Постанова
від 30.05.2017 по справі 911/1482/16
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" травня 2017 р. Справа№ 911/1482/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Скрипки І.М.

Куксова В.В.

за участю представників сторін:

від позивача за первісним позовом: Дудар Є.В.

від відповідача-1 за первісним позовом: не з'явився;

від відповідача-2 за первісним позовом: Мажара О.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Землогістика" на рішення Господарського суду Київської області від 05.07.2016 у справі №911/1482/16 (суддя - Конюх О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна"

до 1)Товариства з обмеженою відповідальністю "Кома-Рент";

2)Товариства з обмеженою відповідальністю "Землогістика"

про стягнення 765 794,26 грн. та зобов'язання повернути майно

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Землогістика"

до 1)Товариства з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна";

2)Товариства з обмеженою відповідальністю "Кома-Рент"

про визнання поруки припиненою

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна", м. Київ 28.04.2016р. звернувся до господарського суду Київської області з позовом до відповідачів: товариства з обмеженою відповідальністю "Кома-Рент" та товариства з обмеженою відповідальністю "Землогістика", в якому просив суд стягнути солідарно з відповідачів заборгованість в розмірі 765 794,26 грн., з яких 579 428,37 грн. - заборгованість за лізинговими платежами, 175 567,80 грн. - пеня та 10 798,09 грн. - 3% річних, а також просив зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю "Кома-Рент" повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" міні-екскаватор на гусеничному ходу Сaterpillar 301.7D, серійний номер САТ3017DCLJH00206 та покласти на відповідачів витрати по сплаті судового збору.

24.05.2016р. від ТОВ "Землогістика" (відповідач 2 за первісним позовом) до суду був поданий зустрічний позов до відповідача (позивача за первісним позовом) - товариства з обмеженою відповідальністю "Катерпілліар Файненшл Україна" та товариства з обмеженою відповідальністю "Кома-Рент" (відповідач 1 за первісним позовом) про визнання поруки припиненою.

Рішенням Господарського суду Київської області від 05.07.2016 у справі №911/1482/16 первісний позов задоволено частково, а саме: солідарно стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кома-Рент" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Землогістика" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" 162 863,64 грн. лізингових платежів, 23 464,23 грн. пені, 1 601,20 грн. 3% річних, 2 818,94 грн. судового збору; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кома-Рент" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" 254 782,36 грн. лізингових платежів, 62 241,22 грн. пені, 9 196,89 грн. 3% річних, 10 297,87 грн. судового збору; зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Кома-Рент" повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" міні-екскаватор на гусеничному ходу Сaterpillar 301.7D, серійний номер САТ3017DCLJH00206; в решті позовних вимог первісного позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції в частині задоволення вимог щодо солідарного стягнення з відповідачів заборгованості з лізингових платежів, пені та 3% річних , стягнення з відповідача-1 на користь позивача заборгованості з лізингових платежів, пені та 3% річних, зобов'язання відповідача-1 повернути позивачу предмет лізингу мотивовано доведеністю позовних вимог в цій частині згідно з приписами ст.ст. 629, ч. 1 ст. 806 Цивільного кодексу України, Законом України Про фінансовий лізинг , умовами договору лізингу та договору поруки, ст. ст. 230, 232 Господарського кодексу України, ст. 253, 254, 267 ч. 3, 549, 625 Цивільного кодексу України.

У задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Землогістика" відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні зустрічного позову мотивовано тим, що порука не є припиненою 23.12.2013р. у зв'язку із зміною обсягу відповідальності поручителя без його згоди, оскільки згода поручителя вбачається з пункту 2.1 договору поруки, а отже зустрічний позов із заявлених підстав (зміна обсягу забезпеченого зобов'язання без згоди поручителя) задоволенню не підлягає.

Не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Землогістика" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 05.07.2016 у справі №911/1482/16 в частині відмови у задоволенні зустрічного позову та прийняти в цій частині нове рішення, яким визнати припиненою поруку Товариства з обмеженою відповідальністю "Землогістика" за Товариство з обмеженою відповідальністю "Кома-Рент", яка виникла на підставі договору поруки №UA06L-13-13S, укладеного 21.02.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Землогістика".

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при винесенні рішення в частині відмови у задоволенні зустрічного позову порушено норми матеріального та процесуального права, рішення суду першої інстанції в частині зустрічного позову було прийнято при неповному дослідженні доказів та з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки щодо відсутності обумовлених законом підстав для припинення поруки за договором - не відповідають обставинам справи.

Зокрема, апелянт наголошував на тому, що за умовами договору поруки товариство з обмеженою відповідальністю "Землогістика" зобов'язувалось сплатити на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" лізингові платежі за договором фінансового лізингу № UA06L-13-13 від 21.02.2013р. на загальну суму, що складає еквівалент 45153,50 доларів США, а також штрафні санкції. Проте, 23.12.2013р. між сторонами договору лізингу товариством з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" та товариством з обмеженою відповідальністю "Кома-Рент" було укладено додаткову угоду №2 до договору фінансового лізингу, згідно умов якої було змінено розмір лізингових платежів та встановлено його в сумі, що складає еквівалент 46 078,20 доларів США. Також, між сторонами договору фінансового лізингу було укладено ще ряд додаткових угод, умовами яких було передбачено зміну розміру лізингових платежів, їх розмір було встановлено в сумі, що складає еквівалент 46 236,20 доларів США. Зазначені зміни розміру сплати лізингових платежів з ТОВ "Землогістика" сторони договору фінансового лізингу не узгоджували. Згідно положень ст.559 ЦК України договір поруки припиняється у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Таким чином, як стверджує позивач за зустрічним позовом, порука за договором поруки №UA06L-13-13S є припиненою 23.12.2013р. (дата укладення додаткової угоди, якою внесено зміни у розмір лізингових платежів).

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.08.2016 у складі колегії суддів: головуючий суддя Федорчук Р.В., судді: Власов Ю.Л., Лобань О.І. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Землогістика" повернуто скаржнику на підставі п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України.

Постановою Вищого господарського суду України від 02.11.2016 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Землогістика" задоволено частково, скасовано ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 15.08.2016, справу передано до Київського апеляційного господарського суду для здійснення апеляційного провадження.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.11.2016, справу №911/1482/16 передано для розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Землогістика" на рішення Господарського суду Київської області від 05.07.2016 колегії суддів у складі: головуючий суддя Майданевич А.Г. судді: Гаврилюк О.М., Сулім В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.11.2016 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Землогістика" прийнято до провадження у визначеному складі суддів та призначено справу №911/1482/16 до розгляду на 14.12.2016.

12.12.2016 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від товариства з обмеженою відповідальністю "Землогістика" надійшли письмові пояснення по справі. В яких останній наголошував на тому, що додатковими угодами до договору фінансового лізингу, укладеними без згоди поручителя, встановлено збільшення розміру лізингових платежів, тобто змінено зобов'язання, забезпечене порукою, що призвело до збільшення обсягу відповідальності поручителя. У той же час, поручитель не давав згоду на таку зміну забезпеченого порукою зобов'язання, оскільки п. 2.1 договору поруки не конкретизував, на які саме зміни договору фінансового лізингу погодився поручитель. Слід звернути увагу на те, що сторони, якщо вони мали на меті встановити наперед погодження поручителем зміни розміру зобов'язання за договором фінансового лізингу, що звільняло б сторони від необхідності у подальшому узгодженні з ним таких змін, мали б відповідним чином, керуючись положеннями ст. 6, 627 Цивільного кодексу України саме так викласти домовленість про це, що унеможливлювало б вільне (різне) тлумачення таких домовленостей. З редакції договору поруки, який укладено між сторонами, неможливо дійти висновку, що поручитель погодився забезпечувати належне виконання відповідачем-1 зобов'язань за договором фінансового лізингу навіть у разі збільшення для нього розміру відповідальності без його згоди.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2016 продовжено строк розгляду справи №911/1482/16 на 15 днів та відкладено розгляд справи на 25.01.2017.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.01.2017 у зв'язку із перебуванням головуючого судді (судді-доповідача) Майданевича А.Г. на лікарняному, визначено новий склад суду: головуючий суддя - Тищенко О.В, судді: Іоннікова І.А., Тарасенко К.В.

25.01.2017 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" надійшли додаткові пояснення по суті спору.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.01.2017 прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Землогістика" на рішення Господарського суду Київської області від 05.07.2016 у справі №911/1482/16 до провадження у визначеному складі суду, розгляд справи №911/1482/16 призначено на 14.02.2017.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.02.2017 розгляд справи за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Землогістика" на рішення Господарського суду Київської області від 05.07.2016 відкладено на 21.03.2017.

20.03.2017 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від товариства з обмеженою відповідальністю "Землогістика" надійшли додаткові документи по суті спору.

У судовому засіданні 21.03.2017 головуючим суддею Тищенко О.В. у зв'язку з необхідністю виключення обставин, які можуть поставити під сумнів неупередженість суддів при розгляді даної апеляційної скарги та відсутності будь-яких сумнівів у безсторонності суду, заявлено самовідвід у розгляді даної справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.03.2017 заяву про самовідвід судді Тищенко О.В. від розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Землогістика" на рішення Господарського суду Київської області від 05.07.2016 у справі №911/1482/16 задоволено, матеріали справи передно для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою у відповідності до положень ст. 2-1 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Землогістика" на рішення Господарського суду Київської області від 05.07.2016 у справі №911/1482/16 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді Скрипка І.М., Куксов В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.03.2017 справу №911/1482/16 прийнято до провадження колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді Скрипка І.М., Куксов В.В., розгляд справи призначено на 25.04.2017.

23.05.2017 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" надійшли додаткові пояснення щодо апеляційної скарги ТОВ Землогістика , в яких позивач за первісним позовом вказував на те, що договором поруки чітко визначено, що поручитель з моменту укладення договору поруки надав згоду про можливу зміну розміру зобов'язань за договором лізингу та на збільшення розміру його зобов'язань за договором поруки. Відповідно, укладення додаткових угод до договору фінансового лізингу не можна вважати збільшенням розміру відповідальності поручителя.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.04.2017 розгляд справи відкладено до 23.05.2017, а ухвалою від 23.05.2017 - до 30.05.2017.

Представник апелянта - Товариства з обмеженою відповідальністю "Землогістика" - підтримав доводи апеляційної скарги щодо рішення суду першої інстанції в частині зустрічного позову, просив рішення суду в частині відмови у задоволенні зустрічного позову - скасувати, прийняти нове рішення про задоволення зустрічного позову.

Представник відповідача-2 за первісним позовом в судовому засіданні 30.05.2017 проти доводів апеляційної скарги заперечував, надав пояснення по суті поданої апеляційної скарги та суті спору, просив залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідач-1 за первісним позовом в судове засідання 30.05.2017 представників не направив, причин неявки суд не повідомив, про розгляд справи повідомлений належним чином за адресою свого місцезнаходження. .

Дослідивши матеріали справи, які містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, судова колегія вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами та присутності представника апелянта, за відсутності представників відповідача-1 за первісним позовом.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України визначено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно з статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як встановлено апеляційним судом, позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна", 28.04.2016р. звернувся до господарського суду Київської області з позовом до відповідачів: товариства з обмеженою відповідальністю "Кома-Рент" та товариства з обмеженою відповідальністю "Землогістика", в якому просив суд стягнути солідарно з відповідачів заборгованість в розмірі 765 794,26 грн., з яких 579 428,37 грн. - заборгованість за лізинговими платежами, 175 567,80 грн. - пеня та 10 798,09 грн. - 3% річних, а також просив зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю "Кома-Рент" повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" міні-екскаватор на гусеничному ходу Сaterpillar 301.7D, серійний номер САТ3017DCLJH00206 та покласти на відповідачів витрати по сплаті судового збору.

Позов обґрунтований тим, що між позивачем та відповідачем 1 був укладений договір фінансового лізингу №UA06L-13-13 від 21.02.2013р., згідно умов якого лізингодавець (товариство з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна") зобов'язується придбати у Продавця у власність предмет лізингу (міні-екскаватор на гусеничному ходу Сaterpillar 301.7D, серійний номер САТ3017DCLJH00206) і надати його лізингоодержувачу (товариству з обмеженою відповідальністю "Кома-Рент") в тимчасове володіння і користування для підприємницьких цілей, за плату, на строк і на інших умовах, зазначених в цьому договорі і Загальних умовах, з переходом права власності на предмет лізингу до Лізингоодержувача, який в свою чергу зобов'язався сплачувати лізингодавцю лізингові платежі в розмірі, передбаченому у Додатку 3 до договору, збільшеному відповідно до п.4.4 Договору, не пізніше кінцевої дати сплати лізингових платежів.

21.02.2013р. між позивачем та відповідачем 2 був укладений Договір поруки №UA06L-13-13S, відповідно до умов якого відповідач 2 поручився за виконання зобов'язань відповідача 1 за договором фінансового лізингу № UA06L-13-13 від 21.02.2013р. в повному обсязі, а саме зі сплати на користь позивача лізингових платежів на загальну суму 45 153,50 доларів США, а також штрафних санкцій за порушення зобов'язань відповідача 1, передбачених умовами договору.

У зв'язку з неналежним виконанням умов договору, а саме щодо здійснення лізингових платежів у встановлені Договором та додатками до нього строки, у відповідача 1 виник борг, який позивач просить суд стягнути солідарно з відповідачів в судовому порядку. У зв'язку із простроченням основного зобов'язання позивач також просить стягнути солідарно з відповідачів передбачену договором пеню в розмірі 175 567,80 грн., та відповідно до ст. 625 ЦК України 3% річних в розмірі 10 798,09 грн.

У зв'язку з неналежним виконанням умов договору фінансового лізингу, позивач розірвав його в односторонньому порядку, надіславши відповідачу 1 повідомлення про відмову від договору з вимогою повернути предмет лізингу від 22.02.2016р №87/03. Оскільки станом на день звернення позивача з позовом до суду відповідач 1 не повернув обладнання, то позивач просить суд зобов'язати ТОВ "Кома-Рент" повернути йому предмет лізингу.

Зустрічний позов обґрунтований тим, що за умовами договору поруки товариство з обмеженою відповідальністю "Землогістика" зобов'язувалось сплатити на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" лізингові платежі за договором фінансового лізингу № UA06L-13-13 від 21.02.2013р. на загальну суму, що складає еквівалент 45153,50 доларів США, а також штрафні санкції. Проте, 23.12.2013р. між сторонами договору лізингу товариством з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" та товариством з обмеженою відповідальністю "Кома-Рент" було укладено додаткову угоду №2 до договору фінансового лізингу, згідно умов якої було змінено розмір лізингових платежів та встановлено його в сумі, що складає еквівалент 46 078,20 доларів США. Також, між сторонами договору фінансового лізингу було укладено ще ряд додаткових угод, умовами яких було передбачено зміну розміру лізингових платежів, їх розмір було встановлено в сумі, що складає еквівалент 46 236,20 доларів США. Зазначені зміни розміру сплати лізингових платежів з ТОВ "Землогістика" сторони договору фінансового лізингу не узгоджували. Згідно положень ст.559 ЦК України договір поруки припиняється у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Таким чином, як стверджує позивач за зустрічним позовом, порука за договором поруки №UA06L-13-13S є припиненою 23.12.2013р. (дата укладення додаткової угоди, якою внесено зміни у розмір лізингових платежів).

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Київський апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

21.02.2013р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" (лізингодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Кома-Рент" (лізингоотримувач) укладено договір фінансового лізингу № UA06L-13-13 (далі Договір), Загальні Умови договорів фінансового лізингу № UA06L-12 від 20.09.2012р. є невід'ємною частиною Договору (далі - Загальні Умови). Відповідно до умов договору фінансового лізингу № UA06L-13-13 :

- лізингодавець зобов'язується придбати у продавця у власність предмет лізингу, зазначений у додатку 1 до цього договору, і надати його лізингоодержувачу в тимчасове володіння і користування для підприємницьких цілей, за плату, на строк і на інших умовах, зазначених у цьому договорі і Загальних Умовах, з переходом права власності на предмет Лізингу до лізингоодержувача за умови дотримання відповідних вимог, встановлених Загальними Умовами (пункт 2.1 Договору лізингу);

- цей договір укладений відповідно до Загальних Умов, які є невід'ємною частиною цього договору. При виконані цього договору сторони керуються Загальними Умовами так, якби положення зазначених Загальних Умов були б включені в текст цього договору, у тому числі, при виконанні цього договору сторони мають обов'язки і права, передбачені Загальними Умовами. Уразі наявності протиріч між цим договором та Загальними Умовами засовуватимуться положення цього договору (пункт 2.2 договору лізингу);

- в період з дня укладення цього договору до моменту передачі предмета лізингу вартість предмета лізингу становить гривневий еквівалент 44277,00 доларів США, що за максимальним курсом продажу долара США на Міжбанківській валютній біржі на час закриття торгів, станом на дату, яка передує даті укладення цього договору складає 360 304,09 грн., в тому числі ПДВ - 60050,68 грн. (пункт 3.2.1 Договору лізингу);

- загальна сума лізингових платежів за договором складається з :

· відшкодування вартості предмета лізингу (основного боргу лізингоодержувача)

· процентів, збільшених відповідно до п.4.4 цього Договору (пункт 4.1 Договору лізингу);

- Лізингоодержувач виплачує лізингодавцю авансовий лізинговий платіж у розмірі 4427,70 доларів США, в тому числі ПДВ 737,95 доларів США, що станом на дату, яка передує даті укладення цього договору становить 36 030,41 грн., в тому числі ПДВ 6 005,07 грн. Авансовий лізинговий платіж сплачується в рахунок відшкодування вартості предмета лізингу (основного боргу). Авансовий лізинговий платіж сплачується лізингоодержувачем протягом 5 календарних днів з моменту підписання цього договору в розмірі 5% від ціни обладнання, зазначеної в п.2.1 цього Договору, що складає гривневий 2 213,85 доларів США, решта авансового платежу сплачується протягом 3 банківських днів з дати відправки продавцем факсимільного повідомлення лізингоодержувачу про готовність предмета лізингу до відвантаження із заводу виробника (пункт 4.2 Договору лізингу);

Відповідно до Додатку №1 до договору фінансового лізингу № UA06L-13-13 від 21.02.2013р. предметом лізингу є міні-екскаватор на гусеничному ходу Сaterpillar 301.7D, серійний номер САТ3017DCLJH00206.

Додатком №2 до договору фінансового лізингу № UA06L-13-13 від 21.02.2013р. передбачено графік авансових лізингових платежів та комісійної винагороди, згідно якого:

· авансовий лізинговий платіж - 4427,70 доларів США, в тому числі ПДВ 737,95 доларів США, що станом на дату , яка передує даті укладення цього договору становить 36 030,41 грн., в тому числі ПДВ 6005,07 грн.

