Ухвала

від 14.06.2017 по справі 910/22814/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

14.06.2017Справа № 910/22814/15

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В. , при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за скаргою на дії за позовом Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва до про Приватного підприємства Альфапродукт стягнення грошових коштів

Представники:

від Скаржника (Позивача): Мохонько О.А. (представник за довіреністю);

від Відповідача: не з'явились;

від ВДВС: Руденко Н.В. (представник за довіреністю);

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва звернулось з позовом до Приватного підприємства "Альфапродукт" про стягнення 1 831,52 грн. основного боргу, 1 038,46 грн. інфляційних втрат, 104,71 грн. 3% річних.

Рішенням Господарського суду міста Києва (суддя Цюкало Ю.В.) від 19.10.2015 року по справі №910/22814/15 позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Приватного підприємства "Альфапродукт", з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва, на будь-який рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: 2 044,90 грн. основного боргу, 1 152,08 грн. інфляційних втрат, 113,81 грн. 3% річних та 1 827,00 грн. судового збору.

На виконання вказаного рішення Господарського суду міста Києва від 219.10.2015 року по справі №910/22814/15, 06 листопада 2015 року видано Накази.

13.05.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) отримано від Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва скаргу на дії державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві, яку вмотивовано тим, що 13.01.2017 року повторно пред'явив наказ до виконання, проте державний виконавець 23.01.2017 року прийняв повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття виконання, яке винесено неправомірно. За таких підстав, просить Суд визнати незаконним та скасувати повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття виконання Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 23.01.2017 року; зобов'язати Шевченківський районний відділ державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві прийняти до примусового виконання наказ Господарського суду міста Києва від 06.11.2015 року №910/22814/15.

Розпорядженням Керівника апарату Господарського суду міста Києва від 13.05.2017 року призначено повторний автоматичний розподіл справи № 910/22814/15 у зв'язку з закінченням терміну повноважень у судді Цюкала Ю.В.

Відповідно до автоматичного розподілу справ Господарського суду міста Києва, справу № 910/22814/15 передано до розгляду судді Чинчин О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.05.2017 року скаргу Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва прийнято до розгляду суддею Чинчин О.В., судове засідання призначено на 31.05.2017 року.

31.05.2017 року в судове засідання з'явився представник скаржника. Інші представники в судове засідання не з'явились, про поважні причини неявки Суд не повідомили, вимоги ухвали суду від 15.05.2017 року не виконали. В судовому засіданні представник скаржника надав усні пояснення по суті скарги, просив Суд її задовольнити.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.05.2017 року відкладено розгляд скарги на 14.06.2017 року, у зв'язку з неявкою представників в судове засідання, невиконанням вимог ухвали суду.

08.06.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Скаржника надійшли письмові пояснення по скарзі.

14.06.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві надійшли копії матеріалів виконавчого провадження.

В судовому засіданні 14 червня 2017 року представник Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва підтримав подану скаргу та просив її задовольнити. Представник Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві заперечив проти задоволення скарги, просив відмовити в її задоволенні. В судове засідання представник Приватного підприємства Альфапродукт не з'явився, про поважні причини неявки Суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується відміткою про відправлення на Ухвалі Господарського суду міста Києва від 31.05.2017 року у справі № 910/22814/15.

Суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 121-2 Господарського процесуального кодексу України, скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Таким чином, Суд приходить до висновку, що неявка в судове засідання представника Приватного підприємства Альфапродукт не перешкоджає розгляду скарги на дії органів державної виконавчої служби.

