Рішення

від 15.06.2017 по справі 916/815/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" червня 2017 р.Справа № 916/815/17

Позивач: Одеська міська рада

Відповідач: товариство з обмеженою відповідальністю "АКОНІТ-1"

про стягнення 405 718,11 грн.

Суддя Цісельський О.В.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - довіреність

від відповідача: ОСОБА_2 - довіреність

СУТЬ СПОРУ: Позивач, Одеська міська рада (ОМР) звернувся до господарського суду з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "АКОНІТ-1" (ТОВ"АКОНІТ-1"), в якій просить суд стягнути з відповідача 405 718,11 грн , з яких 218 148,17 грн заборгованості за договором; 125 225,20 грн інфляційних, 13 783,43 грн пені та 43 629,63 грн штрафу, а також витрати по сплаті судового збору за подання позову.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором на резервування (використання) місця розташування об'єкту № 118 від 30.07.2012р., в результаті чого у відповідача виникла заборгованість у розмірі 218 148,17 грн, на яку позивачем на підставі п. 3.6 та п. 3.7 договору було нараховане штраф та пеню у розмірах, що заявлені до стягнення.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 07.04.2017р. було порушено провадження у справі №916/815/17 із призначенням до розгляду в засіданні суду.

20.04.2017р. представником позивача до канцелярії суду було надано клопотання (а.с.33-36) в якому він просить суд залучити до участі у розгляді справи в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - департамент комунальної власності ОМР, мотивуючи своє клопотання тим, що відповідно до п.п.2.1.2 Положення про департамент комунальної власності, затверджений рішенням ОМР № 2752- VI, департамент забезпечує реалізацію повноважень ОМР у галузі земельних відносин відповідно до чинного законодавства України, тобто, у межах своєї компетенції вживає заходи щодо виконання місцевикористовувачами обов'язків відповідно до договору резервування (використання) місця розташування об'єкту та справляння плати за місце розташування об'єкту.

В судовому засіданні, яке відбулося 20.04.2017р. розглянувши вищезазначене клопотання позивача, з урахуванням матеріалів справи, суд відмовив в його задоволенні, оскільки департамент не є стороною договором на резервування (використання) місця розташування об'єкту № 118 від 30.07.2012р., позивачем обґрунтовано не доведено яким чином рішення по справі може вплинути на права та обов'язки департаменту комунальної власності ОМР, а перелічені у клопотанні позивача функціональні обов'язки департаменту та його права, передбачені Положенням про департамент дають можливість дійти суду до висновку, що в частині спірних правовідносин у департаменту наявні лише функції контролю за укладанням та виконанням, зокрема, даного типу договорів.

11.05.2017р. до канцелярії суду від департаменту комунальної власності ОМР надійшла заява про вступ у справу в порядку ст. 27 ГПК України (а.с.43-46) в якої департамент просить суд залучити його до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача , оскільки, як зазначено в заяві, відповідно до Положення про департамент комунальної власності, а саме п.2.2.2.14. передбачено обов'язок департаменту здійснювати перевірку, оформлення, підготовку документів, що посвідчують права на земельні ділянки, зокрема, оформлення договорів оренди землі, здійснення попереднього розрахунку ставок орендної плати за договорами оренди землі, тощо.

В судовому засіданні, яке відбулося 11.05.2017р. судом було розглянуто заяву департаменту комунальної власності ОМР про вступ у справу в порядку ст.27 ГПК України та з урахуванням раніше розглянутого аналогічного клопотання позивача, також відмовлено в її задоволені з раніше наведених підстав.

В судовому засіданні яке відбулося 25.05.2017р. представником позивача було надано клопотання (а.с.65), про продовження терміну розгляду справи, яке судом було задоволено ухвалою суду від цієї ж дати.

В судовому засіданні, яке відбулося 15.06.2017р. представником відповідача суду було надано відзив на позовну заяву (а.с.85-92), а також подано заяву про застосування строків позовної давності (а.с.93-95).

Представник позивача під час розгляду справи по суті в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги, наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позову, просив суд відмовити в його задоволенні.

В процесі розгляду справи учасниками судового процесу надавалися додаткові докази, які залучені судом до матеріалів справи.

Відповідно до ст.85 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив наступне:

08.07.2011р. Одеською міською радою було прийнято рішення №846-VI "Про затвердження Типового договору на резервування (використання) місця розташування об'єкту".

Вказаним рішенням затверджено типовий договір резервування (використання) місця розташування об'єкту;

уповноважено Одеське міське управління земельних ресурсів Одеської міської ради на укладання договорів резервування (використання) місця розташування об'єкту;

доручено Одеському міському управлінню земельних ресурсів Одеської міської ради укладати договори на резервування (використання) місця розташування об'єкту на підставі документів, необхідних для підготовки проекту рішення Одеської міської ради про надання дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою;

доручено Одеському міському управлінню земельних ресурсів Одеської міської ради довести до відома суб'єктів, яким надано дозвіл на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, затверджено проект із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду або технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою про прийняття цього рішення;

зобов'язано Одеське міське управління земельних ресурсів Одеської міської ради здійснювати розрахунок плати за договором резервування (використання) місця розташування об'єкту відповідно до «Технічної документації нормативної грошової оцінки земель міста Одеси» , затвердженої рішенням Одеської міської ради від 28.12.2010р. №41-VI у розмірі 5-ти відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Як вбачається з тексту Типового договору, зокрема з п.2.1. - дія договору починається з моменту прийняття рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду або затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою і закінчується у момент державної реєстрації договору оренди земельної ділянки відповідно до законодавства України.

20.09.2011р. Одеською міською радою було прийнято рішення №1269-VI "Про внесення змін до додатку до рішення Одеської міської ради від 08.07.2011р. №846-VI " Про затвердження Типового договору на резервування (використання) місця розташування об'єкту", відповідно до якого до п.2.1. Типового договору було внесено зміни та викладено його в наступній редакції, зокрема: "Дія договору починається з моменту прийняття Одеською міською радою рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки і закінчується у момент державної реєстрації документу, що посвідчує право власності або користування земельною ділянкою, але не пізніше ніж через 12 місяців з дня укладення договору резервування (використання) місця розташування об'єкту", тощо.

19.10.2011р. рішенням Одеської міської ради від №1396-VI "Про врегулювання земельних відносин та організації землеустрою у місті Одесі", з метою встановлення єдиного механізму набуття та реалізації прав на земельні ділянки та території міста Одеси затверджено Положення з регулювання земельних відносин та організації землеустрою у місті Одесі.

Відповідно до п.п.1.1., 1.2., 1.3 вказаного Положення, останнє розроблено відповідно до Конституції України, Земельного кодексу України, Податкового кодексу України, законів України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про землеустрій", "Про оренду землі", "Про регулювання містобудівної діяльності", "Про оцінку земель", "Про державну експертизу землевпорядної документації", "Про розмежування земель державної та комунальної власності", "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", "Про державний контроль за використанням та охороною земель", "Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності", "Про Державний земельний кадастр" тощо, постанов Кабінету Міністрів України, рішень Одеської міської ради, її виконавчого комітету та розпоряджень міського голови.

Відповідно до п.1.2 Положення його метою є створення правових умов щодо забезпечення процесу реалізації прав на землю, спрощення процедури оформлення передачі у власність, надання у користування земельних ділянок громадянам та юридичним особам, організації землеустрою у місті Одесі, забезпечення доступності та гласності процедури реалізації громадянами та юридичними особами своїх прав в області земельних правовідносин, а також упорядкування земельних правовідносин у місті Одесі.

Положення регулює процедуру надання, передачі у власність або користування та продажу земельних ділянок юридичним, фізичним особам та громадянам, укладання договорів резервування (використання) місця розташування об'єктів.

Згідно з п.7.1 Положення, резервування (використання) місця розташування об'єкту - строкове, платне користування суб'єктом господарювання місцем розташування об'єкту на період виготовлення документації із землеустрою та реєстрації відповідного права власності (користування) земельною ділянкою.

