, так як останнім неправильно визначено початок періоду нарахування 3% річних.

Таким чином, враховуючи зміст п.3.3 Договору та факт поставки товару відповідачу 15.06.2016, суд вважає за необхідне здійснити перерахунок суми 3% річних, яка становить 42,08грн (за період 30.06.2016-04.04.2017) та яка підлягає задоволенню. У частині вимог щодо стягнення 3% річних у розмірі 0,08грн (42,16грн - 42,08грн) суд відмовляє в позові.

Перевіривши наведений позивачем у позовній заяві розрахунок позивача суми інфляційних втрат, суд вважає його правильним та таким, що здійснений згідно вимог чинного законодавства, а тому задовольняє позовні вимоги в частині стягнення 170,98грн - інфляційних нарахувань (за період липень 2016 року-лютий 2017 року).

Окрім того, позивач заявляє вимогу про стягнення з відповідача 183,85грн - штрафу.

Дійсно, відповідно до п.6.2 Договору при порушенні покупцем строків оплати, вказаних у п.3.3 договору, на термін понад 30 календарних днів, останній, крім пені, передбаченої п.6.2 договору, сплачує на користь постачальника штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.

Враховуючи, що заборгованість з оплати поставленого товару відповідача перед позивачем виникла ще 30.06.2016, суд вважає за необхідне задовольнити вимогу позивача щодо стягнення з відповідача штрафу в розмірі 183,85грн (1838,54 х 10%).

Відповідно до ст.34 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 33 ГПК України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідач позов за підставою та предметом не оспорив, доказів сплати позивачу 1838,54грн за поставлений товар не надав, суму боргу в підписаному повноважними представниками та скріпленому печатками сторін акті звірки взаємних розрахунків станом на 17.05.2017 визнав (а.с. 26).

При цьому, позивач довів суду обґрунтованість заявлених позовних вимог щодо стягнення з відповідача вартості наданих послуг належними та допустимими доказами.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги щодо стягнення 1838,54грн - боргу, 42,08грн - 3% річних, 272,06грн - пені, 170,98грн - інфляційних нарахувань і 183,85грн - штрафу є обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства і такими, що підлягають задоволенню. У задоволенні решти позовних вимог суд відмовляє.

Судові витрати відповідно до ст.49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Подік" (10002, м. Житомир, майдан Смолянський, буд.3; ідентифікаційний код 32066937) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "В.І.Т. Форум" (10003, м. Житомир, вул. Покровська, буд. 54; ідентифікаційний код 38991609):

- 1838,54грн - боргу,

- 42,08грн - 3% річних,

- 272,06грн - пені,

- 170,98грн - інфляційних нарахувань,

- 183,85грн - штрафу,

- 1597,84грн - судових витрат.

3. У задоволенні решти позовних вимог суд відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 20.06.17

Суддя Шніт А.В.

Віддрукувати:

1 - у справу

2 - відповідачу (рек. з повід.)