· комісійна винагорода - 0,00

· суми до сплати розраховані на дату укладення Угоди та підлягають перерахунку згідно умов п.4.2 та п.4.3 договору

Додатком №3 до договору фінансового лізингу № UA06L-13-13 від 21.02.2013р. передбачено загальний графік лізингових платежів, згідно умов якого загальний розмір лізингових платежів на момент укладення договору лізингу складає еквівалент 45 153,50 доларів США (колонка 2 загального графіку платежів).

16.04.2013р. між ТОВ "Катерпіллар Файненшл Україна" та ТОВ "Кома-Рент" укладено Додаткову Угоду №1 до договору фінансового лізингу № UA06L-13-13 від 21.02.2013р., згідно умов якої сторони домовились про встановлення уточненого загального графіку платежів за договором лізингу.

23.12.2013р. між ТОВ "Катерпіллар Файненшл Україна" та ТОВ "Кома-Рент" укладено Додаткову Угоду №2 до договору фінансового лізингу № UA06L-13-13 від 21.02.2013р., згідно умов якої сторони домовились про встановлення Уточненого загального графіку платежів до договору фінансового лізингу № UA06L-13-13 від 21.02.2013р.,згідно умов якої сторони передбачили зміну розміру лізингових платежів, їх розмір було встановлено в сумі, що складає еквівалент 46 078,20 доларів США.

30.04.2014р. між ТОВ "Катерпіллар Файненшл Україна" та ТОВ "Кома-Рент" укладено Додаткову Угоду №3 до договору фінансового лізингу № UA06L-13-13 від 21.02.2013р., згідно умов якої сторони домовились про встановлення уточненого загального графіку платежів до договору фінансового лізингу № UA06L-13-13 від 21.02.2013р., згідно умов якої сторони передбачили зміну розміру лізингових платежів, їх розмір було встановлено в сумі, що складає еквівалент 46 480,49 доларів США.

15.08.2014р. між ТОВ "Катерпіллар Файненшл Україна" та ТОВ "Кома-Рент" укладено Додаткову Угоду №4 до договору фінансового лізингу № UA06L-13-13 від 21.02.2013р., згідно умов якої сторони домовились про зміну графіку лізингових платежів, їх розмір було встановлено в сумі, що складає еквівалент 46 236,20 доларів США.

Для забезпечення виконання відповідачем 1 своїх зобов'язань перед ТОВ "Катерпіллар Файненшл Україна" за договором фінансового лізингу № UA06L-13-13 від 21.02.2013р. між ТОВ "Катерпіллар Файненшл Україна" (кредитор) та ТОВ "Землогістика" (поручитель) 21.02.2013. укладено договір поруки №UA06L-13-13S (далі - договір поруки), відповідно до умов якого:

- цей договір поруки є забезпечення поручителем виконання зобов'язань боржником за договором лізингу зі сплати на користь кредитора лізингових платежів на загальну суму, що складає еквівалент 45 153,50 доларів США, що за максимальним курсом продажу долару США на Міжбанківській валютній біржі на час закриття торгів станом на дату, яка передує даті укладення цього договору становить 367 436,61 грн., а також штрафних санкцій за порушення зобов'язань боржником, передбачених умовами договору лізингу. Поручитель цим у безумовному і безвідкличному порядку зобов'язується як поручитель сплатити кредиторові на першу вимогу кредитора у разі невиконання або неналежного виконання боржником своїх зобов'язань у терміни і на умовах передбачених договором лізингу, суму основного боргу (лізингові платежі та викупна ціна ) і всі грошові суми та всі інші зобов'язання, які належать до сплати і підлягають виконанню на користь кредитора з боку боржника на даний момент або будуть належати до сплати і підлягати виконанню в будь який час у майбутньому відповідно до умов договору лізингу, з урахуванням змін і доповнень до нього (пункт 2.1 договору поруки);

- не обмежуючи положень статтею 2.1 поручитель у безумовному і безвідкличному порядку зобов'язується, розглядаючи це зобов'язання як окреме, додаткове і безперервне зобов'язання, відшкодувати кредиторові на його вимогу всі збитки, грошові зобов'язання, вимоги відшкодування, витрати і видатки будь-якого характеру, що виникли через будь-яку несплату або несвоєчасну сплату поручителем сум, що підлягають сплаті за цим договором поруки, протягом 3 робочих днів з моменту, коли кредитор пред'явив поручителеві вимогу про виплату відповідних сум, що підлягають сплаті на його користь та документарних підтверджень таких збитків. Це зобов'язання про відшкодування збитків залишається в силі, навіть якщо порука, передбачена статтею 2.1 з будь-якої причини втрачає чинність або можливість примусового виконання стосовно поручителя (пункт 2.2 Договору поруки);

- кредитор повідомляє поручителя про невиконання або неналежне виконання боржником своїх зобов'язань перед кредитором за договором лізингу протягом 7 робочих днів з моменту такого невиконання або неналежного виконання. Однак, ненадання такого повідомлення не перешкоджає кредиторові реалізувати та/або здійснювати у примусовому порядку будь-які і всі його права, як встановлено у цьому договорі поруки (пункт 3.1 договору поруки);

- будь-які та всі платежі поручителя на користь кредитора відповідно до цього договору поруки здійснююся поручителем без будь-якого опротестування, заперечення, вимоги, зустрічної вимоги, умови, зарахування, запиту про надання пояснень або про надання будь яких доказів невиконання або неналежного виконання зобов'язань і базуються виключно на письмовій вимозі кредитора про здійснення такого платежу. Задля уникнення неоднозначного тлумачення, до проведення оплати поручитель не має права проводити розслідування , робити свої власні визначення або вступати у будь які дебати чи судові спори з кредитором, з приводу того чи мало місце і триває невиконання або неналежне виконання зобов'язань. Вищенаведене не вважається таким, що ставить під сумнів права поручителя , надані йому відповідно до обов'язкових положень чинного законодавства України (пункт 3.4 договору поруки);

- кожне повідомлення, вимога або інше повідомлення, що надається або заявляється за цим договором поруки, надається в письмовій формі і доставляється або надсилається відповідній стороні на її адресу або на номер телфакса або факсимільного апарата, що зазначені в договорі (пункт 13.1 договору поруки)

Як вірно встановлено судом першої інстанції, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, Договір № UA06L-13-13 від 21.02.2013р. за правовою природою є договором лізингу.

Регулювання відносин, що виникають у зв'язку із передачею майна у лізинг здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про фінансовий лізинг", іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором.

Згідно з частиною 1 статті 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На виконання договору позивач придбав (у ТОВ з ІІ "Цеппелін Україна" за договором CL0545 купівлі-продажу обладнання від 21.02.2013р., копія якого наявна в матеріалах справи) та передав відповідачу обумовлений предмет лізингу, про що сторонами було складено, підписано та скріплено печатками Акт прийому-передачі обладнання №29 від 16.04.2013р. (копія залучена до матеріалів справи), що породжує обов'язок лізингоотримувача сплачувати авансовий та наступні лізингові платежі в розмірі та на умовах, передбачених договором (зі змінами і доповненнями).

Як зазначає позивач за первісним позовом в його обгрунтування, відповідач-1 за первісним позовом свого обов'язку із сплати лізингових платежів в повному обсязі не виконав, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість по лізинговим платежам, які складалися з відшкодування вартості предмету лізингу та процентів, розрахованих відповідно до умов договору, починаючи з листопада 2014 року.

Відповідно до частини 1 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингоодержувач має право відмовитися від договору лізингу в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це лізингодавця, у разі якщо прострочення передачі предмета лізингу становить більше 30 днів, за умови, що договором лізингу не передбачено іншого строку. Відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову.

Пунктом 17.2 Загальних Умов передбачено, що лізингодавець вправі відмовитись від виконання будь-якого договору і розірвати такий договір в односторонньому порядку, у кожному з наступних випадків, які перелічені в підпунктах 17.2.1, 17.2.2, 17.2.3, 17.2.4, 17.2.5, 17.2.6, 17.2.7,17.2.8, 17.2.9.

Відповідно до частини другої п.17.2.10 Загальних Умов у разі настання підстав, передбачених пунктами 17.2.1, 17.2.4 та/або 17.2.8 Загальних Умов право лізингодавця на відмову від виконання договору виникає тільки після того, як лізингодавець повідомив лізингоодержувача про вчинене правопорушення і зажадав його усунення, а лізингоодержувач не усунув вчинене правопорушення протягом 5 робочих днів з дати одержання лізингоодержувачем такого повідомлення.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що листом від 22.02.2016р. №87/03, направленим рекомендованим листом з описом на належну адресу, ТОВ "Катерпіллар Файненшл Україна" повідомило ТОВ "Кома-Рент" про відмову від договору лізингу на підставі пункту 17.2 Загальних Умов, в якому лізингодавець також вимагав повернути предмет лізингу на територію логістичного комплексу МЛП Чайка з підписанням акту про повернення (копія листа-повідомлення, опису вкладення в лист та фіскального чеку "Укрпошти" від 23.03.2016р.).

Згідно з витягом з офіційного сайту ДППЗ "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, зазначений лист був повернутий відправнику у зв'язку із закінченням терміну зберігання (дата повернення і складення повідомлення згідно витягу 30.04.2016р., дата вручення відправнику 26.05.2016р.).

