Рішення

від 12.06.2017 по справі 922/1273/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" червня 2017 р.Справа № 922/1273/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калантай М.В.

при секретарі судового засідання Івахненко І.Г.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна", м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Велен", м.Харків про стягнення 340543,15грн. та вилучення об'єкту лізингу за участю представників:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" (далі за текстом - позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Велен" (далі за текстом - відповідач) про стягнення 340543,15грн., з яких: 340543,15грн. плата за фактичний час користування об'єктом лізингу, 6000,00грн. збитків, а також про вилучення об'єкту лізингу - транспортного засобу марки VW CC 2.0 TDI шасі №WVWZZZ3CZEE509361, двигун №CFF F93121, рік виробництва 2013.

На підтвердження позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором про фінансовий лізинг №00009243 від 13.12.2013.

Позивач направив суду клопотання про проведення судового засідання без участі його представника.

Відповідач наданим йому правом не скористався, представника в судове засідання не направив, відзиву не надав.

Господарським судом перевірено місцезнаходження відповідача. У відповідності до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресою відповідача є: 61000, м.Харків, пр.Московський, буд.247. Вказана адреса зазначена позивачем і у позовній заяві.

За даною адресою відповідачу направлялись копії ухвал про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи. Копія ухвали про порушення провадження у справі повернута до суду у зв'язку із закінченням терміну зберігання.

Господарський суд вважає за необхідне зазначити, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а у разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи приписи чинного законодавства, судом здійснено належне повідомлення відповідача про час і місце судового засідання у даній справі.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно і повно дослідивши надані до матеріалів справи докази, суд встановив наступне.

13 грудня 2013 року між позивачем, як лізингодавцем, та відповідачем, як лізингоодержувачем, укладено договір про фінансовий лізинг №00009243 (далі за текстом - Договір), за умовами якого позивач зобов'язався передати у розпорядження відповідача об'єкт лізингу - транспортний засіб типу VW СС 2.0 ТDI шасі №WVWZZZ3CZEE509361, двигун № НОМЕР_1, рік виробництва 2013 (далі за текстом - ОСОБА_1 лізингу), а відповідач зобов'язався прийняти ОСОБА_1 лізингу і сплатити суму коштів за Договором шляхом здійснення платежів відповідно до Договору та згідно із Графіком покриття витрат та виплати лізингових платежів (далі за текстом - План відшкодування), який складає невід'ємну частину Договору, вартістю 45302,99доларів США, що складає еквівалент 375561,79грн.

Відповідач відповідно до положень п. 6.1. Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу (далі за текстом - Умови лізингу), що становлять невід'ємну частину Договору, зобов'язався здійснювати щомісячні лізингові платежі відповідно до Плану відшкодування.

Відповідно до п. 6.5. Умов лізингу, щомісячний платіж здійснюється на рахунок, зазначений позивачем, не пізніше 15-го (п'ятнадцятого) календарного дня, вказаного у Плані відшкодування.

Відповідач неналежним чином виконував свої зобов'язання за Договором, у зв'язку з чим позивач звертався з відповідним позовом до господарського суду Луганської області.

Так, рішенням господарського суду Луганської області від 14.06.2016 у справі №913/173/16 у справі за позовом ТОВ "Порше лізинг Україна" до ТОВ "Велен" про стягнення 727534,83 грн. заборгованості за Договором позов задоволено частково. При цьому, судом у справі №913/173/16 встановлено наступне.

У порушення умов Договору відповідач з серпня 2014 р. перестав сплачувати позивачу лізингові платежі.

Відповідно до п. 12.6. договору лізингу позивач має право в односторонньому порядку розірвати цей Контракт/відмовитись від Контракту та має право на повернення об'єкту лізингу якщо лізингоодержувач (відповідач) не сплатив один наступний лізинговий платіж у повному обсязі або частково, і строк невиконання зобов'язання щодо сплати перевищує 30 календарних днів.

Згідно ч. 1 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингоодержувач має право відмовитися від договору лізингу в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це лізингодавця, у разі якщо прострочення передачі предмета лізингу становить більше 30 днів, за умови, що договором лізингу не передбачено іншого строку.

11.09.2016 позивач надіслав відповідачу вимогу від 04.08.2015 №00009243 про сплату заборгованості за договором, повернення об'єкту лізингу та повідомлення про відмову від договору. Вказана вимога надсилалася кур'єрською службою ТОВ "Експрес Мото Україна" за юридичною адресою відповідача: м.Луганськ, вул.Шелкового, 35.

Листом від 26.10.2015 №356 ТОВ "Експрес Мото Україна" повідомила позивача, що 11.09.2015 за накладною №6735-89217 дане товариство прийняло відправлення позивача (вищевказану вимогу та рахунки-фактури) з описом вкладення. 12.10.2015 співробітником компанії була здійснена спроба доставки відправлення за вказаною адресою (м.Луганськ, вул.Шелкового, 35), однак, доставити відправлення не вдалося, так як за місцем знаходженням одержувача знаходився будинок у нежитловому стані, осіб для вручення не знайдено, за вказаним телефоном ніхто не відповів.

Пунктом 20.5. договору встановлено, що всі повідомлення сторони відправляють за адресою, вказаною у контракті у письмовій формі особисто, кур'єром або поштою. При цьому факт відправлення буде вважатися підтвердженим у випадку наявності підпису адресата на копії повідомлення (у випадку передачі повідомлення особисто), квитанції про оплату відправлення або опису вкладеного з відповідною відміткою УДППЗ "Укрпошта" або кур'єрської служби (у випадку відправлення повідомлення поштою або кур'єром).

З листопада 2014 р. і до теперішнього часу УДППЗ "Укрпошта" не здійснюється пересилання пошти у м.Луганськ.

