Рішення

від 14.06.2017 по справі 910/7692/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.06.2017Справа №910/7692/17 Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В. , при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЛОГІСТИК МТС до за участю про Товариства з обмеженою відповідальністю АГРАРНА ЛОГІСТИКА Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Позивача Публічного акціонерного товариства Аграрний Фонд стягнення заборгованості у розмірі 528 043 грн. 13 коп.

Представники:

від Позивача: Цимбровська Ю.О. (представник за довіреністю);

від Відповідача: Храмченко Н.В. (представник за довіреністю);

від Третьої особи: Пронін О.А. (представник за довіреністю);

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю ЛОГІСТИК МТС (надалі також - Позивач ) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю АГРАРНА ЛОГІСТИКА (надалі також - Відповідач ) про стягнення заборгованості у розмірі 528 043 грн. 13 коп.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що 18.08.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ЛОГІСТИК МТС (Експедитор) та Публічним акціонерним товариством Аграрний фонд (Замовник) було укладено Договір про надання транспортно-експедиторських послуг автомобільним транспортом №23-07/2015, за умовами якого Експедитор взяв на себе зобов'язання на підставі дозволів-довіреностей на відвантаження, заявок на переміщення Замовника, графіку завантаження надавати останньому комплекс транспортно-експедиторських послуг із перевезення товарно-матеріальних цінностей у кількості 100 000 тонн, а Замовник взяв на себе зобов'язання оплатити вартість наданих послуг. Також 01.07.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ЛОГІСТИК МТС (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю АГРАРНА ЛОГІСТИКА (Виконавець) було укладено Договір №3-01/07/2015-1 про надання транспортно-експедиторських послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом, за умовами якого Виконавець зобов'язується організовувати та виконати доставку автомобільним транспортом ввірений йому Замовником вантаж (відповідно із транспортною накладною) до пункту призначення у встановлений Договором чи замовленням строк та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (Вантажоодержувачу), а Замовник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Як зазначає Позивач, у період з 25.09.2015 року по 30.09.2015 року Відповідач здійснив перевещення 359,890 тонн зерна, проте до пункту призначення вказане зерно не було доставлене. Листом №07-05/3087 від 27.11.2015 року власник втраченого зерна Публічне акціонерне товариство Аграрний фонд звернувся до Позивача з вимогою про відшкодування вартості втраченого зерна у кількості 359,890 тонн на суму 1 036 543 грн. 13 коп. 11.12.2015 року Позивач перевиставив претензію від власника зерна до перевізника - Товариства з обмеженою відповідальністю АГРАРНА ЛОГІСТИКА , який листом від 19.02.2016 року визнав борг та зобов'язався сплатити грошові кошти у строк до 31.07.2016 року, проте сплатив лише 508 500 грн. 00 коп. В той же час Позивач перерахував у повному обсязі вартість втраченого вантажу його власнику Публічному акціонерному товариству Аграрний фонд у розмірі 1 036 543 грн. 13 коп. Таким чином, заборгованість Відповідача перед Товариством з обмеженою відповідальністю ЛОГІСТИК МТС становить 528 043 грн. 13 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.05.2017 року порушено провадження у справі № 910/7692/17, судове засідання призначено на 31.05.2017 року.

25.05.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження по справі від 15.05.2017 року та клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Позивача - Публічне акціонерне товариство "Аграрний Фонд".

31.05.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

31.05.2017 року в судове засідання з'явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, вимоги ухвали суду про порушення провадження по справі від 15.05.2017 року не виконав.

Суд прийшов до висновку про задоволення клопотання Відповідача про відкладення розгляду справи, а щодо клопотання Позивача про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Позивача - Публічне акціонерне товариство "Аграрний Фонд", зазначив наступне.

Відповідно до п.1 ст. 27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора.

Відповідно до п. 1.6 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" ст. 27 ГПК передбачає можливість участі в судовому процесі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, якщо рішення господарського суду зі спору може вплинути на права та обов'язки цієї особи щодо однієї із сторін. З підстав, зазначених у третьому і четвертому реченнях частини першої згаданої статті, господарський суд залучає певну особу до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, й за відсутності згаданих заяви чи клопотання. Така третя особа виступає в процесі на стороні позивача або відповідача - у залежності від того, з ким із них у неї існують (або існували) певні правові відносини.

Питання про допущення або залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, до участі у справі вирішується ухвалою суду про прийняття позовної заяви до розгляду (із зазначенням про це в ухвалі про порушення провадження у справі) або під час розгляду справи, але до прийняття господарським судом рішення, з урахуванням того, чи є у цієї особи юридичний інтерес у даній справі.

Що ж до наявності юридичного інтересу у третьої особи, то у вирішенні відповідного питання суд має з'ясовувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши матеріали та обставини справи, Суд прийшов до висновку, що рішення по справі №910/7692/17 може вплинути на права та обов'язки Публічного акціонерного товариства "Аграрний Фонд", як власника втраченого вантажу, що є підставою задовольнити клопотання Позивача та залучити його до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Позивача.

Також, Суд, ознайомившись з матеріалами справи, з метою повного та всебічного розгляду спору, прийшов до висновку - зобов'язати:

1) сторін надати докази на підтвердження здійснення часткової оплати Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРАРНА ЛОГІСТИКА" за Договором;

2) Позивача направити копію позовної заяви Публічному акціонерному товариству "Аграрний Фонд" та надати Суду докази на підтвердження направлення;

3) Відповідача надати докази на підтвердження погашення заборгованості у розмірі 528 043,13 грн.;

4) Публічне акціонерне товариство "Аграрний Фонд" надати письмові пояснення по суті позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОГІСТИК МТС".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.05.2017 року відкладено розгляд справи на 14.06.2017 року, у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, невиконанням вимог ухвали суду, залученням до участі у справі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору, витребуванням додаткових доказів по справі.

09.06.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи документів.

14.06.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву та документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.

14.06.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Третьої особи надійшли письмові пояснення по суті спору.

14.06.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи заявки на перевезення.

В судовому засіданні 14 червня 2017 року представник Позивача підтримав вимоги та доводи позовної заяви, просив Суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Представник Відповідача заперечив проти позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Представник Третьої особи надав усні пояснення по суті спору.

Відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 14 червня 2017 року, на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

01.07.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ЛОГІСТИК МТС (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю АГРАРНА ЛОГІСТИКА (Виконавець) було укладено Договір №3-01/07/2015-1 про надання транспортно-експедиторських послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом, за умовами якого Виконавець зобов'язується організовувати та виконати доставку автомобільним транспортом ввірений йому Замовником вантаж (відповідно із транспортною накладною) до пункту призначення у встановлений Договором чи замовленням строк та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (Вантажоодержувачу), а Замовник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно з пунктом 1.3 Договору найменування вантажів, їх обсяг (кількість, вага брутто), місце завантаження, строки (дати) приймання вантажів, дати подачі транспортних засобів під завантаження, пункти призначення, особа-вантажоодержувач, строки доставки та передачі одержувачем, інші умови надання транспортних засобів і подання вантажів до перевезення, порядок розрахунків та інші умови перевезень, визначаються в разових заявках на перевезення Замовника, які є невід'ємними додатками до цього Договору.

За приписами пункту 1.5 Договору Виконавець має право залучати до виконання перевезень третіх осіб, з якими він уклав відповідні договори перевезень, при цьому залишаючись відповідальним перед Замовником за будь-які дії та/або бездіяльність залучених до виконання перевезень третіх осіб, як за власні.

Відповідно до п.3.1.7 Договору Виконавець зобов'язується забезпечити збереження вантажу, по кількості і якості, його цілісність і схоронність з моменту його прийняття для перевезення до моменту видачі в пункті призначення.

Згідно з п.4.1 Договору Сторона, що не виконала чи виконала неналежним чином свої зобов'язання за цим Договором, має негайно виправити ці недоліки, сплатити передбачені цим Договором штрафні санкції, а також повністю відшкодувати спричинені винними діями чи бездіяльністю збитки.

