Рішення

від 14.06.2017 по справі 916/19/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" червня 2017 р.Справа № 916/19/17

За позовом : Керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Одеського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств

До відповідача: Селянського (фермерського) господарства „Чебан»

про стягнення 178197,25 грн.

Колегія суддів у складі: Головуючий суддя Д'яченко Т.Г.

Судді: Малярчук І.А., Смелянець Г.Є.

Представники:

Від Прокуратури: ОСОБА_1, за посвідченням

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: ОСОБА_2, за довіреністю

У судовому засіданні, яке відбулось 17.03.2017р. відповідно до ст. 77 ГПК України, оголошено перерву по справі до 20.03.2017р. до 13 год. 45 хв. та 12.06.2017р. оголошено перерву до 14.06.2017р. о 12 год. 20 хв.

Суть спору: Керівник Білгород-Дністровської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Одеського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Селянського (фермерського) господарства „Чебан» про стягнення 178197,25 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 05.01.2017р. суддею Д'яченко Т.Г. порушено провадження у справі № 916/19/17 та призначено справу до розгляду у судовому засіданні.

17.03.2017р. (вх. № ГСОО 691/17) до господарського суду Одеської області представником Селянського (фермерського) господарства „Чебан» подано зустрічний позов до Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Одеського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств про визнання недійсним Договору про надання фінансової підтримки (допомогу) фермерському господарству №11 від 06.10.2009р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 17.03.2017р. у прийнятті зустрічної позовної заяви Селянського (фермерського) господарства „Чебан» від 17.03.2017р. (вх.№ГСОО 691/17) у справі №916/19/17 відмовлено.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 20.03.2017р. справу №916/19/17 призначено до колегіального розгляду у складі трьох суддів господарського суду Одеської області.

На підставі ухвали господарського суду Одеської області від 20.03.2017р. у справі №916/19/17 було призначено автоматичний розподіл справи між суддями з метою визначення складу колегії суддів.

Згідно даних автоматичного розподілу справи між суддями від 20.03.2017р. було визначено наступний склад колегії суддів для колегіального розгляду справи №916/19/17: головуючий суддя Д'яченко Т.Г., судді Малярчук І.А., Степанова Л.В.

У зв'язку з перебуванням судді Степанової Л.В. на тривалому лікарняному та продовження лікарняного на невизначений строк, на підставі розпорядження керівника апарату суду від 14.04.2017р. №408 було призначено повторний автоматизований розподіл справи між суддями.

Згідно даних автоматичного розподілу справи між суддями від 14.04.2017р. було визначено наступний склад колегії суддів для колегіального розгляду справи №916/19/17: головуючий суддя Д'яченко Т.Г., судді Малярчук І.А., Смелянець Г.Є.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.04.2017р. справу №916/19/17 прийнято до провадження у наступному складі суду: головуючий суддя Д'яченко Т.Г., судді Малярчук І.А., Смелянець Г.Є. та призначено справу до розгляду у судовому засіданні суду.

З огляду на те, що член колегії головуючий суддя Д'яченко Т.Г. з 18.05.2017р. перебувала на лікарняному та те, що член колегії суддів суддя Смелянець Г.Є. з 22.05.2017р. перебувала на лікарняному, судове засідання, призначене на 22.05.2017р., не відбулось.

Приймаючи до уваги повернення судді Д'яченко Т.Г. 23.05.2017р. з лікарняного та повернення судді Смелянець Г.Є. 26.05.2017р. з лікарняного, ухвалою господарського суду Одеської області від 26.05.2017р. справу №916/19/17 було призначено до розгляду у судовому засіданні.

13.02.2017р. до господарського суду Одеської області представником Селянського (фермерського) господарства „Чебан» надано клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 13.02.2017р. розгляд справи №916/19/17 відповідно до п. 1 ст. 77 ГПК України було відкладено.

03.03.2017р. до господарського суду Одеської області представником Селянського (фермерського) господарства „Чебан» надано заяву про застосування строків позовної давності, у якій він просить суд застосувати строки загальної позовної давності до позовних вимог про стягнення боргу, інфляційних збитків та 3% річних та відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, у зв'язку зі спливом строків позовної давності.

Ґрунтуючи подану заяву про застосування строків позовної давності, Селянським (фермерським) господарством „Чебан» було зазначено суду наступне.