Пунктом 7.2. Положення встановлено, що резервування місця розташування об'єкту здійснюється шляхом укладення договору на резервування (використання) місця розташування об'єкту між суб'єктом господарювання, зацікавленим у набутті права на земельну ділянку та Одеською міською радою, в особі начальника Одеського міського управління земельних ресурсів Одеської міської ради після отримання висновку управління архітектури та містобудування Одеської міської ради про можливість передачі земельної ділянки.

За приписами п.7.3. Положення зацікавлена особа (далі - "Місцевикористовувач") звертається до Управління з письмовим клопотанням (заявою) щодо укладення договору на резервування (використання) місця розташування об'єкту. На підставі заяви "Місцевикористовувача", технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, виготовленої на замовлення "Місцевикористовувача" ліцензованою землевпорядною організацією, висновку управління архітектури та містобудування Одеської міської ради щодо можливості передачі земельної ділянки, планових матеріалів відділ земельного кадастру Управління готує договір на резервування (використання) місця розташування об'єкту. Після підписання договору на резервування (використання) місця розташування об'єкту сторонами він підлягає реєстрації у книзі реєстрації договорів відділом земельного кадастру Управління.

Відповідно до ч.1 п.7.5. Положення дія договору на резервування (використання) місця розташування об'єкту починається з моменту прийняття Одеською міською радою рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки і закінчується у момент державної реєстрації документу, що посвідчує право власності або користування земельною ділянкою, але не пізніше ніж через 12 місяців з дня укладення договору резервування (використання) місця розташування об'єкту.

Як свідчать матеріали справи, 30.07.2013р. між Одеською міською радою (Власник) та приватним підприємством "АКОНІТ-1" (Місцевикористовувач) було укладено договір на резервування (використання) місця розташування об'єкту № 118 (а.с.16-17), згідно п.1.1 якого Власник надає, а Місцевикористовувач приймає в строкове платне користування місце розташування об'єкту, який знаходиться за адресою: Приморський район, м. Одеса, вул. Ак. Середньофонтанська, 26.

Об'єкт розташований на земельній ділянці загальною площею 1425м 2 (п. 1.2 договору ).

Згідно п. 1.3 договору, на земельній ділянці знаходиться нежитлова будівля.

Приписами п. 2.1 сторони погодили, що дія договору починається з моменту прийняття рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду і закінчується у момент державної реєстрації договору оренди земельної ділянки відповідно до законодавства України.

Відповідно до п. 3.1 та п. 3.2 договору, плата за місце розташування об'єкту вноситься Місцевикористовувачем виключно у грошовій формі. Плата за цим договором нараховується у розмірі 5 % від розрахунку нормативної грошової оцінки земельної ділянки та складає 63 696,03 грн на рік.

Згідно із п.3.4. договору плата вноситься Місцевикористовувачем рівними частками щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного місяця на рахунок Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, що відкритий для виконання бюджету м. Одеси за кодом бюджетної класифікації 13050100 "земельний податок за місця розташування об'єкту по договору резервування" за реквізитами: Банк - ГУДКСУ в Одеській області, МФО 828011, код ЄДРПОУ 38016923, одержувач коштів - УДКС у м. Одеса, місцевий бюджет Приморського району рахунок №33211811700008.

Плата за резервування (використання) місця розташування об'єкту підлягає індексації згідно із щорічною індексацією нормативної грошової оцінки землі.

Пунктом 3.6 договору встановлено, що у разі невнесення плати за резервування (використання) місця розташування об'єкту у строки, визначені цим договором, нараховується пеня на суму боргу із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення боргу.

Згідно п.3.7 договору, при затримці плати за договором на резервування (використання) місця розташування об'єкту до 30 календарних днів, нараховується штраф у розмірі 10 відсотків суми непогашеного боргу, більше 30 календарних днів - у розмірі 20 відсотків непогашеного боргу.

Цільове призначення місця розташування об'єкту - для будівництва та обслуговування 2-х поверхової будівлі торгово-виставкового центру (п. 4.1 договору).

Відповідно до п. 4.2 місце розташування об'єкту передається виключно для будівництва та обслуговування 2-х поверхової будівлі торгово-виставкового центру у 3-денний термін з моменту початку дії цього договору, визначеного п. 2.1 цього договору, за актом приймання-передачі.

Відповідно до п.п.7.1.1 та пп. 7.1.4 договору Власник має право, зокрема, вимагати своєчасного внесення плати, оплати штрафних санкцій за невиконання або неналежне виконання умов договору.

За умовами п.п.7.4.1 договору Місцевикористовувач зобов'язаний здійснювати належним чином плату за резервування (використання) місця розташування об'єкту, передбаченому п. 3.2. цього договору.

У відповідності до п. 9.1. договору за невиконання або неналежне виконання договори сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору.

Пунктом 10.1 договору встановлено, що договір набирає чинності з моменту, визначеному у п.2.1 договору та реєстрації в управлінні земельних ресурсів Одеської міської ради.

Договір зареєстрований в управлінні земельних ресурсів Одеської міської ради про що в реєстрі договорів вчинено запис під № 118 від 30.07.2012р.

25.06.2014р. Одеською міською радою було прийнято рішення №4852-VI "Про розгляд подання прокурора м. Одеси про усунення порушень вимог Земельного кодексу України, Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", відповідно до якого було вирішено: 1. подання прокурора м. Одеси від 12.02.14р. №2024вих14, про усунення порушень вимог Земельного кодексу України, Закону України "Про місцеве самоврядування в України" задовольнити в частині приведення Положення з регулювання земельних відносин та організації землеустрою у місті Одесі, затвердженого рішенням Одеської міської ради №1766-IV, зі змінами, у відповідність до вимог діючого законодавства.

На підставі зазначеного рішення було внесено зміни до додатку рішення Одеської міської ради від 19.10.2011р., №1396-VI "Про врегулювання земельних відносин та організації землеустрою у місті Одесі", зокрема: в частині 1, пункту 7.5. Положення, слова "але не пізніше ніж через 12 місяців з дня укладення договору резервування (використання) місця розташування об'єкту" - виключити (п.2.3. рішення); про прийняте рішення повідомити прокурора м. Одеси (п.3. рішення).

16.04.2015р. Одеською міською радою було прийнято рішення №4852-VI "Про визнання такими, що втратили чинність, рішення Одеської міської ради" відповідно до якого було визнано такими, що втратили чинність:

рішення Одеської міської ради від 19.10.2011р. № 1396 - VI "Про врегулювання земельних відносин та організації землеустрою у місті Одесі", яким було затверджено Положення з регулювання земельних відносин та організації землеустрою у місті Одесі;

рішення Одеської міської ради від 08.07.2011р. № 846 - VI "Про затвердження Типового договору на резервування (використання) місця розташування об'єкту", яким було затверджено Типовий договір на резервування (використання) місця розташування об'єкту.

Як зазначає позивач та не заперечує відповідач, 04.03.2016р. на підставі рішення ОМР між позивачем та відповідачем укладено та нотаріально посвідчено договір оренди земельної ділянки загальною площею 0,1210 га, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Середньфонтанська, 26. Договір оренди зареєстровано 04.03.2016р. за № 13573110.

Проте, а ні позивач, а ні відповідач належним чином посвідчену копію вищезазначеного договору оренди суду не надали.

01.11.2016р. Державна податкова інспекція у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області звернулась до Департаменту комунальної власності ОМР з листом за № 23963/10/15-53-12-04 в якому з метою вжиття заходів щодо плати за землю зазначило, що ПП "АКОНІТ-1" в протиріч прийнятим ОМР рішенням та укладеному договору на резервування (використання) місця розташування об'єкту № 118 від 30.07.2012р. не декларує та не сплачує земельний податок.

В листі зазначено, що ПП "АКОНІТ-1" тільки 07.04.2016р. надано податкову декларацію з орендної плати та декларує і сплачує орендну плату починаючи з 04.03.2016р. Сума втрат місцевого бюджету згідно договору на резервування (використання) місця розташування об'єкту № 118 від 30.07.2012р. з 19.02.2013р.по 03.03.2016р. становить 218 872, 24 грн. І з урахуванням наведеного Державна податкова інспекція у Приморському районі м. Одеси просить розглянути питання щодо стягнення з ПП "АКОНІТ-1" суми заборгованості.

Як зазначає позивач, несплата відповідачем заборгованості за договором на резервування (використання) місця розташування об'єкту № 118 від 30.07.2012р. порушує права та охоронювані законом інтереси ОМР, що й стало підставою для його звернення до Господарського суду із позовною заявою.

Ретельно дослідивши надані сторонами докази, з'ясувавши усі фактичні обставини справи та надавши їм правову кваліфікацію, суд дійшов наступних висновків.

Реалізуючи передбачене ст.55 Конституції України та с.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відповідно до ст.1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів фізичних осіб-підприємців.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, органи місцевого самоврядування, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Відповідач в обґрунтування своєї правової позиції посилається на невідповідність договору №118 приписам земельного кодексу України, а саме: відповідач вказує, що вичерпний перелік способів набуття права користування земельними ділянками, що перебувають у комунальній власності, та порядку такого набуття встановлений Земельним кодексом України, який не містить такої підстави для передачі земельної ділянки у користування, яка була застосована у договорі про резервування (використання) місце розташування об'єкту № 118 від 30.07.2012р. Таким чином, на думку відповідача, вичерпний перелік способів набуття права користування земельною ділянкою, що перебуває у комунальній власності, встановлений гл.19 та ст.134 Земельного кодексу України, а укладений Договір на резервування (використання) місця розташування об'єкту від 30.07.2012 року № 118, у тій формі, та в той спосіб, в який його було укладено - не є одним із передбачених законом способів набуття права користування і суперечить прямим вимогам Земельного кодексу України.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Презумпція правомірності правочину закріплена у ст.204 ЦК, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

У п.4 оглядового листа Вищого господарського суду України від 30.11.2007р. №01-8/918 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з орендою земельних ділянок" визначено, що лише рішення уповноваженого державного виконавчого органу чи органу місцевого самоврядування є підставою набуття фізичними і юридичними особами права користування земельними ділянками, що знаходяться у державній або у комунальній власності.

Укладення між позивачем та міською радою договору резервування земельної ділянки та його умови в будь-якому разі не повинні суперечити та не змінюють вимог законодавства щодо порядку надання земельних ділянок в оренду, зокрема, щодо обов'язковості прийняття радою відповідного рішення.

Проаналізувавши вищевикладене, суд доходить до висновку, що договір на резервування (використання) місця розташування (використання) об'єкту не є тотожним договору оренди земельної ділянки , оскільки договори резервування укладаються з метою впорядкування земельних правовідносин, недопущення безкоштовного використання земельних ділянок та запобігання втрат місцевого бюджету від несплати за землю особами, що використовують її без оформлення у встановленому законом порядку правовстановлюючих документів.

Тобто, на підставі договору на резервування (використання) місця розташування об'єкту №118 від 30.07.2012р. укладеного між Одеською міської радою та ПП "АКОНІТ-1" не виникли орендні правовідносин в порядку, передбаченому ст.124 Земельного кодексу України , а відтак твердження відповідача щодо того, що вказаний договір не відповідає приписам закону, є хибними та судом до уваги не приймаються.

Зазначена правова позиція цілком підтверджується також практикою Вищого господарського суду України, зокрема у справі №916/3346/15.

Разом з тим, суд вважає слушними в певній частині доводи відповідача щодо невідповідності договору на резервування (використання) місця розташування об'єкту вимогам Положення з регулювання земельних відносин та організації землеустрою у місті Одесі, затвердженого рішенням ОМР від 19.10.2011р. № 1396-VІ, з огляду на таке.

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, згідно з якою, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.

Суд вказує при цьому, що на підставі статті 215 ЦК України недійсними можуть визнаватися не лише правочини, які не відповідають цьому Кодексу, а й такі, що порушують вимоги інших законодавчих актів України, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, інших нормативно-правових актів, виданих державними органами, у тому числі відомчих, зареєстрованих у встановленому порядку (п. 2.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" від 29.05.2013 N 11).

