Ухвала

від 30.11.2016 по справі 712/8347/13-ц

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2016 рокум. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого: Кузнєцова В.О.,

суддів: Ізмайлової Т.Л., Кадєтової О.В.,

Карпенко С.О., Мостової Г.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи: фізична особа-підприємець ОСОБА_6, фізична особа-підприємець ОСОБА_7, про поділ спільно набутого майна, визнання договору дарування удаваним та за позовом третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності на 2/3 частини транспортних засобів та стягнення грошових коштів за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 12 березня 2014 року та рішення апеляційного суду Черкаської області від 5 січня 2016 року,

в с т а н о в и л а :

У липні 2013 року ОСОБА_3 звернулася до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що з 8 грудня 1979 року перебувала з ОСОБА_4 у шлюбі, який рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 30 липня 2013 року розірвано.

За час шлюбу ними набуто майно загальною вартістю 4 783 500,80 грн, а саме: житловий будинок по АДРЕСА_6 та земельну ділянку площею 394 кв.м за цією ж адресою, земельну ділянку по АДРЕСА_7 площею 510 кв.м, 33% нежитлового приміщення і виробниче устаткування - комплекс для виробництва круп та комбікорму по АДРЕСА_8, квартиру АДРЕСА_1; автомобілі: BMW Х3 , державний номер НОМЕР_1, силовий тягач-Е RENAULT MAGNUM 440 , державний номер НОМЕР_2, фургон ізотермічний MAN 18224 , державний номер НОМЕР_3, напівпричіп-рефрижератор FRUEHAUR SRЕM 34С1 , державний номер НОМЕР_7, ЗІЛ 494801 , державний номер НОМЕР_4, вантажний причіп ПМЗ 81011 ; а також майно домашнього вжитку вартістю 32 500 грн, грошові кошти на банківських рахунках ОСОБА_4 на суму 967 546,89 грн.

12 червня 2010 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 укладений договір дарування квартири АДРЕСА_1, відповідно до умов якого ОСОБА_4 отримав безоплатно у власність зазначену квартиру. Позивач вважає, що вказаний договір дарування укладений сторонами з метою приховання договору купівлі-продажу та уникнення поділу квартири як спільного майна, оскільки ОСОБА_5 є сторонньою особою і до укладення договору вони знайомі не були.

Крім того, ОСОБА_4 є учасником ТОВ ТАДЕНА , статутний капітал якого становить 39 000 грн. Вклад відповідача оцінено згідно зі статутом за номінальною вартістю на суму 12 870 грн, що становить 33% статутного капіталу. Частка ОСОБА_8 у статутному капіталі товариства на травень 2013 року становить 27 268,81 грн, а всього йому належало активів товариства на 40 138,81 грн. ОСОБА_3 вважала, що їй належить Ѕ частка внеску ОСОБА_4 до статутного капіталу та 16,5% отриманого станом на травень 2013 року прибутку товариства, тобто 20 069,41 грн.

Разом з цим, прибуток відповідача від підприємницької діяльності склав 126 000 грн, ј частка від якого, на думку позивача, у сумі 31 500 грн також належить їй.

Також вказала, що ОСОБА_8 без її згоди спільними коштами погасив кредитну заборгованість сторонньої особи, тому вважає, що вона має право на половину цих коштів, що становить 10 088,60 грн.

З урахуванням уточнених позовних вимог позивач просила визнати договір дарування квартири АДРЕСА_1 удаваним правочином, визнати спільною сумісною власністю подружжя: житловий будинок по АДРЕСА_6 та земельну ділянку площею 394 кв.м за цією ж адресою, земельну ділянку площею 510 кв.м по АДРЕСА_7, 33% нежитлового приміщення по АДРЕСА_8, виробниче устаткування - комплекс для виробництва круп і комбікорму, квартиру АДРЕСА_2, автомобілі: BMW Х3 , державний номер НОМЕР_1, силовий тягач-Е RENAULT MAGNUM 440 , державний номер НОМЕР_2, фургон ізотермічний MAN 18224 , державний номер НОМЕР_3, напівпричіп-рефрижератор FRUEHAUR SRЕM 34С1 , державний номер НОМЕР_7, ЗІЛ 494801 , державний номер НОМЕР_4, вантажний причіп ПМЗ 81011 , майно домашнього вжитку, грошові кошти на банківських рахунках, активи ТОВ ТАДЕНА , Ѕ частину прибутку ОСОБА_4 від підприємницької діяльності, кошти, витрачені відповідачем без згоди не на потреби сім 'ї.