Умовами п. 3.4.2. Договору сторонами було встановлено загальний термін повернення заборгованості по фінансовій підтримці - до 01.10.2014р. Натомість, у п. 3.4.5. Договору позивач та відповідач передбачили, що Селянське (фермерське) господарство „Чебан» має зобов'язання повернути в місячний термін кошти фінансової підтримки в розмірі 100000грн., в разі невиконання відповідачем умов п. 3.4.4. Договору.

Відповідно до п. 3.4.4. Договору, відповідач зобов'язаний у 30-денний термін з дня отримання коштів фінансової підтримки подати до Одеського регіонального відділення Укрдержфонду нотаріально оформлений договір застави.

Такий Договір застави був нотаріально посвідчений державним нотаріусом Тарутинської районної державної нотаріальної контори Одеської області ОСОБА_3 за реєстраційним №78 28.01.2010р., тобто, як зазначає відповідач, за межами 30-денного терміну з дня отримання коштів фінансової підтримки.

Таким чином, на думку відповідача, у зв'язку з порушенням Селянським (фермерським) господарством „Чебан» обов'язку, встановленого у п. 3.4.4. Договору, строк виконання зобов'язання з повернення суми фінансової підтримки повинен визначатись у відповідності до п. 3.4.5. Договору.

Кошти фінансової підтримки було отримано відповідачем 27.10.2009р., отже, укласти Договір застави відповідач був зобов'язаний до 26.11.2009р.

Таким чином, у зв'язку з невиконанням з боку відповідача п. 3.4.4. Договору, повернути грошові кошти він був зобов'язаний в місячний термін з дати невиконання обов'язку, передбаченого у п. 3.4.4. Договору, а саме, за підрахунком відповідача - до 26.12.2009р.

На думку Селянського (фермерського) господарства „Чебан» , перебіг позовної давності за вимогами позивача про повернення суми фінансової підтримки згідно з Договором почався з 27.12.2009р. (зі спливом місячного терміну з дня невиконання умов п. 3.4.4. Договору, на підставі п. 3.4.5. Договору), а закінчився - 27.12.2012р., у зв'язку з чим позовні вимоги заявлені прокурором поза межами строків позовної давності, отже, не підлягають задоволенню судом.

17.03.2017р. до господарського суду Одеської області представником відповідача надано клопотання в порядку ст. 38 ГПК України про витребування доказів, у якому він просив суд витребувати у позивача - Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, в особі Одеського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств докази того, що кошти фінансової підтримки, надані Селянському (фермерському) господарству „Чебан» на підставі Договору про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству №11 від 06.10.2009 р., є бюджетними.

17.03.2017р. до господарського суду Одеської області представником Селянського (фермерського) господарства „Чебан» надано відзив на позовну заяву, в якому зазначено про невірність нарахування інфляційних збитків, та наголошено щодо необхідності застосування строків позовної давності.

17.03.2017р. до господарського суду Одеської області представником позивача були надані для залучення до матеріалів справи наступні документи: копія Наказу №629/1041, копія паспорту бюджетної програми на 2009 рік, копія кошторису Одеського відділення Укрдержфонду на 2009 рік, копія плану надання кредитів спеціального фонду бюджету на 2009 рік.

12.04.2017р. до господарського суду Одеської області представником прокуратури надані додаткові письмові пояснення по суті заявлених позовних вимог.

Відповідно до приписів ст. 123 Конституції України, організація і порядок діяльності органів прокуратури України визначаються законом.

Положеннями ст. 121 Конституції України визначено, що прокуратура України становить єдину систему, на яку покладаються: підтримання державного обвинувачення в суді; представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом; нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство; нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян; нагляд за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України „Про прокуратуру» , представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. (ч. 3 ст. 23 Закону України „Про прокуратуру» ).

Відповідно до п. 3 Постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам» №7 від 23.03.2012р. (зі змінами та доповненнями), господарський суд повинен оцінювати правильність визначення прокурором органу, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов'язаних із захистом інтересів держави.

