Постанова

від 15.06.2006 по справі 21/75пн

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

21/75пн

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

13.06.2006 р.                                                                                        справа №21/75пн

Донецькій апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Кондратьєвої  С.І.

суддівСтаровойтової  Г.Я., Української  Р.М., Судова колегія призначена Розпорядженням першого заступника голови Донецького апеляційного господарського суду від  24.05.06р.     

при секретареві судового засіданняЧерторижських К.І.

за участю представників сторін:

від позивача:Алтунін В.А. - по Дов. б/н дійсна до 13.06.06р.,

від відповідача:Лифаненко В.І. - нач.від., посвідчення №28 від 07.06.01р.Крук В.Л. - по Дов. №02-02/369 від 13.06.06р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргувідділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювання України в м.Докучаєвську

на рішення господарського суду

Донецької області

від11.05.2006 року

по справі№21/75пн ( суддя Матюхін В.І.)

за позовомУправління Пенсійного фонду України в м.Докучаєвську ( далі -УПФУ)

довідділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювання України в м.Докучаєвську ( далі - Відділення)

проспонукання вчинити дії щодо підписання акта звірки у відшкодування витрат пов"язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання  

В С Т А Н О В И В:

У березні 2006 року УПФУ звернулося до господарського суду Донецької області  з позовом про спонукання Відділення вчинити дії по підписанню акта звірки витрат по особових справах  потерпілих, що складають суму пенсій виплачену внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період  з 01.04. 2002 року по 28.02.2006року на загальну суму 37008грн.55коп., з урахуванням додатково поданої заяви про уточнення суми позову від 21.04.06р. за № 1249 в порядку ст..22 Господарського процесуального кодексу України, та неузгоджену відповідачем всупереч чинного законодавства.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що  відповідач зобов”язаний  відшкодовувати  витрати, понесені УПФУ, пов”язані з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, з якими стався нещасний випадок за межами України за часів СРСР, з посиланням на  п.1 п.п.”г”, „д” ст..21, ст..24 Закону України від 23.09.99р. №1105-ХІУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»( далі - Закон України від 23.09.99р. №1105-ХІУ), ст..7 Закону України від 22.02.01р. №2272-ІІІ «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»( далі - Закон України від 22.02.01р. №2272-ІІІ), Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов”язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв”язку з втратою годувальника, який помер  внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого    постановою правління    Пенсійного    фонду    України,    правління    Фонду    соціального страхування від нещасних випадків від 04.03.2003 року № 5-4/4     ( далі –Порядок), Угоду про гарантії прав громадян держав-учасників Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.92р. ( далі –Угода від 13.03.92р.).

В запереченнях на позов від 24.03.06р. №02-02/170 Відділення з посиланням на ст. 24  Закону України від 23.09.99р. №1105-ХІУ,  зазначило, що відшкодування потерпілим шкоди, вчиненої внаслідок нещасного випадку на виробництві, здійснюється стороною тієї держави, де стався страховий випадок,  право зазначених у позові осіб на отримання пенсій по інвалідності, яка була отримана під час дії законодавства СРСР, а реалізується це право на території України, усі витрати пов”язані із здійсненням пенсійного забезпечення несе держава, яка надає таке забезпечення, правових підстав для здійснення відшкодування не має, оскільки потерпілі не є застрахованими особами і їх справи до Фонду не передані, а посилання на Закон України „Про пенсійне забезпечення” та ст..3 Угоди є безпідставними, оскільки жодна із зазначених норм  не вказує на обов”язок відповідача підписувати акти звірок.

Рішенням господарського суду Донецької області від 11.05.2006р. у справі №21/75пн, ухваленим суддею Матюхіним В.І.,  позов задоволено. Зобов”язано Відділення  вчинити дії по узгодженню з УПФУ акту звірки по 8-ми особовим справам потерпілих, яким  виплачена пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві за період з 01.04.2002 року по 28.02.2006 року у розмірі 37008грн.55коп. Судовий акт обґрунтований посиланням на положення ст..ст.3,5 Угоди від 13.03.92р., ст..7 Закону України від 22.02.01р. №2272-ІІІ, ст..21 Закону України  від 23.09.99р. №1105-ХІУ.