Згідно до ст.ст.140, 144 Конституції України територіальна громада здійснює місцеве самоврядування в порядку, встановленому законом, безпосередньо або через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи; органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Крім того, слід зазначити, що згідно ч.1 ст.73 Закону України "Про місцеве самоврядування", акти ради , сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Як вже було встановлено судом, Одеською міською радою рішенням від 19.10.2011р. за №1396-VI було прийнято Положення "Про врегулювання земельних відносин та організації землеустрою у місті Одесі" (а.с.39-45), на підставі якого і було укладено договір, визнання недійсним якого є предметом спору за зустрічним позовом.

При цьому суд наголошує, що з огляду на вищенаведені норми закону перш за все саме на Одеська міська рада зобов'язана дотримуватися положень прийнятого нею рішення.

Як вбачається з вказаного рішення, згідно п.7.5 Положення №1396-VI дія договору на резервування (використання) місця розташування об'єкту починається з моменту прийняття Одеською міською радою рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки і закінчується у момент державної реєстрації документів, що посвідчує право власності або користування земельною ділянкою, але не пізніше ніж через 12 місяців з дня укладення договору на резервування (використання) місця розташування об'єкту.

Разом з тим, п.2.1 договору №118 визначено, що дія договору починається з моменту прийняття рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду і закінчується у момент державної реєстрації договору оренди земельної ділянки відповідно до законодавства України.

При цьому, виходячи зі змісту та направленості самого положення в цій частині, резервування (використання) місця розташування об'єкту - строкове, платне користування суб'єктом господарювання місцем розташування об'єкту на період виготовлення документації із землеустрою та реєстрації відповідного права власності (користування) земельною ділянкою (п.7.1 Положення). Натомість виготовлення документів із землеустрою може, у відповідності до спеціальних норм законодавства, мати місце виключно після прийняття рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою.

В силу приписів ч.1 ст.83 ГПК України Господарський суд, приймаючи рішення, має право: 1) визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству .

Таким чином, суд вважає, що зміст п. 2.1 договору щодо періоду дії договору, а саме моменту його закінчення , суперечить змісту самого Положення, затвердженого рішенням ОМР від 19.10.2011р. за №1396-VI, у зв'язку з чим, суд, доходить до висновку про визнання цього пункту договору недійсним в частині строку його завершення.

При цьому, згідно ст.217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Оскільки період дії договору безпосередньо закріплено у п. 7.5 Положення "Про врегулювання земельних відносин та організації землеустрою у місті Одесі", затвердженого рішенням ОМР від 19.10.2011р. №1396-VI, яке було чинним на момент виникнення спірних правовідносин, суд, з урахуванням вищенаведених висновків стосовно дійсності договору в цілому та щодо його направленості на врегулювання земельних правовідносин, вважає за можливе та доцільне самостійно розрахувати плату за резервування в порядку, передбаченому Положенням, тобто з моменту надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, який, як було встановлено судом, було надано ОМР 19.02.2013р., згідно рішення № 386-VІІ (а.с.135) та до спливу 12 місяців з дати укладення договору, тобто до 30.07.2013р.

З урахуванням викладеного, за розрахунком суду, плата за резервування використання місця розташування об'єкту яку відповідач повинен був сплатити позивачу становить 28 435,71 грн (1895,71 грн - за лютий, 5308,00 грн - за березень, 5308,00 грн - за квітень, 5308,00 грн - за травень, 5308,00 грн - за червень та 5308,00 грн - за липень 2013р.).

Проте, в судовому засіданні яке відбулося 15.06.2017р. відповідачем було заявлено про застосування строків позовної давності, про що подано суду відповідну заяву (а.с.93-95).

Відповідно до ст.257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно п.1 ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 223 Господарського кодексу України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексу України, якщо інші строки не встановлені цим Кодексом.

Зазначає відповідач, позовні вимоги стосовно виконання пункту 3.1. Договору № 118 про резервування (використання) місця розташування об'єкту від 30.07.2012 року могли бути пред'явлені позивачем не пізніше 30.07.2016 року, а позовні вимоги стосовно нарахування неустойки (штрафу, пені) не пізніше 30.07.2014 року.

