Рішення

від 19.06.2017 по справі 908/1141/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 27/76/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.06.2017 Справа № 908/1141/17

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Комбінат громадського харчування АЕС» (71504 Запорізька область, м. Енергодар, вул. Комунальна, 25, а/с 606)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Будіндустрія» (71500 Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова зона, а/с 105)

про стягнення 715 000 грн. 00 коп.

Суддя Дроздова С.С.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, дов. № 237 від 15.06.2017р.

від відповідача : не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Господарським судом Запорізької області розглядається позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Комбінат громадського харчування АЕС» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будіндустрія» про стягнення 715 000 грн. 00 коп. основного боргу, а саме: по договору про надання безвідсоткової позики № 44/15 від 21.07.2015 р. суму 15 000,00 грн., по договору про надання безвідсоткової позики № 45/15 від 27.07.2015 р. суму 300 000,00 грн., по договору про надання безвідсоткової позики № 26/16 від 01.03.2016 суму 400 000,00 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.06.2017 р. справу № 908/1141/17 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 06.06.2017 р. матеріали справи № 908/1141/17 прийнято до розгляду суддею Дроздовою С.С., присвоєно справі номер провадження 27/76/17 та призначено судове засідання на 19.06.2017 р.

19.06.2017 р. до початку розгляду справи представник позивача заявив письмове клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз'яснено представнику позивача, який прибув в судове засідання, його права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

У судовому засіданні 19.06.2017 р. представник позивача підтримав позовні вимоги, на підставах, викладених у позовній заяві. Просить суд стягнути з відповідача 715 000 грн. 00 коп. основного боргу, а саме: по договору про надання безвідсоткової позики № 44/15 від 21.07.2015 р. суму 15 000,00 грн., по договору про надання безвідсоткової позики № 45/15 від 27.07.2015 р. суму 300 000,00 грн., по договору про надання безвідсоткової позики № 26/16 від 01.03.2016 суму 400 000,00 грн.

Представник відповідача у судове засідання 19.06.2017 р. не з'явився, про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином, поважні причини своєї неявки суду не повідомив. Клопотань про розгляд справи без відповідача або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму ВГС від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування ГПК України» , особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні, протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців) і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до витягу з Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на 15.06.2017р. місцем знаходження відповідача у справі є: 71500 Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова зона, а/с 105.

Ухвала суду про порушення провадження у справі та призначення судового засідання на 19.06.2017р. надіслано на адресу відповідача, зазначену у позовній заяві та у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Отже, відповідач належним чином був повідомлений судом про дату, час та місце розгляду справи.

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

У відповідності із ст. 33 ГПК України, обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд зазначає, що господарський процесуальний кодекс України не обмежує коло осіб, які можуть з'явитися в судове засідання та представляти інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю «Будіндустрія» , згідно статті 28 ГПК України.

Справу розглянуто в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами, оригінали яких судом оглянуті в судовому засіданні 19.06.2017 р.

Відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України, в судовому засіданні 19.06.2017р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, вислухавши представника позивача, суд вважає, що позов є таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

ВСТАНОВИВ:

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 13, ч. 1, 2 ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне. Відповідно до ст. 4-1 ГПК України господарські суди вирішують спори у порядку позовного провадження.

Позов - це вимога позивача про захист порушеного або оспорюваного суб'єктивного права чи охоронюваного законом інтересу, яка здійснюється у визначеній законом процесуальній формі. Згідно з господарським процесуальним законодавством предмет позову це матеріально - правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен винести рішення. Матеріально-правова вимога позивача повинна опиратися на певні обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а саме на підставу позову.

Згідно з ст. 20 ГК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Господарським судом встановлено , що 21.07.2015 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Комбінат громадського харчування АЕС» (позикодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будіндустрія» (позичальник) укладено договір про надання безвідсоткової позики № 44/15.

В подальшому умови договору № 44/15 сторонами змінювались та доповнювались, шляхом укладення додаткових угод до нього, а саме: № 1 від 21.08.2015 р., № 2 від 31.12.2015 р., щодо строку користування позикою.

Відповідно до п. 2.1 договору загальна сума позики складає 60 000 грн. 00 коп.

27.07.2015 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Комбінат громадського харчування АЕС» (позикодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будіндустрія» (позичальник) укладено договір про надання безвідсоткової позики № 45/15.

В подальшому умови договору № 45/15 сторонами змінювались та доповнювались, шляхом укладення додаткових угод до нього, а саме № 1 від 31.12.2015 р., щодо строку користування позикою.

Відповідно до п. 2.1 договору загальна сума позики складає 300 000 грн. 00 коп.

01.03.2016 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Комбінат громадського харчування АЕС» (позикодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будіндустрія» (позичальник) укладено договір про надання безвідсоткової позики № 26/16.

Відповідно до п. 1.1 договорів позикодавець передає позичальнику грошові кошти в порядку та на умовах, встановлених договором, а позивчальник зобов'язується повернути вказані грошові кошти позикодавцю.

Відповідно до п. 2.1 договору загальна сума позики складає 400 000 грн. 00 коп.

Відповідно до п. 4.1 договорів, в редакції додаткових угоди, строк користування позикою до 31.12.2016 р.

Сума основного боргу за договором № 44/15 від 21.07.2015р. складає 15 000 грн. 00 коп.

Сума основного боргу за договором № 45/15 від 27.07.2015р. складає 300 000 грн. 00 коп.

Сума основного боргу за договором № 26/16 від 01.06.2016р. складає 400 000 грн. 00 коп.

Позивач виконав свої зобов'язання за договорами позики та надав відповідачу грошові кошти в порядку та на умовах, встановлених договорами.

Відповідач грошові кошти у повному обсязі не повернув, в результаті чого загальна сума заборгованості по договорам № 44/15 від 21.07.2015р., № 45/15 від 27.07.2015р., № 26/16 від 01.03.2016р. складає 715 000 грн. 00 коп., а саме по договору про надання безвідсоткової позики № 44/15 від 21.07.2015 р. суму 15 000,00 грн., по договору про надання безвідсоткової позики № 45/15 від 27.07.2015 р. суму 300 000,00 грн., по договору про надання безвідсоткової позики № 26/16 від 01.03.2016 суму 400 000,00 грн.

Відповідно до ст.ст. 11, 509 ЦК України підставою виникнення зобов'язань (цивільних прав та обов'язків) є, зокрема, договір. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Аналогічні приписи містять ст.ст. 173, 174 ГК України.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК).

За своєю правовою природою та ознаками укладений між сторонами договори № 44/15 від 21.07.2015р., № 45/15 від 27.07.2015р., № 26/16 від 01.03.2016р. є договорами позики, тому до спірних правовідносин слід застосовувати положення глави 71 ЦК України. Згідно з ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до приписів ст.ст. 173, 174 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Як передбачає ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у встановлений строк.

За умовами ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання.

Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Розділами 5 договорів № 44/15 від 21.07.2015р., № 45/15 від 27.07.2015р., № 26/16 від 01.03.2016р. визначений порядок повернення суми позики, а саме позичальник зобов'язаний повернути позику за цим договором не пізніше останнього дня строку, встановленого в пункті 4.1 договору. Позика підлягає поверненню в порядку, передбаченому для її надання. Днем повернення позики вважається день фактичної передачі позики позикодавцю. Позика вважається повернутою в момент зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позикодавця.

Строк повернення позики складає до 31 грудня 2016 р. (п. 4.1 договору в редакції додаткових угод).

Позивачем на адресу відповідача надсилалися претензії про стягнення заборгованості.

У відповіді на претензії відповідач суму заборгованості визнав у повному обсязі, однак у зв'язку з відсутністю коштів зобов'язався їх задовольнити найближчим часом.

Статтею 617 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідач не заперечив проти факту виконання позивачем умов договору та отримання позики, що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків № 39 від 15.06.2017р.

Даний акт підписаний обома сторонами без зауважень та заперечень на суму 715 000 грн. 00 коп. та скріплений печатками підприємств.

Суд дійшов висновку, що позивачем доведений суду факт порушення з боку відповідача своїх зобов'язань за договором.

Згідно зі ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Під належним виконанням зобов'язання розуміють виконання належній особі, в належному місці, в належний строк (термін), з додержанням усіх інших вимог і принципів виконання зобов'язань. Якщо учасники зобов'язання порушують хоч би одну з умов його належного виконання, зобов'язання не припиняється, а трансформується (змінюється), оскільки в такому разі на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки у вигляді відшкодування збитків, сплати неустойки тощо. Виконання таких додаткових обов'язків, як правило, не звільняє боржника від виконання зобов'язання в натурі. Лише після того, як сторони здійснять усі дії, що випливають із зобов'язання, воно вважатиметься припиненим.

Виконання, яке припиняє зобов'язання, має бути належним чином оформлене (підтверджене).

Відповідно до ст. 202 ГК України, господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до п.п. 1, 2, 3 частини 3 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (ст.ст. 4 2 , 4 3 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України, статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтями 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень; вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

Відповідно до чинного законодавства України, позовні заяви повинні подаватись до суду в разі порушення відповідачем законних прав та інтересів позивача. Тобто, подання позовної заяви є способом захисту порушених прав та законних інтересів правомірної сторони.

Відповідно до ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, ст. 34 ГПК України.

За таких обставин, господарський суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будіндустрія» 715 000 грн. 00 коп. основного боргу, а саме: по договору про надання безвідсоткової позики № 44/15 від 21.07.2015 р. суму 15 000,00 грн., по договору про надання безвідсоткової позики № 45/15 від 27.07.2015 р. суму 300 000,00 грн., по договору про надання безвідсоткової позики № 26/16 від 01.03.2016 суму 400 000,00 грн.

Судовий збір покладається на відповідача, згідно ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України .

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Комбінат громадського харчування АЕС» , м. Енергодар Запорізька область до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будіндустрія» м. Енергодар Запорізька область задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будіндустрія» (71500 Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова зона, а/с 105, код ЄДРПОУ 32297251) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Комбінат громадського харчування АЕС» (71504 Запорізька область, м. Енергодар, вул. Комунальна, 25, а/с 606, код ЄДРПОУ 31441039) 15 000 (п'ятнадцять тисяч) грн. 00 коп. основного боргу по договору про надання безвідсоткової позики № 44/15 від 21.07.2015 р., 300 000 (триста тисяч) грн. 00 коп. основного боргу по договору про надання безвідсоткової позики № 45/15 від 27.07.2015 р., 400 000 (чотириста тисяч) грн. 00 коп. основного боргу по договору про надання безвідсоткової позики № 26/16 від 01.03.2016 р., 10 725 (десять тисяч сімсот двадцять п'ять) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення оформлено та підписано 21.06.2017р.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.