Пунктом 4.5 Договору передбачено, що Виконавець несе відповідальність у разі втрати або нестачі вантажу - у розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає; у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість; у разі втрати вантажу, зданого до перевезення з оголошенням його цінності - у розмірі оголошеної цінності.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2016 року, але у будь - якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань. (п.6.1 Договору)

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору №3-01/07/2015-1 про надання транспортно-експедиторських послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом від 01.07.2015 року 18.09.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ЛОГІСТИК МТС та Товариством з обмеженою відповідальністю АГРАРНА ЛОГІСТИКА оформлена заявка на перевезення вантажу №АФ00003, згідно з якою Замовник замовив у Виконавця перевезення пшениці 2 класу , об'ємом перевезення 300 тон в день, в період з 25.09 по 04.10.2015 року, місцем завантаження визначено ТОВ "Долинський комбікормовий завод", Кіровоградська область, Долинський район, м. Долинська, вулиця Войкова,1, місцем вивантаження - ДП Кіровоградський КХП №2, Кіровоградська область, Кіровоградський район, м. Кіровоград, пр-т Інженерів, 2.

18.08.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ЛОГІСТИК МТС (Експедитор) та Публічним акціонерним товариством Аграрний фонд (Замовник) було укладено Договір про надання транспортно-експедиторських послуг автомобільним транспортом №23-07/2015, за умовами якого Експедитор взяв на себе зобов'язання на підставі дозволів-довіреностей на відвантаження, заявок на переміщення Замовника, графіку завантаження надавати останньому комплекс транспортно-експедиторських послуг із перевезення товарно-матеріальних цінностей у кількості 100 000 тонн, а Замовник взяв на себе зобов'язання оплатити вартість наданих послуг.

Пунктом 1.2. Договору передбачено, що перевезення кожної партії товарно-матеріальних цінностей оформляється окремими дозволом-довіреністю на відвантаження та заявкою на переміщення.

Кожна заявка на переміщення та дозвіл-довіреність на відвантаження є невід'ємними частинами цього Договору (пункт 1.4 Договору).

У пункті 1.5 Договору Сторони погодили, що протягом виконання договору, товарно-матеріальні цінності залишаються власністю ПАТ "Аграрний фонд" без права самостійного розпорядження ними Експедитором.

Відповідно до пункту 2.3.2. Договору Експедитор, має право на власний розсуд та за власний рахунок без погодження із Замовником для належного та своєчасного виконання зобов'язань, передбачених Договором, залучати третіх осіб, в тому числі перевізників, які мають всі необхідні дозвільні документи для виконання цього Договору, та укладати від власного імені договори на перевезення товарно-матеріальних цінностей для надання послуг за цим Договором. В такому випадку Експедитор несе повну матеріальну відповідальність перед Замовником за дії таких третіх осіб у тому ж порядку, як і за власні дії відповідно до умов цього Договору.

Згідно з п.п. 9.1, 9.2 Договору на підставі частини 3 статті 237 Цивільного кодексу України Замовник цим Договором уповноважив Експедитора представляти інтереси Замовника перед третіми особами (включаючи, але не обмежуючись державними органами, юридичними та фізичними особами) з метою перевезення ТМЦ, що належать Замовнику. Для представлення інтересів Замовника в цілях цього Договору Замовник видає директору ТОВ "Логістик МТС" Стецюку В.С. довіреність.

За умовами пункту 9.3 Договору Експедитор гарантує, що ним для виконання цього Договору залучаються лише ті особи, що мають всі дозвільні документи для здійснення відповідного виду діяльності.

27.10.2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю ЛОГІСТИК МТС звернулось до Відповідача з листом №03-320/2015, в якому просило повідомити де знаходиться 359,890 тонн пшениці 3 класу, 2015 р., яка повинна була бути повністю перевезена згідно з умовами Договору, про що надати підтверджуючі документи.

У відповідь на вказаний лист Товариство з обмеженою відповідальністю АГРАРНА ЛОГІСТИКА листом №2910-15 від 29.10.2015 року повідомило Позивача, що 02.10.2015 року стало відомо про недоставку вантажу до місця розвантаження, вжиті заходи щодо його розшуку, а саме подані заяви до правоохоронних органів у Кіровоградській та Черкаській областях. До Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені дані за №120142500300000533 від 06.10.2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України. Крім того, 09.10.2015 року до перевізника ТОВ "Надія" направлено претензію про оплату вартості втраченого вантажу.

