Постанова

від 08.06.2017 по справі 809/925/16

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" червня 2017 р. м.Київ К/800/31322/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя Голяшкін О.В. (доповідач),

судді Донець О.Є.,

Мороз В.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2016 року у справі за позовом Фінансового управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради до Державної фінансової інспекції в Івано-Франківській області про визнання протиправною та скасування вимоги від 19 липня 2016 року №09-08-14-14/4096, -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2016 року Фінансове управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради звернулося з позовом до Державної фінансової інспекції в Івано-Франківській області, в якому просило визнати протиправною та скасувати вимогу від 19 липня 2016 року №09-08-14-14/4096.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив про неправомірність вимоги та безпідставність висновків відповідача щодо наявності порушень, оскільки договір між виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради та Приватним підприємцем ОСОБА_2 на пайову участь укладено 19 лютого 2007 року №33, а Положення Про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста , затверджене рішенням 21 сесії Івано-Франківської міської ради від 18 жовтня 2013 року №1231-38, не передбачає укладення нового договору. Вказував, що відповідно до умов договору №33 розрахунок остаточного розміру пайового внеску обраховується після затвердження в установленому порядку архітектурно-технічного паспорту об'єкту будівництва, зміни до договору можуть бути внесені за взаємною згодою сторін, що оформлюється додатковою угодою до цього договору. Отже, Фінансовим управлінням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради саме після виконання умов договору №33 та отримання необхідної документації для проведення остаточного розрахунку пайового внеску укладено договір про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста від 05 травня 2016 року №59.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2016 року, позов задоволено; визнано протиправною та скасовано вимогу Державної фінансової інспекції в Івано-Франківській області від 19 липня 2016 року №09-08-14-14/4096.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що позивачем не допущено порушень своєчасності проведення остаточного розрахунку та укладення договору про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної інфраструктури міста, що свідчить про необґрунтованість висновку відповідача про спричинення позивачем збитків міському бюджету на загальну суму 678122,12 грн. Також суди зазначили, що оскаржувана вимога не містить вказівок на порядок її виконання.

Не погоджуючись з ухваленими у справі рішеннями, Державна фінансова інспекція в Івано-Франківській області звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить судові рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

У касаційній скарзі зазначає про доведеність факту виявлених при проведенні ревізії порушень, недоотримання на дату завершення ревізії міським бюджетом коштів в сумі 678122,12 грн. та обґрунтованість письмової вимоги.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили.

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 18 травня 2016 року по 07 червня 2016 року Державною фінансовою інспекцією в Івано-Франківській області на виконання ухвали Івано-Франківського міського суду від 17 травня 2016 року, постанови старшого слідчого СУ ГУНП України в Івано-Франківській області від 17 травня 2016 року проведено позапланову виїзну ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності фінансового управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради за період з 01 січня 2014 року по 01 травня 2016 року, за результатами якої 07 червня 2016 року складено акт № 08-21/13.

Фінансове управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради не погодилося з висновками ревізії та 21 червня 2016 подало заперечення до вказаного акту №2-15/319, навівши обставини, які, на думку позивача, спростовують висновки ревізії щодо допущення порушень і недоотримання міським бюджетом коштів в сумі 781315,44 грн.

За результатами розгляду заперечень відповідачем 12 липня 2016 року складено Висновок на заперечення до акта позапланової виїзної ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Фінансового управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, відповідно до якого, позивачем в порушення вимог п.п.5.1, 7.3, 8.2 Положення Про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста , затвердженого рішенням 21 сесії Івано-Франківської міської ради від 18 жовтня 2013 року №1231-38 та ч.3 ст.40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності у зв'язку з поданням підприємцем ОСОБА_2 21 вересня 2015 року заяви про укладання договору про пайову участь, у визначені терміни не проведено остаточний розрахунок пайового внеску на загальну суму 678 122,12 грн. та не укладено договір про пайову участь. У зв'язку з чим, міським бюджетом недоотримано кошти в сумі 678 22,12 грн., що становить розмір заподіяної матеріальної шкоди.

На підставі акта ревізії №08-21/13 відповідачем листом від 19 липня 2016 року №09-08-14-14/4096 надіслано позивачу вимогу Про усунення порушень, виявлених ревізією , в якій зазначено, що внаслідок допущеного порушення вимог п.п.5.1, 7.3, 8.2 Положення Про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста , затвердженого рішенням 21 сесії Івано-Франківської міської ради від 18 жовтня 2013 року №1231-38 та ч.3 ст.40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , міським бюджетом недоотримано коштів в сумі 678122,12 грн., чим завдано матеріальної шкоди (збитків) на відповідну суму; зобов'язано усунути виявлені порушення законодавства в установленому законодавством порядку.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Як передбачено ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні головним завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

Відповідно до п.1 Положення про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 23 квітня 2011 року №499/2011 (далі - Положення), Державна фінансова інспекція України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Згідно п.п.4 п.4 Положення Держфінінспекція України відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальність винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

У п.6 Положення №499/2011 встановлено, що Держфінінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Також Положенням установлено, що Держфінінспекція України має право звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями п.п.7, 10, 13 ст.10 Закону України №2939-ХІІ Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні , згідно з якими державній контрольно-ревізійній службі надано право: пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; при виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку.

Законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються (ч.2 ст.15 Закону України Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні ).

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Таким чином, у органу державного фінансового контролю є право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

В порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.

У справі, що розглядається, Інспекція пред'явила вимоги, які вказують на виявлені збитки та їхній розмір.

Зважаючи на те, що збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, підстави та правильність їх обчислення перевіряє суд при розгляді справи за позовом про їх стягнення, а не в порядку визнання такої вимоги протиправною та її скасування.

Вищевказані висновки відповідають правовій позиції, висловленій Верховним Судом України у постановах від 18 листопада 2014 року у справі № 21-461а14, від 25 листопада 2014 року у справі №21-442а14, від 20 січня 2015 року у справах №№ 21-601а14, 21-603а14, від 27 січня 2015 року у справі №21-436а14 та від 02 грудня 2015 року у справі №21-3609а15 (№826/80/13-а).

З урахуванням вищенаведеного, позов Фінансового управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про скасування вимоги від 19 липня 2016 року №09-08-14-14/4096 задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновків, що обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанції при ухваленні судових рішень порушили норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення необґрунтованих рішень, які підлягають скасуванню з винесенням нової постанови про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст.220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Івано-Франківській області задовольнити.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2016 року скасувати; ухвалити нове рішення.

У задоволенні позовних вимог Фінансового управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, передбачених ст.ст.237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді