Рішення

від 13.06.2017 по справі 925/353/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" червня 2017 р. Справа № 925/353/17

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі Кадусі Н.В., за участю представників сторін: позивача - ОСОБА_1 за посадою (директор), відповідача - ОСОБА_2 за довіреністю, у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси, розглянув справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Кріолла до товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Лєко про стягнення 138278 грн. 75 коп.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю Кріолла звернувся в господарський суд з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Лєко (далі - відповідач) про стягнення, на підставі договору поставки № 28 від 01.08.2016 року, 121839 грн. 59 коп. основного боргу, 8684 грн. 84 коп. пені, 7754 грн. 32 коп. 25% річних, що разом складає 138278 грн. 75 коп., та відшкодування судових витрат.

Відповідач, в порядку ст. 59 ГПК України, 24.05.2017 року подав письмовий відзив на позов (а.с. 50-53), 13.06.2017 року додаткові письмові пояснення до нього (а.с. 75-77), за змістом якого визнав позов в частині прострочення зобов'язання по розрахунках за товар, отриманий по договору на підставі видаткової накладної № НФ-0000487 від 26.12.2016 року, заперечував проти решти вимог позову в частині стягнення 108417 грн. 75 коп. на підставі видаткових накладних № НФ-0000436 від 21.11.2016 року, № НФ-0000414 від 07.11.2016 року з мотивів їх недоказаності і безпідставності.

В засіданні суду позивач в особі свого представника позов з підстав і в розмірі, викладених у позовній заяві, підтримав і просив суд задовольнити повністю, представник відповідача позов визнав частково, в задоволенні решти вимог в частині стягнення 108417 грн. 75 коп. просив суд відмовити з підстав, викладених у письмовому відзиві.

Згідно з ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні оголошувались вступна та резолютивна частини рішення.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд позов задовольняє частково з наступних підстав.

01.08.2016 року позивач - товариство з обмеженою відповідальністю Кріолла , як постачальник, і відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім Лєко , як покупець (кожен окремо, як сторона, а разом - сторони), уклали договір поставки № 28 (далі - Договір), за умовами п.п. 1.1.-1.3. ст. 1 Предмет договору якого постачальник зобов'язався систематично постачати та передавати у власність покупця товар (кондитерські вироби) для використання у підприємницькій діяльності на підставі замовлень на постачання, а покупець зобов'язався приймати цей товар та оплачувати його на умовах, визначених цим договором. Перелік товару зазначається покупцем в замовленнях на постачання, підтверджується підписанням видатково-прибуткових накладних та/або товаросупрвідних документів. Асортимент, кількість, одиниці виміру і ціна товару встановлюється сторонами в погоджених з постачальником замовленнях на постачання, відповідних видатково-прибуткових накладних та товаросупрвідних документах. Сторони договору погодили усі його істотні умови і, зокрема, домовились про таке:

п.п. 3.1., 3.5. - постачальник здійснює поставку товару на умовах СРТ (Інкотермс-2010), доставка товару покупцю здійснюється за рахунок постачальника на умовах доставки товару відповідно до місць доставки, погоджених у п. 3.6. договору, якщо інше не вказане в замовленні;

п.п. 3.2., 4.2. - право власності у покупця на товар виникає у момент відвантаження товару по відповідній видатково-прибутковій накладній, товар вважається переданим та переходить до покупця після підписання сторонами товаросупроводжуючих документів та накладних;

п. 5.1. - покупець зобов'язується оплатити кожну партію товару протягом 30 календарних днів з моменту отримання товару та підписання видатково-прибуткових накладних шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника;

п. 5.5. - в платіжному дорученні покупець зобов'язаний вказати номер та дату рахунку-фактури або видатково-прибуткової накладної, згідно якої покупець здійснює оплату, а також номер та дату цього діючого договору;

п.п. 9.4., 9.5. - за порушення обов'язку, викладеного у п. 5.1. договору, покупець зобов'язаний сплатити пеню і 25% річних;

п.п. 13.8.. 13.9. - додаткові угоди, замовлення на постачання, видатково-прибуткові накладні, податкові накладні, інші товаросупроводжуючі документі та додатки до цього договору є його невід'ємними частинами і мають одинакову юридичну силу для кожної із сторін, якщо вони викладені у письмовій формі, підписані сторонами та скріплені їх печатками. Покупець, підписуючи даний договір гарантує, що будь-який підпис та/або печатка/штемпель/штамп, що будуть міститися, як разом так і окремо на документах, перелічених у п. 13.8. цього договору, а також на інших документах, які будь-яким чином стосуватимуться цього договору та правовідносин між сторонами є справжніми, поставленими уповноваженими на те особами покупця та мають таку ж юридичну силу, як підпис керівника покупця та кругла печатка покупця.