Обґрунтовуючи подану скаргу, Позивач (стягувач) зазначає, що на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2015 у справі № 910/22814/15 було видано наказ від 06.11.2015. Вказаний наказ пред'являвся Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва для примусового виконання до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві, проте 09.12.2016 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві ВП № 49848626, у зв'язку з тим, що розшукати боржника та належне йому майно, на яке можливо звернути стягнення в рахунок погашення боргу, не виявилось можливим. 13.01.2017 Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва повторно звернулося до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві з заявою про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 06.11.2015 у справі № 910/22814/15, однак 23.01.2017 року державним виконавцем надано повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, у зв'язку з тим, що стягувачем не надано підтвердження сплати авансового внеску. Як зазначає Позивач (стягувач), відносини, що склалися між стягувачем та органом ДВС Шевченківського району з приводу виконання наказу Господарського суду міста Києва від 06.11.2015 у справі № 910/22814/15 виникли до прийняття Закону України Про виконавче провадження від 02.06.2016 за № 1404-VІІІ, а тому повинні регулюватися Законом України Про виконавче провадження від 21.04.1999 за № 606-ХІV, яким повернення виконавчого документа з підстав несплати авансового внеску не передбачалося.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що Скарга Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва на дії Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві по справі №910/22814/15 не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України, скарга на рішення, дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців щодо виконання судових рішень господарських судів може бути подана стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів, крім рішень виконавця про відкладення проведення виконавчих дій, які можуть бути оскаржені протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів. За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачу, боржнику, прокурору та органу державної виконавчої служби, приватному виконавцю. Ухвала може бути оскаржена у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ст.45 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Рішення і постанови господарських судів приймаються іменем України. Невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими законами України.

Зазначена процесуальна норма узгоджується з положеннями ч. 5 ст. 124 Конституції України, згідно з якою судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно зі ст.ст. 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження". Виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2015 року справі № 910/22814/15 було видано наказ про стягнення з Приватного підприємства "Альфапродукт" (ідентифікаційний код 31515440, адреса: 01032, м. Київ, бульвар Т. Шевченка, буд. 46, кв. 11), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (ідентифікаційний код 03366612, адреса: 02002, м, Київ, вул. Челябінська, буд. 9-Г), на будь-який рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: 2 044,90 грн. основного боргу, 1 152,08 грн. інфляційних втрат, 113,81 грн. 3% річних та 1 827,00 грн. судового збору.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про виконавче провадження , виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно ч. 1 ст. 6 Закону України Про виконавче провадження від 21.04.1999 за № 606-ХІV, державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Статтею 17 Закону України Про виконавче провадження від 21.04.1999 за № 606-ХІV, примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи:

1) виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті;

2) ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, кримінальних провадженнях та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;

3) судові накази;

4) виконавчі написи нотаріусів;

5) посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій;

6) постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;

7) постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу;

8) рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу;

9) рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини";

10) рішення (постанови) суб'єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу.

11) рішення Національного банку України про застосування до банку, філії іноземного банку заходу впливу у вигляді накладення штрафу.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 19 Закону України Про виконавче провадження від 21.04.1999 за № 606-ХІV, державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Наказ Господарського суду міста Києва від 06.11.2015 року №910/22814/15 пред'являвся Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва для примусового виконання до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 25 Закону України Про виконавче провадження від 21.04.1999 за № 606-ХІV, державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Так, відповідно до ст. 30 Закону України Про виконавче провадження від 21.04.1999 за № 606-ХІV, державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк. Строк здійснення виконавчого провадження не включає час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження на період проведення експертизи чи оцінки майна, виготовлення технічної документації на майно, реалізації майна боржника, час перебування виконавчого документа на виконанні в адміністрації підприємства, установи чи організації, фізичної особи, фізичної особи - підприємця, які здійснюють відрахування із заробітної плати (заробітку), пенсії та інших доходів боржника. Строк здійснення зведеного виконавчого провадження обчислюється з моменту приєднання до такого провадження останнього виконавчого документа.

Згідно зі ст. 32 Закону України Про виконавче провадження від 21.04.1999 за № 606-ХІV, заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб;

2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні;

4) інші заходи, передбачені рішенням.

Відповідно до п. 1 ст. 11 Закону України Про виконавче провадження від 21.04.1999 за № 606-ХІV, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Як вбачається з копій виконавчого провадження ВП №49848626, 09.12.2016 року старшим державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Шеремет О.В. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві, якою встановлено, що вжитими державним виконавцем заходами винесено постанову про арешт майна та оголошено заборону на його відчуження, розшукати боржника та належне йому майно, на яке можливо звернути стягнення в рахунок погашення боргу, не виявилось можливим. Згідно з відповіддю банківської установи на відкритих банківських рахунках боржника кошти відсутні. Боржник до відділу не з'являється, відомості про сплату боргу не надано, підтвердження про отримання боржником постанов виконавчого провадження відсутні, виходом державного виконавця за адресою боржника не розшукано, у зв'язку з чим, виконавчий документ підлягає поверненню стягувачу з правом його повторного пред'явлення до виконання у встановлений законом строк, отже керуючись п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України По виконавче провадження від 02.06.2016 за № 1404-VІІІ, державний виконавець повернув стягувачу виконавчий документ.

Листом № 43-49 від 13.01.2017 року Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва повторно звернулося до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві та повторно просило прийняти до примусового виконання наказ Господарського суду міста Києва від 06.11.2015 року № 910/22814/15, одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження накласти арешт на майно та кошти боржника.

Проте, 23.01.2017 року головним державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Руденко Н.В. винесено повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, відповідно до якого виконавчий документ - наказ Господарського суду міста Києва від 06.11.2015 № 910/22814/15 повертається стягувачу без прийняття до виконання, оскільки Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва не надано підтвердження сплати авансового платежу.

Звертаючись до суду з вказаною скаргою Позивач (стягувач) зазначає, що відносини, що склалися між стягувачем та Шевченківським районним відділом державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві з приводу виконання наказу Господарського суду міста Києва від 06.11.2015 у справі № 910/22814/15 виникли до прийняття Закону України Про виконавче провадження від 02.06.2016 за № 1404-VІІІ, а тому повинні регулюватися Законом України Про виконавче провадження від 21.04.1999 за № 606-ХІV, яким повернення виконавчого документа з підстав несплати авансового внеску не передбачалося.

Так, 05.10.2016 року набрав чинності Закон України Про виконавче провадження (№ 1404-VIII).

Відповідно до п.п. 6, 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про виконавче провадження , виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені цим Законом. Виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Оскільки поняття "завершення виконавчого провадження" не визначено в Законі України "Про виконавче провадження" ні в редакції від 21.04.1999 № 606-XIV, ні від 02.06.2016 № 1404-VIII, Суд, здійснивши аналіз вказаного Закону (в обох редакціях), приходить до висновку, що завершенням виконавчого провадження є такі дії державного виконавця (винесення органом ДВС відповідної постанови), якими припиняється можливість вчинення ним дій у даному виконавчому провадженні.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на час набрання законної сили Законом України Про виконавче провадження від 02.06.2016 року № 1404-VIII (05.10.2016), на підставі наказу Господарського суду міста Києва від 06.11.2015 року № 910/22814/15 було відкрито виконавче провадження, тобто він перебував на виконанні у ДВС.

09.12.2016 року постановою державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Шеремет О.В. виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст.37 Закону України Про виконавче провадження від 02.06.2016 року № 1404-VIII, тобто рішення виконувалося до настання підстав для завершення виконавчого провадження і було завершене шляхом винесення даної постанови.

Зазначена постанова є дійсною, доказів її оскарження суду надано не було.

Станом на момент звернення Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві із заявою від 13.01.2017 року № 43-49 про примусове виконання рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2015 року у справі № 910/22814/15 на підставі наказу Господарського суду міста Києва від 06.11.2015 року, у відділі ДВС даний наказ не перебував на виконанні (відкритого виконавчого провадження у відділі ДВС не було, виконавчі дії за ним не здійснювались, виконавчий документ було повернуто).