Просила виділити їй та визнати за нею право власності на житловий будинок та земельну ділянку по АДРЕСА_6, земельну ділянку по АДРЕСА_7, майно домашнього вжитку та кошти, розміщені ОСОБА_4 у банках; припинити право власності ОСОБА_4 на житловий будинок та земельні ділянки.

У вересні 2013 року фізичні особи-підприємці ОСОБА_6 і ОСОБА_7 звернулись з позовом до ОСОБА_3 і ОСОБА_4, вимоги за яким у подальшому змінювали, посилаючись, на те, що на підставі договору від 11 квітня 2006 року вони з ОСОБА_4 здійснюють спільну підприємницьку діяльність. Відповідно до умов цього договору все майно, придбане ними та ОСОБА_4 для спільної підприємницької діяльності, є їхньою спільною власністю, незалежно від того, на кого таке майно зареєстроване.

Для здійснення спільної підприємницької діяльності ними та ОСОБА_4 за спільні кошти були придбані автомобілі: силовий тягач-Е RЕNАULТ МАGNUМ 440 , фургон ізотермічний МА N 18.224 , ЗІЛ 494801 та напівпричіп-рефрижератор-Е FRUEHAUF SREM 34С1 . Також їхньою та ОСОБА_4 спільною власністю вони вважають грошові кошти на банківських рахунках, що відкриті на ім'я останнього та використовуються для підприємницької діяльності.

Оскільки вказані автомобілі та грошові кошти на банківських рахунках не є спільною сумісною власністю ОСОБА_3 і ОСОБА_4, а є їхньою та ОСОБА_4спільною власністю, фізичні особи-підприємці ОСОБА_6 і ОСОБА_7 просили визнати за кожним з них право власності по 1/3 частці зазначенихтранспортних засобів та грошових коштів на банківських рахунках.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 12 березня 2014 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Визнано у порядку поділу майна за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частку житлового будинку з надвірними спорудами по АДРЕСА_6; 1/2 частку земельної ділянки по АДРЕСА_7; майно домашнього вжитку вартістю 30 900 грн; автомобіль BMW Х3 , державний номер НОМЕР_5, 12 000 доларів США вкладу та 828,50 доларів США процентів, розміщених на депозитному рахунку ПАТ Дельта Банк , відкритому на ім'я ОСОБА_4; 55 000 грн вкладу та нарахованих процентів, розміщених на іншому депозитному рахунку у ПАТ Дельта Банк , відкритому також на ім'я ОСОБА_4

У порядку поділу майна визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частку житлового будинку з надвірними спорудами по АДРЕСА_6; 1/2 частку земельної ділянки по АДРЕСА_7; силовий тягач-Е RENAULT MAGNUM 440 , державний номер НОМЕР_2; фургон ізотермічний MAN 18224 , державний номер НОМЕР_6; ЗІЛ 494801 , державний номер НОМЕР_4, а також напівпричіп-рефрижератор-Е FRUEHAUF SREM 34С1 , державний номер НОМЕР_7, та причіп ПМЗ 81011 ; 1/3 частину нежитлового приміщення по АДРЕСА_8.

Стягнено з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 204 574,83 грн грошової компенсації.

У задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 та в задоволенні позову фізичних осіб-підприємців ОСОБА_6 і ОСОБА_7 відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Додатковим рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 12 червня 2014 року стягнено з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 10 886,60 грн грошової компенсації коштів, витрачених ОСОБА_4 без згоди ОСОБА_3 не на потреби сім'ї.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 18 червня 2014 року роз'яснено рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 12 березня 2014 року, зокрема, зазначено, що загальна вартість майна, виділеного ОСОБА_3, складає 1 375 335,75 грн, виділеного ОСОБА_4 - 1 400 321,25 грн.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 грудня 2014 року, з урахуванням ухвали цього ж суду від 30 грудня 2014 року про виправлення описки, роз'яснено рішення суду першої інстанції та зазначено, що грошові кошти, які зберігаються у ПАТ Дельта Банк на рахунках № НОМЕР_8 НОМЕР_9, відкритих на ім'я ОСОБА_4, повинні бути перераховані на рахунки ОСОБА_3, відкриті у ПАТ Дельта Банк .

Рішенням апеляційного суду Черкаської області від 19 травня 2014 року, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 вересня 2014 року, рішення суду першої інстанції в частині відмови ОСОБА_3 у визнанні договору купівлі-продажу удаваним скасовано з ухваленням у цій частині нового рішення про задоволення позову та визнання квартири спільною сумісною власністю подружжя; визнано за кожним із подружжя по 1/2 частці квартири, зменшено суму грошової компенсації, стягненої з ОСОБА_4, до 181 396,44 грн з відповідною зміною розподілу судових витрат; у іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою Верховного Суду України від 3 червня 2015 року, ухваленою за наслідками розгляду заяви ОСОБА_4 і заяви ОСОБА_3 про перегляд судових рішень, ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 вересня 2014 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду касаційної інстанції, яка 7 жовтня 2015 року рішення апеляційного суду Черкаської області від 19 травня 2014 року скасувала з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Останнім рішенням апеляційного суду Черкаської області від 5 січня 2016 року, описку у якому виправлено ухвалою цього ж суду від 21 січня 2016 року, рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 12 березня 2014 року в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_3 про визнання договору дарування удаваним, а також в частині поділу майна подружжя, що використовується у підприємницькій діяльності, скасовано, ухвалено в цій частині нове рішення, яким позов задоволено.

Визнано договір дарування квартири АДРЕСА_3, укладений 12 червня 2010 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, удаваним; визнано квартиру спільною сумісною власністю і визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_3.

Стягнено з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію половини вартості внесеного ОСОБА_2 до статутного капіталу ТОВ Тадена майна та половини вартості частки майна ТОВ Тадена , придбаного за спільні кошти подружжя, у сумі 51 907 грн.

Визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/3 частку нежитлових приміщень по АДРЕСА_8 літ. Б-1, б, б-1 вартістю 90 815,60 грн.

Змінено розмір грошової компенсації і стягнено з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 79 198,74 грн.

У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Додатковим рішенням цього ж суду від 21 січня 2016 року рішення Соснівського районного суду Черкаської області від 12 березня 2014 року в частині стягнення 1/4 частини прибутку фізичної-особи підприємця ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 за 2013 рік в сумі 31 500 грн залишено без змін.

У касаційній скарзі заявник просить скасувати рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 12 березня 2014 року та рішення апеляційного суду Черкаської області від 5 січня 2016 року в частині задоволення позову про визнання договору дарування удаваним правочином та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову; разом з цим, заявник також просить виключити з переліку спільного майна подружжя автомобілі: RENAULT MAGNUM 440 , MAN 18224 , ЗІЛ 494801 , а також напівпричіп-рефрижератор-Е FRUEHAUR SRЕM 34С1 та вантажний причіп ПМЗ 81011 , 1/3 частку нежитлового приміщення по АДРЕСА_8, 13 058 доларів США, знятих з депозитного рахунку у ПАТ Укргазбанк , 208,60 доларів США процентів за депозитним вкладом у ПАТ Дельта Банк і визнати за ним право власності на житловий будинок по АДРЕСА_6, земельну ділянку по АДРЕСА_7 та стягнути з нього на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію в сумі 315 562,95 грн, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 2 червня 2016 року № 1402- VIII Про судоустрій і статус суддів Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судами встановлено, що з 8 грудня 1979 року сторони перебували у шлюбі, який рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 30 липня 2013 року розірвано.

За час шлюбу ними набуто майно, а саме: житловий будинок по АДРЕСА_6 та земельну ділянку площею 394 кв.м за цією ж адресою, земельну ділянку по АДРЕСА_7 площею 510 кв.м, 33% нежитлового приміщення і виробниче устаткування - комплекс для виробництва круп та комбікорму по проїзду Станційному, 4 у м. Черкаси, квартиру АДРЕСА_1, автомобілі: BMW Х3 , державний номер НОМЕР_1, силовий тягач-Е RENAULT MAGNUM 440 , державний номер НОМЕР_2, фургон ізотермічний MAN 18224 , державний номер НОМЕР_3, напівпричіп-рефрижератор-Е FRUEHAUR SRЕM 34С1 , державний номер НОМЕР_7, ЗІЛ 404801 , державний номер НОМЕР_4; вантажний причіп ПМЗ 81011 , а також майно домашнього вжитку вартістю 32 500 грн та кошти на банківських рахунках ОСОБА_4 на суму 967 546,89 грн.

Земельна ділянка площею 394 кв.м по АДРЕСА_6 набута відповідачем у порядку приватизації за рішенням Черкаської міської ради від 9 липня 2010 року відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку від 15 листопада 2010 року, а земельна ділянка площею 510 кв.м по АДРЕСА_7 придбана відповідачем за договором купівлі-продажу, укладеним 30 грудня 1997 року.

З 25 липня 1995 року ОСОБА_4 зареєстрований як фізична особа-підприємець, який здійснює підприємницьку діяльність, розмір доходів від якої за 2013 рік склав 126 000 грн.

Відповідач єучасником ТОВ ТАДЕНА , зареєстрованого 2жовтня 2006 року, зрозміром статутногокапіталу у сумі 39 000 грн; внесок ОСОБА_4 складає 33%, розмірдоходів ТОВ ТАДЕНА за 2013 рік склав 39 074 грн.

Судами також встановлено, що спірні вантажні транспортні засоби зареєстровано на праві власності за ОСОБА_4 і належних доказів придбання цих автомобілів за рахунок спільних коштів з третіми особами, зокрема, документальні підтвердження внесення третіми особами власних коштів на банківські рахунки відповідача, у матеріалах справи відсутні, тому ці транспортні засоби правомірно віднесені до об'єктів спільної власності подружжя.

Відповідач на підставі договору оренди від 5 квітня 2007 року використовує для підприємницької діяльності виробниче обладнання вартістю 180 000 грн, яке, відповідно до змісту договору оренди, у рівних частках належить ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_7 та ФОП ОСОБА_6 Це майно придбане за оборотні кошти на рахунках ФОП ОСОБА_4 для розрахунків при здійсненні підприємницької діяльності.

Крім того, цими особами придбано у рівних частках спірне нежитлове приміщення за договором купівлі-продажу від 15 серпня 2003 року. За час шлюбу відповідачем за спільні кошти подружжя перебудовано та прибудовано частину нежитлового приміщення і на підставі рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 13 липня 2010 року 1/3 частина зазначеного нежитлового приміщення набута ним у власність.

Кошти на поточних рахунках фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, відкритих у ПАТ А-Банк та АТ Ощадбанк , є оборотними та такими, що набуті від підприємницької діяльності, використовуються для розрахунків при її здійсненні та не є спільними коштами подружжя.

Встановивши, що грошові кошти на рахунки фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 в публічних акціонерних товариствах Укргазбанк , Дельта Банк і Банк Хрещатик внесені в період шлюбних відносин з ОСОБА_3 за рахунок спільних коштів, суди правильно визнали їх спільним майном подружжя.

Обґрунтованими є і висновки судів про припинення подружжям шлюбних відносин з березня 2013 року, тому суди правильно не віднесли до спільної сумісної власності подружжя кошти за вкладами, укладеними 4 вересня 2013 року відповідачем з ПАТ А-Банк на суму 14 000 доларів США.

Крім того, судами встановлено, що ОСОБА_4 з власної платіжної банківської картки ПАТ А-Банк у період шлюбу з ОСОБА_3 були перераховані кошти на загальну суму 20 177,20 грн на кредитний позичковий рахунок ОСОБА_9 для погашення кредиту. У зв'язкуз доведеністю фактувитрачання спільнихкоштів нена потреби сім 'ї без згоди дружини,частину вказаних коштів суд ОСОБА_3 компенсував.

Майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен із подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном (ч. 1 ст. 22 КпШС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Статтею 65 СК України передбачено, що дружина, чоловік розпоряджається майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (ч. 1 ст. 70 СК України).

Задовольняючи частково позов ОСОБА_3, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, правильно виходив з того, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але і спільністю участі подружжя коштами або працею в набутті майна. Судами встановлено, що джерелом набуття спірних вантажних транспортних засобів та частини перебудованого нежитлового приміщення є спільні кошти подружжя, і іншого ОСОБА_4 не довів.

Крім того, суди попередніх інстанцій правильно визнали земельну ділянку площею 394 кв.м по АДРЕСА_6 особистою власністю ОСОБА_4, оскільки право власності на неї набуто останнім внаслідок приватизації за рішенням органу місцевого самоврядування у 2010 році.

Такі висновки судів попередніх інстанцій відповідають обставинам, що ними встановлені, і ґрунтуються на законі.

Згідно із ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов 'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ч. 4 ст. 60 ЦПК України).

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову ФОП ОСОБА_6 та ФОП ОСОБА_7, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з недоведеності позовних вимог.

З такими висновки суду першої та апеляційної інстанції погоджується і колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_3 про визнання договору дарування удаваним правочином та ухвалюючи в цій частині нове рішення про задоволення позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що договір дарування квартири АДРЕСА_3 фактично приховує договір купівлі-продажу, а тому такий правочин є удаваним.

Проте з такими висновками суду апеляційної інстанції погодитись не можна з огляду на наступне.

Судами встановлено, що квартируАДРЕСА_4 Г.П.набув у власністьвідповідно додоговору дарування, укладеного 12 червня 2010 року між ним та ОСОБА_5

Відповідно до ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

За удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.

Відповідно до ч. 1 ст. 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Дарунком можуть бути рухомі речі, в тому числі гроші та цінні папери, а також нерухомі (ч. 1 ст. 718 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Установивши, що між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 укладений договір дарування квартири АДРЕСА_5 і іншого позивач не довів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову в цій частині.

Під час установлення наведених обставин судом першої інстанції норми процесуального права порушені не були, рішення суду першої інстанції у цій частині відповідає вимогам матеріального права та встановленим обставинам справи.

Оскільки судом касаційної інстанції установлено, що апеляційним судом у частині вирішення позовних вимог про визнання правочину удаваним і застосування наслідків удаваного правочину скасовано судове рішення суду першої інстанції, ухвалене згідно із законом, колегія суддів дійшла висновку про скасування у цій частині рішення суду апеляційної інстанції і залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 337, 338, 339, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Черкаської області від 5 січня 2016 року в частині задоволення позовних вимог про визнання договору дарування квартири АДРЕСА_5, укладеного 12 червня 2012 року, удаваним правочином із визнанням за ОСОБА_3 права власності на 1/2 частину квартири як на частку у спільній сумісній власності подружжя скасувати, залишити у цій частині в силі рішення Соснівського районного суду м. Черкас від 12 березня 2014 року.

У іншій частині рішення апеляційного суду Черкаської області від 5 січня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий В.О.Кузнєцов Судді: Т.Л.Ізмайлова О.В.Кадєтова С.О.Карпенко Г.І.Мостова