Рішення

від 13.06.2017 по справі 910/5887/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.06.2017Справа № 910/5887/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський завод ПТО"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ-Маркет"

про стягнення 525 582,00 грн., -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Данілін С.В. (представник за довіреністю від 29.03.2017р.);

від відповідача: не з'явились.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Київський завод ПТО" (надалі також - позивач) звернулося до суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ-Маркет" (надалі також - відповідач) безпідставно отриманих грошових котів в розмірі 525 582,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами було укладено Договір поставки № КЗ-050701 від 05.07.2016р., на виконання умов якого позивачем було перераховано відповідачу грошові кошти в розмірі 525 582,00 грн., проте оскільки між сторонами не досягнуто згоди з усіх істотних умов договору, укладений договір, на думку позивача, є таким, що не відбувся (є неукладеним), у зв'язку з чим позивач на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України просить стягнути з відповідача вказані кошти як безпідставно отримані.

Відповідач письмового відзиву на позовну заяву до матеріалів справи не надав, явку свого представника в судові засідання не забезпечив, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.04.2017р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі, розгляд призначено на 23.05.2017р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.05.2017р., розгляд справи відкладено до 13.06.2017р.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача, належним чином повідомленого про час та місце судового засідання, не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду справи, а також зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні 13 червня 2017 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

05 липня 2016 року між відповідачем (постачальник) та позивачем (покупець) було укладено Договір поставки № КЗ-050701 (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язувався поставити, а покупець - прийняти та оплатити продукцію, вказану у Додатках до Договору (товар) в кількості і асортименті відповідно до додатків або видаткових накладних, які є невід'ємною частиною даного договору.

За умовами п. 2.1. Договору поставка товару здійснюється на умовах самовивозу. Строк поставки визначається для кожної поставки окремо у Додатку.

Згідно п. 4.1. Договору ціна та кількість товару зазначається в Додатках до договору. Загальна сума даного договору складається з вартості поставленого товару покупцеві за весь період дії даного договору відповідно до видаткових накладних та/чи специфікацій.

Відповідно до п. 4.2. Договору оплата за товар за даним договором проводиться в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника на умовах зазначених у додатках до Договору.

Підставою для здійснення оплати є рахунок або договір, який надається постачальником (п. 4.3. Договору).

Як передбачено в п. 7.1. Договору, договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2016р., але в будь-якому випадку до виконання сторонами своїх обов'язків.

Як видно з матеріалів справи, позивач на виконання умов договору в якості оплати вартості товару відповідно до платіжних доручень № 14 від 06.01.2017р. та № 61 від 18.01.2017р. перерахував відповідачу суму грошових коштів в розмірі 525 582,00 грн.

У зв'язку з тим, що відповідачем не здійснено поставку, позивач направив на адресу відповідача вимогу від 09.03.2017р. про повернення сплачених коштів в розмірі 525 582,00 грн. (докази направлення вимоги в матеріалах справи), яка була залишена без відповіді та виконання зі сторони відповідача.

Наразі позивач вказує на те, що оскільки між сторонами не було досягнуто згоди з усіх істотних умов договору, укладений договір, є таким, що не відбувся (є неукладеним), у зв'язку з чим на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України існують правові підстави для стягнення з відповідача вказаних коштів як безпідставно отриманих.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 6 Цивільного кодексу України сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 ГК України).

Статтею 180 Господарського кодексу України встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов'язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг. Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними. Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

За змістом ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

У відповідності до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір вважається укладеним, якщо його сторони у відповідній формі дійшли згоди у відношенні всіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Отже, істотними умовами договору є предмет, ціна та строк. Договір, в якому сторони не досягли згоди щодо таких умов не може вважатися укладеним.

Як було зазначено вище, за умовами п. 4.1. Договору ціна та кількість товару зазначається в Додатках до договору.

Однак, як вбачається з матеріалів справи та пояснень позивача, вказані додатки до договору підписані між сторонами не були, тобто сторонами вказаного правочину не було досягнуто згоди щодо істотних умов договору підряду, зокрема щодо ціни, кількості товару, яку мав поставити відповідач, строку поставки, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що відповідно до ч. 8 ст. 181 Господарського кодексу України Договір поставки № КЗ-050701 від 05.07.2016р. є неукладеним (таким, що не відбувся), а позивач, перерахувавши відповідачу грошові кошти у розмірі 525 582,00 грн., здійснив фактично дії на виконання неукладеного договору.

Згідно з нормами ч. 8 ст. 181 Господарського кодексу України, якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо виконання неукладеного договору, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Так, ст. 1212 Цивільного кодексу України передбачає правила вирішення спорів, пов'язаних із відновленням майнового стану особи, що потерпіла від безпідставного набуття (збереження) іншою особою її майна. Частина 1 ст. 1212 визначає як підставу виникнення зобов'язання із безпідставного збагачення сукупність наступних умов: набуття або збереження майна, що означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння; таке набуття або збереження майна відбувається за рахунок іншої особи, тобто внаслідок втрати або недоотримання цього майна іншою особою - потерпілим; відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок потерпілого.

У ч. 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання із безпідставного набуття (збереження) майна виникає незалежно від того, що стало причиною збагачення набувача: його діяння, діяння потерпілого, інших осіб, подія.

Частина 3 ст. 1212 Цивільного кодексу України поширює положення про безпідставне збагачення на відносини, що регулюються іншими положеннями ЦК України, зокрема, на випадки виконання зобов'язання однією із сторін.

Таким чином, у випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Або ж коли набуття відбулось у зв'язку з договором, але не на виконання договірних умов.

Отже, з огляду на той факт, що Договір поставки № КЗ-050701 від 05.07.2016р. не відбувся через не погодження сторонами всіх його істотних умов, а матеріалами справи підтверджується перерахування позивачем відповідачу грошових коштів у розмірі 525 582,00 грн., то зазначені кошти підлягають поверненню позивачу на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено, що позовні вимоги в справі №910/5887/17 підлягають задоволенню в повному обсязі та до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає сума основного боргу в розмірі 525 582,00 грн.

Судовий збір в розмірі 7 883,73 грн., відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ-Маркет" (ідентифікаційний код 32376081, адреса: 02140, м. Київ, вул. Л.Руденко, буд. 6-А, оф. 616.7) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський завод ПТО" (ідентифікаційний код 36589014, адреса: 01103, м. Київ, бул. Дружби Народів буд. 10) 525 582,00 грн. (п'ятсот двадцять п'ять тисяч п'ятсот вісімдесят дві гривні 00 коп.) суми основного боргу та 7 883,73 грн. (сім тисяч вісімсот вісімдесят три гривні 73 коп.) судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 19.06.2017р.

Суддя С.М. Морозов