Рішення

від 02.02.2017 по справі 910/17925/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" лютого 2017 р. Справа № 910/17925/16

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАРАНТРЕМБУД»

про стягнення 228048,68 грн.

секретар судового засідання (пом. судді): Мамчур А.О.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність б/н від 18.02.2016 р.);

від відповідача: не з'явився

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» (далі - позивач) звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАРАНТРЕМБУД» (далі - відповідач) про стягнення 228048,68 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 01.11.2016 р. справу № 910/17925/16 було передано за підсудністю до господарського суду Київської області.

Ухвалою господарського суду Київської області від 18.11.2016 р. справу № 910/17925/16 було прийнято до провадження.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про фінансовий лізинг № 00010446 від 02.10.2014 р. щодо сплати лізингових платежів у строк, визначений договором, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 110979,87 грн. плати за фактичний час користування об'єктом лізингу, 117068,81 грн. збитків, а також судові витрати покласти на відповідача.

Розгляд справи відкладався.

12.01.2017 р. до господарського суду Київської області від позивача були подані письмові пояснення б/н від 11.01.2017 р. (вх. № 495/17 від 12.01.2017 р.) щодо збитків, завданих у зв'язку із припиненням та порушенням умов договору.

12.01.2017 р. до господарського суду Київської області від представника позивача було подано клопотання б/н від 12.01.2017 р. (вх. № 521/17 від 12.01.2017 р.) про продовження строку вирішення справи на 15 днів, яке було задоволено ухвалою суду від 12.01.2017 р.

Представники позивача у судових засіданнях 08.12.2016 р., 12.01.2016 р. та 02.02.2017 р. позовні вимоги підтримували в повному обсязі.

Відповідач у судові засідання 08.12.2016 р., 12.01.2016 р. та 02.02.2017 р. представника не направив, хоча про дату та час розгляду справи був повідомлений належно. Відзиву на позов відповідач до суду не подав.

Згідно із абз. 3 пп. 3.9.1 п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно з пп. 3.9.2 п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» , у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України в разі, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

02.10.2014 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Порше Лізинг Україна (лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГАРАНТРЕМБУД» (лізингоодержувач) було укладено договір про фінансовий лізинг № 00010446, відповідно до якого позивач зобов'язався передати у розпорядження відповідача об'єкт лізингу - транспортний засіб VW Тоuareg NF 3.0 І V6 TDI, 2014 року виробництва, двигун № СRС 173611, шасі № WVGZZZ7PZED034148, а відповідач зобов'язався прийняти об'єкт лізингу і сплатити суму коштів за договором шляхом здійснення платежів відповідно до договору та згідно із Графіком покриття витрат та виплати лізингових платежів (далі за текстом - План відшкодування ), що становить невід'ємну частину договору, на загальну суму, що становить еквівалент у гривні 63464,00 доларів США., не враховуючи авансового платежу на суму, що становить еквівалент 15866,00 дол. США, строк лізингу - 60 місяців, лізинговий платіж - еквівалент 1405,87 дол. США, адміністративний платіж - еквівалент 951,96 дол. США.

Додатком до договору про фінансовий лізинг № 00010446 від 02.10.2014 р. визначено Загальні комерційні умови внутрішнього фінансового лізингу (далі - додаток), які разом із договором спільно іменуються Контракт .

Відповідно до п. 3.1 додатку, предметом лізингу за цим Контрактом є транспортний засіб, зазначений у Контракті. Об'єкт лізингу був обраний відповідно до специфікації лізингоодержувачем та в повній мірі відповідає вимогам лізингоодержувача.

За умовами п. 4.1 додатку, ТОВ Порше Лізинг Україна зберігатиме за собою право власності на об'єкт лізингу, в той час як лізингоодержувач матиме право на експлуатацію об'єкта лізингу впродовж усього строку дії Контракту (окрім випадків, коли ТОВ Порше Лізинг Україна матиме право розірвати цей Контракт/відмовитися від контракту та вимагати повернення об'єкта лізингу, як зазначено в цьому Контракті).