Відповідно до частини 3 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову.

Відповідно до позиції, викладеної у пункті 1.7 Постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Ухилення боржника від одержання на підприємстві зв'язку листа, що містив вимогу (відмова від його прийняття, нез'явлення на зазначене підприємство після одержання його повідомлення про надходження рекомендованого або цінного листа) не дає підстав вважати вимогу непред'явленою.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що договір лізингу № UA06L-13-13 від 21.02.2013р. розірваний в односторонньому порядку лізингодавцем з 12.05.2016р. з настанням для сторін відповідних наслідків, зокрема щодо повернення предмету лізингу (відповідно до пункту 4 частини 1 ст. 10 Закону України "Про фінансовий лізинг").

У зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань за договором лізингу та відмовою лізингодавця від договору, позивачем за первісним позовом заявлено вимогу про зобов'язання відповідача-1 за первісним позовом повернути позивачу за первісним позовом предмет лізингу: міні-екскаватор на гусеничному ходу Сaterpillar 301.7D, серійний номер САТ3017DCLJH00206, який отримано відповідачем-1 за первісним позовом від позивача за первісним позовом на виконання останнім своїх зобов'язань за договором лізингу № UA06L-13-13 від 21.02.2013р.

Розглянувши заявлену вимогу в порядку апеляційного перегляду справи, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 10 Закону України "Про фінансовий лізинг", лізингодавець має право вимагати повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках.

Згідно з пунктом 17.3. Загальних умов, у випадку відмови лізингодавця від виконання Договору згідно з пунктом 17.2. Загальних умов, лізингодавець повідомляє про це лізингоодержувача у письмовій формі. У зазначеному повідомленні лізингодавець зазначає відповідну підставу розірвання такого Договору з переліку, наведеного в пункті 17.2. Загальних умов, а також вимагатиме повернення предмета лізингу із вказівкою дати, місця й способу повернення предмета лізингу, передбаченого таким Договором.

Відповідно до пункту 18.2 Загальних умов предмет лізингу, підлягає поверненню лізингодавцеві лізингоодержувачем в строк, зазначений у такій вимозі лізингодавця. При цьому лізингоодержувач зобов'язаний також дотримуватись способу і місця повернення, зазаначених у такій вимозі лізингодавця.

Належних на допустимих в розумінні ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України доказів того, що відповідач-1 за первісним позовом виконав вимогу позивача за первісним позовом та повернув позивачу предмет лізингу - , ні суду першої інстанції під час розгляду справи, ні суду апеляційної інстанції під час апеляційного перегляду справи - не надано.

Відповідач-1 за первісним позовом просив в цій частині первісних позовних вимог провадження у справі припинити на підставі п.1-1 частини першої ст.80 ГПК України за відсутністю предмету спору зв'язку із реалізацією зазначеної вимоги у позасудовому порядку шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса. Проте, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції обгрунтовано було відхилено заявлене клопотання відповідача-1 за первісним позовом з огляду на наступне.

Так, матеріалами справи підтверджується, що 30.03.2016р. приватним нотаріусом Сазоновою О.М. вчинено виконавчий напис (номер в реєстрі 325) про повернення лізингоодержувачем ТОВ "Кома-Рент" лізингодавцю ТОВ "Катерпіллар Файненшл Україна" об'єкта фінансового лізингу - міні-екскаватора на гусеничному ходу Сaterpillar 301.7D, серійний номер САТ3017DCLJH00206.

Разом із тим, фактичне повернення об'єкту лізингу на час розгляду справи не здійснено, що сторонами не заперечувалось. В свою чергу, в провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/9341/16 за позовом ТОВ "Кома-Рент" до ТОВ "Катерпіллар Файненшл Україна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, рішення по якій не прийняте.

Конституцією України передбачається низка гарантій, однією з яких є право судового захисту, що передбачена статтею 55 Конституції України, згідно з якою права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Це означає, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

Виконавчий напис нотаріуса це розпорядження нотаріуса про примусове стягнення з боржника на користь кредитора грошових сум або передачі чи повернення майна кредитору, здійснене на підставі документів, які підтверджують зобов'язання боржника, тому вчинення виконавчого напису це не вирішення спору між кредитором та боржником, а підтвердження факту безспірності зобов'язань боржника.

Зокрема, згідно позиції, викладеної в абзаці 3 пункту 17 Постанови Пленуму Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних так кримінальних справ від 30.03.2012р. №5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" зазначено, що наявність виконавчого напису нотаріуса, вчиненого за невиконання кредитного договору, за відсутності реального виконання боржником свого зобов'язання, не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання та не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вчинення виконавчого напису нотаріуса, при відсутності факту передачі предмета лізингу від ТОВ "Кома-Рент" до позивача не свідчить про відсутність предмету спору між відповідачем-1 за первісним позовом та позивачем за первісним позовом щодо повернення предмету лізингу та не позбавляє останнього права на судовий захист та зокрема звернення з такою вимогою в судовому порядку до лізингоодержувача.

ВідтакТаким чином, враховуючи, що відповідачем-1 за первісним позовом грошові зобов'язання за Договором не виконані, Договір розірвано за ініціативи лізингодавця, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що позовна вимога про повернення позивачу предмету лізингу - міні-екскаватора на гусеничному ходу Сaterpillar 301.7D, серійний номер САТ3017DCLJH00206, підлягає задоволенню. Таким чином, підстави для зміни або скасування рішення суду першої інстанції в наведеній частині - у суду апеляційної інстанції відсутні.

Також, розглянувши вимоги позивача за первісним позовом щодо солідарного стягнненя з відповідачів за первісним позовом 579 428,37 грн. заборгованості за лізинговими платежами, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Посилання відповідача-1 за первісним позовом у запереченнях про відсутність у нього обов'язку сплачувати лізингові платежі у визначеному у рахунках-фактурах розмірі (тобто з врахуванням збільшення процентів за відповідними формулами, наведеними у договорі), посилаючись на неотримання вказаних рахунків-фактур, та на наявності обов'язку сплачувати платежі, встановлені погодженим сторонами графіком відповідно до додаткової угоди №4 від 15.08.2014р. - обгрунтовано відхилені судом першої інстанції, з висновками якого погоджується суд апеляційної інстанції.

По-перше, рахунок-фактура за своїм призначенням не відповідає ознакам первинного документу, визначеним Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", оскільки ним не фіксується господарська операція, розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції, а носить лише інформаційний характер. Форма рахунку-фактури не належить до типових форм, що затверджуються Держкомстатом. Фактично рахунок-фактура є розрахунково-платіжним документом, що передбачає лише виставлення певної суми для оплати. Зазначена позиція викладена також в листах Мінфіну від 27.11.2006р. № 31-34000-20-23/25136, від 30.05.2011р. № 31-08410-07-27/13794.

По-друге, пунктом 4.4 Договору встановлено, що лізингоодержувач сплачує лізингові платежі в розмірі, передбаченому Додатком №3 до договору (загальний графік лізингових платежів), збільшеному відповідно до пункту 4.4 Договору, не пізніше кінцевої дати сплати лізингових платежів. Цим же пунктом передбачено надіслання лізингодавцем лізингоодержувачеві рахунку-фактури за 5 банківських днів до кінцевої дати сплати на електронну адресу або за допомогою факсимільного зв'язку, при цьому строк та розмір оплати не поставлений у залежність від факту отримання рахунку-фактури. Так, пунктом 14.5 Загальних умов визначено, що неотримання рахунку-фактури або несвоєчасне його отримання не звільняє відповідача від зобов'язання по сплаті відповідного лізингового платежу у строки та у сумі, що встановлені відповідним договором та вказаними у уточненому Загальному графіку лізингових платежів.

Уточнений загальний графік платежів в останній діючій редакції сторонами було погоджено у Додатковій угоді №4 від 15.08.2014р. Передостаннім абзацом пункту 1 Додаткової угоди №4 від 15.08.2014р. передбачено, що суми до сплати підлягають перерахунку згідно умов пункту 4.4 Договору фінансового лізингу та пункту 14.4 Загальних умов.

За таких обставин, обов'язок відповідача1 за первісним позовом, як лізингоодержувача, сплачувати лізингові платежі в строк, та в розмірі відповідно до формул та розрахунків, передбачених Договором та Загальними умовами не залежить від факту отримання рахунку від позивача за первісним позовом, як лізингодавця.

Договір фінансового лізингу поєднує у собі елементи договорів оренди та купівлі-продажу. У зв'язку із цим, лізингові платежі включають як плату за надання майна у користування, так і частину покупної плати за надання майна у власність лізингоодержувачу по закінченню дії договору.

Таким чином, на правовідносини, що склалися між сторонами щодо одержання позивачем лізингових платежів, у частині покупної плати за надання майна у майбутньому у власність відповідачу, поширюються загальні положення про купівлю-продаж (Постанови Верховного Суду України від 29.10.2013р. у справі №7/5005/2240/2012 та від 08.06.2016р. у справі № 330цс16).

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відтак, обов'язок сплатити за товар певну грошову суму виникає у покупця тільки у разі переходу права власності на товар.

Частиною 2 статті 653 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі розірвання договору, зобов'язання сторін припиняються.

З огляду на встановлені обставини та приписи чинного законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки позивач за первісним позовом в односторонньому порядку розірвав Договір лізингу № UA06L-13-13 від 21.02.2013р, а тому право власності на предмет лізингу до відповідача-1 за первісним позовом не перейшло. Таким чином вимога позивача за первісним позовом про зобов'язання відповідача-1 за первісним позовом про повернення предмета лізингу - є законною, обґрунтованою та доведеною належними та допустимими доказами, у зв'язку з чим вимога позивача за первісним позовом про стягнення вартості об'єкта лізингу, який залишається у власності позивача, у розмірі 161 782,37 грн. що входять до структури прострочених лізингових платежів, - є неправомірною та задоволенню не підлягає.

Дану правову позицію викладено у постановах Верховного Суду України від 19.12.2011 у справі № 7/114/10 та від 01.10.2013 у справі № 11/5005/2290/2012.

Відповідно до частини 1 статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини 1 статті 111-16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Зважаючи на вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовна вимога позивача за первісним позовом про стягнення лізингових платежів підлягає задоволенню частково, за виключенням вартості об'єкта лізингу.

З наданих позивачем за первісним позовом рахунків-фактур за Договором лізингу № UA06L-13-13 від 21.02.2013р. за період з листопада 2014р. по січень 2016р. вбачається, що позивач за первісним позовом розрахував відсотки у загалом у розмірі 417 646,00 грн., а саме:

:- по рахунку за листопад 2014р. №ЛП-3786 від 24.11.2014р. - 19 742,97 грн.;

- по рахунку за грудень 2014р. №ЛП-4088 від 24.12.2014р. - 19837,02 грн.;

- по рахунку за січень 2015р. №ЛП -88 від 26.01.2015р. - 3152,45 грн.;

- по рахунку за лютий 2015р. №ЛП 370 від 23.02.2015р. - 83 319,64 грн.;

- по рахунку за березень 2015р. №ЛП-649 від 25.03.2015р. - 0,00грн.;

- по рахунку за квітень 2015р. № ЛП-929 від 24.04.2015р. - 21 753,22 грн.;

- по рахунку за травень № ЛП-1173 від 25.05.2015р. - 13210,17 грн.;

- по рахунку за червень № ЛП-1401 від 23.06.2015р. - 34124,11 грн.;

- по рахунку за липень 2015р. №ЛП-1621 від 27.07.2016р. - 31 886,35 грн.;

- по рахунку за серпень 2015р. № ЛП-1836 від 25.08.2015р. - 27 756,43 грн.;

- по рахунку за вересень 2015р. №ЛП-2954 від 24.09.2015р. - 16 600,31 грн.;

- по рахунку за жовтень 2015р. №ЛП-2270 від 26.10.2015р. - 52 685,75 грн.;

- по рахунку за листопад 2015р. №ЛП-2484 від 24.11.2015р. - 48507,53 грн.;

- по рахунку за грудень 2015р. №ЛП-2731 від 24.12.2015р. - 8 126,87 грн.;

- по рахунку за січень 2016р. №ЛП-101 від 25.01.2016р. - 36 943,18 грн.,

Відповідачі за первісним позовом наголошували на тому, що сума відсотків розрахована позивачем невірно, оскільки включає зокрема курсові ризики, розраховані не лише з відсотків, але й з частини вартості предмету лізингу. За твердженням відповідачів за первісним позовом, оскільки невідшкодована частина вартості предмету лізингу не належить до стягнення на користь позивача, то й з розрахунків збільшення відсотків цю суму необхідно виключити.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про відхилення як необгрунтованих та безпідставних вищенаведених тверджень відповідачів за первісним позовом щодо невірного розрахунку позивачем за первісним позовом відсотків за договором фінансового лізингу з огляду на наступне.

Відповідно до п. 4.1 договору фінансового лізингу загальна сума лізингових платежів за договором складається з відшкодування вартості предмета лізингу (основного боргу лізингоодержувача) та процентів, збільшених відповідно до п.4.4 цього договору.

Відповідно до п.4.4 договору фінансового лізингу проценти, що підлягають сплаті у складі поточного лізингового платежу, збільшуються на суму наступних складових:

1) добуток сум, що надійшли лізингодавцеві в рахунок сплати поточного лізингового платежу, на коефіцієнт Kfxi0, Kfxi0=(( Fxi-Fx0)/ Fx0;

2) добуток частини поточного лізингового платежу, що залишився непогашеним станом на дату виставлення рахунку-фактури відповідно до п.4.4 цього договору, на коєфіцієнт Kfxe0, Kfxe0=( Fxe-Fx0)/ Fx0;

3) Добуток сум, що надійшли лізингодавцеві протягом поточного періоду нарахування в рахунок погашення заборгованості за попередніми лізинговими платежами (без урахування будь-якого збільшення процентів за такими лізинговими платежами відповідно до цього пункту 4.4), на коефіцієнт Kfxil, Kfxil=( Fxi-Fx1)/Fx0;

4) добуток суми заборгованості за попередніми лізинговими платежами (без урахування будь-якого збільшення процентів за такими лізинговими платежами відповідно до цього пункту 4.4), що залишилась непогашеною станом на дату виставлення рахунку-фактури за поточний період нарахування відповідно до пункту 4.5 цього договору, на коефіцієнт Kfxe1 Kfxe1=(Fxe-Fx1)/Fxo.

При цьому для цілей зазначених коефіцієнтів:

Fx0 -1) курс гривні до базової валюти на дату, яка передує даті укладення цього договору або

2) курс гривні до базової валюти станом на дату, яка передує даті передачі предмета лізингу у випадку зміни максимального курсу продажу долара США на Міжбанківській валютній біржі (за інформацією на веб-сайті http: //www/udinform/com ) на час закриття торгів, станом на дату, яка передує даті передачі, більш ніж на 1% в порівнянні з курсом гривні до долара США, встановленим на міжбанківській валютній біржі на дату, що передує даті укладення цього договору.

Fxi -курс гривні до базової валюти на дату, що передує даті зарахування на банківський рахунок лізингодавця відповідних платежів від лізингоодержувача.

Fxе - курс гривні до базової валюти станом на дату , що передує даті виставлення рахунки-фактури за поточний період нарахування відповідно до п.4.5 цього договору.

Fx1 курс гривні до базової валюти станом на дату, що передує даті виставлення рахунку-фактури за попередній період нарахування.

Fx2 - курс гривні до базової валюти на дату, що передує даті виставлення рахунку-фактури за період нарахування, що є найбільш раннім з усіх періодів, за якими існує заборгованість по сплаті лізингових платежів на момент розрахунку збільшення процентів.

Збільшення процентів, передбачене підпуктом 3 цього пункту розраховується за умови, що Fxi перевищує Fx1 більш ніж на 1%.

Збільшення процентів, передбачене цим пунктом, не призводить до збільшення лізингових платежів в частині відшкодування вартості предмета лізингу (основного боргу лізингоодержувача) в гривнях, що зазначена в уточненому загальному графіку платежів.

У разі якщо в результаті розрахунку один з коефіцієнтів Kfxi0, Kfxe0, Kfxil, Kfxe1 є від'ємним числом, сума процентів зменшується на добуток суми , зазначеної в п.4.4 цього договору, на відповідний цій сумі коефіцієнт, який для такого розрахунку вживається без знаку "-". У випадку якщо сума процентів за таким розрахунком є від'ємним значенням, проценти до сплати за такий відповідний період фіксуються в сумі, що дорівнює "0", а отримане від'ємне значення не впливає на розрахунок лізингових платежів, що підлягають сплаті в майбутніх періодах. При цьому у разі, якщо різниця курсів відповідно між Fxi або Fxе та Fx2 при розрахунку коефіцієнтів Kfxi1 та Kfxе1 не є більшою за 1 відсоток, зменшення процентів не розраховується. Зменшення процентів, передбачених цим пунктом, не призводить до зменшення лізингових платежів в частині відшкодування вартості предмета лізингу (основного боргу лізингоодержувача) в гривнях, що зазначена в Уточненому загальному графіку платежів.

Відповідно до п.4.5. договору фінансового лізингу лізингоодержувач сплачує лізингові платежі в розмірі, передбаченому додатком 3 до цього договору, збільшеному відповідно до п.4.4 цього договору, не пізніше кінцевої дати сплати лізингових платежів.

Також, в Додатковій угоді №4 від 15.08.2014р. до договору фінансового лізингу визначено, що відсотки до сплати підлягають перерахунку згідно умов п.4.4 договору фінансового лізингу та п.14.4 Загальних умов договорів фінансового лізингу.

Договір фінансового лізингу від 21.02.2013р. та додаткова угода до нього №4 підписані та скріплені печатками обох сторін, сторони самостійно на підставі вільного волевиявлення в умовах договору визначили порядок обрахунку відсотків та затвердили формулу, за якою такі відсотки розраховуються. Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з правочинів. Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (стаття 179 ЦК України) і сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору (стаття 627 ЦК України).

З огляду на вищенаведене, здійснивши власний перерахунок відсотків за договором фінансового лізингу з урахуванням сум, строків та ставок нарахувань, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що наданий позивачем за первісним позовом розрахунок відсотків відповідає умовам договору та є математично вірним, з чим також обгрунтовано погодився суд першої інстанції.

Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Так, поручитель - позивач за зустрічним позовом зазначає, що за умовами договору поруки ТОВ "Землогістика" зобов'язувалось сплатити на користь ТОВ "Катерпіллар Файненшл Україна" лізингові платежі за договором фінансового лізингу № UA06L-13-13 від 21.02.2013р. на загальну суму, що складає еквівалент 45153,50 доларів США, а також штрафні санкції. Проте, 23.12.2013р. між сторонами договору лізингу ТОВ "Катерпіллар Файненшл Україна" та ТОВ "Кома-Рент" було укладено додаткову угоду №2 до договору фінансового лізингу, згідно умов якої було змінено розмір лізингових платежів та встановлено в сумі, еквівалентній 46078,20 доларам США. Також, між сторонами договору фінансового лізингу було послідовно укладено ще ряд додаткових угод, умовами яких було передбачено зміну розміру лізингових платежів, їх розмір було встановлено в сумі, що складає еквівалент 46 236,20 доларів США. Зазначені зміни розміру сплати лізингових платежів з ТОВ "Землогістика" сторони договору фінансового лізингу не узгоджували. Згідно положень ст.559 ЦК України договір поруки припиняється у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Таким чином, як стверджує позивач за зустрічним позовом, договір поруки №UA06L-13-13S є припиненим 23.12.2013р. В письмових поясненнях, наданих суду, додатково вказує, що порукою було забезпечено визначену фіксовану суму лізингових платежів в розмірі 45153,50 доларів США та невизначену суму штрафних санкцій, таким чином, вважає посилання позивача за первісним позовом на те, що поручитель погодився на зміну розміру лізингових платежів згідно умов договору поруки від 21.02.2013р. №UA06L-13-13S безпідставними.

В свою чергу, суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, дійшов висновку, що порука не є припиненою 23.12.2013р. у зв'язку із зміною обсягу відповідальності поручителя (ТОВ Землогістика )без його згоди, оскільки згода поручителя вбачається з пункту 2.1 договору поруки, а отже зустрічний позов із заявлених підстав (зміна обсягу забезпеченого зобов'язання без згоди поручителя) задоволенню не підлягає.

Проте, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ТОВ Землогістика , вважає висновки суду першої інстанції в цій частині такими, що зроблені з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції в частині вирішення зустрічного позову не відповідають обставинам справи, з невірним застосуванням норм матеріального права, які регулюють правовідносини поруки, що згідно з п. 1, п. 3, п. 4 ч. 1 с. 104 Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції в частині відмов у задоволенні зустрічного позову з огляду на наступне.

Оскільки порука є видом забезпечення виконання зобов'язання, то істотною умовою договору поруки є обов'язкове посилання на основне зобов'язання, його зміст, розмір, визначення обсягу відповідальності поручителя, зміна зобов'язання, забезпеченого порукою, тягне і зміни у договорі поруки. Згідно з ч. 1 ст. 651 ЦК зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. А відповідно до ст. 654 ЦК зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Враховуючи зазначене вище, а також вимоги ст. 547 ЦК щодо вчинення правочину про забезпечення виконання зобов'язання у письмовій формі, згода поручителя має надаватись в письмовій формі.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України (постанова від 5 червня 2013 р. у справі № 6-43цс13) згода поручителя на збільшення обсягу його відповідальності повинна бути очевидною й наданою у спосіб, передбачений договором поруки.

Умовами договору поруки №UA06L-13-13S від 21.02.2013р. передбачено, що цей договір поруки є забезпечення поручителем виконання зобов'язань боржником за договором лізингу зі сплати на користь кредитора лізингових платежів на загальну суму, що складає еквівалент 45 153,50 доларів США, що за максимальним курсом продажу долару США на Міжбанківській валютній біржі на час закриття торгів станом на дату, яка передує даті укладення цього договору становить 367 436,61 грн., а також штрафних санкцій за порушення зобов'язань боржником, передбачених умовами договору лізингу. Поручитель цим у безумовному і безвідкличному порядку зобов'язується як поручитель сплатити кредиторові на першу вимогу кредитора у разі невиконання або неналежного виконання боржником своїх зобов'язань у терміни і на умовах передбачених договором лізингу, суму основного боргу (лізингові платежі та викупна ціна ) і всі грошові суми та всі інші зобов'язання, які належать до сплати і підлягають виконанню на користь кредитора з боку боржника на даний момент або будуть належати до сплати і підлягати виконанню в будь який час у майбутньому відповідно до умов договору лізингу, з урахуванням змін і доповнень до нього (пункт 2.1 договору поруки);

- не обмежуючи положень статтею 2.1 поручитель у безумовному і безвідкличному порядку зобов'язується, розглядаючи це зобов'язання як окреме, додаткове і безперервне зобов'язання відшкодувати кредиторові на його вимогу всі збитки, грошові зобов'язання, вимоги відшкодування, витрати і видатки будь-якого характеру, що виникли через будь-яку несплату або несвоєчасну сплату поручителем сум, що підлягають сплаті за цим договором поруки, протягом 3 робочих днів з моменту, коли кредитор пред'явив поручителеві вимогу про виплату відповідних сум, що підлягають сплаті на його користь та документарних підтверджень таких збитків. Це зобов'язання про відшкодування збитків залишається в силі, навіть якщо порука, передбачена статтею 2.1 з будь-якої причини втрачає чинність або можливість примусового виконання стосовно поручителя (пункт 2.2 Договору поруки).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Статтею 554 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно з ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненим забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового решту, вимог розумності та справедливості.

Отже, порука припиняється за двох умов: внесення без згоди поручителя змін до основного зобов'язання; ці зміни призвели, або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності поручителя. Зокрема, до припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання без згоди поручителя, які призвели до збільшення обсягу відповідальності останнього. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає в разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки; установлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення тощо.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 24.06.2015 р. у справі № 6-701цс15.

За положеннями частини першої статті 559 ЦК України припинення поруки в разі зміни основного зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності, презюмується, а тому в цьому випадку не обов'язково звертатися до суду з позовом про визнання договору поруки припиненим, проте такі вимоги підлягають розгляду судом за наявності відповідного спору. Тобто порука має вважатися припиненою незалежно від реального настання чи ненастання збільшеного внаслідок змін кредитних договорів обсягу відповідальності поручителя.

Така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 20.04.2016 р. у справі № 6-2662цс15.

Як вбачається з умов укладеного договору поруки, ТОВ "Землогістика" забепечувало виконання зобов'язань боржником за договором фінансового лізингу на загальну суму 45 153,50 дол США, що також погоджено сторонами у відповідному додатку - графіку платежів.

Київським апеляційним господарським судом встановлено, що, укладаючи до договору фінансового лізингу додаткові угоди № 2 від 23.12.2013 р., № 3 від 30.04.2014 р. та № 4 від 15.08.2014 р., сторонами договору фінансового лізингу було збільшено лізинговий платіж, зокрема, до 46 078,20 дол США (додатковою угодою № 2 від 23.12.2013), 46 480,49 дол. США (додатковою угодою № 3 від 30.04.2014 р.), 46 236,20 дол. США (додатковою угодою № 4 від 15.08.2014) лізинговий платіж було збільшено, внаслідок чого було збільшено обсяг відповідальності поручителя - ТОВ Землогістика за договором поруки №UA06L-13-13S від 21.02.2013р.

Обов'язковою умовою припинення поруки за нормою частини першої статті 559 ЦК України має бути відсутність згоди поручителя на внесення змін до забезпеченого порукою зобов'язання, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. За своєю правовою природою надання поручителем згоди на внесення до основного зобов'язання таких змін є одностороннім правочином, який за змістом і формою має відповідати вимогам ЦК України та відображати волевиявлення особи (у даному випадку - поручителя).

В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази в розумінні ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України погодження з позивачем за зустрічним позовом зміни розміру лізингових платежів за договором фінансового лізингу, передбачених додатковими угодами № 2 від 23.12.2013 р., № 3 від 30.04.2014 р. та № 4 від 15.08.2014 р., не було надано таких доказів ні суду першої інстанції під час вирішення спору, ні суду апеляційної інстанції під час апеляційного розгляду справи.

Таким чином, порука ТОВ "Землогістика" за договором поруки №UA06L-13-13S від 21.02.2013р. припинилася 23.12.2013, оскільки в додаткових угодах № 2 від 23.12.2013 р., № 3 від 30.04.2014 р. та № 4 від 15.08.2014 р. до договору фінансового лізингу, укладених без згоди позивача за зустрічним позовом, є наявні умови, що збільшують обсяг відповідальності поручителя - ТОВ Землогістика .

Стосовно посилання місцевого суду як на підставу для відмови у позові на п. 2.1 договору поруки, відповідно до якого позивач поручився перед відповідачем-1 за виконання зобов'язань ТОВ "Кома-Рент", що виникли на підставі договору лізингу або можуть виникнути на підставі нього в майбутньому, а тому зміна та/або уточнення загального графіку платежів шляхом укладення додаткових угод до договору лізингу не потребує згоди позивача та не є збільшенням обсягу його відповідальності, судова колегія зазначає наступне.

Як було встановлено вище, додатковими угодами до договору фінансового лізингу, укладеними без згоди поручителя, було збільшено загальний розмір лізингових платежів, тобто змінено зобов'язання, забезпечене порукою, що призвело до збільшення обсягу відповідальності поручителя, та про що останній не давав згоди на таку зміну забезпеченого порукою зобов'язання. Крім того, сторони, якщо вони мали на меті встановити наперед погодження поручителем зміни розміру зобов'язання за договором фінансового лізингу, що звільняло б сторони від необхідності у подальшому узгодженні з ним таких змін, мали б відповідним чином, керуючись положеннями ст. 6, 627 Цивільного кодексу України саме так викласти домовленість про це, що унеможливлювало б вільне (різне) тлумачення таких домовленостей. З редакції договору поруки, який укладено між сторонами, неможливо дійти висновку, що поручитель (позивач за первісним позовом) погодився забезпечувати належне виконання ТОВ Кома-Рент зобов'язань за договором фінансового лізингу навіть у разі збільшення для нього розміру відповідальності без його згоди.

Разом з тим, п. 2.1 договору поруки сторони не узгодили збільшення розміру лізингових платежів без згоди поручителя.

Враховуючи викладене, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку про те, що вимога позивача за зустрічним позовом про визнання припиненою поруки ТОВ "Землогістика", яка виникла на підставі договору поруки №UA06L-13-13S від 21.02.2013р, між ТОВ "Катерпіллар Файненшнл Україна" та ТОВ "Землогістика", є обґрунтованою та підлягає задоволенню, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні зустрічного позову підлягає скасуванню на підставі п. 1, п. 3, п. 4 ч. 1 с. 104 Господарського процесуального кодексу України з прийняттям в апеляційному порядку нового рішення про задоволення зустрічного позову ТОВ Землогістика і визнання припиненою поруки товариства з обмеженою відповідальністю "Землогістика" згідно договору поруки №UA06L-13-13S від 21.02.2013.

Відповідно, оскільки порука товариства з обмеженою відповідальністю "Землогістика" згідно договору поруки №UA06L-13-13S від 21.02.2013 - є припиненою з 23.12.2013 в силу ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу України, а тому обумовлені ч. 1 ст. 554 Цивільного кодексу України підстави для солідарного стягнення з відповідача-1 та відповідача-2 заявлених позивачем до стягнення показників - відсутні, оскільки зобов'язання з повернення лізингових платежів та нарахованих за його невиконання 3% річних, пені та інфляційних втрат наявні саме у ТОВ Кома-Рент , як лізингоодержувача, за договором фінансовго лізингу.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача за первісним позовом про солідарне стягнення лізингових платежів за договором лізингу за спірний період з відповідача-1 та відповідача-2 за первісним позовом задоволенню не підлягають, а вимоги позивача за первісним позовом підлягають частковому задоволенню, а саме: в частині стягнення лізингових платежів за спірний період саме з відповідача-1 за первісним позовом згідно нижченаведених розрахунків суду апеляційної інстанції.

Лізингові платежі за період з листопада 2014р. по серпень 2015р. (за виключенням відшкодування вартості предмету лізингу) підлягають стягненню на користь позивача за первісним позовом з лізингоотримувача - відповідача 1 за первісним позовом в розмірі 254 782,36 грн., а також лізингові платежі за період з вересня 2015р. по січень 2016р. (за виключенням відшкодування вартості предмету лізингу) в розмірі 162 863,64 грн., що загалом складає 417 646,00 грн.

При цьому, відповідач-1 у відзиві на первісний позов наголошував а тому, що суму лізингових платежів слід зменшити на суму 147045,68 грн., яку повинен повернути товариству "Кома-Рент" лізингодавець (ТОВ "Катерпіллар Файненшл Україна"). Так, відповідач-1 за первісним позовом в обґрунтування такого зменшення посилався на те, що протягом дії договору лізингу у складі лізингових платежів сплатив лізингодавцю частину вартості предмету лізингу в загальній сумі 147 045,68 грн. У зв'язку з розірванням договору та вимогою позивача за первісним позовом повернути предмет лізингу у позивача за первісним позовом відпала підстава утримувати зазначені кошти, оскільки право власності на предмет лізингу до ТОВ "Кома-Рент" не перейшло і предмет лізингу підлягає поверненню лізингодавцю. У зв'язку з цим відповідач-1 за первісним позовом - ТОВ "Кома-Рент" звернувся до позивача за первісним позовом - ТОВ "Катерпіллар Файненшл Україна" із заявою від 25.05.2016р. №40/05 про зарахування грошових вимог по договору фінансового лізингу в сумі 147 045,68 грн. (копія заяви та опису вкладення в лист від 25.05.2016р. наявні в матеріалах справи).

Відповідно до ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватись за заявою однієї із сторін.

Посилання відповідача-1 за первісним позовом на ст. 601 ЦК України є обґрунтовано відхилені судом першої інстанції, з висновком якого погоджується і суд апеляційної інстанції, оскільки розірвання договору лізингу відбулось за ініціативою лізингодавця у зв'язку із порушенням лізингоотримувачем своїх зобов'язань у відповідності до права, передбаченого законом та договором. Вимога позивача за первісним позовом до відповідача-1 за первісним позовом про повернення предмета лізингу - визнання судом апеляційної інстанції обґрунтованою та законною, оскільки таке право передбачене законом та договором фінансового лізингу.

В порядку частини 4 ст. 653 ЦК України сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконано ними за зобов'язанням до моменту розірвання договору, якщо інше не передбачено договором або законом.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ні умовами договору лізингу, ні нормами закону не передбачено право лізингоодержувача вимагати повернення сплаченої частини вартості предмету лізингу у випадку розірвання договору, а відтак, довод відповідача-1 за первісним позовом, що у позивача за первісним позовом виникло зобов'язання, яке могло б бути зараховане як зустрічне в рахунок погашення заборгованості лізингоодержувача за лізинговими платежами - є безпідставним та необґрунтованим.

Крім того, позивач за первісним позовом заявленодо стягнення пеню в сумі 175 567,80 грн., 3% річних в сумі 10798,09 грн., розрахованих за період з 02.11.2014р. до 22.02.2016р., які заявлені позивачем до стягнення солідарно з відповідачів-1, 2 за первісним позовом.

Щодо зазначених вимог суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов'язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій - неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.

Зазначене кореспондується з положеннями ст. 549 ЦК України, відповідно до яких неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, при цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Так, відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Тому період обчислення пені починається з наступного дня після дати, в якій зобов'язання мало бути виконано. Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Відповідно до частини 3 ст. 254 ЦК України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Згідно п.14.10 Загальних умов у випадку прострочення сплати будь-якого платежу відповідачем 1, останній буде зобов'язаний сплатити позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, починаючи з дати сплати, визначеної відповідним договором, і по дату фактичної сплати відповідачем 1 простроченої суми у повному обсязі. Зазначена пеня нараховується тільки при наявності факту пред'явлення лізингодавцем лізингоодержувачеві письмової вимоги про сплату такої пені.

На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції встановив, що будь-які нарахування пені за договором є правомірними лише після дати пред'явлення відповідної письмової вимоги лізингоодержувачу.

В свою чергу, матеріалами справи підтверджується, що вимога про виплату пені від 23.02.2016р. № 72/02 була направлена позивачем за первісним позовом відповідачу-1 за первісним позовом - товариству "Кома-Рент" 26.02.2016р. (копія вимоги, опису вкладення в лист та фіскального чеку "Укпрпошти" від 26.02.2016р. наявні в матеріалах справи).

В свою чергу, відповідач-1 за первісним позовом надав контррозрахунок пені за період з 02.04.2015р., проте, вказаний контррозрахунок обґрунтовано відхилено судом першої інстанції, з висновком якого погоджується і суд апеляційної інстанції, оскільки поданий відповідачем-1 за первісним позовом контр розрахунок суперечить умовам договору фінансового лізингу. Так, відповідно до положень п.14.10 Загальних умов пеня нараховується тільки при наявності факту пред'явлення лізингодавцем письмової вимоги про виплату пені, тобто це положення договору встановлює право позивача зажадати сплати пені від лізингоодержувача і якщо він вирішить скористатись таким правом, то зобов'язаний пред'явити письмову вимогу про сплату пені, а лізингоодержувач зобов'язаний протягом 5 робочих днів з моменту одержання вимоги її сплатити. Однак, даним положенням договору не передбачено, що момент пред'явлення вимоги є моментом початку нарахування пені.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що нарахування пені має розпочатися наступного дня після спливу передбаченого договором терміну оплати (по кожному лізинговому платежу окремо), та припинитися в переддень фактичного виконання грошового зобов'язання, оскільки день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення пені (пункт 1.9 Постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Крім того, пунктом 1 частини 2 ст. 258 ЦК України до стягнення неустойки (штрафу, пені) встановлено спеціальна скорочена позовна давність в один рік.

Згідно до частини 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спору, зробленою до винесення рішення. Відповідач-1 за первісним позовом у клопотанні від 14.06.2016р. письмово заявив суду першої інстанції про застосування у справі наслідків спливу позовної давності.

Крім того, відповідач-1 за первісним позовом у письмових запереченнях на позов наголошував на тому, що оскільки у нього відсутній обов'язок сплачувати прострочені лізингові платежі в частині відшкодування вартості предмету лізингу, то з бази нарахування пені слід виключити вартість предмету лізингу.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відхилення вказаного доводу відповідача-1 за первісним позовом, оскільки обов'язок повернути предмет лізингу у відповідача-1 за первісним позовом виник лише після розірвання договору (12 травня 2016 року), а отже із вказаної дати у відповідача-1 за первісним позовом перестав існувати обов'язок сплачувати у складі лізингового платежу вартість предмету лізингу, а у позивача за первісним позовом припинилось право вимагати таку сплату. Разом із тим, позивачем за первісним позовом заявлено до стягнення пеню, розраховану до 22.02.2016р. У вказаний період у відповідача-1 за первісним позовом існував обов'язок сплачувати лізингові платежі в повному обсязі, включаючи як відсотки, розраховані у відповідності до умов договору, так і частину вартості предмету лізингу, а відтак, у заявлений період мало місце прострочення повної суми лізингових платежів, на яку у позивача наявне право нараховувати та стягувати пеню.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що розрахунок пені у справі має бути здійснений з врахуванням скороченої позовної давності в один рік та на загальну суму заборгованості (вартість об'єкта фінансового лізингу та відсотки).

