Постанова

від 10.03.2017 по справі 804/7207/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2017 р. Справа № 804/7207/16 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Турової О.М.,

за участю секретаря судового засідання: Черніженко К.Е.,

представника позивача: Феденко І.В.,

представника відповідача: Васюченка М.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Омега СК

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Омега СК звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 11.11.2013р. №0001062204.

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що відповідач за результатами проведеної камеральної перевірки даних, задекларованих позивачем в уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за квітень 2013 року, наданого у жовтні 2013 року, дійшов помилкового висновку про те, що підприємством порушено вимоги п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України (далі - ПК України) внаслідок неправомірного віднесення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у розмірі 18174,71грн. за податковою накладною №106, виписаною контрагентом позивача ОСОБА_3 у липні 2012 року, оскільки фактично такої податкової накладної з датою виписки - липень 2012р. не існує, а бухгалтером позивача при формування уточнюючого розрахунку була допущена технічна помилка при зазначенні місяця виписки податкової накладної за №106 від 07.12.2012р., а саме: зазначено 07.2012р., замість 12.2012р. Також позивач зазначав, що у період - 07.2012 року не було виписано жодної податкової накладної вищевказаним контрагентом позивача, так як господарські відносини між вказаними суб'єктами почалися лише з 18.10.2012р. на підставі договору купівлі-продажу №30-Т/12 та позивачем до заперечень на акт перевірки було надано додаток 5 до декларації з податку на додану вартість (далі - ПДВ), копія податкової накладної №106 від 07.12.2012р. та копія квитанції про реєстрацію вказаної податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН), отже, позивачем було вчинено ряд дій, які свідчать про правомірне формування податкового кредиту на підставі вказаної вище податкової накладної, яка була зареєстрована, включена до реєстру отриманих накладних та сума податку на додану вартість включена до податкового кредиту в періоді, що не перевищував 365 днів відповідно до п.198.6 ст. 198 ПК України. Крім того, позивач зауважував, що податкова інспекція знехтувала положеннями Податкового кодексу України щодо надіслання письмового запиту для з'ясування означених вище питань та провела камеральну перевірку даних без виклику платника податку, що унеможливило надання позивачем документів та письмових пояснень.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав адміністративний позов у повному обсязі та, посилаючись на викладені у ньому доводи, просив повністю задовольнити позовні вимоги.

Відповідач пред'явлений позов не визнав, подав на нього письмові заперечення, в яких просив повністю відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що проведеною камеральною перевіркою даних, задекларованих позивачем в уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за квітень 2013 року, наданого у жовтні 2013 року, встановлено порушення позивачем вимог п.198.6 ст.198 ПК України внаслідок неправомірного включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ за податковою накладною з періодом виписки більше 365 днів, а саме: за липень 2012р. по контрагенту ФОП ОСОБА_3, в результаті чого завищено суму податкового кредиту (рядок 17) у розмірі 18174,71грн. та занижено ПДВ у відповідному розмірі.

Представник відповідача у судовому засіданні також заперечував проти задоволення адміністративного позову, посилаючись на доводи, викладені у письмових запереченнях на нього.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог, з огляду на таке.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю Омега СК (далі - ТОВ Омега СК ) (код ЄДРПОУ 36960432) зареєстроване як юридична особа 21.01.2010р. виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради, перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Шевченківському районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, яка є правонаступником Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, як платник податків, в тому числі ПДВ.

01.10.2013р. ТОВ Омега СК подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за квітень 2013р. №9061205839 разом з додатком 5 - Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів (Д5), в якому ТОВ Омега СК , зокрема, відображено включення до податкового кредиту квітня 2013 року сум ПДВ у розмірі 18174,71грн. за податковою накладною, виписаною контрагентом позивача ОСОБА_3 (р.н.о.к.п.п.2097814699) (а.с.9-23).

16.10.2013р. на підставі ст.76 ПК України посадовою особою контролюючого органу проведено камеральну перевірку вищевказаного уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за квітень 2013р., поданого ТОВ Омега СК 01.10.2013р., за результатами якої складено акт камеральної перевірки від 16.10.2013р. №778/22-4-16/36960432, яким зафіксовано встановлене в ході перевірки порушення позивачем вимог п.198.6 ст.198 ПК України, внаслідок чого ТОВ Омега СК завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість у розмірі 18174,71грн. (а.с.9-11).

Висновки означеного акта перевірки обґрунтовані тим, що ТОВ Омега СК неправомірно сформовано податковий кредит квітня 2013 року у сумі 18174,71грн. на підставі податкової накладної, виписаної контрагентом позивача - ФОП ОСОБА_3 (р.н.о.к.п.п.2097814699), у липні 2012 року, тобто з датою виписки понад 365 днів, зважаючи на те, що такий податковий кредит формувався шляхом подання уточнюючого розрахунку у жовтні 2013 року.

