Рішення

від 13.06.2017 по справі 908/839/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 12/60/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.06.2017 Справа № 908/839/17

Господарський суд Запорізької області у складі судді Смірнова О.Г.,

За участю секретаря судового засідання Бамбизова М.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу № 908/839/17

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Екологічні аграрні технології»

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд-Еліт-Груп»

про стягнення 511500,00 грн.

за участю представників:

від позивача - ОСОБА_1, довіреність № 3 від 30.03.2017 року, ОСОБА_2, довіреність № 2 від 10.02.2017 року

від відповідача - не з'явився

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Екологічні аграрні технології» звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд-Еліт-Груп» про стягнення сплаченої за товар грошової суми в розмірі 511500,00 грн., в тому числі суми ПДВ - 85250,00 грн.

Безпосередньо в судовому засіданні 30.05.2017 року представник позивача надав суду документи із супровідним листом для долучення до матеріалів справи.

Представники позивача в судовому засіданні 13.06.2017 року підтримали позовні вимоги та наполягали на їх задоволенні.

Представник відповідача в судове засідання 13.06.2017 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Неприбуття у судове засідання представника відповідача, який був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання, не перешкоджає розгляду спору по суті згідно вимог ст. 75 ГПК України, тому суд дійшов висновку, що справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи позивача, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Лідер 2002» (яке згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 29.03.2017 року здійснило державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи: зміна повного найменування, зміна скороченого найменування, зміна місцезнаходження, зміна складу або інформації про засновників і станом на 10.04.2017 року іменується: Товариство з обмеженою відповідальністю «Гранд-Еліт-Груп» - відповідач у справі) запропонувало Товариству з обмеженою відповідальністю «Екологічні аграрні технології» придбати 66 т селітри аміачної.

На підтвердження своїх намірів Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Лідер 2002» виписало на адресу позивача рахунок № 94 від 01.02.2017 року на оплату наступного товару - селітри аміачної (мішок) у кількості 66 т за ціною 6458,33 грн. без ПДВ на загальну суму 511500,00 грн. (з ПДВ). У вказаному рахунку зазначено, що оплата цього рахунку означає погодження з умовами поставки товарів. Повідомлення про оплату є обов'язковим, в іншому випадку не гарантується наявність товарів на складі. Товар відпускається за фактом надходження коштів на п/р Постачальника самовивозом, за наявності довіреності та паспорта.

02.02.2017 року позивачем були перераховані кошти на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Лідер 2002» в сумі 511500,00 грн. згідно рахунку № 94 від 01.02.2017 року, що підтверджується платіжним дорученням № 1371 від 02.02.2017 року.

09.02.2017 року позивачу був доставлений товар: селітра аміачна у кількості 40 т на суму 310000,00 грн., що підтверджується підписаними між сторонами товарно-транспортною накладною № Р58 від 09.02.2017 року та видатковою накладною № 58 від 09.02.2017 року. При цьому у товарно-транспортній накладній було зазначено Замовник, вантажовідправник - ТОВ «Будівельна компанія «Лідер 2002» , пункт навантаження: м. Київ, пр-т Перемоги, 136, пункт розвантаження - Дніпропетровська обл., Софіївський район, с. Лошкарівка.

Позивач в позові вказує, що оскільки вказаний товар не відповідав досягнутим домовленостям та відсутністю пояснень з боку відповідача, 14.02.2017 року був складений акт приймання за якістю, був проведений відбір зразків та надісланий до Національного університету біоресурсів і природокористування України, Української лабораторії з якості продукції АПК (м. Київ). При цьому зазначає, що згідно висновків лабораторії масова частка загального азоту у процентному відношенні на вихідну речовину за результатами випробувань склала 22,3 , а згідно паспорту № 783 на нітрат амонію (селітру аміачну) марки Б, ДСТУ 7370:2013 сумарна масова частка нітратного і амонійного азоту у перерахунку на азот у сухій речовині не менше ніж - 34,4 .

Як зазначає позивач, на адресу відповідача 16.02.2017 року була надіслана претензія за вих. № 22 з проханням терміново вирішити питання з заміни поставленого товару на товар, який відповідає технічним характеристикам селітри аміачної. Втім станом на теперішній час позивач не отримав товар, зазначений у рахунку № 94 від 01.02.2017 року. При цьому в позові вказує, що отриманий товар не відповідає не за кількістю не за якістю товару, обумовленому умовами договору. Просить стягнути з відповідача сплачену за товар грошову суму в розмірі 511500,00 грн.

Частинами 1, 2 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Нормою ч. 1 ст. 641 ЦК України передбачено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

Згідно ч. 2 ст. 644 ЦК України якщо пропозицію укласти договір, в якій не вказаний строк для відповіді, зроблено у письмовій формі, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь протягом строку, встановленого актом цивільного законодавства, а якщо цей строк не встановлений, - протягом нормально необхідного для цього часу.

Відповідно до ч. 1 ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. В такому разі договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції (ч. 1 ст. 640 ЦК України).

Частиною 2 ст. 642 ЦК України визначено, що якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Матеріали справи свідчать, що відповідачем були здійснена пропозиція укласти договір поставки з позивачем шляхом направлення останньому рахунка № 94 від 01.02.2017 року на оплату товару із зазначенням в ньому його найменування, кількості, ціни.

Фактичні обставини справи свідчать, що позивач запропоновану відповідачем пропозицію щодо поставки товару, обумовленого рахунком № 94 від 01.02.2017 року прийняв, що підтверджується здійсненою ним оплатою в повному обсязі вказаного товару на загальну суму 511500,00 грн. згідно платіжного доручення № 1371 від 02.02.2017 року, засвідчена копія якого міститься в матеріалах справи (а.с. 14). Відтак, здійснивши оплату товару до його постачання відповідачем позивач підтвердив прийняття його пропозиції щодо укладення договору поставки товару, визначеного в оферті, що кореспондується з ч. 1 ст. 640 ЦК України та свідчить про укладення між сторонами вказаного договору у спрощений спосіб.

Судом дана належна правова кваліфікація правовідносинам сторін. За своєю правовою природою між сторонами було укладено договір поставки. Відповідно до вимог Господарського кодексу України договір вважається укладеним у випадку досягнення сторонами умов щодо його предмету, строку та ціни. Сторони досягли всіх суттєвих умов відносно вказаного виду договору, тобто встановили його предмет, визначили ціну, а тому відповідно до вимог ст. ст. 638, 639, 712 ЦК України та ст. ст. 180, 181 ГК України, він вважається укладеним згідно частини 7 статті 181 ГК України, а саме подія, до якої прагнули сторони відбулася.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 265 ГК України також визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. У частині 2 статті 266 ГК України визначено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Предмет поставки за Договором відповідає вказаним вимогам.

Згідно з ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 693 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Так, фактичні обставини справи свідчать, що позивач здійснив оплату в повному обсязі товару до його постачання відповідачем на загальну суму 511500,00 грн., тобто здійснив передоплату товару, що підтверджується платіжним дорученням № 1371 від 02.02.2017 року (а.с. 14).

Матеріали справи свідчать, що 09.02.2017 року відповідачем була здійснена поставка товару - селітри аміачної (мішок) у кількості 40 т за ціною 6458,33 грн. без ПДВ на загальну суму 310000,00 грн. на користь позивача, а позивачем прийнятий вказаний товар, що підтверджується підписаними сторонами товарно-транспортною накладною № Р58 від 09.02.2017 року та видатковою накладною № 58 від 09.02.2017 року, засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи (а.с. 15, 16). При цьому у товарно-транспортній накладній було зазначено пункт розвантаження - Дніпропетровська обл., Софіївський район, с. Лошкарівка.

В подальшому 14.02.2017 року в місці приймання продукції: с. Лошкарівка, Софіївський район, Дніпропетровської області комісією у складі директора ТОВ «Екологічні аграрні технології» , голови ФГ Арго Мрія-Н та агронома ТОВ Гетьман-Арго був складений акт приймання продукції за якістю, в якому зазначено, що від постачальника - ТОВ «Будівельна компанія «Лідер 2002» 09.02.2017 року доставлено 40 т селітри аміачної (мішок), при візуальному огляді виявлено, що поставлена продукція більш схожа на сульфат амонію або неліквідну продукцію невідомого походження (у зв'язку з чим загальна маса азоту може бути нижче паспортних даних). При цьому в акті зазначено, що у деяких мішках були виявлені: залишки сигарет, залишки електродів зварювальних. Разом з тим в акті вказано, що згідно акту відбору зразків № б/н від 14.02.2017 року здійснений відбір зразків, пакет поліетиленовий опломбований пластиковою пломбою № АВ05786 та направлений до Української лабораторії якості продукції АПК (м. Київ). Вказаний акт підписаний членами комісії із зазначенням висновку, що дана продукція сумнівної якості, походження та виробник якої може бути інший (ніж заявлений), або має місце недотримання технологічного процесу при виробництві. При цьому у вказаному акті зазначено, що представник вантажовідправника (постачальника, виробника) не з'явився.

В матеріалах справи міститься протокол випробувань № 0152-Н від 15.02.2017 року Української лабораторії якості і безпеки продукції АПК Національного університету біоресурсів та природокористування України, в якому зазначено, що об'єкт випробування: мінеральне добриво аміачна селітра , реєстраційний номер зразка 4672/1, відібраний на підставі акту відбору зразків № б/н від 14.02.2017 року комісією у складі директора ТОВ «Екологічні аграрні технології» , голови ФГ Арго Мрія-Н та агронома ТОВ Гетьман-Арго містить масову частку загального азоту у відсотках на вихідну речовину - 22,3 .

У зв'язку виявленими недоліками, як вказує позивач, ним була направлена претензія № 22 від 16.02.2017 року на адресу відповідача з вимогою терміново за власний рахунок вирішити питання з заміни поставленого товару на товар, який відповідає технічним характеристикам селітри аміачної, а у випадку відсутності якісної селітри аміачної - провести перерахунок поставки кількості продукції відповідно до масової частки загального азоту не менше ніж 34,4%.

Частинами 1, 2 ст. 673 ЦК України передбачено, що продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети.

Відповідно до ч. 1, 3, 4 ст. 268 ГК України якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів. У разі відсутності в договорі умов щодо якості товарів остання визначається відповідно до мети договору або до звичайного рівня якості для предмета договору чи загальних критеріїв якості. Постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товаросупровідним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі.

Згідно зі ст. 675 ЦК України товар, який продавець передає або зобов'язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу. Договором або законом може бути встановлений строк, протягом якого продавець гарантує якість товару (гарантійний строк). Гарантія якості товару поширюється на всі комплектуючі вироби, якщо інше не встановлено договором.

Правові наслідки передання товару неналежної якості визначені приписами ст. 678 ЦК України. Так, покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором:

1) пропорційного зменшення ціни;

2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк;

3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором:

1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми;

2) вимагати заміни товару.

З матеріалів справи вбачається, що позивач скористався правом, передбаченим ст. 678 ЦК України, звернувшись до відповідача з претензією № 22 від 16.02.2017 року, в якій вимагав здійснити заміну товару на якісний. Однак, як вбачається з матеріалів справи така заміна товару сторонами станом на час розгляду даної справи не проведена.

Нормами чинного ЦК України та ГК України чітко визначені правові наслідки передання товару неналежної якості, в тому числі права покупця, які він може використати в такому випадку. При цьому вказані норми не передбачають можливості звільнення покупця від обов'язку оплати поставленого йому товару у разі прийняття такого товару та права відмовитись від його оплати.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ГК України покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів у разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами чи зразком (еталоном), а якщо товари уже оплачені покупцем, - вимагати повернення сплаченої суми.

Разом з тим згідно з ч. 2 ст. 678 ЦК України у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором, зокрема: відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми.

Докази у справі свідчать, що позивач поставлений товар - селітру аміачну на суму 310000,00 грн. в кількості 40 т прийняв (про що свідчать наявні в матеріалах справи підписані з боку позивача та відповідача видаткова накладна № 58 від 09.02.2017 року та товарно-транспортна накладна № Р58 від 09.02.2017 року), від нього не відмовився, його не повернув, а відтак відсутні підстави для стягнення з відповідача сплачених позивачем за вказаний товар грошових коштів на суму 310000,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Екологічні аграрні технології» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд-Еліт-Груп» сплачених коштів за товар в сумі 310000,00 грн.

Як свідчать матеріали справи позивач в обґрунтування заявлених позовних вимог вказує, що не отримав від відповідача товар, зазначений у рахунку № 94 від 01.02.2017 року, в належній кількості.

Статтею 669 ЦК України передбачено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Умова щодо кількості товару може бути погоджена шляхом встановлення у договорі купівлі-продажу порядку визначення цієї кількості.

Докази у справі свідчать, що на підставі виписаного відповідачем рахунку № 94 від 01.02.2017 року сторони дійшли згоди щодо поставки селітри аміачної у кількості 66 тон.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем була здійснена поставка позивачу селітри аміачної лише у кількості 40 тон за видатковою накладною № 58 від 09.02.2017 року та товарно-транспортною накладною № Р58 від 09.02.2017 року.

Приписами ч. 1 ст. 670 ЦК України визначено, що якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Як зазначено вище позивач від переданого товару в кількості 40 тон не відмовився.

Разом з тим безпосередньо в судовому засіданні 30.05.2017 року представник позивача надав для приєднання до матеріалів справи листування з відповідачем по суті спору, яке велося в тому числі за допомогою електронної пошти та з використанням мобільного зв'язку, зокрема скрін-шот повідомлень.

Втім, вказане листування за допомогою електронної пошти та з використанням мобільного зв'язку не приймається судом в якості належних доказів, оскільки суд позбавлений можливості пересвідчитися, що зазначені у листуванні адреси електронної пошти та номери мобільних телефонів дійсно належать саме представникам сторін у справі.

Поряд з цим суд не приймає в якості належного доказу претензію за вих. № 22 від 16.02.2017 року (а.с. 21), яка додана до позовної заяви, оскільки позивач не надав докази направлення вказаної претензії на адресу відповідача (опис вкладення, тощо).

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до керівництва відповідача із заявою, в якій просив повернути повністю сплачену суму згідно рахунку № 94 від 01.02.2017 року за селітру аміачну в розмірі 511500,00 грн. у зв'язку з тим, що поставлена продукція не відповідає по кількості та якості згідно ДСТУ 7370:2013. В підтвердження направлення вказаної заяви на адресу відповідача позивач надав оригінал експрес-накладної Нова пошта № 59000242332333 від 07.03.2017 року та фіскального чеку від 07.03.2017 року, які містяться в матеріалах справи.

Приписами ч. 2 ст. 693 ЦК України визначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Укладеним між сторонами у справі у спрощений спосіб договором поставки не встановлений конкретний строк (термін) повернення позивачу (як Покупцю) внесених в якості передоплати грошових коштів.

Умовами п. 1.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» зі змінами та доповненнями, (далі - Пленум) визначено, що якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України.

Частиною 2 статті 530 ЦК України визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З аналізу норми ч. 2 ст. 530 ЦК України вбачається, що строк виконання боржником грошового зобов'язання складає 7 днів та обчислюється від дня пред'явлення вимоги.

Абзацом 2 п. 1.7. Пленуму визначено, що днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Як вбачається з наданої до матеріалів справи експрес-накладної Нова пошта № 59000242332333 від 07.03.2017 року, в ній зазначено, що розрахунковою датою прибуття відправлення є 09.03.2017 року. Відтак, днем пред'явлення вимоги слід вважати 09.03.2017 року, а семиденний строк виконання відповідачем (як боржником) грошового зобов'язання від дня пред'явлення вимоги, встановлений приписами ч. 2 ст. 530 ЦК України, настав 16.03.2017 року. Втім відповідач обов'язок щодо повернення попередньої оплати у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, встановлений приписами ч. 2 ст. 530 ЦК України, не виконав, грошові кошти на адресу позивача не перерахував.

В силу загальної норми, передбаченої у статті 599 ЦК України, та спеціальної норми, визначеної у частині першій ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Позивач довів суду факт порушення з боку відповідача своїх зобов'язань за договором, укладеним шляхом виставлення відповідачем рахунка № 94 від 01.02.2017 року на оплату товару, а саме невиконання останнім обов'язку з поставки товару у належній кількості та неповернення на вимогу позивача суми сплаченої передоплати за товар, в т.ч., що строк виконання відповідачем зобов'язання з повернення суми попередньої оплати настав. Відповідач доказів сплати передоплати на користь позивача станом на день розгляду справи суду не надав, заявлених до нього вимог не спростував.

З врахуванням вищевикладеного, оскільки відповідач не виконав обов'язку з поставки товару - селітри аміачної в кількості 26 тон на загальну суму 201500,00 грн., суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Екологічні аграрні технології» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд-Еліт-Груп» підлягають задоволенню частково, а саме в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд-Еліт-Груп» сплачених за товар коштів в сумі 201500,00 грн.

Стосовно твердження позивача про постачання відповідачем неякісного товару - 40 тон селітри аміачної слід зазначити наступне.

Порядок приймання продукції за якістю врегульований положеннями Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю № П-7, затвердженої наказом Держарбітражу при ОСОБА_3 СРСР від 25.04.1966 року, далі Інструкція № П-7.

Пунктами 14, 16 Інструкції № П-7 визначено, що приймання продукції за якістю та комплектністю здійснюється в точній відповідності зі стандартами, технічними умовами, Основними та Особливими умовами поставки, іншими обов'язковими для сторін правилами, а також за супровідними документами, які засвідчують якість та комплектність поставляємої продукції (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення про якість, рахунок-фактура, специфікація та ін.). Відсутність зазначених супровідних документів або деяких з них не призупиняє приймання продукції. В цьому випадку складаєтся акт про фактичну якість і комплектність отриманої продукції та в акті зазначається, які документи відсутні. При виявленні невідповідності якості, комплектності, маркування отриманої продукції, тари або упаковки вимогам стандартів, технічних умов, кресленням, зразкам (еталонам) договору або даним, зазначеним в маркуванні та супровідних документах, які посвідчують якість продукції (п. 14 даної Інструкції), одержувач призупиняє подальше приймання продукції та складає акт, в якому зазначає кількість оглянутої продукції та характер виявлених при прийманні дефектів. Одержувач зобов'язаний забезпечити зберігання продукції неналежної якості або некомплектної продукції в умовах, які запобігають погіршення її якості та змішування з іншою однорідною продукцією. Одержувач також зобов'язаний викликати для участі в продовженні приймання продукції та складання двостороннього акту представника іногороднього виробника (відправника), якщо це передбачено в Основних та Особливих умовах поставки, інших обов'язкових правилах або договорі. В договорах можуть бути передбачені випадки, коли явка представника іногороднього виробника (відправника) для участі в прийманні продукції за якістю та комплектністю та складання акту є обов'язковою. При одногородній поставці виклик представника виробника (відправника) та його явка для участі в перевірці якості та комплектності продукції і складання акта є обов'язковою.

Відповідно до п. п. 18, 19 Інструкції № П-7 повідомлення про виклик представника виробника (відправника) повинно бути направлено (передано) йому телеграфом (телефоном) не пізніше 24 годин, а стосовно швидкопсувної продукції негайно після виявлення невідповідності якості, комплектності, маркування продукції, тари або упаковки встановленим вимогам, якщо інші строки не встановлені Основними та Особливими умовами поставки, іншими обов'язковими для сторін правилами або договором. Представник одногороднього виробника (відправника) зобов'язаний з'явитися за викликом одержувача не пізніше наступного дня, а стосовно швидкопсувної продукції - не пізніше 4 годин після отримання виклику, якщо в ньому не зазначений інший строк явки. Іногородній виробник (відправник) зобов'язаний не пізніше наступного дня після отримання виклику одержувача повідомити телеграмою або телефонограмою, чи буде направлений представник для участі в перевірці якості продукції. Неотримання відповіді на виклик у вказаний строк дає право одержувачу здійснювати приймання продукції до спливу встановленого строку явки представника виробника (відправника). Представник іногороднього виробника (відправника) зобов'язаний з'явитися не пізніше ніж у трьохденний строк після отримання виклику, не враховуючи час, необхідний для проїзду, якщо інший строк не передбачений в Основних та Особливих умовах поставки, інших обов'язкових правилах або договорі. Представник виробника (відправника) повинен мати посвідчення на право участі у визначенні якості і комплектності отриманої одержувачем продукції.

Разом з тим умовами п. 20 Інструкції № П-7 визначено, що при нез'явленні представника виробника (відправника) за викликом одержувача (покупця) у встановлений строк та у випадках, коли виклик представника іногороднього виробника (відправника) не є обов'язковим, перевірка якості продукції здійснюється представником відповідної галузевої інспекції за якістю продукції, а перевірка якості товарів - експертом бюро товарних експертиз або представником відповідної інспекції за якістю. При відсутності відповідної інспекції за якістю або бюро товарних експертиз в місці знаходження одержувача (покупця), при відмові їх виділити представника або нез'явленні його за викликом одержувача (покупця) перевірка здійснюється:

а) за участю компетентного представника іншого підприємства (організації), виділеного керівником або заступником керівника цього підприємства (організації), або

б) за участю компетентного представника громадськості підприємства-одержувача, призначеного керівником або заступником керівника підприємства з числа осіб, затверджених рішенням фабричного, заводського або місцевого комітету профспілки цього підприємства, або

в) одностороньо підприємством-одержувачем, якщо виробник (відправник) надав згоду на одностороннє приймання продукції.

Пунктом 23 Інструкції № П-7 встановлено, що представнику, уповноваженому для участі в прийманні продукції за якістю і комплектністю, видається належно оформлене та засвідчене печаткою підприємства разове посвідчення за підписом керівника підприємства (організації) або його заступника.

Пункти 26-28 Інструкції № П-7 передбачають, що у всіх випадках, коли стандартами, технічними умовами, Основними та Особливими умовами поставки, іншими обов'язковими правилами або договором для визначення якості продукції передбачений відбір зразків (проб) особи, які беруть участь у прийманні продукції за якістю зобов'язані відібрати зразки (проби) такої продукції, про що складається акт відбору. Відібрані зразки повинні бути опломбовані або опечатані і забезпечені відповідними етикетками, підписаними учасниками відбору. Одна з відібраних проб залишається у одержувача, а інша направляється виробнику (відправнику) продукції. Додаткові зразки передаються на аналіз (якщо це передбачено чинним законодавством) в лабораторії або науково-дослідні інститути. Відібрані зразки (проби) продукції повинні зберігатись отримувачем, виробником (постачальником) до вирішення спору в якості продукції.

Пунктами 29, 30, 32 Інструкції № П-7 визначено, що за результатами приймання продукції за якістю і комплектністю за участі представників, зазначених в пп.19 та 20 даної Інструкції, складається акт про фактичну якість і комплектність отриманої продукції. Акт повинен бути складений в день закінчення приймання продукції за якістю і комплектністю. Акт повинен бути підписаний усіма особами, які брали участь у перевірці якості і комплектності продукції. Особа, не згодна зі змістом акту, зобов'язана підписати його із застереженням про свою незгоду та викласти свою думку. Акт, який встановлює неналежну якість або некомплектність продукції, складений за участі представників, зазначених в п. 20, підп. "а", "б" і "в", затверджується керівником підприємства-одержувача або його заступником не пізніше трьохденного строку після складення акта.

З аналізу викладених пунктів Інструкції № П-7 вбачається, що в ній чітко передбачений порядок здійснення приймання продукції за якістю, який передбачає складання двостороннього акта про фактичну якість та комплектність товару (або за участі представників, визначених п. 20 Інструкції), виклик при цьому представника виготовлювача (відправника), затвердження акту керівником підприємства-одержувача або його заступником.

З матеріалів справи вбачається, що двосторонній акт про фактичну якість і комплектність отриманої продукції на стадії закінчення приймання продукції за видатковою накладною № 58 від 09.02.2017 року в порядку умов п. п. 14, 29 Інструкції № П-7 між сторонами не складався.

Позивачем не надано будь-яких доказів призупинення приймання товару, виклику представників відповідача для подальшого прийняття товару, не надано доказів направлення відповідних зразків відбору проб постачальнику - відповідачу у справі, що свідчить про порушення ним положень Інструкції № П-7 та створило перешкоди для участі постачальника у перевірці якості продукції, заявлення ним своїх заперечень, право на що передбачено чинним законодавством.

Вищевикладене свідчить про порушення позивачем вимог Інструкції № П-7 щодо порядку приймання продукції за якістю.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України.

У судовому засіданні, яке відбулося 13.06.2017 року, згідно частини 2 статті 85 ГПК України, було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 530, 599, 629, 638, 639, 640, 641, 642, 644, 673, 675, 678, 712 ЦК України, ст. ст. 180, 181, 193, 265, 266, 268 ГК України, ст. ст. 4 2 , 4 3 , 33, 34, 42, ч. 3 ст. 43, 44, 49, 82, 82-1, 84, ч. 2 ст. 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Екологічні аграрні технології» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд-Еліт-Груп» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд-Еліт-Груп» , 72141, Запорізька область, Приморський район, с. Орлівка, вул. Шкільна, буд. 39, код ЄДРПОУ 39641438, на користь:

- Товариства з обмеженою відповідальністю «Екологічні аграрні технології» , 52420, Дніпропетровська область, Солонянський район, с. Чернігівка, вул. Олександра Матросова, буд. 42, код ЄДРПОУ 37916122, сплачені за товар кошти в сумі 201500 (двісті одна тисяча п'ятсот) грн. 00 коп., витрати зі сплати судового збору в сумі 3022 (три тисячі двадцять дві) грн. 50 коп., видавши наказ.

3. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Екологічні аграрні технології» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд-Еліт-Груп» про стягнення сплачених за товар коштів в сумі 310000,00 грн. відмовити.

Повне рішення складено - 19.06.2017 року

Суддя О.Г.Смірнов

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.