Рішення

від 16.06.2017 по справі 925/581/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" червня 2017 р. Справа № 925/581/17

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Скиби Г.М., за участю секретаря судового засідання Кенкеч О.С., у відкритому судовому засіданні у приміщенні господарського суду розглянув справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Логос , м. Черкаси, вул. Різдвяна, 175

до товариства з обмеженою відповідальністю Кемікал Елементс Юкрейн , м. Черкаси, пр-т. Хіміків, 74

про стягнення 23 949,67 грн. заборгованості та санкцій,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - ген. директор - за посадою;

ОСОБА_2 - за довіреністю;

від відповідача: ОСОБА_3 - за довіреністю.

Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Логос звернулось в господарський суд Черкаської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Кемікал Елементс Юкрейн про стягнення заборгованості за надані послуги, пов'язані з прийняттям, перебуванням та зберіганням вантажу згідно договору від 01.08.2015р. №182 та договору на склад тимчасового зберігання від 16.03.2016р. №39-16 в розмірі 23 949,67 грн., в тому числі:

18 953,81 грн. основного боргу,

1 767,13 грн. - інфляційних збитків,

422,00 грн. - 3% річних,

2 806,73 грн. пені,

та відшкодування судових витрат.

У судовому засіданні:

представники позивача позовні вимоги підтримали повністю з підстав, викладених у позовній заяві, та просили позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив повністю. До початку судового засідання представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому в задоволенні позову просить відмовити повністю у зв'язку з необґрунтованістю позовних вимог. Відповідно до умов договору сторонами визначено строк зберігання вантажу Позивачем - до 16.06.2016р. (п. 1 Доповнення №1 до ОСОБА_4). Оскільки договір між позивачем та відповідачем укладено в письмовій формі, зміни до нього, зокрема в частині продовження строку зберігання, мають укладатися виключно в письмовій формі з належним оформленням згоди обома сторонами. Проте жодних інших додаткових двосторонніх документів між позивачем та відповідачем, які б засвідчували продовження строку зберігання, укладено не було. Твердження позивача про продовження строку зберігання за договором на 30 днів не відповідає дійсності. Розмір заборгованості за ОСОБА_4 має розраховуватися відповідно до строку зберігання передбаченого договором та відповідно до неї має розраховуватися і розмір неустойки.

Зазначив, що з липня 2016 року в провадженні Черкаського окружного адміністративного суду перебуває справа №823/961/16 за позовом ТОВ Кемікал Елементс Юкрейн до Черкаської митниці ДФС. Позов стосується саме товару, який був переданий позивачу на зберігання за договором. Внаслідок неправомірних дій Черкаської митниці ДФС під час ввезення товару відповідачем на митну територію України ТОВ Кемікал Елементс Юкрейн було вимушене звернутися для захисту своїх прав до суду. Оскільки, необхідність зберігання вантажу на СТЗ обумовлена саме неправомірними діями Черкаської митниці ДЕС, питання розрахунку з позивачем відкладалося відповідачем до розгляду справи №823/961/16 по суті.

Представник відповідача просить відкласти розгляд справи до закінчення розгляду справи №823/961/16.

Представники позивача проти відкладення розгляду справи заперечили повністю, та наполягали на розгляді справи по суті в даному судовому засіданні, оскільки результат розгляду справи №823/961/16 в Черкаському окружному адміністративному суді не стосується предмету спору в даній справі.

Суд відхилив клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи та вирішив розглянути справу по суті за наявними доказами відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Інших доказів не подано.

Дослідивши докази, наявні у матеріалах справи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено такі взаємовідносини сторін та обставини:

01.08.2015р. між товариством з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Логос (Виконавцем - Позивач у справі), в особі генерального директора ОСОБА_1, що діє на підставі Статуту, та товариством з обмеженою відповідальністю Кемікал Елементс Юкрейн , (Замовником - Відповідач у справі), в особі директора ОСОБА_5, що діє на підставі Статуту, було укладено договір №182 (Далі - Договір І) (а.с. 14), за умовами якого Виконавець надає послуги, пов'язані з прийняттям та перебуванням у встановленому Черкаською митницею місці прибуття автотранспорту з вантажами, що прибули на адресу Замовника та при необхідності забезпечує:

- умови для проведення митного догляду вантажів і ЗМК (зона митного контролю);

- розміщення вантажів на МС (митний склад) або СТЗ (склад тимчасового зберігання) відкритого типу;

- проведення розвантажувально-навантажувальних робіт.