Пунктом 12.13. договору визначено, що у випадках, передбачених пунктами 12.6. та 12.12., Контракт вважається розірваним на 10-й робочий день з дня надіслання письмового повідомлення на адресу відповідача.

За таких обставин, враховуючи, що вимогу про відмову від договору позивач надіслав відповідачу 11.09.2015 (здав кур'єрській службі для доставки), договір фінансового лізингу від 13.12.2013 № 00009243 вважається розірваним з 25.09.2015 в позасудовому порядку, у зв'язку з відмовою позивача від Договору.

Отже, судом у справі №913/173/16 було встановлено факти: неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором; розірвання Договору ТОВ "Порше Лізинг Україна" в односторонньому порядку з 25.09.2015; а також надсилання позивачем відповідачу вимоги про повернення об'єкту лізингу.

Відповідно до частини 3 статті 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як зазначив позивач у позовній заяві, відповідач, незважаючи на розірвання Договору, ОСОБА_1 лізингу не повернув, жодних платежів за користування ОСОБА_1 лізингу не здійснював.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до господарського суду Харківської області з даним позовом, в якому він просить стягнути з відповідача на свою користь 334543,15грн. плати за фактичний час користування об'єктом лізину, 6000,00грн. збитків, що виникли у зв'язку з відновленням його порушеного права, а також вилучити у відповідача ОСОБА_1 лізингу.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про фінансовий лізинг", відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, з урахуванням особливостей, що встановлюються цим законом.

Відповідно до ст. 806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно статті 193 Господарського кодексу України, та ст.526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи, а також рішенням господарського суду Луганської області від 14.06.2016 у справі №913/173/16 підтверджено факти: неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором в частині сплати лізингових платежів; розірвання Договору ТОВ "Порше Лізинг Україна" в односторонньому порядку з 25.09.2015; а також надсилання позивачем відповідачу вимоги про повернення об'єкту лізингу.

Відповідно до п. 12.9 Умов лізингу, у разі дострокового припинення Договору з боку позивача, відповідач зобов'язувався повернути ОСОБА_1 лізингу за власний рахунок у відмінному робочому і технічному стані до головного офісу позивача впродовж 10 (десяти) робочих днів з дати одержання вимоги позивача про таке повернення.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не надано доказів повернення ОСОБА_1 лізингу позивачу.

За таких обставин, суд вважає вимогу про вилучення ОСОБА_1 лізингу та передання її позивачу законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 6.18 Умов лізингу сторони погоджуються, що у випадку розірвання Договору/відмови від Договору за ініціативою позивача відповідно до пункту 12 Договору, лізинговий платіж буде вважатися платою за користування ОСОБА_1 лізингу.

На підставі вищевказаних норм законодавства та положень Договору позивач правомірно здійснив нарахування відповідачу плати за фактичний час користування ОСОБА_1 лізингу за період з лютого 2016 року по березень 2017 року в розмірі 334543,15грн.

Перевіривши розрахунок даної вимоги, суд визнав його таким, що відповідає обставинам справи та вимогам законодавства, а тому вважає за можливе задовольнити позов в частині стягнення 334543,15грн. плати за фактичний час користування ОСОБА_1 лізингу.

Щодо вимог про стягнення збитків у розмірі 6000,00грн., які є витратами позивача на правову допомогу, суд зазначає наступне.

Витрати на оплату юридичних послуг не є збитками у розумінні статті 623 Цивільного кодексу України та статті 224 Господарського кодексу України, оскільки такі витрати не мають обов'язкового характеру та необхідних ознак збитків відповідно до приписів чинного законодавства, а факт їх наявності та розмір не знаходяться у безпосередньому причинному зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань.

Аналогічна правова позиція викладена в оглядовому листі Вищого господарського суду України від 14.01.2014 №01-06/20/2014 "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства у справах, в яких заявлено вимоги про відшкодування збитків".

Так, обов'язковими умовами для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності як відшкодування збитків є: протиправна поведінка боржника, яка проявляється у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання; наявність збитків; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданими збитками, що означає, що збитки мають бути наслідком саме даного порушення боржником зобов'язання, а не якихось інших обставин, зокрема дій самого кредитора або третіх осіб; вина боржника.

Слід довести, що протиправні дії чи бездіяльність відповідача є причиною, а збитки, які виникли у позивача - безумовним наслідком такої протиправної поведінки.

Суд зазначає, що визначена в якості реальних збитків сума складається з витрат на правову допомогу, необхідність понесення яких позивачем для відновлення свого порушеного права не доведена, а також податку на додану вартість, сплата якого відповідно до наведених норм не віднесено до складу збитків, позивач не надав доказів необхідності понесення цих витрат та доказів сплати цієї суми податку на додану вартість.

За таких обставин, суд не вбачає підстав для задоволення позову в частині стягнення 6000,00грн. витрат позивача на правову допомогу, які заявлені ним саме як збитки.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Велен" (61000, м.Харків, пр.Московський, буд.247, код 23488820) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" (02152, м.Київ, пр.Павла Тичини, буд.1В, 35571472) 334543,15грн. плати за фактичний час користування об'єктом лізину, 10651,58грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Вилучити у Товариства з обмеженою відповідальністю "Велен" (61000, м.Харків, пр.Московський, буд.247, код 23488820) транспортний засіб марки VW СС 2.0 TDI шасі № WVWZZZ3CZEE509361, двигун №CFF F93121, рік виробництва 2013, та передати його Товариству з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" (02152, м.Київ, пр.Павла Тичини, буд.1В, 35571472).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в установленому законодавством порядку.

Повне рішення складено 19.06.2017 р.

Суддя ОСОБА_2