Обгрунтовуючи свої вимоги позивач стверджує, що 07.11.2016, 21.11.2016 і 26.12.2016 року на виконання умов договору здійснив поставку партій товару на загальну суму 121839 грн. 59 коп., оплата якого відповідачем не проведена. Його претензія до відповідача вих. № 06/02/17-01 від 06.02.2017 року про сплату цієї спірної суми боргу відповідачем не виконана.

В обґрунтування своїх вимог позивач подав суду:

видаткову накладну НФ-0000414 від 07.11.2016 року на загальну суму 72312,65 грн., податкову накладну № 13 від 07.11.2016 з доказами її реєстрації в ЄРПН. У видатковій накладній підпис і печатка відповідача - отримувача товару не містяться;

видаткову накладну НФ-0000436 від 21.11.2016 року на загальну суму 22589,77 грн., докази подання і реєстрації в ЄРПН податкової накладної, товарно-транспортну накладну № 436 від 21.11.2016 року на цю поставку. У видатковій накладній і товарно-транспортній накладній наявна печатка відповідача - отримувана товару, його підпис у цій графі відсутній;

видаткову накладну НФ-0000487 від 26.12.2016 року на загальну суму 36936,70 грн., докази подання і реєстрації в ЄРПН податкової накладної, товарно-транспортну накладну № 487 від 26.12.2016 року на цю поставку. У видатковій накладній і товарно-транспортній накладній отримання товару представниками відповідача посвідчені підписом і печаткою отримувача.

За клопотанням представника відповідача судом долучено до матеріалів справи платіжне доручення відповідача № 6638 від 11.01.2017 року, яким перераховано позивачу 10000 грн. з призначенням платежу за кондитерські вироби . Із пояснень представника відповідача в засіданні суду слідує, що платіжним дорученням № 6638 від 11.01.2017 року відповідачем перераховано позивачу 10000 грн. оплати за товар, отриманий по видатковій накладній НФ-0000487 від 26.12.2016 року на суму 36936,70 грн.

Проведення цієї оплати товару представником позивача підтверджено у Акті звірки взаєморозрахунків сторін станом на 05.04.2017 року, складеному в односторонньому порядку позивачем, в засіданні суду отримання цих коштів ним не спростовано.

Отже, спірні правовідносини сторін виникли із договору поставки № 28 від 01.08.2016 року, вимоги позивача та заперечення відповідача витікають із суті їх прав та обов'язків за цим договором.

Спірні правовідносини сторін за правовою природою віднесені до договірних зобов'язань поставки, загальні положення про купівлю-продаж визначені параграфом 1 глави 54, особливості поставки - параграфом 3 глави 54 ЦК України, параграфом 1 глави 30 ГК України, загальні положення про правочини визначені розділом IV книги 1 ЦК України, про зобов'язання і договір - розділами І і ІІ книги 5 ЦК України, правові наслідки порушення зобов'язання, відповідальність за порушення зобов'язання - главою 51 ЦК України, розділом V ГК України.

Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно з ст. 11 ч.ч. 1, 2 п. 1, ст. 16 ч. 2 п.п. 5, 8 Цивільного кодексу (далі -ЦК) України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини; способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов'язку в натурі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено право кожного суб'єкта господарювання на захист своїх прав і законних інтересів шляхом, зокрема, присудження до виконання обов'язку в натурі, відшкодування збитків, іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов'язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов'язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, за змістом якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 598, ч. 1 ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 ч. 1, ст. 611, ст. 612 ч. 1 ЦК України: порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання; у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків; боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частина 1 ст. 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до положень ст. ст. 638, 639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 201.10. статті 201 Податкового кодексу України в редакції від 23.12.2010 року визначено, що: податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Згідно з Офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс (редакція 2000 року, україномовний варіант), терміни групи "C"-терміни, відповідно до яких продавець повинен укласти договір на перевезення, не приймаючи, проте, на себе ризик втрати чи пошкодження товару або додаткові витрати внаслідок подій, що мають місце після відвантаження та відправлення товару (CFR, CIF, CPT і CIP).