На підставі акта камеральної перевірки від 16.10.2013р. податковим органом 11.11.2013р. прийнято податкове повідомлення-рішення форми Р №0001062204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 22718,75грн., в т.ч. за основним платежем - 18175,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 4543,75грн. (а.с.15).

За результатами адміністративного оскарження зазначеного податкового повідомлення-рішення, рішенням Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 26.02.2014р. скарга позивача залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення №0001062204 від 11.11.2013р. - без змін.

Вирішуючи позовні вимоги про визнання протиправним та скасування спірного податкового повідомлення-рішення, суд зважає на таке.

Відповідно до п.198.2 ст.198 ПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу приписів п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому абз.3 п.198.6 ст.198 ПК України встановлено, що у разі, якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Як свідчать матеріали справи, у грудні 2012 року на підставі договорів від 18.10.2012р. за №30-Т/12 та №31-Т/12 позивачем придбано у ФОП ОСОБА_3 роботи/послуги.

Реальність вказаних господарських операцій контролюючим органом не перевірялася та не заперечується.

Розрахунки за отримані ТОВ Омега СК вищевказані роботи здійснені на користь ФОП ОСОБА_3 у грудні 2012 року, а саме:

- 06.12.2012р. на суму 61876,80грн. (з них 51564,00грн. - вартість виконаних робіт та 10312,80грн. - сума ПДВ);

- 06.12.2012р. на суму 88048,28грн. (з них 73373,57грн. - вартість виконаних робіт та 14674,71грн. - сума ПДВ);

- 27.12.2012р. на суму 21000,00грн. (з них 17500,00грн. - вартість виконаних робіт та 3500,00грн. - сума ПДВ).

Таким чином, у період з 06.12.2012р. по 27.12.2012р. позивачем перераховано за отримані від ФОП ОСОБА_3 роботи (послуги) кошти у загальному розмірі 170925,08грн. (з них 142437,57грн. - вартість без ПДВ та 28487,51грн. - сума ПДВ).

Пунктом 201.10 ст. 201 ПК України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період. Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення органами державної податкової служби документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

Позивач, обґрунтовуючи правомірність формування податкового кредиту квітня 2013 року у сумі 18174,71грн., посилається на допущення технічної помилки у зазначенні дати виписки податкової накладної, на підставі якої сформовано такий податковий кредит, у податковій звітності, а саме: на помилкове зазначення дати її виписки 07.2012 року , замість вірної 12.2012 року , та на підтвердження своєї позиції надає податкову накладну №106 від 07.12.2012р., виписану ФОП ОСОБА_3 на загальну суму 109048,28грн. (з яких 91873,57грн. - вартість виконаних робіт без ПДВ та 18174,71грн. - сума ПДВ), яку останнім зареєстровано в ЄРПН.

У судовому засіданні представник відповідача, заперечуючи проти факту наявності податкової накладної №106, виписаної ФОП ОСОБА_3 07.12.2012 року, надав суду копію розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) до декларації по ПДВ за період грудня 2012 року, в якій позивачем відображено суму податкового кредиту у розмірі 10312,80грн., сформованого на підставі отриманих ТОВ Омега СК робіт (послуг) від ФОП ОСОБА_3 на суму 51564,00грн., посилаючись на те, що за податковими накладними цього контрагента позивачем вже було сформовано податковий кредит у грудні 2012 року.

При цьому судом встановлено, що на виконання договору №31-Т/12 від 18.10.2012р. вказана сума була перерахована позивачем на рахунок ФОП ОСОБА_3 06.12.2012р.

У зв'язку із чим ФОП ОСОБА_3, з урахуванням вимог п.198.2 , п.198.1, п.198.3 ст.198, п.201.10, ст.201 ПК України, складено податкову накладну на суму реалізованих робіт (послуг) у загальному розмірі 61876,80грн. (з них 51564,00грн. - вартість виконаних робіт та 10312,80грн. - сума ПДВ), а ТОВ Омега СК , відповідно, сформовано податковий кредит на суму 10312,80грн., який жодним чином не пов'язаний з формуванням податкового кредиту на суму ПДВ 18174,71грн. відповідно до податкової накладної №106 від 07.12.2012р.

До того ж, відповідачем у судовому засіданні надано квитанцію, що підтверджує факт реєстрації ФОП ОСОБА_3 в ЄРПН податкової накладної на вищевказану суму - 61876,80грн.

Судом також встановлено, що на виконання умов договору від 18.10.2012р. №30-Т/12, позивачем 06.12.2012р. та 07.12.2012р. перераховано на рахунок ФОП ОСОБА_3 88048,28грн. та 21000,00грн., відповідно, що разом складає 109048,28грн., з яких ПДВ у сумі - 18174,71грн.

За таких обставин, на підставі вимог п.198.2, п.198.1, п.198.3 ст.198, п.201.10, ст.201 ПК України ФОП ОСОБА_3 07.12.2012р. складено податкову накладну №106 на суму 109048,28грн., з яких 91873,57грн. - вартість виконаних робіт без ПДВ та 18174,71грн. - сума ПДВ, яку останнім зареєстровано в ЄРПН.

Вищевикладене підтверджуються податковою накладною №106 від 07.12.2012р., копія якої надана до матеріалів справи, а також квитанцією про реєстрацію вказаної податкової накладної у ЄРПН, копія якої міститься у матеріалах справи.

Натомість, доводи відповідача про те, що вказана податкова накладна виписана ФОП ОСОБА_3 у липні 2012 року в ході розгляду справи жодним чином підтверджені не були, як і не підтвердженим є факт наявності у позивача та ФОП ОСОБА_3 взаємовідносин у липні 2012 року, які б могли стати підставою для оформлення податкової накладної №106 на суму постачання робіт/послуг у розмірі 109048,57грн., бо такі взаємовідносини вперше мали місце лише у жовтні 2012 року.

Таким чином, доводи контролюючого органу про те, що підприємством сформовано податковий кредит у сумі ПДВ 18174,71грн. на підставі податкової накладної з періодом виписки більше 365 днів свого підтвердження в ході розгляду справи не знайшли.

При цьому слід зазначити, що у своїх письмових заперечення до висновків вищевказаного акта камеральної перевірки позивачем було запропоновано відповідачеві здійснити повторну перевірку питання правомірності декларування податкового кредиту у декларації з ПДВ за квітень 2013 року, з посиланням на вищевказані обставини, проте, контролюючим органом така пропозиція проігнорована.

Згідно з пп.75.1.1 п. 5.1 ст.75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

В силу вимог п.76.1 ст.76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

З аналізу наведених законодавчих приписів слідує, що камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, нормативно встановлених п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України, та за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника. При цьому будь-якого окремого рішення для проведення даного виду перевірки не вимагається, оскільки подання платником податків податкової звітної документації автоматично виступає юридичним фактом для перевірки її достовірності. Наведене свідчить про обов'язковий характер камеральної перевірки, яка проводиться у випадку подання платником звітних документів до контролюючого органу. А відтак камеральною перевіркою охоплюються лише ті показники документів, які належать до податкової звітності та мають значення для правильності обчислення платником об'єкта оподаткування та суми податку, що підлягає сплаті до бюджету. Перевірка будь-яких інших відомостей, витребування у платника додаткової інформації та документів, подання яких разом з податковою декларацією чинним законодавством не передбачено, камеральною перевіркою не охоплюється.

Фактично предмет камеральної перевірки передбачає встановлення повноти, своєчасності подання платником податкової звітності, візуальну перевірку правильності оформлення документів податкової звітності (повноти заповнення усіх необхідних реквізитів, чіткості їх заповнення тощо), перевірку правильності складення розрахунків за податковими платежами (арифметичний підрахунок остаточних сум податків, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування).

Аналіз достовірності сформованих платником показників податкової звітності під час камеральної перевірки не здійснюється.

Разом з тим, відповідачем було зроблено висновки про завищення ТОВ Омега СК податкового кредиту на підставі результатів саме камеральної перевірки, суть якої, як зазначалося вище, полягає в здійсненні перевірки виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, що саме по собі не дає можливості повно та всебічно дослідити питання про правомірність формування податкового кредиту згідно з податковою накладною, при зазначенні якої у податковій звітності допущено технічну помилку в даті її виписки, що, в свою чергу, не свідчить про безумовну відсутність такої податкової накладної, а тому підлягає більш детальній перевірці і не може бути встановлено лише на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (уточнюючих розрахунках) цього платника податків.

При цьому згідно з положеннями ст.198 ПК України правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту з податку на додану вартість наступають у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, а для дослідження та з'ясування наявності вказаних обставин необхідне проведення саме документальної перевірки.

Крім того, судом встановлено, що у листопаді 2013 року позивачем надано до контролюючого органу уточнення до розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5), яким від кореговано помилково зазначену дату податкової накладної №106 на 07.12.2012 замість 7.2012р.

В свою чергу, відповідачем зазначено, що платникам податків забороняється під час проведення перевірок подавати уточнюючи розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій.

Однак, вказане твердження податкового органу не відповідає дійсності, з огляду норми п.50.2 ст.50 ПК України, відповідно до яких платник податків під час проведення документальних планових та позапланових виїзних перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом. Отже, така заборона стосується саме проведення документальних планових та позапланових виїзних перевірок, в той час, як у даному випадку відповідачем була проведена саме камеральна перевірка.

За таких обставин, суд приходить до висновку про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та про його скасування.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що на підставі ч.1 ст.94 КАС України, судові витрати зі сплати судового збору у сумі 182,70грн., понесені позивачем, підлягають відшкодуванню на користь останнього шляхом стягнення цієї суми коштів з Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області за рахунок її бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. ст. 122, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Омега СК до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області форми Р від 11.11.2013р. №0001062204.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Омега СК судові витрати зі сплати судового збору у сумі 182,70грн. (сто вісімдесят дві гривні 70 копійок).

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. 186 цього Кодексу до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.М. Турова