Як встановлено судом, ч.1 п.1 рішення ОМР від 20.09.2011 року №1269-VI "Про внесення змін до додатку до рішення Одеської міської ради від 08.07.2011 року №846-VІ "Про затвердження Типового договору на резервування (використання) місця розташування об'єкту" було зазначено що: "дія договору починається з моменту прийняття Одеською міською радою рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки і закінчується у момент державної реєстрації документу, що посвідчує право власності або користування земельною ділянкою, але не пізніше ніж через 12 місяців з дня укладення договору резервування (використання) місця розташування об'єкту".

Також, ОМР рішенням від 19.10.2011 року за № 1396-VI було затверджено Положення "Про врегулювання земельних відносин та організації землеустрою у місті Одесі", на підставі якого й було укладено договір № 118 про резервування (використання) місця розташування об'єкту від 30.07. 2012 року.

Як вбачається з п. 7.5. Положення дія договору на резервування (використання) місця розташування об'єкту починається з моменту прийняття Одеською міською радою рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки і закінчується у момент державної реєстрації документів, що посвідчує право власності або користування земельною ділянкою, але не пізніше ніж через 12 місяців з дня укладення договору на резервування (використання) місця розташування об'єкту .

Згідно частини 1 статті 73 Закону України "Про місцеве самоврядування , акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради. виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Оскільки договір №118 укладений між позивачем та відповідачем 30.07.2012 року, то з урахуванням приписів п.7.5. Положення він завершив свою дію через 12 місяців після дати його укладання, тобто 30.07. 2013 року.

Позовну заяву про стягнення заборгованості було подано Одеською міською радою до Господарського суду Одеської області лише 06.04.2017 року, і таким чином строки позовної давності було пропущено.

Як зазначається ч.3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Згідно ч.4 ст.267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою відмови у задоволенні позову.

З урахуванням наведеного суд дійшов до висновку про те, що до спірних правовідносин щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором № 118 слід застосувати строки позовної давності.

У відповідності до п.4 ч.3 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

За приписами ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Судом не приймаються в якості допустимих доказів посилання позивача те, що рішенням ОМР за № 4852-VI від 25.06.2014р. з ч. 1 п.7.5. Положення слова "але не пізніше ніж через 12 місяців з дня укладення договору резервування (розташування) місця розташування об'єкту" було виключено.. Зазначене рішення ОМР було оприлюднено у засобах масової інформації, а саме в газеті "Думська площа" № 27 від 25.07.2014р., тобто стало загальновідомим, а тому до спірних правовідносин слід застосовувати редакцію п.7.5. Правил саме з урахуванням цих змін.

Оскільки відповідно до ст.5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності .

Оскільки на час виникнення спірних правовідносин діяла редакція Положення, затверджена рішенням ОМР від 19.10.2011 року за № 1396-VI, то в силу вищенаведених приписів ЦК України, до них слід застосовувати приписи п.7.5. Положення саме в редакції від 19.10.2011р.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (стаття 43 ГПК України).

Оцінюючи все вищевикладене, а також враховуючи, що позивачем не було доведено належними і допустимими доказами тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх позовних вимог, суд дійшов висновку про необґрунтованість поданого позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача боргу з оплати заборгованості за договором № 118, пені та штрафу, у зв'язку з чим в цій частині позову у задоволенні слід відмовити.

А оскільки позовна вимога ОМР про визнання стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних безпосередньо пов'язана із вимогою про стягнення боргу з оплати заборгованості за договором № 118 і є похідною від неї, то й ця вимога також не підлягає задоволенню.

Підсумовуюче вищенаведене, враховуючи висновки, до яких дійшов суд при розгляді справи, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов до висновку що у задоволені позову ОМР слід відмовити у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1 . Визнати недійсним п.2.1 договору на резервування (використання) місця розташування об'єкту № 118 від 30.07.2012р., укладеного між Одеською міською радою (65004, м. Одеса, пл. Думська, 1, код ЄДРПОУ 26597691) та приватним підприємством "АКОНІТ-1" (65026, АДРЕСА_1, код 34802216) в частині закінчення строку його дії.

2. У позові - відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає чинності в порядку ст.85 ГПК України.

Повний тест рішення складено 20 червня 2017 р.

Суддя О.В. Цісельський