27.11.2015 року Публічне акціонерне товариство "Аграрний фонд" звернулось з претензією - вимогою №07-05/3087 до Товариства з обмеженою відповідальністю ЛОГІСТИК МТС , в якій повідомило, що у зв'язку з відвантаженням з ТОВ "Долинський комбікормовий завод" зерна у кількості 355,280 тонн пшениці 3 класу врожаю 2015 року та 4,610 тонн пшениці 2 класу врожаю 2015 та відсутністю факту доставки вантажу на ДП "Кіровоградський КХП №2", просить повернути вартість втраченого зерна коштами в сумі 1 036 543 грн. 13 коп. протягом 7 днів з моменту отримання претензії.

В свою чергу 11.12.2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю ЛОГІСТИК МТС звернулось з листом №03-422/2015 до Відповідача, в якому у зв'язку з втратою останнім ввіреного вантажу у кількості 359,890 тон (пшениця 3 та 2 класу), просило вирішити питання поставки аналогічної кількості вантажу або ж оплати його вартості у сумі 1 036 543 грн.13 коп. у строк протягом 7 робочих днів з дня отримання претензії.

У відповідь на вказану претензію Товариство з обмеженою відповідальністю АГРАРНА ЛОГІСТИКА листом №12/02-16 від 19.02.2016 року гарантувало погашення заборгованості перед Позивачем у сумі 1 036 543 грн. 13 коп. в строк до 31.07.2016 року поетапно згідно з графіком.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 24.02.2016 року по 30.11.2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю АГРАРНА ЛОГІСТИКА перерахувало на користь Позивача грошові кошти у загальному розмірі 508 500 грн. 00 коп. із зазначенням призначення платежу: погашення заборгованості згідно листа - вимоги №03-422/2015 від 10.12.2015 , що підтверджується платіжними дорученнями та виписками по рахунку Позивача.

Крім того, у період з 24.02.2016 року по 29.03.2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю ЛОГІСТИК МТС сплатило на користь Публічного акціонерного товариства "Аграрний фонд" грошові кошти у загальному розмірі 1 046 918 грн. 09 коп. із зазначенням призначення платежу: оплата претензії вих. №07-05/3078 від 27.11.2015 за понаднормову втрату вантажу , що підтверджується платіжними дорученнями.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 16.03.2017 року по справі №912/601/16 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Надія" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрна логістика" 508500,00 грн. збитків та 7627,50 грн. судового збору. Вказаним рішенням встановлено, що 24.09.2015 між ТОВ "Аграрна логістика", як Замовником" та ТОВ "Надія", як Виконавцем укладено договір №Д-240915/1 про надання транспортно-експедиторських послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом, за умовами якого Виконавець зобов'язується організовувати та виконати доставку автомобільним транспортом ввірений йому Замовником вантаж (відповідно із транспортною накладною) до пункту призначення у встановлений Договором чи замовленням строк та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (Вантажоодержувачу), а Замовник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Отже, ТОВ "Надія" стало останнім підприємством в ланцюгу експедиторів/перевізників по наданню транспортно-експедиторських послуг по перевезенню вантажу, а саме зерна у кількості 355,280 тонн пшениці 3 класу врожаю 2015 року та 4,610 тонн пшениці 2 класу врожаю 2015 з ТОВ "Долинський комбікормовий завод" на ДП "Кіровоградський КХП №2". ТОВ "Надія", прийнявши через своїх водіїв, як останнє підприємство в ланцюзі експедиторів/перевізників по наданню транспортно-експедиторських послуг по перевезенню вантажу, а саме зерна у кількості 355,280 тонн пшениці 3 класу врожаю 2015 року та 4,610 тонн пшениці 2 класу врожаю 2015 у пункті завантаження - ТОВ "Долинський комбікормовий завод", не доставило цей вантаж на ДП "Кіровоградський КХП №2". З огляду на викладене, господарський суд зазначає, що уклавши Договір №Д-240915/1 від 24.09.2015 відповідач прийняв на себе ризики відповідальності за порушення зобов'язань, в тому числі і шляхом відшкодування збитків. Вину відповідача встановлено (презюмовано) законом і не спростовано відповідачем, збитки, а також причинний зв'язок між поведінкою відповідача та збитками підтверджується матеріалами справи, а також платіжними дорученнями, згідно яких позивач перерахував ТОВ "Логістик МТС" 508 500,00грн. Розмір відшкодованих позивачем ТОВ "Логістик МТС" збитків, не перевищує вартості втраченого вантажу, який визначений власником цього вантажу.

