Рішення

від 08.06.2017 по справі 910/5071/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.06.2017Справа №910/5071/17

За позовом Комунального підприємства Центр обслуговування споживачів Шевченківського району

до Приватного підприємства Мехед

про стягнення 41407,23 грн.

Суддя Маринченко Я.В.

Представники сторін:

від позивача - Ель Хакім О.М. (представник за довіреністю);

від відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

У березні 2016 року Комунальне підприємство Центр обслуговування споживачів Шевченківського району звернулося до господарського суду міста Києва із указаним позовом.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем за період з 23.12.2010 по 12.08.2014 відбулося фактичне споживання комунальних послуг, проте відповідно до розрахунку заборгованості, відповідачем не здійснено оплату за отримані послуги, в результаті чого у останнього утворилась заборгованість в сумі 41407,23 грн., з яких 17407,41 грн. - основна сума заборгованості, 21276,17 грн. - інфляційні втрати та 2723,67 грн. - 3% річних.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі, просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, письмового відзиву на позов не надав, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений у встановленому законом порядку.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що на підставі рішення Київської міської ради №24/6240 від 22.09.2011 Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у місті Києві ради, зареєстроване Шевченківською районною у місті Києві державною адміністрацією 31.10.2001, перейменовано в Комунальне підприємство Центр обслуговування споживачів Шевченківського району (далі - позивач, підприємство).

Відповідно до п. 2.1 Статуту, підприємство створено з метою отримання прибутку від господарської діяльності, спрямованої на задоволення суспільних потреб, надання послуг населенню у сфері житлово-комунального господарства в якості виконавця цих послуг.

2.2. Основними напрямками діяльності підприємства є:

2.2.1. Забезпечення послугами газопостачання, водопостачання (водовідведення) та централізованого опалення споживачів по внутрішньо будинкових мережах на підставі договорів, укладених Підприємством з виробниками послуг, а також на підставі договорів, укладених Підприємством безпосередньо зі споживачами послуг.

2.2.2. Здійснення нарахувань та виготовлення рахунків на сплату житлово-комунальних послуг для споживачів (власників, наймачів) жилих та нежилих приміщень.

2.2.3. Забезпечення збору платежів від споживачів зазначених послуг на користь виробників послуг.

2.2.4. Здійснення комплексних заходів по підвищенню платіжної дисципліни населення.

2.2.5. Здійснення комплексного обслуговування споживачів, в тому числі проведення прийому споживачів, нарахування споживачам та збір платежів за спожиті житлово-комунальні послуги на підставі відповідних договорів (доручення, про надання послуг тощо) з виробниками житлово-комунальних послуг (ПАТ Київенерго , ПАТ АК Київводоканал , ПАТ Київгаз тощо).

Приватне підприємство Мехед (далі - відповідач) є користувачем нежитлового приміщення загальною площею 41,2 кв. м, за адресою: м. Київ, вул. Воровського, 45 на підставі Договору оренди нежилих приміщенбь територіальної громади Шевченківського району м. Києва №702/4 від 27.10.2010.

Відповідно позивач, на підставі договорів укладених з Публічним акціонерним товариством Київенерго та Відкритим акціонерним товариством АК Київводоканал , відповідачу надавав комунальні послуги у вказаному приміщенні.

27.10.2010 між позивачем та відповідачем укладено договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення №З-010 (далі - договір).

За умовами договору виконавець зобов'язався своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з централізованого опалення, холодного водопостачання і водовідведення, а споживач зобов'язався своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором.

Відповідно до п. 3.1 договору, розрахунковим періодом є календарний місяць.

Згідно з п. 4.2.1 договору, споживач зобов'язаний оплачувати послуги в установлений договором строк.

Пунктом 9.1 договору передбачено, що договір укладається на один рік і набирає чинності з дня його укладення. Договір вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення строку його дії однією із сторін не буде письмово заявлено про його розірвання або необхідність перегляду.

Відповідачем за період з 23.12.2010 по 12.08.2014 відбулося фактичне споживання комунальних послуг, що підтверджується табуляграмами наданими виробниками послуг по факту надання комунальних послуг позивачеві та наявними в матеріалах справи рахунками на оплату наданих послуг за спірний період, проте відповідно до розрахунків заборгованості та акту звіряння здійснених позивачем, оплати за комунальні послуги надходили частково.

Оскільки відповідачем оплата наданих послуг здійснювалась не у повному обсязі, утворилась заборгованість в сумі 17407,41 грн.

Доказів існування спору між сторонами щодо кількості/якості наданих послуг суду не надано.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України Про житлово-комунальні послуги .

Суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень або будинків та балансоутримувачі, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачами, виконавцями або виробниками послуг.

У відповідності до статті 1 Закону України Про житлово-комунальні послуги (в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин) житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Згідно зі ст.13 вказаного Закону залежно від функціонального призначення житлово-комунальними послугами є, зокрема, комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).

Частиною 3 статті 16 Закону України Про житлово-комунальні послуги встановлено, що комунальні послуги надаються споживачу безперебійно, за винятком часу перерв.

При цьому відповідно до ст.19 Закону відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

За приписами ч.ч.5, 6 ст.19 Закону України Про теплопостачання теплотранспортуюча організація не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання - споживача до теплової мережі, а споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Пунктом 1 ч.1 ст.20 Закону України Про житлово-комунальні послуги передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору про надання житлово-комунальних послуг. При цьому такому праву прямо відповідає визначений п.5 ч.3 ст.20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Статтею 32 Закону України Про житлово-комунальні послуги визначено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630 затверджено Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі - Правила), які регулюють відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (далі - виконавець), і фізичною та юридичною особою, яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Відповідно до п.18 Правил, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

В той же час, п.3.2 Договору №З-010 визначено, що у разі застосування щомісячної системи оплат послуг платежі вносяться не пізніше 25 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом,

Враховуючи викладене, зокрема факт надання позивачем комунальних послуг та факт порушення відповідачем своїх зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати наданих послуг у спірний період, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за комунальні послуги, спожиті відповідачем за період з 23.12.2010 по 12.08.2014, в сумі 17407,41 грн., такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, суд дійшов висновку щодо його арифметичної вірності та обґрунтованості, в зв'язку з чим 21276,17 грн. інфляційних втрат та 2723,67 грн. 3% річних підлягають стягненню з відповідача.

Згідно зі ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач не надав суду доказів на спростування доводів, викладених у позовній заяві.

Щодо розподілу судового збору, суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями ч.1 ст.4 Закону України Про судовий збір , судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За приписами ст.4 Закону України Про судовий збір за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних.

Відповідно до ст.8 Закону України Про Державний бюджет України на 2017 рік розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2017 становить 1600 грн.

Таким чином, за подання до суду даної позовної заяви, позивачем мав бути сплачений судовий збір в розмірі 1600 грн.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст.49 Господарського процесуального кодексу України, витрати на сплату судового збору в сумі 1600 грн. покладаються на відповідача.

Разом з тим, суд вважає за необхідне звернути увагу позивача, що пунктом 1 ч. 1, ч. 2 ст. 7 Закону України Про судовий збір передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. У випадках, установлених п. 1 ч. 1 цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства Мехед (04107, м. Київ, вул. Татарська, буд. 18-Б; ідентифікаційний код 32830088) на користь Комунального підприємства Центр обслуговування споживачів Шевченківського району (03190, м. Київ, вул. М.Кирпоноса, 10/8; ідентифікаційний код 31731838) 17407 (сімнадцять тисяч чотириста сім) грн. 41 коп. заборгованості, 21276 (двадцять одна тисяча двісті сімдесят шість) грн. 17 коп. інфляційних втрат, 2723 (двi тисячi сімсот двадцять три) грн. 67 коп. 3% річних та витрати по сплаті судового збору в сумі 1600 (одна тисяча шістсот) грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписано 13.06.2017

Суддя Я.В. Маринченко