Ухвала

від 14.06.2017 по справі 815/2752/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" червня 2017 р. м. Київ К/800/20744/15

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого:Штульман І.В. (доповідач), суддів:Пасічник С.С., Стародуба О.П., -

розглянувши в касаційній інстанції в порядку письмового провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Інтер-юріс Лтд до Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі міста Одеси, третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, про визнання протиправним та скасування рішення, за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі міста Одеси на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2015 року, -

в с т а н о в и в :

У травні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю Інтер-юріс Лтд звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі міста Одеси про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків від 14 січня 2014 року № 10.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 14 січня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2015 року постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 січня 2015 року скасовано, прийнято нову постанову, якою позов задоволено.

У касаційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі міста Одеси, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить Вищий адміністративний суд України скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2015 року та залишити без змін постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 січня 2015 року.

Товариством з обмеженою відповідальністю Інтер-юріс Лтд подано письмове заперечення на зазначену касаційну скаргу, позивач просить таку залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю Інтер-юріс Лтд є юридичною особою та платником страхових внесків.

Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі міста Одеси актом про результати перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Інтер-юріс Лтд від 11 листопада 2011 року № 8/41 зафіксувало заниження товариством страхових внесків у 2004-2008 роках та сформувало вимогу про сплату позивачем боргу.

14 січня 2014 року Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі міста Одеси на підставі пункту 4 частини 9 статті 106 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) і абзацу шостого пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 8 липня 2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI) прийняло рішення № 10 про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків, яким застосовано до Товариства з обмеженою відповідальністю Інтер-юріс Лтд фінансові санкції у розмірі 759216,54 гривень.

Рішеннями Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 17 лютого 2014 року № 1638/08 та Пенсійного фонду України від 31 березня 2014 року № 8370/09-10 вказане рішення Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі міста Одеси від 14 січня 2014 року № 10 було залишено без змін.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову суд першої інстанції дійшов висновку, що Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі міста Одеси при прийнятті оспорюваного рішення від 14 січня 2014 року № 10 діяло правомірно, враховуючи при цьому положення пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI, і правових підстав для визнання протиправним та скасування такого рішення немає.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, виходив з того, що оскільки оспорюване рішення № 10 Управлінням Пенсійного фонду України в Приморському районі міста Одеси прийнято 14 січня 2014 року, тобто у період коли в управління були відсутні повноваження щодо застосування на підставі пункту 4 частини 9 статті 106 Закону № 1058-IV фінансових санкцій, то це свідчить про неправомірність зазначеного рішення та наявність підстав для його скасування.

Так, пунктом 4 частини 9 статті 106 Закону № 1058-IV, яка діяла до 1 січня 2011 року, було передбачено, що за донарахування територіальним органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначених сум за кожний повний або неповний місяць, за який донараховано ці суми.

Із набранням чинності з 1 січня 2011 року Законом № 2464-VI наведена вище норма матеріального права була виключена.

У той же час згідно з абзацом п'ятим пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

Абзацом шостим цього ж пункту Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI встановлено, що на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Наведене правило щодо збереження порядку стягнення та контрольних функцій фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, передбачених законодавством, чинним до 1 січня 2011 року, поширюється лише на заборгованість зі сплати страхових внесків та сум штрафних санкцій, які були нараховані та/або не сплачені до зазначеної дати. Питання ж відповідальності страховиків, не пов'язані із такою заборгованістю, знаходяться поза межами регулювання, зокрема, Закону № 1058-ІV та абзаців п'ятого, шостого пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI.

Проаналізувавши наведені норми права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що заборгованість у зв'язку з несплатою страхових внесків, а відтак і накладені штрафні санкції за донарахування своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків, які виникли до 1 січня 2011 року, мають бути застосовані (стягнуті) і після 1 січня 2011 року, оскільки зазначені заборгованість і штрафні санкції виникли в період дії пункту 4 частини 9 статті 106 Закону № 1058-IV, тобто відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення вказаної заборгованості.

За таких обставин у справі, що розглядається, апеляційний суд при вирішенні спору неправильно застосував норми матеріального права, а висновок суду першої інстанції про те, що Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі міста Одеси при формуванні оспорюваного рішення діяло правомірно, є правильним.

За правилами статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Ураховуючи викладене, касаційна скарга Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі міста Одеси підлягає задоволенню, рішення суду апеляційної інстанції скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване помилково.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

у х в а л и в :

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі міста Одеси - задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2015 року - скасувати.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 січня 2015 року - залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Штульман І.В.

Судді: Пасічник С.С.

Стародуб О.П.