Таким чином, для встановлення того, в якій редакції слід застосувати Закон України Про виконавче провадження , необхідно визначити чи було завершено виконавче провадження відкрите на підставі Закону України Про виконавче провадження від 21.04.1999 року № 606-XIV, оскільки у випадку його завершення слід застосовувати положення нового Закону України Про виконавче провадження від 02.06.2016 року № 1404-VIII, як це було зроблено ДВС. У протилежному випадку, застосуванню підлягають положення Закону України Про виконавче провадження від 21.04.1999 року № 606-XIV, як вимагає скаржник.

Поняття завершення виконавчого провадження не визначено ані Законом України Про виконавче провадження від 21.04.1999 року № 606-XIV, ані Законом України Про виконавче провадження від 02.06.2016 року № 1404-VIII.

При цьому в редакції ч. 1 ст. 30 Закону України Про виконавче провадження від 21.04.1999 року № 606-XIV визначено, що державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме:

- закінчення виконавчого провадження - згідно із статтею 49 цього Закону;

- повернення виконавчого документа стягувачу - згідно із статтею 47 цього Закону;

- повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно із статтею 48 цього Закону.

Частиною 1 ст. 50 Закону України Про виконавче провадження від 21.04.1999 року № 606-XIV передбачено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Враховуючи приписи зазначених норм та норми Закону України Про виконавче провадження як від 02.06.2016 року № 1404-VIII, так і від 21.04.1999 року № 606-XIV, можна зробити висновок, що під завершенням виконавчого провадження мається на увазі закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, якими завершуються дії державного виконавця з виконання, у даному випадку, наказу.

Стосовно доводів стягувача, що поверненням виконавчого документу не завершується виконавче провадження, то Суд не приймає їх до уваги, оскільки під час повторного звернення виконавче провадження не відновлюється, а відкривається та розпочинається як нове. Тобто, таке відкриття не є відновленням раніше завершеного виконавчого провадження.

За таких обставин, Суд зазначає, що під завершенням виконавчого провадження розуміється винесення такої постанови органом державної виконавчої служби, якою припиняється можливість вчинення державним виконавцем виконавчих дій у даному виконавчому провадженні.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 03.05.2017 року у справі № 925/233/14.

У свою чергу постанова державного виконавця ДВС про повернення виконавчого документа від 09.12.2016 року на підставі ст. 37 Закону України Про виконавче провадження і є таким завершенням виконавчого провадження, яким припиняється можливість вчинення державним виконавцем виконавчих дій.

Таким чином, виконавче провадження за заявою Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва від 13.01.2017 року № 43-49 про примусове виконання рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2015 року у справі № 910/22814/15 на підставі наказу Господарського суду міста Києва від 06.11.2015 року було правомірно розглянуто ДВС з урахуванням положень Закону України Про виконавче провадження № 1404-VIII у редакції станом на час звернення стягувача із вказаною заявою.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 26 Закону України Про виконавче провадження №1404-VIII до заяви про примусове виконання рішення стягувач додає квитанцію про сплату авансового внеску в розмірі 2 відсотків суми, що підлягає стягненню, але не більше 10 мінімальних розмірів заробітної плати, а за рішенням немайнового характеру - у розмірі одного мінімального розміру заробітної плати з боржника - фізичної особи та в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Таким чином, сплата авансового внеску є обов'язковою при пред'явленні виконавчого документа до виконання.

Враховуючи встановлені вище обставини, оскільки у матеріалах справи відсутні докази того, що стягувач звільняється від сплати авансового внеску, Суд дійшов до висновку, що дії Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві відповідають вимогам чинного законодавства України, а тому відсутні підстави для задоволення скарги Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва.

Відповідно до п. 9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України від 17.10.2012 року №9 за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві, боржникові та органові виконання судових рішень. Ухвалу може бути оскаржено у встановленому цим Кодексом порядку.

Пунктом 13 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження № 14 від 26.12.2003 року визначено, що у справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи інших посадових осіб державної виконавчої служби предметом судового розгляду можуть бути рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень господарських судів.

Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення скарги Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва на дії державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві по справі №910/22814/15.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні скарги Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва на дії державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві по справі №910/22814/15- відмовити.

Суддя О.В. Чинчин