Згідно з п. 6.1 додатку, для експлуатації об'єкта лізингу лізингоодержувач щомісяця здійснюватиме на користь ТОВ Порше Лізинг Україна лізингові платежі відповідно до Графіка покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування), що являє собою невід'ємну частину цього Контракту, та інших положень Контракту, кожний лізинговий платіж включає: відсотки (проценти) за користування обсягом фінансування; частину від обсягу фінансування (сума, яка відшкодовує частину вартості об'єкта лізингу); комісії; покриття витрат, пов'язаних з оплатою послуг та відшкодуваннями, що підлягають виплаті у строки та на умовах, передбачених цим Контрактом та інші витрати, передбачені або прямо пов'язані з Контрактом. Нижчезазначені витрати та послуги по адмініструванню та обслуговуванню Контракту не включаються до лізингових платежів: будь-які податки, що можуть застосовуватися до Контракту після його виконання або в будь-який час у майбутньому; інші витрати та платіжні зобов'язання.

Пунктом 6.3 додатку до договору визначено, що сторони погоджуються, що лізингові платежі та інші платежі, що підлягають виплаті за цим Контрактом на користь позивача, відображають справедливу вартість об'єкта лізингу та забезпечують отримання позивачем суми, очікуваної станом на дату виконання Контракту на основі діючого курсу обміну Євро/долара США, встановленого Національним банком України або українським комерційним банком (ПАТ КІБ Креді Агріколь або іншим банком), або на основі обмінних курсів, за якими на встановлену дату укладалися угоди з клієнтами банку (ПАТ КІБ Креді Агріколь або іншого банку) з купівлі та продажу Євро/доларів США до української гривні (надалі - обмінний курс ), як буде обрано за рішенням позивача, станом на дату, коли кожен платіж підлягає виплаті. З цією метою лізингові платежі, інші платежі, а також будь-які інші платіжні зобов'язання, передбачені цим Контрактом, розраховуються в євро/доларах США (як обумовлено сторонами в контракті) на змінній основі та підлягають сплаті в українських гривнях за обмінним курсом вказаного вище банку, чинним на дату виставлення рахунку.

Лізингові платежі перераховуються лізингоодержувачем на рахунок, зазначений ТОВ Порше Лізинг Україна у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плані відшкодування) не пізніше дати, вказаної у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плані відшкодування) (п. 6.5 додатку).

Строк лізингу за цим Контрактом визначається у договорі про фінансовий лізинг та Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плані відшкодування). Строк лізингу починається з дати підписання Акта приймання-передачі лізингоодержувачем об'єкта лізингу (п.п. 12.1, 12.2 додатку).

Пунктом 8.3 додатку сторони погодили, що якщо лізингоодержувач прострочить виплату лізингового платежу більше, ніж на 10 робочих днів, ТОВ Порше Лізинг Україна має право надіслати лізингоодержувачу першу платіжну вимогу у письмовій формі. Якщо лізингоодержувач не здійснив оплату протягом 7 робочих днів з моменту отримання першої вимоги, ТОВ Порше Лізинг Україна надсилає в такий же спосіб другу вимогу щодо сплати, яка продовжує строк здійснення оплати ще на 8 робочих днів. У випадку, якщо лізингоодержувач не здійснить оплату у вказаний термін, ТОВ Порше Лізинг Україна має право направити лізингоодержувачу третю вимогу щодо сплати та відмовитися від контракту в односторонньому порядку, за пунктом 12.6.1 Контракту. Сторони погодились, що невиконання зобов'язань після надсилання другої вимоги щодо сплати означає, що лізингоодержувач не має наміру в подальшому виконувати свої зобов'язання за цим контрактом. Якщо лізингоодержувач повністю або частково не здійснить оплату одного лізингового платежу, при цьому якщо прострочення лізингового платежу триває більш, ніж 30 днів (у відповідності до Закону України „Про фінансовий лізинг"), ТОВ Порше Лізинг Україна має право розірвати Контракт/відмовитися від Контракту і витребувати об'єкт лізингу від лізингоодержувача, в тому числі у примусовому порядку згідно з виконавчим написом нотаріуса.