Відповідно до Статуту державної установи „Український державний фонд підтримки фермерських господарств» , який затверджений Наказом Міністерством фінансів України Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України Міністерства аграрної політики України від 08.11.2002р. №348/954/322, Укрдржфонд - є державною спеціалізованою установою, яка виконує функції з реалізації державної політики з підтримки селянських (фермерських) господарств, і має самостійний баланс, поточні та вкладні рахунки в установах банків, має право укладати від свого імені договори, угоди, контракти, набувати майнові та особисті немайнові права і нести обов'язки, бути позивачем і відповідачем в судах. Укрдержфонд має регіональні відділення в Автономній Республіці Крим та областях, які є юридичними особами і здійснюють свою діяльність на основі Положення про регіональне відділення Укрдержфонду.

Невиконання своїх зобов'язань щодо своєчасного та повного повернення фінансової допомоги, наданої на поворотній основі Укрдерфондом, порушує інтереси держави в особі Одеського відділення Укрдержфонду у зв'язку з несвоєчасним надходженням грошових коштів за користування фінансової допомоги в повному обсязі.

Згідно до п. 1 ч. 4 ст 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.

На виконання зазначених вище приписів Закону, Керівником Білгород-Дністровської місцевої прокуратури Одеської області 22.12.2016р. на адресу позивача було скеровано відповідне повідомлення, де було зазначено, що прокуратурою підготовлено позовну заяву в інтересах держави в особі Одеського відділення українського державного фонду підтримки фермерських господарств до Селянського (фермерського) господарства „Чебан» про примусове стягнення заборгованості за договором про надання фінансової підтримки у сумі 100000 грн., та яку буде подано до господарського суду Одеської області.

Отже, приймаючи до уваги вищевикладене, судом підтверджуються підстави для представництва Прокурором інтересів держави в особі Одеського відділення українського державного фонду підтримки фермерських господарств в даній справі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокуратури, представників сторін, які були присутні в судових засіданнях, суд встановив.

06 жовтня 2009 року між Українським державним фондом підтримки фермерських господарств, що є юридичною особою, далі іменований Укрдержфонд та Селянським (фермерським) господарством „ОСОБА_4 було укладено Договір № 11 про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству, відповідно до п. 1. якого, Укрдержфонд в особі Одеського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств зобов'язується надати фінансову підтримку (допомогу) на поворотній основі Селянському (фермерському) господарству „ОСОБА_4 (надалі - фермерське господарство) в сумі 100000 (сто тисяч) грн., а фермерське господарство зобов'язується використати її за цільовим призначенням і повернути фінансову підтримку (допомогу) у визначений даним Договором строк.

Відповідно до Розділу 2 Договору, на підставі довідки №11, виданої згідно протоколу №2, відповідно до рішення комісії від 01 жовтня 2009 року та Порядку використання коштів передбачених у державному бюджеті для надання підтримки фермерським господарствам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 року №1102 (зі змінами та доповненнями), та згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 01 липня 2009 року № 651, фінансова підтримка (допомога) на поворотній основі надається для поновлення облікових коштів.

Положеннями п. 3.1. Договору визначено, що Укрдержфонд в особі Одеського відділення має право: вимагати від фермерського господарства документи, що підтверджують цільове використання коштів фінансової підтримки (допомоги) на поворотній основі; вимагати від фермерського господарства повернення фінансової підтримки (допомоги) на поворотній основі відповідно до графіка; вимагати для забезпечення договору про надання фінансової підтримки (допомоги) на поворотній основі підтвердження гарантії повернення коштів (договір застави).

Відповідно до п. 3.2.1. Договору, Укрдержфонд в особі Одеського відділення зобов'язаний надати у безготівковому порядку платіжним дорученням шляхом переказу зазначеному в Договорі суму фінансової підтримки (допомоги) на поворотній основі на поточних рахунок фермерського господарства, відкритий у банківській установі.

Згідно п. 3.4.1 Договору, фермерське господарство зобов'язане у місячний термін з моменту отримання коштів надати Одеському відділенню Укрдержфонду документи, що підтверджують цільове використання коштів фінансової підтримки (допомоги) на поворотній основі.

Положеннями п. 3.4.2. Договору сторони погодили, що фермерське господарство зобов'язане повернути кошти фінансової підтримки (допомоги) на поворотній основі Одеському відділенню Укрдержфонду згідно з встановленим графіком, а саме до 01 жовтня 2014 року в сумі 100000 грн. на спеціальний рахунок державного бюджету України: отримувач: ГУДКУ в Одеській області банк ГУДКУ в Одеській області, МФО 828011, код ОКПО 23213460, р/р 31233460100008.

В разі зміни платіжних реквізитів для повернення фінансової допомоги фермерському господарству буде повідомлено додатково.

Кінцевий термін повернення заборгованості по фінансовій підтримки (допомозі) до 01 жовтня 2014р.

На виконання умов укладеного Договору, Одеським відділенням Укрдержфонду на рахунок відповідача було здійснено перерахування грошових коштів в розмірі 100000 грн., відповідно до платіжного доручення №16 від 19 жовтня 2009 року, копія якого наявна в матеріалах справи (а.с. 19).

Відповідно 3.4.3. Договору, фермерське господарство було зобов'язано укласти договір застави на користь Укрдежфонду в особі Одеського відділення.

Згідно до п. 3.4.4 Договору, у 30-денний термін з дня отримання коштів фінансової підтримки фермерське господарство було зобов'язано подати до Одеського відділення Укрдержфонду нотаріально оформлений договір застави.

Положеннями п. 3.4.5. Договору визначено, що фермерське господарство зобов'язане повернути в місячний термін кошти фінансової підтримки в розмірі 100000 грн. в разі невиконання п. 3.4.4. цього договору.

28.01.2010 року між Українським державним фондом підтримки фермерських господарств (Заставодержатель), ОСОБА_4 (Заставодавець) та Селянським (фермерським) господарством „Чебан» (Боржник) було укладено Договір Застави, посвідчений ОСОБА_3, державним нотаріусом Тарутинської районної державної нотаріальної контори Одеської області за реєстровим №78, за умовами якого цей договір забезпечує вимоги Заставодержателя, що випливають з договору №11 про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству від 06 жовтня 2009 року, укладеного між Українським державним фондом підтримки фермерських господарств та Селянським (фермерським) господарством „Чебан» , за умовами якого Заставодержатель надає Боржнику фінансову підтримку на поворотній основі у розмірі 100000 грн. з кінцевим терміном повернення 01 жовтня 2014 року для поновлення облікових коштів, за що Боржник повинен виконати зобов'язання по поверненню коштів фінансової підтримки, сплатити пеню (п. 1.1 Договору Застави).

Однак, у строки, визначені відповідно до п. 3.4.2 Договору № 11 про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству, вимоги, випливаючі з якого і були забезпечені сторонами при укладенні Договору Застави від 28.01.2010р., грошові кошти у розмірі 100000 грн. Селянським (фермерським) господарством „Чебан» на рахунок Одеського відділення Укрдержфонду повернуто не було.

Відповідно до п. 4.1. Договору № 11, договір про надання фінансової підтримки (допомоги) набуває чинності з дати його укладання та діє до часу повного погашення фермерським господарством заборгованості (фінансової підтримки, пені).

У п. 5.1. Договору № 11 визначено, що відповідно до чинного законодавства України у випадку прострочення терміну виконання зобов'язання по поверненню коштів фінансової підтримки (допомоги) Укрдержфонду в особі Одеського відділення Укрдержфонду, фермерське господарство зобов'язане сплатити суму заборгованості, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежу.

У в'язку з неналежним виконанням з боку відповідача - Селянського (фермерського) господарства „Чебан» прийнятих на себе зобов'язань за умовами Договору № 11 про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству від 06.10.2009р., прокуратурою було заявлено до стягнення з відповідача крім суми основного боргу, інфляційні втрати у розмірі 71523,28 грн. (розрахунок проведено на суму боргу у розмірі 100000 грн. за період з 01.10.2014р. по 30.11.2016р.) та 3% річних у розмірі 6673,97 грн., (розрахунок проведено на суму боргу у розмірі 100000 грн. за період з 01.10.2014р. по 20.12.2016р.).

Одеським відділенням Укрдержфонду на адресу відповідача 24.10.2014р. за №015/215, 10.03.2015р. за №015/52, 23.09.2015р. за №015/275 та 29.01.2016р. за №015/15 були скеровані претензії з вимогою повернути кошти фінансової допомоги, скеровані позивачем претензії щодо повернення наданих коштів були залишені Селянським (фермерським) господарством „Чебан» без відповіді та задоволення.

