Рішення

від 19.06.2017 по справі 541/617/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ



АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 541/617/17 Номер провадження 22-ц/786/1689/17

Головуючий у 1-й інстанції Андрущенко-Луценко С. В. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2017 року

м. Полтава

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі: головуючого судді: Карпушина Г.Л.; суддів: Кузнєцової О.Ю., Одринської Т.В., при секретарі: Гнатюк О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Стоколос» на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 18 травня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_2 до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Стоколос» про розірвання договорів оренди земельних ділянок, - 

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до Миргородського міськрайонного суду із вище зазначеним позовом. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що ОСОБА_3 будучи власником земельних ділянок призначених для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованих на території Клюшниківської сільської ради кадастровий номер 5323283400:00:001:0013 площею 11,8286 га та кадастровий номер 5323283400:001:0014 площею 11,7798 га, за свого життя уклала з відповідачем СТОВ «Стоколос» договори оренди землі. Вказував, що за умовами п.40 вказаних договорів оренди земельних ділянок перехід права власності на орендовані земельні ділянки до другої особи є підставою для зміни умов договору або його розірвання. 25 лютого 2016 року ОСОБА_3 померла. Спірні земельні ділянки після її смерті успадкував позивач по справі - ОСОБА_2 У березні 2017 року він звернувся до відповідача з вимогою щодо розірвання договорів оренди землі та повернення йому земельних ділянок на підставі п. 40 Договорів оренди землі. Незважаючи на це, відповідач ухиляється від повернення йому спірних земельних ділянок, що спонукало його звернутися з даним позовом до суду. Тому, в зв’язку з викладеними обставинами позивач просив суд: 1) розірвати договір оренди земельної ділянки площею 11,8286 га кадастровий номер 5323283400:00:001:0013, розташованої на території Клюшниківської сільської ради, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, укладений між ОСОБА_3 та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Стоколос» від 25.02.2016 року; 2) розірвати договір оренди земельної ділянки площею 11,7798 га. кадастровий номер 5323283400:00:001:0014, розташованої на території Клюшниківської сільської ради Миргородського району, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, укладений між ОСОБА_3 та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Стоколос» від 25.02.2016 року.

Також, просив суд зобов’язати Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Стоколос» передати йому земельні ділянки, розташовані на території Клюшниківської сільської ради Миргородського району, кадастровий номер 5323283400:00:001:0013 площею 11,8286 га. та кадастровий номер 5323283400:00:001:0014 площею 11,7798 га.

Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 18 травня 2017 рокупозов ОСОБА_2 - задоволено.

Розірвано договір оренди землі з кадастровим номером 5323283400:00:001:0013, площею згідно договору, розташованої на території Клюшниківської сільської ради Миргородського району Полтавської області, укладений 25.06.2013 між ОСОБА_3 та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Стоколос».

Розірвано договір оренди землі з кадастровим номером 5323283400:00:001:0014, площею згідно договору, розташованої на території Клюшниківської сільської ради Миргородського району Полтавської області, укладений 25.06.2013 року між ОСОБА_3 та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Стоколос».

Зобов’язано сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Стоколос» повернуто ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцю ІНФОРМАЦІЯ_2 земельні ділянки, розташовані на території Клюшниківської сільської ради Миргородського району Полтавської області: кадастровий номер 5323283400:00:001:0013, площею 11,8286 га., кадастровий номер 5323283400:00:001:0014, площею 11,7798 га.

Стягнуто з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Стоколос» на користь ОСОБА_2 2560 грн. (дві тисячі п’ятсот шістдесят гривень ) судових витрат.

З даним рішенням суду не погодилося сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Стоколос» та подало на нього апеляційну скаргу, в якій прохали рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 18 травня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити. Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції постановлено з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права, а також посилається на те, що судом неправильно встановлено фактичні обставини справи, що призвело до помилкового винесення рішення по справі.

Судове засідання проводилось за участі представників сторін, за відсутності інших осіб, які будучи належним чином та завчасно повідомленими про час та місце слухання справи в судове засідання не зявилися..

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з’явилися, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, приходить до висновку, що скарга підлягає до часткового задоволення за наступних підстав.

Частиною 1 ст. 303 ЦК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції.

Згідно до п. п. 1, 4 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, що 25 лютого 2016 року померла ОСОБА_3, яка за життя була власницею земельної ділянки кадастровий номер 5323283400:00:001:0013 площею 11,8286 га. та земельної ділянки кадастровий номер 5323283400:00:001:0014 площею 11,7798 га. Спадщину на належні їй земельні ділянки на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом прийняв позивач ОСОБА_2 (а.с.12-15).

На даний час, відповідно до зібраних доказів, дві земельні ділянки, які успадковані позивачем ОСОБА_2, а саме: кадастровий номер 5323283400:00:001:0013 площею 11,8286 га. та кадастровий номер 5323283400:00:001:0014 площею 11,7798 га перебувають в оренді сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Стоколос» на підставі договорів оренди землі від 25 червня 2013 року (а.с.8-9; 53-58).

У пункті 40 наявних у справі договорів оренди землі від 23 та 25 червня 2013 року, укладених між спадкодавцем ОСОБА_3 та орендарем сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Стоколос», сторони передбачили, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи є підставою для зміни або розірвання договору.

Договори оренди землі від 25.02.2016 року, які є предметом спору, який виник між сторонами, в матеріалах справи відсутні.

Також, місцевим судом встановлено, що після оформлення свого права власності на успадковані земельні ділянки позивач ОСОБА_2 17.03.2017 року направив на адресу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Стоколос» листа, в якому повідомив орендаря про офіційне набуття права власності на ці земельні ділянки та з посиланням на п. 40 Договорів оренди земельної ділянки від 23.06.2013 року просив останнього припинити її використання та повернути йому (а.с. 20). Однак, не зважаючи на це, відповідач СТОВ «Стоколос» продовжує використовувати спірні земельні ділянки в своїх інтересах, що представником відповідача визнається й не заперечується.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 та розриваючи договори оренди землі, укладеного між ОСОБА_3 та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Стоколос», суд першої інстанції виходив із встановлених обставин щодо переходу права власності орендодавця ОСОБА_3 до позивача та умов договору, якими передбачена така підстава його розірвання, як  перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно визначивши юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, проте допустив порушення процесуальних норм, які стали наслідком неправильного вирішення справи

Згідно ч. 4 ст. 32 Закону України «Про оренду землі» (чинної на момент розгляду справи) перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

За змістом ст.ст. 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщина) від фізичної особи, яка померла (спадкодавець), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять всі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно вимог ст. 31 Закону України «Про оренду землі» та статті 148-1 Земельного кодексу України, встановлено, що до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту права власності на земельну ділянку переходять права та обов’язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про наявність підстав для розірвання договору оренди земельної ділянки, на вимогу нового власника, який успадкував земельну ділянку, за умови, якщо сторони при укладенні договору, дійшли згоди, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря є підставою для зміни умов або розірвання договору. Доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими та такими, що сформовані на неправильному розумінні змісту норм закону.

Статтею 10 ЦПК України передбачено, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з’ясуванню обставин справи: роз’яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов’язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Зі змісту даної норми закону вбачається, що в цивільному судочинстві змагальність виявляється в тому, що: дії суду залежать від вимог позивача та заперечень відповідача; суд вирішує справу в межах заявлених вимог та на підставі наданих йому доказів; сторони самостійно визначають які саме докази подавати суду, а які притримати; кожна особа зобов‘язана доказати факти, на які вона покликається; у разі невиконання процесуальних обов‘язків або нездійснення процесуальних прав для особи настають небажані для неї правові наслідки. Основний зміст принципу змагальності наведено у ч. 3 даної статті: кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні до суду, позивач поставив вимогу про розірвання договорів оренди від 25.02.2016 року. В ході розгляду справи, не дивлячись на позицію відповідача, своїх вимог не уточняв, підстави та предмет позову не змінював. Зі змісту позову та наданих доказів вбачаються розбіжності в частині дати укладання спірних договорів та їх чинності. Це при тому, що матеріали справи взагалі не містять текстів договорів оренди землі від 25.02.2016 року.

Не дивлячись на викладене, суд першої інстанції, в порушення вимог ч.4 ст. 10 ЦПК України, не вжив необхідних заходів для всебічного і повного з’ясування обставин справи, зокрема не уточнив у позивача: які саме договори оренди землі є предметом спору; чи укладалися між відповідачем та його покійною дружиною договори від 25.02.2016 року; які договори оренди землі є чинними на момент розгляду справи; за яких умов був укладений договір оренди землі від 23.06.2013 року та які у позивача є докази, на підтвердження заявлених позовних вимог.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги.

На думку колегії суддів, доводи апеляційної скарги, щодо порушення судом першої інстанції принципу диспозитивності судового розгляду, є обґрунтованими та такими, що підтверджуються матеріалами справи.

Колегія суддів вважає, що за встановлених обставин справи, позиції сторін під час розгляду справи, наявності порушень місцевим судом ст. 10 ЦПК України, за відсутності ініціативи зі сторони позивача щодо уточнення позовних вимог чи зміни предмету позову, задоволення вимог позивача у спосіб застосований місцевим судом, є явним виходом за межі заявлених позовних вимог та беззаперечним порушенням принципів змагальності та диспозитивності.

Мотиви суду першої інстанції, в цій частині, є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи. Це при тому, що процесуальним законодавством передбачено механізми усунення неповного з’ясування обставин справи, шляхом повернення до з’ясування обставин справи зі стадії судових дебатів чи поновлення судового розгляду з нарадчої кімнати. Нехтування місцевим судом процесуальними нормами, за даних обставин, не виправдовує основного завдання цивільного судочинства та лише призводить до порушення прав сторони відповідача та викликає сумнів у неупередженості суду.

За таких обставин рішення суду першої інстанції не може залишатися в силі та підлягає скасуванню, а у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити, оскільки позивачем не доведено існування спірних договорів оренди землі від 25.02.2016 року, які б містили його невизнанні відповідачем права на їх розірвання.

За результатами апеляційного розгляду колегія суддів, приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги СТОВ «Стоколос», скасування рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 18 травня 2017 року з ухвалення нового.

Керуючись ст. 303, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Стоколос» – задовольнити частково.

Рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 18 травня 2017 року – скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову ОСОБА_2 до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Стоколос» про розірвання договорів оренди земельних ділянок - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Стоколос» понесені витрати на оплату судового збору в сумі 2816 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий суддя : /підпис/ ОСОБА_1

Судді: /підпис/ ОСОБА_4 /підпис/ ОСОБА_5

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області ОСОБА_1

З оригіналолм згідно: