Рішення

від 14.06.2017 по справі 910/7092/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.06.2017Справа №910/7092/17 Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши справу за позовом Підприємства споживчої кооперації "Редакція газети" Вісті Центральної спілки споживчих товариств України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прінтекс" про стягнення 138 676,23 грн., за участю представників позивача - Ромасенко Я.В., довіреність №6 від 31.05.2017 року, відповідача - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2017 року до господарського суду м. Києва звернувся позивач з позовом до відповідача про стягнення 138 676,23 грн., з яких: 137 109,80 грн. - основний борг та 1 566,43 - 3% річних, у зв'язку з неналежним виконанням останнім взятих на себе зобов'язань з оплати вартості непереданої продукції за договором купівлі-продажу товару №6 від 08.01.2014 року та про зобов'язання відповідача провести реєстрацію податкових накладних.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.05.2017 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 31.05.2017 року.

14.06.2017 року позивачем через канцелярію суду надано клопотання про заміну позивача з Підприємства споживчої кооперації "Редакція газети" Вісті Центральної спілки споживчих товариств України" на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ко-оп Медіа".

Відповідно до постанов правління Центральної спілки споживчих товариств України та президії Центрального комітету профспілки працівників споживчої кооперації України від 28.04.2017 року №35/П-6/Р-5 та виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які містяться в матеріалах справи, було створено Товариство з обмеженою відповідальністю "Ко-оп Медіа" шляхом перетворення із Підприємства споживчої кооперації "Редакція газети" Вісті Центральної спілки споживчих товариств України" та встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Ко-оп Медіа" є правонаступником всього майна і всіх майнових прав і обов'язків Підприємства споживчої кооперації "Редакція газети" Вісті Центральної спілки споживчих товариств України".

Відповідно до ст. 25 Господарського процесуального кодексу України в разі вибуття однієї з сторін у спірному або встановленому рішенням господарського суду правовідношенні внаслідок реорганізації підприємства чи організації господарський суд здійснює заміну цієї сторони її правонаступником, вказуючи про це в рішенні або ухвалі. Усі дії, вчинені в процесі до вступу правонаступника, є обов'язковими для нього в такій же мірі, в якій вони були б обов'язковими для особи, яку він замінив.

Правонаступництво можливе на будь-якій стадії судового процесу.

За таких обставин, суд вважає за необхідне замінити позивача з Підприємства споживчої кооперації "Редакція газети" Вісті Центральної спілки споживчих товариств України" на його процесуального правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю "Ко-оп Медіа".

Представник відповідача в судове засідання 14.06.2017 року не з'явився, відзив на позов не подав, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що 08.01.2014 року Між Товариством з обмеженою відповідальністю Прінтекс (надалі - продавець) та Підприємством споживчої кооперації Редакція газети Вісті Центральної спілки споживчих товариств України (надалі - покупець) було укладено договір купівлі-продажу товару №6 (далі - договір), за умовами якого продавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передати у власність покупцеві, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити папір газетний (надалі іменується Товар ), що перерахований в

рахунку-фактурі та видатковій накладній, які являються невід'ємною частиною цього договору (п. 1.1. договору).

Пунктом 1.2. договору зазначено, що асортимент, кількість, ціна та вартість товару вказуються в товарних (видаткових) накладних.

Згідно п. 2.2. договору доставку товару здійснює продавець. При доставці товару на склад покупця, що знаходиться за адресою: Київська обл., м. Бровари, вул. Красовського,16 продавець надає покупцю наступні документи: рахунок-фактуру-1 екз., видаткову накладну-1 екз, податкову накладну-1 екз.

У відповідності до п. 3.2. договору розрахунки за кожну партію товару здійснюються на підставі рахунку-фактури шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця оплата по факту отримання товару покупцем.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було виставлено позивачу рахунок-фактуру №103 від 19.09.2016 року на суму 298 000,00 грн. та зазначені кошти було сплачено позивачем відповідачу, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №2662 від 19.09.2016 року.

Поясненнями позивача, а також видатковою накладною №РН-67 від 30.11.2016 року, яка містяться в матеріалах справи, стверджується факт поставки відповідачем позивачу товару на суму 168 448,80 грн.

Отже, позивач виконав взяті на себе зобов'язання з оплати товару відповідачу, а відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання з поставки товару на суму 129 551,20 грн.

Доказів поставки товару на суму 129 551,20 грн., або повернення вказаної попередньої оплати відповідачем суду не надано.

Згідно положень ст. 530 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно п.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 2 ст.693 ЦК України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Ст.ст. 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 137 109,80грн. попередньої оплати за непередану продукцію за договором купівлі-продажу товару №6 від 08.01.2014 року підлягають задоволенню частково - на суму 129 551,20 грн. (298 000,00 грн. попередньої оплати - 168 448,80 грн. поставленого товару). В іншій частині позовних вимог про стягнення попередньої оплати за непередану продукцію за договором купівлі-продажу товару №6 від 08.01.2014 року слід відмовити.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 5.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає, зокрема у випадках повернення сум авансу та завдатку, повернення безпідставно отриманих коштів, оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а зобов'язань, зокрема, з поставки товару.

Таким чином, стягнення з відповідача суми попередньої оплати за договором не є наслідком порушення ним грошового зобов'язання, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав - повернення сплаченого авансу за непоставлений товар. За своєю суттю обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні ст. 625 ЦК України. Аванс - це спосіб платежу. Він не виконує забезпечувальної функції, а виконує функцію попередньої оплати.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 27.02.2017 року у справі №910/20455/16

У зв'язку з цим, в позові в частині стягнення 3 % річних нарахованих позивачем на суму попередньої оплати за непоставлений товар у розмірі 1 566,43 грн. слід відмовити.

В позовній заяві позивач також просив суд зобов'язати відповідача провести реєстрацію податкових накладних.

Водночас, загальні підстави звернення до господарського суду визначені ст. 1 ГПК України - захист своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Звертаючи до суду з даною позовною вимогою, позивач фактично просить господарський суд зобов'язати дотриматись відповідача податкової дисципліни, проте господарський суд не є суб'єктом чи органом такого контролю.

У ст. 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Разом з тим особа, права якої порушено, може скористатись не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права.

Проте, обраний позивачем спосіб захисту порушених прав, а саме: зобов'язання відповідача провести реєстрацію податкових накладних буде втручанням суду в господарську діяльність останнього та не буде сприяти ефективному відновленню порушених прав позивача у такий спосіб.

За таких обставин, в задоволенні позовної вимоги про зобов'язання відповідача провести реєстрацію податкових накладних слід відмовити.

Судові витрати відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРІНТЕКС" (03057, місто Київ, ВУЛИЦЯ ДЕГТЯРІВСЬКА, будинок 31; код 32962127) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КО-ОП МЕДІА" (01042, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЧИГОРІНА, будинок 12, корпус 1, кімната 5; код 19023305) 129 551 (сто двадцять дев'ять тисяч п'ятсот п'ятдесят одну) грн. 20 коп. попередньої оплати та 1 943 (одна тисяча дев'ятсот сорок три) грн. 27 коп. судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 19.06.2017 р.

Суддя С.О. Чебикіна