Позовні вимоги Керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури, в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, в особі Одеського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств обґрунтовано неналежним виконанням договірних зобов'язань з боку відповідача за умовами Договору № 11 про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству від 06 жовтня 2009 року та направлено на стягнення з Селянського (фермерського) господарства „Чебан» грошової суми в розмірі 100000 грн. та нарахованих інфляційних втрат у розмірі 71523,28 грн. та 3% річних у розмірі 6673,97 грн.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх в судових засіданнях прокурора та представників сторін, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст. 175 Господарського Кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст. 193 ГК України).

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

В силу вимог ст. 610, ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч. 2 ст. 598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

За приписами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно п.1 ч.2 ст. 11 Цивільного Кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Приписами ст. 1046 Цивільного Кодексу України визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч.2 ст. 1047 Цивільного Кодексу України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ст. 1049 Цивільного Кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до п. 6 Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для надання підтримки фермерським господарствам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.2004 р. №1102 (в редакції на день надання фінансової підтримки відповідачу), фінансова підтримка на конкурсних засадах на поворотній основі надається у розмірі, що не перевищує 100 тис. гривень, із забезпеченням виконання зобов'язання щодо повернення бюджетних коштів: новоствореним фермерським господарствам та фермерським господарствам з відокремленими фермерськими садибами, фермерським господарствам, які провадять господарську діяльність та розташовані у гірських населених пунктах, на поліських територіях, - строком від трьох до п'яти років для виробництва, переробки і збуту виробленої продукції, провадження виробничої діяльності; іншим фермерським господарствам - строком до п'яти років для придбання техніки, обладнання, поновлення обігових коштів, виробництва та переробки сільськогосподарської продукції, будівництва та реконструкції виробничих і невиробничих приміщень, у тому числі житлових (загальною площею не більш як 125 кв. метрів), для закладення багаторічних насаджень, розвитку кредитної та обслуговуючої кооперації, у тому числі для сплати пайових внесків до пайових фондів сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів, утворених фермерськими господарствами самостійно або разом з членами особистих селянських господарств, зрошення та меліорації земель.

Згідно з п. п. 12, 13 зазначеного вище Порядку, фермерське господарство несе відповідальність згідно із законодавством за нецільове використання одержаних коштів та своєчасне і в повному обсязі повернення до державного бюджету коштів фінансової підтримки. Кошти фінансової підтримки, наданої фермерським господарствам на конкурсних засадах на поворотній основі, повертаються згідно з укладеними відповідно до цього Порядку договорами на відповідні рахунки Фонду і його регіональних відділень, відкриті в територіальних органах Державного казначейства, і протягом двох робочих днів перераховуються до державного бюджету.

Відповідно до п. 31 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України, кредитування бюджету - операції з надання коштів з бюджету на умовах повернення, платності та строковості, внаслідок чого виникають зобов'язання перед бюджетом (надання кредитів з бюджету), та операції з повернення таких коштів до бюджету (повернення кредитів до бюджету). Для цілей цього Кодексу до кредитів з бюджету також належать бюджетні позички та фінансова допомога з бюджету на поворотній основі.

Як встановлено судом, позивачем у справі - Одеським відділенням Укрдержфонду на виконання умов укладеного між сторонами Договору від 06.10.2009р., були перераховані відповідачу грошові кошти у вигляді фінансової підтримки (допомоги) у розмірі 100000грн., що підтверджується платіжним дорученням №16 від 19.10.2009р., та не заперечується з боку відповідача, однак, Селянським (фермерським) господарством „Чебан» було допущено неналежне виконання положень п. 3.4.2 Договору №11 про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству від 06 жовтня 2009 року щодо своєчасного повернення фінансової підтримки (допомоги) Одеському відділенню Укрдержфонду в розмірі 100000 грн. у строк до 01 жовтня 2014 року.

Отже, досліджуючи обставини справи, судом встановлено наявність неналежного виконання Селянським (фермерським) господарством „Чебан» прийнятих на себе зобов'язань за Договором №11 про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству від 06 жовтня 2009 року, належне виконання зобов'язань щодо повернення коштів відповідачем суду не доведено, обставини, викладені прокурором в позові в якості підстав його вимог, відповідачем не спростовані, отже, позовні вимоги про стягнення з відповідача 100000 грн. коштів фінансової підтримки (допомоги) - є обґрунтованими та підтверджені відповідними доказами з боку прокурора та позивача.

Однак, Селянським (фермерським) господарством „Чебан» було подано до суду письмову заяву про застосування строків позовної давності до вимог позову, на застосуванні яких відповідач наполягає, заперечуючи проти його задоволення, щодо якої суд зазначає наступне.

Пунктом 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013 року „Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» (із змінами і доповненнями), визначено, що за змістом ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом ч. 5 ст. 267 Цивільного кодексу України, позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску строку позовної давності.

Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини. Щодо фізичної особи (громадянина) останніми можуть бути документально підтверджені тяжке захворювання, тривале перебування поза місцем свого постійного проживання (наприклад, за кордоном) тощо. Стосовно підприємства (установи, організації) зазначені обставини не можуть братися судом до уваги, оскільки за відсутності (в тому числі й з поважних причин) особи, яка представляє його в судовому процесі, відповідне підприємство (установа, організація) не позбавлене права і можливості забезпечити залучення до участі у такому процесі іншої особи; відсутність зазначеної можливості підлягає доведенню на загальних підставах.

Закон не визначає, з чиєї ініціативи суд визнає причини пропущення позовної давності поважними. Як правило, це здійснюється за заявою (клопотанням) позивача з наведенням відповідних доводів і поданням належних та допустимих доказів. Відповідна ініціатива може виходити й від інших учасників судового процесу, зокрема, прокурора, який не є стороною у справі.

Висновок про застосування позовної давності відображається у мотивувальній частині рішення господарського суду.

Аналізуючи умови застосування відповідних положень законодавства до спірних відносин, враховуючи встановлені судом вище обставини спору між позивачем і відповідачем, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Положеннями ст. 256 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст.257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

У ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Судом встановлено, що умовам укладеного Договору № 11 від 06.10.2010р. (пункт 3.4.2 Договору) сторони погодили, що строк настання зобов'язання відповідача по поверненню коштів фінансової підтримки (допомоги) - 01 жовтня 2014 року, отже, приймаючи до уваги оформлення і підписання позову 29.12.2016р., і направлення прокурором позову до господарського суду 30.12.2016р., колегія суддів зазначає, що позов Керівником Білгород-Дністровської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Одеського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств подано в межах строку позовної давності, тривалість якого визначено ст. 257 Цивільного Кодексу України.

Суд не погоджується з твердженнями відповідача, щодо обов'язку фермерського господарства повернути виключно у місячний термін отримані кошти фінансової підтримки, в разі невиконання ним п. 3.4.4. Договору (за умовами якого фермерське господарство було зобов'язано у 30-денний термін з дня тримання коштів фінансової підтримки подати до Одеського відділення Укрдержфонду нотаріального оформлений договір застави), оскільки, як встановлено судом, Договором застави від 28.01.2010 року , укладеним між Українським державним фондом підтримки фермерських господарств (Заставодержатель), ОСОБА_4 (Заставодавець) та Селянським (фермерським) господарством „Чебан» (Боржник), було забезпечено вимоги Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, що випливають з Договору №11 про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству від 06 жовтня 2009 року, укладеного між Українським державним фондом підтримки фермерських господарств та Селянським (фермерським) господарством „Чебан» , і, як прямо визначено сторонами у п.1.1. зазначеного Договору застави від 28.01.2010р , він забезпечує вимоги Заставодержателя, що випливають з Договору №11, за умови якого Заставодержатель надає Боржнику фінансову підтримку на поворотній основі у розмірі 100000 грн., з кінцевим терміном повернення 01.10.2014р. для поновлення обігових коштів, за що боржник повинен виконати зобов'язання по поверненню коштів фінансової підтримки , у разі несвоєчасного повернення коштів фінансової допомоги, сплатити пеню.

Таким чином, укладаючи 28.01.2010 року Договір Застави, сторони фактично ще раз засвідчили відстрочення строку забезпечення Договору №11 про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству від 06 жовтня 2009 року, передбаченого у п. 3.4.4, та в Договорі застави підтвердили, що при укладанні як Договору №11 так і Договору застави, сторони виходили з того, що кінцевий строк повернення відповідачем фінансової допомоги- саме 01 жовтня 2014р .

Враховуючи вищевикладене, заява Селянського (фермерського) господарства „Чебан» від 03.03.2017р. вх. № ГСОО 2-1275/17 про застосування строків позовної давності - залишається судом без задоволення.

Підсумовуючи викладене, враховуючи встановлені судом обставини щодо неналежного виконання Селянським (фермерським) господарством „Чебан» прийнятих на себе зобов'язань за Договором №11 про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству від 06 жовтня 2009 року по поверненню позивачу грошових коштів в сумі 100000 грн, а також залишення без задоволення судом заяви Селянського (фермерського) господарства „Чебан» від 03.03.2017р. вх. № ГСОО 2-1275/17 про застосування строків позовної давності, суд задовольняє позовні вимоги Керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Одеського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств до Селянського (фермерського) господарства „Чебан» про стягнення 100000 грн.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як зазначено у п. 1.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» , грошовим, за змістом статей 524, 533-535, 625 Цивільного кодексу України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов'язання і одночасно способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов'язанням сплатити кошти (п. 6.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р. „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» ).

У в'язку з неналежним виконанням з боку відповідача - Селянського (фермерського) господарства „Чебан» прийнятих на себе зобов'язань за умовами Договір № 11 про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству від 06.10.2009р., прокуратурою було заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати та 3% річних.

Розрахунок інфляційних втрат проведено на суму боргу у розмірі 100000 грн. за період з 01.10.2014р. по 30.11.2016р. Так, відповідно до такого розрахунку, за відповідачем рахується заборгованість зі сплати інфляційних втрат в сумі 71523,28 грн.

Суд, перевіривши розрахунок щодо стягнення нарахованих інфляційних втрат, вважає такий розрахунок вірним, а вимоги про їх стягнення з відповідача - правомірними.

Розрахунок 3% річних проведено на суму боргу у розмірі 100000 грн. за період з 01.10.2014р. по 20.12.2016р. Так, відповідно до такого розрахунку, наданого суду, за відповідачем рахується заборгованість зі сплати 3% річних в сумі 6673,97 грн.

Суд, перевіривши розрахунок щодо стягнення з відповідача нарахованих 3% річних, вважає такий розрахунок частково не вірним, оскільки при здійсненні нарахувань відсотків та використовуючи відповідну формулу розрахунку, прокурором не було прийнято до уваги, що у 2016 році загальна кількість календарних днів становила 366 днів, а у 2014 році та у 2015 році - 365 днів.

Судом було самостійно зроблено перерахунок 3% річних.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 100000 01.10.2014 - 31.12.2014 92 3 % 756.16

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 100000 01.01.2015 - 31.12.2015 365 3 % 3000.00

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 100000 01.01.2016 - 20.12.2016 355 3 % 2909.84

Загальна сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача, розрахована на суму боргу в розмірі 100000 грн. за період з 01.10.2014р. по 20.12.2016р., становить грошову суму у розмірі 6666 грн.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

За приписами статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Враховуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог Керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури, в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, в особі Одеського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств зі стягненням з Селянського (фермерського) господарства „Чебан» 100000 грн. основного боргу, 71523,28 грн. інфляційних втрат та 6666грн. 3% річних.

На підставі ст. ст. 44, 49 ГПК України на відповідача покладаються витрати по сплаті судового збору в сумі 2672,84 грн. пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 77, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Селянського (фермерського) господарства „Чебан» (68555, Одеська обл., Тарутинський район, село Рівне (Рівненська с/р; код 22512930) на користь Українського держаного фонду підтримки фермерських господарств (01011, м. Київ, вул. Бориса Грінченка,1; код 20029342) в особі Одеського відділення Укрдержфонду підтримки фермерських господарств (65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83; код 20990849) 100000 (сто тисяч) грн. основного боргу, 71523 (сімдесят одна тисяча п'ятсот двадцять три) грн. 28 коп. інфляційних та 6666 (шість тисяч шістсот шістдесят шість ) грн. 3% річних.

3.В решті позовних вимог - відмовити.

4.Стягнути з Селянського (фермерського) господарства „Чебан» (68555, Одеська обл., Тарутинський район, село Рівне (Рівненська с/р; код 22512930) на користь прокуратури Одеської області (розрахунковий рахунок №35213085000564 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172, код 03528552, юридична та поштова адреса: 65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3, неприбуткова організація) судовий збір у розмірі 2672 (дві тисячі шістсот сімдесят дві) грн. 84 коп. пропорційно розміру задоволених вимог.

Повний текст рішення складено та підписано 19 червня 2017 р.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Головуючий Т.Г. Д'яченко

Суддя І.А. Малярчук

Суддя Смелянець Г.Є.