Також, розглянувши вимоги позивача про стягнення 3% річних в сумі 10798,09 грн., суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

Положеннями частини 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Зазначену позицію також підтримує і Верховний Суд України (постанова Верховного суду України від 23.01.2012р. у справі №37/64).

Оскільки 3% річних не є штрафною санкцією, то обмеження нарахування процентів річних терміном 6 місяців відповідно до ст. 232 ГК України та скорочений строк позовної давності відповідно до ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення процентів річних не застосовується.

За таких обставин, розрахунок 3% річних має бути здійснений за весь період прострочення по кожному рахунку окремо.

Відповідно до пункту 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції, перевіривши розрахунок суду першої інстанції щодо сум строків і ставок нарахувань пені та 3% річних, які наведені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні, погоджується з наведеними розрахунками, а саме:

- перевіривши розрахунок 3% річних щодо сум, строків і ставок нарахувань, здійснений позивачем за первісним позовом, який перевірено і судом першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що він є арифметично вірним, обґрунтованим, відповідає вимогам законодавства та положенням договору, у зв'язку з чим вимога позивача про стягнення 3% річних в сумі 10798,09 грн. (за прострочення оплати лізингових платежів за жовтень 2014 - січень 2016 р.) підлягає задоволенню, а вказана сума підлягає стягненню з відповідача-1 повністю, оскільки у відповідача-2 відсутній солідарний обов'язок по їх сплаті перед позивачем;

- крім того, за розрахунком суду апеляційної інстанції, проведеного з урахуванням скороченої позовної давності в один рік та на загальну суму заборгованості (вартість об'єкта фінансового лізингу та відсотки), розмір пені складає загалом 85 705,45 грн. (за прострочення оплати лізингових платежів за жовтень 2014 - січень 2016 р.), і у зв'язку з чим вимога позивача про стягнення пені підлягає задоволенню частково, а саме в сумі 85 705, 45 грн., а вказана сума підлягає стягненню з відповідача-1 повністю, оскільки у відповідача-2 відсутній солідарний обов'язок по їх сплаті перед позивачем.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши ставки наврахування, строки прострочення, погоджується з розрахунками вказаних показників 3% річних та пені, наведені судом першої інстанції у рішенні.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Частиною першою статті 49 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судовий збір покладається:

- у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

- у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з частиною сьомою статті 49 Господарського процесуального кодексу України визначено, якщо суд апеляційної або касаційної інстанції чи Верховний Суд України, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що доводи, викладені апелянтом в апеляційній скарзі стосовно наявності підстав для скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні зустрічного позову знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, у зв'язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Землогістика" на рішення Господарського суду Київської області від 05.07.2016 у справі №911/1482/16 про відмову у задоволенні зустрічного позову - підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні зустрічного позову підлягає скасуванню на підставі п. 1, п. 3, п. 4 ч. 1 с. 104 Господарського процесуального кодексу України з прийняттям в цій частині нового рішення про задоволення зустрічного позову про визнання поруки товариства з обмеженою відповідальністю "Землогістика" згідно договору поруки №UA06L-13-13S від 21.02.2013 - припиненню.

Крім того, враховуючи те, що за результатами апеляційного перегляду справи, суд апеляційної інстанції не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, що передбачено ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, рішення Господарського суду Київської області від 05.07.2016 у справі №911/1482/16 щодо часткового задоволення вимог позивача за первісним позовом щодо солідарного стягнення з відповідача-1 та відповідача-2 за первісним позовом заборгованості з сплати лізингових платежів, 3% річних та пені - підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про стягнення з відповідача-1 за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом 417 646,00 грн. заборгованості з сплати лізингових платежів, 85 705,45 грн. пені та 10 798,09 грн. 3% річних, з відмовою в решті позовних вимог до відповідача-1 за первісним позовом, і відмовою в задоволенні вимог до відповідача-2 за первісним позовом. В решті рішення Господарського суду Київської області від 05.07.2016 у справі №911/1482/16 підлягає залишенню без змін.

Судовий збір за подачу первісного за зустрічного позову відповідності до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторін спору пропорційно задоволеним позовним вимогам за первісним та зустрічним позовом. Судовий збір за подачу апеляційної скарги у відповідності до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на Товариство з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна".

Враховуючи викладене, керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Землогістика" на рішення Господарського суду Київської області від 05.07.2016 у справі №911/1482/16 - задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 05.07.2016 у справі №911/1482/16:

- в частині первісного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" щодо часткового задоволення вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" про солідарне стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Кома-Рент" та товариства з обмеженою відповідальністю "Кома-Рент" заборгованості з сплати лізингових платежів, 3% річних та пені - скасувати і прийняти нове рішення про часткове задоволення позовних вимог, а саме: про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Кома-Рент" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" 417 646,00 грн. заборгованості з сплати лізингових платежів, 85 705,45 грн. пені та 10 798,09 грн. 3% річних, з відмовою в решті позовних вимог до товариства з обмеженою відповідальністю "Кома-Рент", і відмовою в задоволенні вимог до товариства з обмеженою відповідальністю "Землогістика".

- в частині відмови у задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Землогістика" скасувати і прийняти в цій частині нове рішення про задоволення зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Землогістика" про визнання припиненою поруки згідно договору поруки №UA06L-13-13S від 21.02.2013 .

В решті рішення Господарського суду Київської області від 05.07.2016 у справі №911/1482/16 - залишити без змін.

3. Резолютивну частину рішення Господарського суду Київської області від 05.07.2016 у справі №911/1482/16 виклати в наступній редакції:

1. Первісний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" задовольнити частково.

2. Cтягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Кома-Рент" (08160, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Гатне, вул. Березнева, буд.16, ідентифікаційний код 36964526) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" (03022, м. Київ, вул. Васильківська, буд. 34, ідентифікаційний код 35431993) 417 646 (чотириста сімнадцять тисяч шістсот сорок шість) грн. 00 коп. заборгованості з. лізингових платежів , 85 705 (вісімдесят п'ять тисяч сімсот п'ять) грн. 45 коп. пені, 10 798 (десять тисяч сімсот дев'яносто вісім) грн. 09 коп. 3% річних, 13 116 (тринадцять тисяч сто шістнадцять) грн. 80 коп. судового збору за подачу позову.

Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю "Кома-Рент" (08160, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Гатне, вул. Березнева, буд.16, ідентифікаційний код 36964526) повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" (03022, м. Київ, вул. Васильківська, буд.34, ідентифікаційний код 35431993) міні-екскаватор на гусеничному ходу Сaterpillar 301.7D, серійний номер САТ3017DCLJH00206.

В решті вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" до товариства з обмеженою відповідальністю "Кома-Рент" - відмовити.

У задоволенні вимог за перівсним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" до товариства з обмеженою відповідальністю "Землогістика" - відмовити.

3. Зустрічний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Землогістика" - задовольнити.

Визнати припиненою поруку товариства з обмеженою відповідальністю "Землогістика" згідно договору поруки №UA06L-13-13S від 21.02.2013, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" (03022, м. Київ, вул. Васильківська, буд. 34, ідентифікаційний код 35431993) та товариством з обмеженою відповідальністю "Землогістика" (08132, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Залізнична, буд.92, ідентифікаційний код 37360486). .

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" (03022, м. Київ, вул. Васильківська, буд. 34, ідентифікаційний код 35431993) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Землогістика" (08132, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Залізнична, буд.92, ідентифікаційний код 37360486) 1 515 (одну тисячу п'ятсот п'ятнадцять) грн. 80 коп. судового збору за подачу апеляційної скарги.

5. Доручити Господарському суду Київської області на виконання даної постанови видати накази у відповідності до вимог статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

6. Матеріали справи № 911/1482/16 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді І.М. Скрипка

В.В. Куксов


Суд	Київський апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення	30.05.2017
Оприлюднено	22.06.2017
Номер документу	67256723
Судочинство	Господарське

Судовий реєстр по справі —911/1482/16

Ухвала від 11.09.2017

Господарське

Господарський суд Київської області

Конюх О.В.

Ухвала від 28.08.2017

Господарське

Господарський суд Київської області

Конюх О.В.

Постанова від 30.05.2017

Господарське

Київський апеляційний господарський суд

Станік С.Р.

Ухвала від 28.03.2017

Господарське

Київський апеляційний господарський суд

Станік С.Р.

Ухвала від 21.03.2017

Господарське

Київський апеляційний господарський суд

Тищенко О.В.

Ухвала від 27.01.2017

Господарське

Київський апеляційний господарський суд

Тищенко О.В.

Ухвала від 14.11.2016

Господарське

Київський апеляційний господарський суд

Майданевич А.Г.

Постанова від 02.11.2016

Господарське

Вищий господарський суд України

Стратієнко Л. В.

Ухвала від 18.10.2016

Господарське

Вищий господарський суд України

Стратієнко Л. В.

Ухвала від 15.08.2016

Господарське

Київський апеляційний господарський суд

Федорчук Р.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 30.05.2017 по справі 911/1482/16КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —911/1482/16

Постанова від 30.05.2017

Постанова
від 30.05.2017 по справі 911/1482/16
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД