Рішення

від 19.06.2017 по справі 910/6934/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.06.2017Справа №910/6934/17 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Сфера"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідро-Україна"

про стягнення 67762,83 грн.

Суддя Усатенко І.В.

Представники сторін:

від позивача Щербак Є.П. (за дов.);

від відповідача не з'явились.

В судовому засіданні 19.06.2017 на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) оголошено вступну та резолютивну частину рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Еко-Сфера" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідро-Україна" про стягнення заборгованості за договором поставки №508 від 25.08.2015 в сумі 67 762,83 грн., з яких: 66 648,96 грн. основного боргу та 1 113,87 грн. 3% річних.

Ухвалою суду від 03.05.2017 порушено провадження у справі № 910/6934/17, розгляд останньої призначено на 29.05.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.05.2017 відкладено розгляд справи на 19.06.2017 та повторно зобов'язано відповідача виконати вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі.

У судове засідання 19.06.2017 представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, докази чого наявні в матеріалах справи. Неявка відповідача не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Представник позивача в судове засідання 19.06.2017 з'явився та надав суду усні пояснення по суті справи, в яких заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що на виконання укладеного між сторонами договору поставки № 508 від 25.08.2016 ним було поставлено відповідачу товар згідно видаткових накладних № КСЕС 0009495 від 07.09.2016 та № КСЕС 0010045 від 16.09.2016 на загальну суму 66 648, 96 грн. У зв'язку з неоплатою відповідачем прийнятого товару, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за даним договором.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Відповідно до положень ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ :

Як підтверджується матеріалами справи, 25.08.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Еко-Сфера" (далі - постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гідро-Україна" (далі - покупець, відповідач) було укладено договір поставки № 508 (далі за текстом - договір), відповідно до якого постачальник зобов'язується поставити (передати) покупцеві соки, напої та іншу продовольчу продукцію (далі - товар), згідно видаткових накладних, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити його на умовах даного договору (п. 1.1). Кількість, асортимент та ціни на товар зазначаються у специфікації або у видаткових (товарно-транспортних) накладних, які є невід'ємною частиною договору (п. 1.2). Разом з товаром постачальник зобов'язаний надати покупцю видаткову накладну, податкову накладну, документи про якість товару (п. 1.3).

Зобов'язання сторін за цим договором виникають на підставі замовлення покупцем продукції постачальника (п. 2.1). В замовленні визначаються кількість, вид, строк та місце поставки, а також умови оплати, якщо вони відрізняються від встановлених цим договором (п. 2.2).

Сума договору складає суму всіх поставок, здійснених в межах договору (п. 3.1). Покупець здійснює оплату кожної партії товару, за ціною передбаченою у накладній на товар, протягом 21 календарного дня з моменту поставки товару (п. 3.2). Покупець здійснює оплату товару шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника (п. 3.3). Днем здійснення платежу вважається день, в який сума, що підлягає оплаті, зараховується на розрахунковий рахунок постачальника або день внесення готівки в касу постачальника (п. 3.4).

Поставка товару здійснюється відповідно до замовлення покупця, в якому встановлюється найменування, кількість, вид, адреса та строки поставки. Замовлення може містити і інші положення, які оформлюються за взаємною згодою сторін (п. 4.1). Замовлення передається через факс, поштою, електронною поштою, по телефону або через представника постачальника (п. 4.2). Замовлення вважається прийнятим постачальником до виконання у випадку поставки вказаного у замовленні товару (п. 4.3).

У випадку несвоєчасної оплати, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої партії товару за кожен день прострочення платежу (5.1). Сплата неустойки не звільняє покупця від виконання взятих на себе відповідно до даного договору зобов'язань (п. 5.2). Збитки завдані порушенням умов даного договору, винна сторона відшкодовує в повному обсязі незалежно від сплати неустойки (п. 5.3).

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2016 (п. 6.1). Якщо за 30 календарних днів до закінчення дії договору жодна з сторін не відмовиться від цього договору, дія договору вважається продовженою на наступний рік з аналогічною пролонгацією на визначений термін на тих самих умовах (п. 3.2). Закінчення строку дії або розірвання даного до говору не звільняють сторін від виконання невиконаних на дату розірвання зобов'язань, взятих на себе цим договором (п. 6.5).

У випадку, не передбаченому цим договором, сторони керуються чинним законодавством України та Положенням про поставки продукції виробничо-технічного призначення і Положення про поставки товарів народного споживання, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 25.07.1988 № 888 в частині, що не суперечить чинному законодавству (п.7.1).

Як зазначає позивач, на виконання умов договору ним було поставлено, а відповідачем прийнято товар згідно видаткових накладних № КСЕС 0009495 від 07.09.2016 на суму 28 903, 32 грн. та № КСЕС 0010045 від 16.09.2016 на суму 37 745, 64 грн., що разом складає 66 648, 96 грн. Оплату за поставлений товар відповідач не здійснив, і доказів іншого матеріали справи не містять.

Предметом даного позову є матеріально-правова вимога позивача заявлена до відповідача про стягнення з останнього 67 762, 83 грн. за договором, з яких 66 648, 96 грн. сума основного борг та 1 113,87 грн. 3% річних за загальний період прострочення з 28.09.2016 по 24.04.2017.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно зі ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Укладений позивачем і відповідачем договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Частинами першою та другою статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, позивачем 07.09.2016 та 16.09.2016 було поставлено відповідачу товар згідно видаткових накладних № КСЕС 0009495 від 07.09.2016 на суму 28 903, 32 грн. та № КСЕС 0010045 від 16.09.2016 на суму 37745, 64 грн., що разом складає 66 648, 96 грн.

Відповідно до видаткових накладних, № КСЕС 0009495 від та № КСЕС 0010045, копії яких наявні в матеріалах справи, вказану продукцію було прийнято відповідачем 07.09.2016 та 16.09.2016 відповідно, що підтверджується підписами уповноваженої особи та відбитками печатки відповідача.

Проте відповідач в порушення умов п. 3.2 договору, оплату вартості отриманого товару протягом 21 календарного дня з моменту поставки товару не здійснив, а тому у нього утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 66 648, 96 грн.

Згідно з ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідачем належними та допустимими доказами факту наявності заборгованості та її розмір не спростовано, доказів погашення заборгованості в добровільному порядку не надано.

Відповідач, який своєчасно і належним чином повідомлявся про дату, час і місце розгляду справи, не подав суду доказів належного виконання грошових зобов'язань за договором про надання послуг або ж фактичних даних на спростування заявлених вимог чи на відсутності прострочення у правовідносинах з позивачем, а тому позовні вимоги про стягнення суми основного боргу слід вважати обґрунтованими і доведеними та такими, що піддягають задоволенню в сумі 66 648, 96 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 1 113,87 грн. 3% річних за загальний період прострочення з 28.09.2016 по 24.04.2017.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача індексу інфляції нарахованого на суму боргу та 3 % річних ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних та індексу інфляції нарахованого на суму боргу підлягають задоволенню відповідно до розрахунку суду, оскільки позивачем при здійсненні розрахунку 3 % річних було невірно визначено початок періоду прострочення.

За розрахунками суду, 3 % річних згідно видаткової накладної № КСЕС 0009495 від 07.09.2016 на суму 28 903, 32 грн. складає 494, 13 грн. за період прострочення з 29.09.2016 по 24.04.2017, та згідно видаткової накладної № КСЕС 0010045 від 16.09.2016 на суму 37745, 64 грн. складає 617, 37 грн. за період прострочення з 08.10.2016 по 24.04.2017, що разом становить 1 111, 50 грн.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе обов'язки щодо оплати поставленого позивачем товару, позовні вимоги підлягають задоволенню частково з урахуванням наведеного.

Відповідно до статті 44 ГПК України , судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44 , 49 , 82-85 ГПК України , господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідро-Україна" (03057, м. Київ, вул. Желябова, буд. 8/4, офіс 423; ідентифікаційний код 39144450) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Сфера" (22403, Вінницька область, м. Калинівка, вул. Фрунзе, буд. 45; ідентифікаційний код 32320552) 66 648 (шістдесят шість тисяч шістсот сорок вісім) грн. 96 коп., основного боргу та 1 111 (одна тисяча сто одинадцять) грн. 50 коп. 3 % річних та 1 599 (одна тисяча п'ятсот дев'яносто дев'ять) грн. 94 коп. судового збору.

3. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 21.06.2017.

Суддя І.В.Усатенко