Правила використання внутрішніх та міжнародних торгових термінів Інкотермс 2010 (далі - Інкотермс 2010) введені в дію Міжнародною торговою палатою (МТП) з 01.01.2011 року, Інкотермс 2010 відповідає термінам поставки згідно з Інкотермс 2000.

Відповідно до викладених обставин справи та наведених норм законодавства суд вбачає, що договір поставки № 28 від 01.08.2016 року, укладений сторонами з дотриманням норм законодавства, що регулює спірні правовідносини, ними виконувався.

Оформлення видаткових накладних № НФ-0000436 від 21.11.2016 року, № НФ-0000414 від 07.11.2016 року до договору здійснено сторонами з порушенням вимог ст.ст. 1, 9 Закону України Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні , п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88.

Декларування податкових зобов'язань по спірних господарських операціях поставки товару позивачем проведе з дотриманням норм статті 201, пункту 11 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України.

Наявність печатки відповідача на видатковій накладній № НФ-0000436 і товарно-транспортній накладній № 436 від 21.11.2016 року в графах про отримання товару, відсутність підтвердженої інформації про викрадення печатки відповідача чи зловживання службовим становищем працівників відповідача щодо використання печатки товариства в сукупності та у відповідності до умов пунктів 3.2., 4.2., 13.8., 13.9. договору, на думку суду, свідчать про наявність події укладення договору і його часткового виконання сторонами, зокрема, поставка і отримання товару відповідно по видатковій накладній № НФ-0000436 і товарно-транспортній накладній № 436 від 21.11.2016 року.

Документи, які підтверджують декларування позивачем своїх податкових зобов'язань по господарських операціях поставки на підставі договору поставки № 28 від 01.08.2016 року є непрямими доказами укладення сторонами цього договору поставки і часткового виконання цього договору сторонами.

Поставка товару на підставі договору поставки № 28 від 01.08.2016 року, видаткової накладної № НФ-0000487 від 26.12.2016 року, отримання і часткова оплата товару відповідачем підтверджені позивачем поданими доказами, відповідачем визнані.

Відтак, з огляду на викладені обставини справи, умови договору поставки та норми законодавства, суд вважає обґрунтованими і доказаними вимоги позивача в частині стягнення боргу за товар, поставлений підставі договору поставки № 28 від 01.08.2016 року по видатковим накладним № НФ-0000436 від 21.11.2016 року, № НФ-0000487 від 26.12.2016 року на суму, відповідно, (22589,77+(36936,7-10000) 49526,47 грн. Твердження відповідача про недійсність договору поставки № 28 від 01.08.2016 року в частині п. 13.9. цього договору в силу ч. 1 ст. 203, ч.ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України внаслідок суперечності цієї умови договору приписам ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні щодо порядку оформлення первинного документу суд визнає безпідставним і відхиляє.

В частині вимог про стягнення боргу за товар, поставлений на підставі договору поставки № 28 від 01.08.2016 року по видатковій накладній № НФ-0000414 від 07.11.2016 року на суму 72312,65 грн. суд надає перевагу запереченням відповідача, а в задоволенні позову в цій частині відмовляє внаслідок недоведення події передавання і прийому товару в цій частині вимог належними і допустимими доказами.

При вирішенні спору в частині стягнення спірних сум пені і 25% річних суд керується приписами статей 549 - 552, 610-612, 614, 625 ч. 2 ЦК України, статтями 216-218, 229 - 232, 234 ГК України, нормами Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань , роз'ясненнями, викладеними в постанові Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань N 14 від 17.12.2013 року.

За розрахунком суду, за прострочення грошового зобов'язання на суму 22589,77 грн. за період з 21.12.2016 по 23.03.2017 року, розмір пені складає 1609,86 грн., 25% річних - 1438,47 грн., але позивачем заявлено до стягнення в цій частині вимог 1524,96 пені і 1361,57 грн. 25% річних. За прострочення грошового зобов'язання на суму (36936,7-10000) 26936,7 грн. за період з 25.01. по 23.03.2017 року розмір пені складає 1198,5 грн., 25% річних - 1070,09 грн.

Разом сума основного боргу складає (22589,77+(36936,7-10000) 49526,47 грн., пені (1524,96+1198,5) 2723,46 грн., 25% річних (1361, 57+1070,09) 2431,66 грн. і в таких розмірах вимоги позивача підлягають задоволенню. При визначенні розміру сум пені і 25% річних за прострочення грошового зобов'язання на суму 22589,77 грн. суд враховує суми, визначені позивачем, оскільки не має підстав для виходу за межі заявлених ним позовних вимог. При визначенні розміру сум пені і 25% річних за прострочення грошового зобов'язання на суму 36936,70 грн. суд враховує суму часткової оплати у розмірі 10000 грн.

З урахуванням попереднього висновку про відмову у задоволенні позову в частині вимог про стягнення боргу за товар, поставлений на підставі договору поставки № 28 від 01.08.2016 року по видатковій накладній № НФ-0000414 від 07.11.2016 року на суму 72312,65 грн., суд відмовляє в задоволенні похідних вимог в частині стягнення пені і 25% річних, заявлених позивачем до стягнення у зв'язку з порушенням цього грошового зобов'язання.

Нормами Господарського процесуального кодексу України встановлено, що:

господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства (ч. 3 ст. 4 3 );

сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи (ч. 3 ст. 22);

кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ч. 1 ст. 33);

обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 34);

господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч. 1 ст. 43).

Судом, відповідно до ст. 22 ГПК України, було запропоновано сторонам подати докази в обґрунтування позову і заперечень проти нього, брати участь в засіданнях суду, вони своїми правами скористались на свій розсуд, подали всі наявні у них докази і на їх підставі судом прийнято рішення у справі.

З урахуванням викладеного, відповідно до умов договору, обставин справи та вимог законодавства суд вважає, що оскільки відповідач порушив договірне зобов'язання про оплату товару, отриманого по договору поставки по видатковим накладним № НФ-0000436 від 21.11.2016 року, № НФ-0000487 від 26.12.2016 року, стягнення простроченої суми основного боргу в розмірі (22589,77+(36936,7-10000) 49526,47 грн., (1524,96+1198,5) 2723,46 грн. пені, (1361, 57+1070,09) 2431,66 грн. 25% річних, а разом - 54681,54 грн., є правом позивача, якому кореспондуються зобов'язання відповідача, набуті на підставі договору і закону. Заявлені вимоги про стягнення цих грошових сум суд вважає обґрунтованими, доказаними, розрахованими у відповідності з умовами договору, тому позов в цій частині визнає таким, що підлягає задоволенню. Доводи відповідача, приведені ним в обґрунтування заперечень проти позову в цій частині, господарський суд відхиляє через їх невідповідність встановленим фактичним обставинам справи та вказаним вище нормам чинного законодавства.

Разом з тим, суд надає перевагу запереченням відповідача в частині вимог про стягнення боргу за товар, поставлений на підставі договору поставки № 28 від 01.08.2016 року по видатковій накладній № НФ-0000414 від 07.11.2016 року, а в задоволенні позову в цій частині на суму 72312,65 грн. основного боргу, 5658,21 грн. пені, 5051,97 грн. 25% відмовляє за недоведеністю.

На підставі статті 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати - сплачений судовий збір пропорційно задоволеній частині позову у розмірі 820,22 грн.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Лєко , місцезнаходження: 18006, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 36446314 на користь товариства з обмеженою відповідальністю Кріола , місцезнаходження: 58018, м. Чернівці, провул. Складський, 11, код ЄДРПОУ 40188021 - 49526,47 грн. основного боргу, 2723,46 грн. пені, 2431,66 грн. 25% річних, 820 грн. 22 коп. судових витрат.

В решті вимог в частині стягнення боргу в сумі 83597 грн. 21 коп., судових витрат 1253 грн. 96 коп. - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом десяти днів з дня підписання.

Повний текст рішення підписано 19.06.2017 року.

Суддя В.М. Грачов