Постанова

від 13.06.2017 по справі 802/787/17-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

13 червня 2017 р. Справа № 802/787/17-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Альчука Максима Петровича,

за участю секретаря судового засідання: Шевченка Р.В.

представників позивача: Гордієнка В.В., Федик Ю.Ю.

представника відповідача: Бабія Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Сіті торг гранд"

до: Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області, третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області

про: визнання протиправним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "Сіті торг гранд" з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області, третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області, про визнання протиправним та скасування рішення.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю рішення податкового органу про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ "Сіті торг гранд" № 53/02-32-12 від 24.03.2017 року.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили задовольнити, посилаючись на обґрунтування позовної заяви.

Представник відповідача та третьої особи в судовому засіданні проти позову заперечив, просив відмовити в його задоволенні. Окремо зазначив, що позивачем протягом 12 календарних місяців не подавалась до контролюючого органу податкова звітність з податку на додану вартість.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову, з наступних підстав.

Судом встановлено, що ТОВ "Сіті торг гранд" 01.08.2015 року було зареєстроване платником ПДВ Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві.

В подальшому, позивач став на податковий облік у Вінницькій ОДПІ

Між Вінницькою ОДПІ та ТОВ "Сіті торг гранд" було укладено договір про визнання електронних документів, відповідно до якого Вінницька ОДПІ приймала податкову звітність в електронному вигляді.

Під час подання податкової декларації з ПДВ за березень 2016 року в електронному вигляді, 20.04.2016 року товариство отримало квитанцію, в якій зазначено, що електронна звітність доставлена до Державної фіскальної служби України, але документ не прийнято. Причинами неприйняття податкової декларації зазначено порушення вимоги Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої ДПА України від 10.04.2008 року № 233, а саме: ЄДРПОУ 39874158. Можливо, розірвано договір визнання електронної звітності.

16.05.2016 року між Вінницькою ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області та ТОВ "Сіті торг гранд" укладено договір № 1 про визнання електронних документів.

В подальшому, ТОВ "Сіті торг гранд" подавало декларації з ПДВ за квітень, травень, червень, липень 2016 року в електронному вигляді, але отримувало квитанції про неприйняття звітності з тих самих підстав, а саме - "Можливо, розірвано договір про визнання електронної звітності.

В березні 2017 року ТОВ "Сіті торг гранд" отримало рішення ГУДФС у Вінницькій області № 53/02-32-12 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість. Вказане рішення одночасно являється предметом оскарження у даній справі.

Визначаючись стосовно позовних вимог, суд виходив з наступного.

Відповідно до пп. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Згідно п. 49.1 ст. 49 ПК України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Згідно із п. 49.2 ст. 49 ПК України платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.

Згідно з п. 49.3 ст. 49 ПК України податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів:

а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою;

б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;

в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

Пунктом 49.4 ст. 49 ПК України визначено, що платники податків, що належать до великих та середніх підприємств, подають податкові декларації контролюючому органу в електронній формі з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

Податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі контролюючому органу всіма платниками цього податку з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

У разі припинення договору про визнання електронних документів з підстав, визначених законом, платник податків має право до складення нового договору подавати податкову звітність у спосіб, визначений підпунктами "а" і "б" пункту 49.3 цієї статті.

Єдиною підставою для відмови у прийнятті податкової декларації засобами електронного зв'язку в електронній формі є недійсність електронного цифрового підпису такого платника податків, у тому числі у зв'язку із закінченням строку дії сертифіката відкритого ключа, за умови що така податкова декларація відповідає всім вимогам електронного документа і надана у форматі, доступному для її технічної обробки.

Аналіз викладених норм свідчить про те, що платник податків зобов'язаний своєчасно та у формі, визначеній чинним законодавством України подавати до контролюючого органу податкову звітність. При цьому, у разі розірвання договору про визнання електронних документів, платник податків має право подавати податкову звітність в інший спосіб, передбачений чинним ПК України.

Реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі якщо: особа, зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає контролюючому органу декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів/послуг, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту (пп. "г" п. 184.1 ст. 184 ПК України).

Анулювання реєстрації на зазначених підставах здійснюється за ініціативою відповідного податкового органу за наявності відповідних підтвердних документів (п. 5.5 розділу V Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2014 року № 1130).

За змістом п. 5 наведеного Положення органи державної податкової служби здійснюють постійний моніторинг платників податку на додану вартість, які включені до Реєстру, та приймають рішення про анулювання реєстрації у разі існування підстав, визначених у Податковому кодексі України. У випадку, передбаченому пп. ґ , рішення може бути прийнято за наявності довідки про подання/неподання платником ПДВ контролюючому органу декларації з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців та реєстр (перелік) податкових декларацій (податкових розрахунків) особи за 12 послідовних податкових місяців, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту у таких деклараціях (податкових розрахунках) протягом 12 послідовних податкових місяців.

Зі змісту рішення ГУДФС у Вінницькій області про анулювання реєстрації платника ПДВ ТОВ "Сіті торг гранд" слідує, що платник протягом 12 календарних місяців не подає податкової декларації з податку на додану вартість, що підтверджено довідкою про результати камеральної перевірки від 23.03.2017 року №115/12-01/39874158. Встановлено, що платник не подає податкової декларації з ПДВ протягом періоду з 01.03.2016 року по 28.02.2017 року з показниками, які свідчать про постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту, та має за останні 12 календарних місяців обсяги оподатковуваних операцій.

Під час судового засідання представники позивача пояснили, що після неприйняття електронної звітності податковим органом, позивачем подавалась податкова звітність з ПДВ у паперовому вигляді, однак працівники Вінницької ОДПІ відмовились приймати податкову звітність у паперовому вигляді.

Крім того, представники пояснили, що посадові особи позивача неодноразово звертались із усними скаргами на дії контролюючого органу, після звернення 10.03.2017 року директора позивача на "гарячу лінію" державної установи "Урядовий контактний центр" ТОВ "Сіті торг гранд" отримано лист № 715/10/02-32-08-00 від 23.03.2017 року, в якому зазначено, що ГУДФС у Вінницькій області листом від 22.03.2017 року № 1289/7/02-32-08-00 зобов'язало Вінницьку ОДПІ забезпечити виконання умов договору про визнання електронних документів, укладеного з ТОВ "Сіті торг гранд" для можливості подання підприємством податкової звітності в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису, що на думку позивача підтверджує той факт, що Вінницькою ОДПІ незаконно та безпідставно не приймалась електронна звітність позивача з ПДВ.

Однак, вказані доводи суд не приймає до уваги, як підставу для задоволення адміністративного позову, оскільки Податковим кодексом України передбачено три способи подання податкової звітності: особисто платником податків або уповноваженою на це особою; надсилати поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

Проте, в судовому засіданні представниками позивача не наведено належних письмових доказів, що ними вживались усі способи подання податкової звітності зі сплати ПДВ, в тому числі і поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення.

Крім того, згідно п. 17.1 ст. 17 ПК України платник податків має право оскаржувати в порядку, встановленому цим Кодексом, рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб), у тому числі індивідуальну податкову консультацію, яка йому надана, а також узагальнюючу податкову консультацію.

Разом з тим, під час судового розгляду справи представниками позивача не надано належних доказів щодо оскарження дій відповідача стосовно неприйняття податкової звітності з ПДВ.

Таким чином, представниками позивача не надано усіх належних та допустимих доказів того, що позивачем на виконання свого обов'язку щодо подання податкової звітності зі сплати податку на додану вартість вжито всіх передбачених законом заходів з метою подання податкових декларацій з ПДВ, також не наведено поважних причин, які є об'єктивно непереборними та перешкоджали виконанню покладеного на платника податків обов'язку своєчасно подавати податкову звітність, а також оскаржити дії відповідача щодо неприйняття податкової звітності.

Згідно з ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено).

Згідно ст.ст. 71, 86 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що оскаржуване рішення, відповідає критеріям, наведеним у статті 2 КАС України, тобто відповідач діяв на підставі та в межах визначених законом повноважень, а тому підстави для задоволення позову відсутні.

Згідно ст. 94 КАС України судові витрати стягненню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Альчук Максим Петрович