16.03.2016р. між товариством з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Логос (Вантажозберігачем - Позивач у справі), в особі генерального директора ОСОБА_1, що діє на підставі Статуту, та товариством з обмеженою відповідальністю Кемікал Елементс Юкрейн , (ОСОБА_6 - Відповідач у справі), в особі директора ОСОБА_5, що діє на підставі Статуту, було укладено договір №39-16 розміщення майна на складі тимчасового зберігання (Далі - Договір ІІ) (а.с. 15-17), за умовами якого ОСОБА_6 передає, а Вантажозберігач приймає на відповідальне тимчасове зберігання майно (предмети, товари, транспортні засоби) під митним контролем по найменуванню, кількості, терміну придатності та по іншим обов'язковим умовам, вказаним в Єдиному уніфікованому документі (надалі - ЄУД) на підставі товаросупровідних документів, на кожну товарну партію.

Відповідно до п. 1.2. ОСОБА_4 об'єкт зберігання та термін його зберігання визначається власником складу тимчасового зберігання (Вантажозберігачем) та ОСОБА_6 на кожну товарну партію окремими доповненнями до даного договору на підставі наданих ОСОБА_6 специфікацій, які є його невід'ємними частинами.

18.03.2016р. між Позивачем та Відповідачем підписано Доповнення №1 до ОСОБА_4 (а.с. 19), за умовами якого сторони домовились, що ОСОБА_6 передає, а Вантажозберігач приймає на зберігання: калій хлористий, марка - мілкий, гатунок 1, ГОСТ 456895, вага 20050 кг; номер ЄУД №517/23-70-64-16. Площа, яку займав об'єкт зберігання - 39 кв.м.

На вимогу статті 202 Митного кодексу України, за якою єдиним документом, необхідним для розміщення товарів на тимчасове зберігання під митним контролем є уніфікований документ за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, що містить опис цих товарів на підставі товаросупровідних документів, 18.03.2016р. Відповідачем був складений такий Єдиний уніфікований документ для розміщення товарів на тимчасове зберігання. Позивач відповідно надав згоду на розміщення товару на складі відкритого типу.

Згідно зі статтею 204 Митного кодексу України, загальний строк тимчасового зберігання товарів під митним контролем становить 90 календарних днів.

Відповідно до змісту ЄУД кінцевий термін зберігання - 16 червня 2016 року.

06.04.2016р. між Позивачем та Відповідачем був складений акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №ОУ-0000391 (а.с. 21), згідно з яким загальна вартість робіт (послуг) за 14 календарних днів становить 4 136,00 грн., в тому числі ПДВ 20% - 689,33 грн.

28.04.2016р. на підставі вказаного акту був проведений розрахунок.

На вимогу статті 201 Податкового кодексу України 06.04.2016р. Позивачем була складена податкова накладна №23 на суму наданих послуг - 4 136,00 грн. 08.04.2016р. дана податкова накладна була зареєстрована в базі даних Державної податкової служби за №9050998608, про що Відповідач був повідомлений.

09.06.2016р. Позивач звернувся із листом-вимогою №29 (а.с. 25) до Відповідача, в якому повідомив, що термін зберігання товару спливає 18.06.2016р., просив визначитись з товаром у відповідності з чинним законодавством, та нагадав Відповідачу про непогашену заборгованість за зберігання товару в сумі 11895,00 грн. та 1326,00 грн. за навантажувальні послуги.

10.06.2016р. Відповідач отримав листа, що підтверджується підписом ОСОБА_7

15.06.2016р. директор ТОВ Кемікал Елементс Юкрейн звернувся із листом №183 (а.с. 26) до начальника митного поста з проханням продовжити термін зберігання вантажу, розміщеного на СТЗ ТОВ Торговий Дім Логос , згідно ЄУД №517/23-70-64-16 від 18.03.2016р. у відповідності до ч.3 ст. 204 Митного кодексу України на 30 днів, відповідно до чого термін зберігання було продовжено до 16 липня 2016 року.

11.07.2016р. Позивач звернувся до Відповідача з листом №33 (а.с. 27) з вимогою до 16 липня 2016 року визначитися з подальшим місцем розміщенням свого товару, оскільки додатковий місячний термін його зберігання спливає 16 липня 2016 року. Разом з цією письмовою вимогою Відповідачу була повідомлена сума заборгованості за зберігання товару під митним контролем, яка становила на момент повідомлення - 17 316,00 грн. та 1 326,00 грн. за навантажувальні послуги, отримані по ОСОБА_4.

Лист вручено представнику Відповідача 14.07.2016р., що підтверджується записом в рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення та підписом уповноваженої особи ОСОБА_8 (за довіреністю) про його отримання (а.с. 28).

Керуючись статтею 201 Податкового кодексу України, 20.07.2016р. Позивачем була складена податкова накладна №80 на суму наданих послуг - 18953,81 грн. (загальна сума з ПДВ). 03.08.2016р. така податкова накладна була зареєстрована в базі даних Державної податкової служби за номером НОМЕР_1, про що Відповідач в цей же день був повідомлений.

21.07.2016р. Позивач звернувся з черговим листом №38 до Відповідача з вимогою оплатити рахунок-фактуру №СФ-0000732 від 20.07.2016р. на суму 18953,81 грн. відповідно до п.3 ОСОБА_4 До листа додано акт №ОУ-0000865 здачі-прийняття робіт (надання послуг), датований 20 липня 2016 року, який не був підписаний Відповідачем та не повернутий адресату.

Лист вручено Відповідачу 28.07.2016р., що підтверджується записом в рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення та підписом уповноваженої особи ОСОБА_8 (за довіреністю) про його отримання (а.с. 34).

Відповідно до п. 1.5 ОСОБА_4 ОСОБА_6 оплачує послуги за договором у відповідності до діючих тарифів шляхом готівкового або безготівкового розрахунку не пізніше 2-х календарних днів з дня отримання рахунку і підписання уповноваженою особою ОСОБА_6 про виконані роботи.

21.09.2016р. Позивач в черговий раз направив Відповідачу листа №51 з вимогою в термін до 5 днів з дня отримання цього листа виконати свої зобов'язання по ОСОБА_4

Листи-вимоги залишились без відповіді та задоволення.

08.11.2016р. Позивач направив Відповідачу претензію №53 про стягнення заборгованості за договором (а.с. 39) разом з додатками - розрахунками пені, індексу інфляції за період прострочення та 3% річних.

Претензію було вручено Відповідачу 15.11.2016р., що підтверджується записом в рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення та підписом уповноваженої особи ОСОБА_8В.(а.с. 41).

Претензія залишилась без відповіді та задоволення.

Згідно приписів п.4 ч.1 та п.1 ч.5 ст. 238 Митного кодексу України, обов'язковій передачі органу доходів і зборів для зберігання підлягають товари, граничний строк перебування яких під митним контролем на території зони митного контролю закінчився. Крім товарів, зазначених у частині першій цієї статті, на складах органів доходів і зборів можуть зберігатися товари, що знаходяться на тимчасовому зберіганні під митним контролем відповідно до глави 29 цього Кодексу.

Таким чином, митне законодавство передбачає, що товари можуть розміщуватися на митних складах тимчасового зберігання під митним контролем, а після закінчення граничного строку їх перебування під митним контролем - товари мають розміщуватися на складах органів доходів і зборів.

Виконуючи вищезгадану вимогу закону, 12.08.2016р. був складений акт приймання-передавання товарів (предметів) №16 (а.с. 42), яким товар Відповідача був переданий Черкаській митниці ДФС.

У зв'язку з неналежним виконанням Відповідачем зобов'язань по договору Позивач звернувся до суду за захистом порушеного права та примусового стягнення коштів.

Відповідач заперечує правомірність вимоги та стверджує про припинення відносин зберігання майна з 18 червня 2016р., оскільки сплив граничний термін зберігання. В той же час ніякі нові строки зберігання з позивачем відповідач не погоджував і майно зі складів позивача не отримував. Доказів оплати зберігання чи припинення зобов'язання за договором зберігання - не надав.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності та за внутрішнім переконанням, заслухавши пояснення та обгрунтування представників сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають до часткового задоволення.

У відповідності з положеннями постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 Про судове рішення рішення з господарського спору повинно прийматись у відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Згідно статутних та реєстраційних документів, позивач та відповідач є самостійними юридичними особами.

Згідно ч. 3 ст. 5 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання повинні здійснювати свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Частина 2 ст. 13 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає зобов'язання особи при здійсненні своїх прав утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Таким чином між сторонами виникли договірні відносини зберігання товару, що регламентовані Параграфом 1 гл. 66 ЦК України.

Відповідно до ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Судом встановлено, що на виконання умов ОСОБА_4 Відповідачем було передано Позивачу на зберігання: калій хлористий, марка мілкий, гатунок 1, ГОСТ 456895, вага 20050 кг; номер ЄУД №517/23-70-64-16. Площа, яку займав об'єкт зберігання - 39 кв.м.

Факт передачі товару на зберігання і зберігання майна до моменту передачі його на склад митниці - до 12.08.2016р. - не заперечується сторонами.

Відповідно до приписів частини 3 статті 937 Цивільного кодексу України письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.

В силу статті 938 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.

Частина 1 статті 946 ЦК України зазначає, що плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.

Відповідно до п. 1.5 ОСОБА_4 ОСОБА_6 оплачує послуги за договором у відповідності до діючих тарифів шляхом готівкового або безготівкового розрахунку не пізніше 2-х календарних днів з дня отримання рахунку і підписання уповноваженою особою ОСОБА_6 про виконані роботи.

Тарифи на послуги СТЗ визначаються Доповненням до ОСОБА_4

Стаття 629 ЦК України, регламентує обов'язковість виконання сторонами умов договору. В свою чергу, стаття 525 ЦК України забороняє односторонню відмову від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Договір на склад тимчасового зберігання від 16.03.2016р. №39-16 не заперечений сторонами, не визнаний в установленому порядку недійсним. Суд вважає, що сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору. зобов'язання сторін за договором чинні.

Згідно частини 1 ст. 173 ГК України зобов'язання, що виникає між суб'єктами господарювання, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта, або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, є господарським зобов'язанням.

Згідно з частиною 1 ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач не довів факту отримання від позивача майна зі зберігання після 16.06.2016р. чи припинення зобов'язання зі зберігання в цей же термін.

Спору в частині передачі товару відповідача зі складу ТОВ ТД Логос на склад Черкаської митниці ДФС - немає.

Суд вважає обґрунтованим та доведеним право Позивача на стягнення з Відповідача суми заборгованості за надані послуги зберігання товару у розмірі 18 953,81 грн.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Штрафними санкціями у відповідності з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 5.2 ОСОБА_4 за прострочення платежів за договором ОСОБА_6 сплачує Вантажозберігачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

На підставі наявного прострочення грошового зобов'язання Позивачем нараховано Відповідачу 2806,73 грн. пені за період з 31.07.2016р. по 31.01.2017р. з урахуванням п.5.2. ОСОБА_4, які просить стягнути з Відповідача з урахуванням суми боргу, облікової ставки НБУ за спірний період.

Забезпечення виконання зобов'язання у виді неустойки оформлено між сторонами письмовим договором відповідно до положень та вимог ст.ст. 546-549 ЦК України.

Розрахунок перевірено судом за допомогою калькулятора санкцій апаратного комплексу Ліга:Закон за період з 31.07.2016р. по 31.01.2017р. Розрахунок виконано невірно. Стягненню підлягає 2799,25 грн. пені на користь Позивача. В решті вимог належить відмовити за необгрунтованістю.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Позивач також нараховує відповідачу 422,00 грн. - 3% річних з простроченої суми за період з 31.07.2016р. по 27.04.2017р. та 1767,13 грн. інфляційних за період з 31.07.2016р. по 27.04.2017р.

Вимоги обґрунтовані. Розрахунок санкцій при наявному грошовому зобов'язанні відповідача перевірено судом за допомогою калькулятора санкцій апаратного комплексу Ліга:Закон з урахуванням строку прострочення оплати. Розрахунок вимоги виконано невірно. 421,52 грн. - 3% річних та 1767,13 грн. інфляційних підлягають стягненню з відповідача на користь позивача. Розмір інфляційних втрат не перевищує розміру можливого нарахування інфляційних. В решті вимог належить відмовити за необгрунтованістю.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Обов'язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права.

Суд зазначає, що проведення оплати боргу відповідачем під час розгляду справи та неподання ним доказів у справу має враховуватись виконавчою службою при виконанні рішення суду в ході виконавчого провадження. Суд вважає, що відповідач мав достатньо часу для надання доказів про проведення розрахунку.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до договору про надання послуг адвоката та консультаційних послуг від 11 квітня 2017р. (а.с. 43), укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім Логос та адвокатом ОСОБА_9, який діє на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №357 від 14 грудня 2009 року, Замовник доручив, а Виконавець прийняв на себе зобов'язання надавати Замовнику правову допомогу, яка включає в себе складання процесуальних документів (позовної заяви та додатків до неї) для звернення до господарського суду.

Відповідно до ОСОБА_6 виконаних робіт від 26 квітня 2017 року, вартість послуг наданих відповідно до зазначеного вище договору складає 2 200,00 грн.

Витрати, які поніс Позивач, сплативши згідно договору від 11.04.2017р. - є адвокатськими витратами на суму 2 200,00 грн., та підлягають до стягнення з Відповідача як судові витрати на користь позивача.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати належить покласти на відповідача та стягнути на користь позивача 1 600,00 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Кемікал Елементс Юкрейн , м. Черкаси, пр-т. Хіміків, 74, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 13476327, номер рахунку в банку невідомий

на користь товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Логос , м. Черкаси, вул. Різдвяна, 175, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 30705409, номер рахунку в банку невідомий

18 953,81 грн. основного боргу, 1 767,13 грн. - інфляційних збитків, 421,52 грн. - 3% річних, 2 799,25 грн. пені, 2 200,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката та 1 600,00 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті вимог відмовити за необрунтованістю.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня прийняття рішення. Сторони у справі протягом цього строку мають право подати апеляційну скаргу до апеляційного суду на вказане рішення через Господарський суд Черкаської області.

Повне рішення складено 19.06.2017р.

Суддя Г.М. Скиба