Відповідач, не погодився з зазначеним судовим актом та звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 11.05.06р. у справі №21/75пн скасувати, та прийняти нове про відмову у задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга вмотивована посиланням на невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального  права, зокрема, зазначається, що у даному випадку мають діяти норми міжнародних  Угод, а тому згідно із п.п.2,3 Угоди  від 09.09.94р., відшкодування шкоди повинно здійснюватись роботодавцем тієї держави, де стався страховий випадок, а так відшкодуванню за законодавством  країни, на території якої мали місце обставини, що стали підставою для вимоги про відшкодування шкоди.

В судовому засіданні повноважні представники  відповідача висловивсь на підтримку своїх доводів викладених в апеляційній скарзі.

Позивач  доводи апеляційної скарги вважає безпідставними та необґрунтованими, тому рішення господарського суду просить залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку,  що апеляційна скарга не підлягає задоволенню  з наступних підстав.

Господарським судом попередньої інстанції, встановлено, що відповідно до  п.5 Порядку №5-4/4 від 04.03.03р. позивачем  на адресу відповідача для узгодження та підписання були направлені Акти щомісячної звірки  витрат по особовим справам потерпілих, яким виплачена пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв”язку  з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництв за період з 01.04.2002 року по 28.02.2006року, у тому числі по восьми особових справах пенсіонерів: Єрьоміна В.П., Кириченко В.І., Горохова В.О., Коленченко Ю.П., Коленченко М.Ф., П'ятіна О.В., Шарапанової С.В., Геворкяна А.А.,  які є підставою для визнання розміру зобов”язань Фонду соціального страхування перед Пенсійним фондом. Відділення акти звірок підписало, але суму витрат УПФУ на виплату та доставку пенсій по зазначеним пенсіонерам, яким право на отримання встановлено за законодавством СРСР, у загальній сумі 37008грн.55коп. не погодило з посиланням на відсутність підстав для відшкодування витрат.

Причиною виникнення спору зі справи є правомірність включення до зазначених актів сум пенсій, виплачених з 01.04.2002 року по 28.02.2006року пенсіонерам Єрьоміну В.П., Кириченку В.І., Горохову В.О., Коленченку Ю.П., Коленченко М.Ф., П'ятину О.В., Шарапановій С.В., Геворкян А.А.  

Як вбачається з матеріалів справи, у зв”язку із нещасним випадком на виробництві, що підтверджується актами про нещасний випадок на виробництві за Ф Н-1 відповідно за №1 від 14.03.82р.,  №2 від 22.05.95р., за час праці, б/н від 26.01.67р.,  №11 від 09.09.69р., №137 від  03.12.82р., , №29 від 20.09.67р., б/н від 13.03.82р. за висновками МСЕК   у зв”язку із стійкою втратою працездатності Єрьоміну В.П., Кириченку В.І., Горохову В.О., Коленченку Ю.П., Коленченко М.Ф., П'ятину О.В., Шарапановій С.В., Геворкян А.А. була призначена та виплачувалась пенсія відповідно до чинного законодавства. Підстави її призначення та суми виплати відповідач не спростовує, до цього ж це питання знаходиться поза межами заявлених позивачем вимог.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону України  №1105-ХІУ від 23.09.99р. особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України №2272-ІІІ від 22.02.01р. Фонд соціального страхування  сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду соціального страхування від нещасних випадків документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку.

Потерпілі, документи яких не передані до Фонду соціального страхування від нещасних випадків, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, ПФУ та Фонду соціального страхування. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків у рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фондом соціального страхування від нещасних випадків в подальшому відбуваються відповідні розрахунки.

Згідно ст.. 10 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, -  пенсійне забезпечення громадян здійснюється органами ПФУ, а ст..81 цього ж Закону передбачено, що призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами  Пенсійного фонду України.

Механізм відшкодування Відділенням ПФУ витрат, пов'язаних з виплатою зазначених пенсій визначено Порядком  від 04.03.2003 року № 5-4/4.  В основу якого   покладено   щомісячне   проведення   органами ПФУ з ВВД Фонду соціального страхування в районах та містах обласного значення звірок витрат на відповідні виплати до 10 числа, наступного за звітним, та складення актів щомісячної звірки витрат за особовими справами потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, у яких визначається загальна сума витрат, що підлягає відшкодуванню , та які є підставою для узагальнення та  узгодження довідки про відшкодування відповідних витрат на рівні головних управлінь ПФУ та виконавчої дирекції  Фонду страхування  ( п.п.5,6 Порядку).

Судом враховано, що у відповідності зі статтями 1,5 Угоди від 13.03.92р. пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється законодавством держави на території якої вони проживають, дії її норм поширюються на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав –учасниць Угоди.

Відповідно  до ст..17 Закону України „Про міжнародні договори України” укладені і належним чином ратифіковані міжнародні договори  України є навід”ємною частиною національного законодавства.  За приписами статті 3 Угоди від 13.03.92р.  усі витрати, пов”язані із здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, що надає забезпечення, а саме, мова в ній йдеться про взаємовідносини між державами, учасницями угоди, а не про те, що усі витрати всередині держави мають здійснюватися за рахунок бюджетних коштів, підтвердженням цього є й подальший зміст ст..3, у якому зазначено, що взаєморозрахунки  між державами не  проводяться, якщо це передбачено двосторонніми угодами.

У відповідності до статті 1 Угоди від 13.03.92р. пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється законодавством держави на території якої вони проживають.

Доводи відповідача про те, що він є неналежним відповідачем також є безпідставними.

Чинним законодавством України, а саме ст.. 46 Закону України  „Про страхові тарифи на загальнообов”язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання , які спричинили втрату працездатності” встановлено, що збір і акумулювання страхових внесків здійснює Фонд соціального страхування, отже Фонд є належним відповідачем у справі.

Судова колегія вважає доведеними позивачем вимоги заявлені до відповідача щодо включення оспорюваних сум у акти звірок до їх відшкодування.

З аналізу зазначених норм законів, доводи відповідача стосовно відсутності обов”язку щодо виплати пенсій потерпілим, право яких на такі виплати виникло з вини підприємства, розташованого на території іншої держави є необґрунтованими.

Таким чином  витрати понесені, ПФУ у зв”язку із виплатою пенсій по інвалідності особам, які одержали каліцтво під час дії законодавства СРСР підлягають прийняттю до заліку та відшкодуванню Фондом соціального страхування у встановленому законом порядку.

Не приймаються до уваги посилання  відповідача на Угоду від 09.09.1994року, оскільки сфера цієї Угоди поширюється на осіб, які працюють на умовах трудового договору  ( контракту) на підприємствах, в установах, організаціях, незалежно від їх форми власності та господарювання, у фізичних осіб, на осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та громадян - суб”єктів підприємницької діяльності.  Угода передбачає відшкодування шкоди працівникам роботодавцем сторони, законодавство якої поширюється на працівника під час отримання каліцтва, іншого ушкодження здоров”я, смерті. Жодне законодавство країн-учасниць СНД, які підписали дану Угоду, не могло поширюватись на даних громадян, оскільки  остання отримала  каліцтво в період дії законодавства СРСР.  До цього ж, наведена Угода передбачає  відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, а не відшкодування витрат, пов”язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання. Скаржник безпідставно ототожнює ці два поняття, які не є рівнозначні і регулюються різними законами.

За наведених обставин, господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність заперечень відповідача щодо обов”язку підписати акти  звірок на відшкодування витрат, пов”язаних з виплатою пенсій ,зазначеним особам.

На час розгляду справи відповідачем не узгоджені включені до актів щомісячних звірок суми пенсій виплачених з 01.04.2002 року по 28.02.2006 року, включно, у розмірі 37008грн.55коп., цю суму Фондом соціального страхування  УПФУ не  відшкодовано, тому господарський суд дійшов обґрунтованого висновку щодо зобов”язання останнього до виконання певних дій.

          З огляду на фактичні обставини справи, аналізу положень зазначеного законодавства судова колегія прийшла висновку, що місцевим господарським судом спір по суті  вирішено правильно, тому рішення від 11.04.06р. у справі №21/75пн як законне і обґрунтоване підлягає  залишенню без змін , а апеляційна скарга – без задоволення.

Керуючись  ст.ст.99,101-105  Господарського процесуального кодексу України, суд

                                    П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального  страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Докучаєвську  на рішення господарського суду Донецької області від 11.05.2006року  у  справі №21/75пн залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 11.05.2006року  у  справі №21/75пн –без змін.

          Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд .          

За згодою присутніх повноважних представників сторін у судовому засіданні  13.06.06р. були оголошені лише вступна та резолютивна частини постанови  колегії суддів Донецького апеляційного господарського суду.

Головуючий          С.І.  Кондратьєва

Судді:          Г.Я.  Старовойтова

          Р.М.  Українська

          Надруковано: 6 прим.

          1. позивачу

          2. відповідачу

          3 у справу

          4 ДАГС-2

                                                                                                                                                                   5 ГСДО

                                                                                                                                                                    Громко А.А.