10.04.2017 року Позивач надіслав на адресу Відповідача претензію №03-52/17 з вимогою відшкодувати збитки у розмірі 528 043 грн. 13 коп., що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 10.04.2017 року та фіскальним чеком.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що він перерахував у повному обсязі вартість втраченого вантажу його власнику Публічному акціонерному товариству Аграрний фонд у розмірі 1 036 543 грн. 13 коп. Таким чином, заборгованість Відповідача перед Товариством з обмеженою відповідальністю ЛОГІСТИК МТС становить 528 043 грн. 13 коп.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ЛОГІСТИК МТС підлягають задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору №3-01/07/2015-1 про надання транспортно-експедиторських послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом від 01.07.2015 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 909 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Згідно зі ст. 306 Господарського кодексу України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Перевезення вантажів здійснюють вантажний залізничний транспорт, автомобільний вантажний транспорт, морський вантажний транспорт та вантажний внутрішній флот, авіаційний вантажний транспорт, трубопровідний транспорт, космічний транспорт, інші види транспорту.

Відповідно до ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як встановлено Судом, на виконання умов Договору №3-01/07/2015-1 про надання транспортно-експедиторських послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом від 01.07.2015 року 18.09.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ЛОГІСТИК МТС та Товариством з обмеженою відповідальністю АГРАРНА ЛОГІСТИКА оформлена заявка на перевезення вантажу №АФ00003, згідно з якою Замовник замовив у Виконавця перевезення пшениці 2 класу , об'ємом перевезення 300 тон в день, в період з 25.09 по 04.10.2015 року, місцем завантаження визначено ТОВ "Долинський комбікормовий завод", Кіровоградська область, Долинський район, м. Долинська, вулиця Войкова,1, місцем вивантаження - ДП Кіровоградський КХП №2, Кіровоградська область, Кіровоградський район, м. Кіровоград, пр-т Інженерів, 2.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 16.03.2017 року по справі №912/601/16, яке набрало законної сили, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Надія" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрна логістика" 508500,00 грн. збитків та 7627,50 грн. судового збору. Вказаним рішенням встановлено, що 24.09.2015 між ТОВ "Аграрна логістика", як Замовником" та ТОВ "Надія", як Виконавцем укладено договір №Д-240915/1 про надання транспортно-експедиторських послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом, за умовами якого Виконавець зобов'язується організовувати та виконати доставку автомобільним транспортом ввірений йому Замовником вантаж (відповідно із транспортною накладною) до пункту призначення у встановлений Договором чи замовленням строк та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (Вантажоодержувачу), а Замовник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Отже, ТОВ "Надія" стало останнім підприємством в ланцюгу експедиторів/перевізників по наданню транспортно-експедиторських послуг по перевезенню вантажу, а саме зерна у кількості 355,280 тонн пшениці 3 класу врожаю 2015 року та 4,610 тонн пшениці 2 класу врожаю 2015 з ТОВ "Долинський комбікормовий завод" на ДП "Кіровоградський КХП №2". ТОВ "Надія", прийнявши через своїх водіїв, як останнє підприємство в ланцюзі експедиторів/перевізників по наданню транспортно-експедиторських послуг по перевезенню вантажу, а саме зерна у кількості 355,280 тонн пшениці 3 класу врожаю 2015 року та 4,610 тонн пшениці 2 класу врожаю 2015 у пункті завантаження - ТОВ "Долинський комбікормовий завод", не доставило цей вантаж на ДП "Кіровоградський КХП №2". З огляду на викладене, господарський суд зазначає, що уклавши Договір №Д-240915/1 від 24.09.2015 відповідач прийняв на себе ризики відповідальності за порушення зобов'язань, в тому числі і шляхом відшкодування збитків. Вину відповідача встановлено (презюмовано) законом і не спростовано відповідачем, збитки, а також причинний зв'язок між поведінкою відповідача та збитками підтверджується матеріалами справи, а також платіжними дорученнями, згідно яких позивач перерахував ТОВ "Логістик МТС" 508 500,00грн. Розмір відшкодованих позивачем ТОВ "Логістик МТС" збитків, не перевищує вартості втраченого вантажу, який визначений власником цього вантажу.

Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 року "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини").

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Норми статті 124 Конституції України визначають обов'язковість виконання усіма суб'єктами прав судового рішення у вказаній справі.

Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Таким чином, судове рішення у справі № 912/601/16 не може бути поставлене під сумнів, а інші рішення, в тому числі і у даній справі, не можуть йому суперечити, а тому факт втрати вантажу , а саме зерна у кількості 355,280 тонн пшениці 3 класу врожаю 2015 року та 4,610 тонн пшениці 2 класу врожаю 2015, при здійсненні перевезення з ТОВ "Долинський комбікормовий завод", Кіровоградська область, Долинський район, м. Долинська, вулиця Войкова,1, до ДП Кіровоградський КХП №2, Кіровоградська область, Кіровоградський район, м. Кіровоград, пр-т Інженерів, 2, підтверджено рішенням господарського суду Кіровоградської області від 16.03.2017 року у справі №912/601/16, яке набрало законної сили.

27.10.2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю ЛОГІСТИК МТС звернулось до Відповідача з листом №03-320/2015, в якому просило повідомити де знаходиться 359,890 тонн пшениці 3 класу, 2015 р., яка повинна була бути повністю перевезена згідно з умовами Договору, про що надати підтверджуючі документи.

У відповідь на вказаний лист Товариство з обмеженою відповідальністю АГРАРНА ЛОГІСТИКА листом №2910-15 від 29.10.2015 року повідомило Позивача, що 02.10.2015 року стало відомо про недоставку вантажу до місця розвантаження, вжиті заходи щодо його розшуку, а саме подані заяви до правоохоронних органів у Кіровоградській та Черкаській областях. До Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені дані за №120142500300000533 від 06.10.2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України. Крім того, 09.10.2015 року до перевізника ТОВ "Надія" направлено претензію про оплату вартості втраченого вантажу.

27.11.2015 року Публічне акціонерне товариство "Аграрний фонд" звернулось з претензією - вимогою №07-05/3087 до Товариства з обмеженою відповідальністю ЛОГІСТИК МТС , в якій повідомило, що у зв'язку з відвантаженням з ТОВ "Долинський комбікормовий завод" зерна у кількості 355,280 тонн пшениці 3 класу врожаю 2015 року та 4,610 тонн пшениці 2 класу врожаю 2015 та відсутністю факту доставки вантажу на ДП "Кіровоградський КХП №2", просить повернути вартість втраченого зерна коштами в сумі 1 036 543 грн. 13 коп. протягом 7 днів з моменту отримання претензії.

В свою чергу 11.12.2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю ЛОГІСТИК МТС звернулось з листом №03-422/2015 до Відповідача, в якому у зв'язку з втратою останнім ввіреного вантажу у кількості 359,890 тон (пшениця 3 та 2 класу), просило вирішити питання поставки аналогічної кількості вантажу або ж оплати його вартості у сумі 1 036 543 грн.13 коп. у строк протягом 7 робочих днів з дня отримання претензії.

У відповідь на вказану претензію Товариство з обмеженою відповідальністю АГРАРНА ЛОГІСТИКА листом №12/02-16 від 19.02.2016 року гарантувало погашення заборгованості перед Позивачем у сумі 1 036 543 грн. 13 коп. в строк до 31.07.2016 року поетапно згідно з графіком.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 24.02.2016 року по 30.11.2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю АГРАРНА ЛОГІСТИКА перерахувало на користь Позивача грошові кошти у загальному розмірі 508 500 грн. 00 коп. із зазначенням призначення платежу: погашення заборгованості згідно листа - вимоги №03-422/2015 від 10.12.2015 , що підтверджується платіжними дорученнями та виписками по рахунку Позивача.

Крім того, у період з 24.02.2016 року по 29.03.2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю ЛОГІСТИК МТС сплатило на користь Публічного акціонерного товариства "Аграрний фонд" грошові кошти у загальному розмірі 1 046 918 грн. 09 коп. із зазначенням призначення платежу: оплата претензії вих. №07-05/3078 від 27.11.2015 за понаднормову втрату вантажу , що підтверджується платіжними дорученнями.

Правовідносини, що виникають з перевезення вантажу регулюються главою 64 Цивільного кодексу України.

Статтею 920 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до статті 924 цього Кодексу перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Зазначена норма передбачає принцип винності в разі відповідальності перевізника за втрату, нестачу, псування й ушкодження вантажу, який є загальним для всіх видів транспорту. Перевізник несе відповідальність за нестачу, втрату, псування й ушкодження вантажу лише у випадках, коли він винен у несхоронності вантажу. При цьому обов'язок доведення своєї невинуватості лежить на ньому.

Отже, відповідальність перевізника побудована за принципом вини і діє, як правило, презумпція вини зобов'язаної сторони.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 08 квітня 2015 року у справі № 907/939/14, від 03 серпня 2016 року у справі № 918/1094/15.

Перевізник несе відповідальність, якщо не доведе, що втрата, псування й ушкодження вантажу відбулися внаслідок обставин, яким він не міг запобігти чи усунення яких від нього не залежало, зокрема внаслідок вини перевізника чи відправника вантажу; особливих природних властивостей перевезеного вантажу; недоліків тари й пакування, яких не можна було встановити шляхом зовнішнього огляду при прийманні вантажу до перевезення й інших обставин, передбачених законом.

Із зазначеного вбачається, що перевізник звільняється від відповідальності за незбереження вантажу у випадках, коли причиною його незбереження була непереборна сила. Втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу внаслідок випадку, що не підлягає під визначення непереборної сили, відповідно до частини першої ст. 924 ЦК України не звільняють перевізника від відповідальності за незбереження вантажу.

Таким чином, Суд зазначає, що законодавець покладає на перевізника обов'язок доводити наявність обставин, що звільняють його від відповідальності за незбереження вантажу.

Перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини (ч.1 статті 314 ГК України).

Згідно ч. 3 ст. 314 Господарського кодексу України, у разі втрати вантажу перевізник відповідає перед замовником в розмірі вартості втраченого вантажу.

Відповідно до п.3.1.7 Договору Виконавець зобов'язується забезпечити збереження вантажу, по кількості і якості, його цілісність і схоронність з моменту його прийняття для перевезення до моменту видачі в пункті призначення.

Згідно з п.4.1 Договору Сторона, що не виконала чи виконала неналежним чином свої зобов'язання за цим Договором, має негайно виправити ці недоліки, сплатити передбачені цим Договором штрафні санкції, а також повністю відшкодувати спричинені винними діями чи бездіяльністю збитки.

Пунктом 4.5 Договору передбачено, що Виконавець несе відповідальність у разі втрати або нестачі вантажу - у розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає; у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість; у разі втрати вантажу, зданого до перевезення з оголошенням його цінності - у розмірі оголошеної цінності.

Суд зазначає, що факт втрати вантажу, а саме зерна у кількості 355,280 тонн пшениці 3 класу врожаю 2015 року та 4,610 тонн пшениці 2 класу врожаю 2015, при здійсненні перевезення з ТОВ "Долинський комбікормовий завод", Кіровоградська область, Долинський район, м. Долинська, вулиця Войкова,1, до ДП Кіровоградський КХП №2, Кіровоградська область, Кіровоградський район, м. Кіровоград, пр-т Інженерів, 2, підтверджено рішенням господарського суду Кіровоградської області від 16.03.2017 року у справі №912/601/16, яке набрало законної сили.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Пунктом 2 ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено, що збитками визначаються втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Підставою для відшкодування збитків є склад правопорушення, який включає наступні фактори:

- наявність реальних збитків;

- вина заподіювача збитків;

- причинний зв'язок між діями або бездіяльністю винної особи та збитками.

Збитки - це витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною у відповідності до ст. 224 Господарського кодексу України.

Статтею 225 Господарського кодексу України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Проте, Позивачу потрібно довести суду факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками.

При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов'язань для підприємства. Тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками є обов'язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.

За змістом частини 1 статті 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до приписів частини 2 статті 1192 Цивільного кодексу України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Тобто, з моменту виплати Товариством з обмеженою відповідальністю ЛОГІСТИК МТС на користь Публічного акціонерного товариства "Аграрний фонд" грошових коштів у загальному розмірі 1 046 918 грн. 09 коп. із зазначенням призначення платежу: оплата претензії вих. №07-05/3078 від 27.11.2015 за понаднормову втрату вантажу , Позивач отримав право вимоги до Відповідача, як до особи, відповідальної за завдані збитки, на підставі Договору №3-01/07/2015-1 про надання транспортно-експедиторських послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом від 01.07.2015 року.

Враховуючи вищевикладене, Суд зазначає, що Відповідач прийняв вантаж до перевезення без зауважень та заперечень, а тому з моменту прийняття без будь-яких зауважень вантажу до перевезення, відповідальність за його схоронність до моменту передання вантажоодержувачу несе саме Перевізник, в даному випадку Товариство з обмеженою відповідальністю АГРАРНА ЛОГІСТИКА .

При цьому, Суд зазначає, що Відповідачем в свою чергу не надано жодних належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження відсутності вини Перевізника у втраті вантажу при здійсненні перевезення на підставі Заявки № АФ00003 від 18.09.2015 року до Договору №3-01/07/2015-1 про надання транспортно-експедиторських послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом від 01.07.2015 року, оскільки обов'язок доведення невинуватості перевізника покладається безпосередньо на нього вимогами чинного законодавства, що регулює правовідносини, що виникли між сторонами.

Враховуючи викладене, Суд приходить до висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю АГРАРНА ЛОГІСТИКА неналежним чином виконало свої зобов'язання за Договором на №3-01/07/2015-1 про надання транспортно-експедиторських послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом від 01.07.2015 року в частині забезпечення збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення та до видачі вантажоодержувачу.

При цьому, Суд зазначає, що оскільки Публічним акціонерним товариством "Аграрний фонд" пред'явлено Позивачу претензію з вимогою відшкодувати завдані збитки саме у розмірі 1 036 543 грн. 13 коп. й вказана сума збитків встановлена рішенням господарського суду Кіровоградської області від 16.03.2017 року у справі №912/601/16, яке набрало законної сили, до Позивача перейшло право вимоги до Відповідача саме на суму в розмірі 1 036 543 грн. 13 коп., що не перевищує вартості втраченого вантажу, який визначений власником цього вантажу. З цих же підстав, Суд не приймає до уваги заперечення Відповідача щодо недоведеності суми завданих збитків, заявлених Позивачем до стягнення.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати Відповідачем грошових коштів Товариству з обмеженою відповідальністю ЛОГІСТИК МТС в розмірі 528 043 грн. 13 коп. з урахуванням здійсненого часткового відшкодування у розмірі 508 500 грн. 00 коп.

Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив оплату вартості втраченого вантажу в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення вартості втраченого вантажу у розмірі 528 043 грн. 13 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Таким чином, з Товариства з обмеженою відповідальністю АГРАРНА ЛОГІСТИКА на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЛОГІСТИК МТС підлягає стягненню вартість втраченого вантажу у розмірі 528 043 грн. 13 коп.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Частиною 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ЛОГІСТИК МТС до Товариства з обмеженою відповідальністю АГРАРНА ЛОГІСТИКА про стягнення заборгованості у розмірі 528 043 грн. 13 коп. є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33,36, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ЛОГІСТИК МТС - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю АГРАРНА ЛОГІСТИКА (02081, м.Київ, ВУЛИЦЯ ЗДОЛБУНІВСЬКА, будинок 7-Д, корпус 3, Ідентифікаційний код юридичної особи 39246245) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЛОГІСТИК МТС (01032, м.Київ, БУЛЬВАР ТАРАСА ШЕВЧЕНКА, будинок 33, Ідентифікаційний код юридичної особи 39209821) вартість втраченого вантажу у розмірі 528 043 (п'ятсот двадцять вісім тисяч сорок три) грн. 13 (тринадцять) коп. та судовий збір у розмірі 7 920 (сім тисяч дев'ятсот двадцять) грн. 65 (шістдесят п'ять) коп.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 19 червня 2017 року.

Суддя О.В. Чинчин