Поряд з цим, у п. 12.6.1 додатку встановлено, що ТОВ Порше Лізинг Україна має право в односторонньому порядку розірвати цей Контракт/відмовитися від Контракту, та, також серед іншого, право на повернення об'єкта лізингу, у випадку, якщо лізингоодержувач не сплатив 1 наступний лізинговий платіж у повному обсязі або частково, і строк невиконання зобов'язання зі сплати перевищує 30 календарних днів.

У випадках, передбачених пунктами 12.6 та 12.12, Контракт вважається розірваним на 10-й робочий день з дня надіслання письмового повідомлення стороною на адресу іншої сторони (п. 12.13 додатку).

Згідно з п. 12.9 додатку, у разі дострокового закінчення строку лізингу/розірвання Контракту відповідно до пункту 12 Контракту, відмови лізингоодержувача придбати об'єкт лізингу, як передбачено п. 4.2, а також якщо ТОВ Порше Лізинг Україна вимагає повернення об'єкта лізингу відповідно до інших положень Контракту, лізингоодержувач зобов'язаний повернути об'єкт лізингу за свій власний рахунок у відмінному робочому та технічному стані за адресою місцезнаходження ТОВ Порше Лізинг Україна , якщо інша адреса не вказана ТОВ Порше Лізинг Україна , впродовж 10 робочих днів від дати одержання відповідного запиту. В цей же строк лізингоодержувач сплачує ТОВ Порше Лізинг Україна будь-яку різницю між вартістю об'єкту лізингу та лізинговими платежами, що залишилися несплаченими відповідно до Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ Порше Лізинг України були належним чином виконані зобов'язання за договором про фінансовий лізинг № 00010446 від 02.10.2014 р., що підтверджується, зокрема, Актом прийому-передачі предмета лізингу від 13.11.2014 р., копію якого долучено до матеріалів справи (оригінал оглянуто судом).

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначає, що відповідач у строк, встановлений договором, свій обов'язок зі сплати лізингових платежів, в порушення погодженого сторонами графіку, виконав частково, та, починаючи з жовтня 2015 року, припинив сплачувати лізингові платежі відповідно до погодженого графіку.

Позивачем у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про фінансовий лізинг № 00010446 від 02.10.2014 р. були надіслані перше нагадування про несплату від 04.11.2015 р., друге нагадування про несплату від 16.11.2015 р. та третє нагадування про несплату від 03.12.2015 р., копії яких долучено до матеріалів справи (оригінали оглянуто судом). Зазначені вимоги були залишені відповідачем без реагування.

У зв'язку з цим, 21.12.2015 р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» на обидві адреси, які вказані у договорі, відповідачу була надіслана вимога № 00010446 від 16.12.2015 р. щодо сплати заборгованості, повернення об'єкту лізингу та повідомлення про відмову від договору. Проте, вказана вимога повернулася на адресу позивача, з відміткою відділення поштового зв'язку: за закінченням встановленого строку зберігання .

Згідно з п. 20.4 додатку всі повідомлення сторони відправляють за адресою, вказаною у договорі, у письмовій формі особисто, кур'єром або поштою.

Як зазначалося вище, пунктом 12.13 додатку встановлено, що сторони погодили, що у випадках, передбачених, зокрема, пунктом 12.6, договір вважається розірваним на 10 (десятий) робочий день з дня надіслання письмового повідомлення стороною на адресу іншої сторони. У цей же строк лізингоодержувач зобов'язаний був повернути об'єкт лізингу, втім докази своєчасного повернення відповідачем об'єкту лізингу Товариству з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" в матеріалах справи відсутні та відповідачем під час розгляду справи надані не були.

У свою чергу, оскільки лізингоодержувач не виконав зобов'язання щодо повернення об'єкту лізингу у визначені договором строки та продовжував користуватись транспортним засобом після повідомлення про відмову лізингодавця від договору фінансового лізингу та вимоги про повернення майна, у позивача виникла необхідність повернення предмету лізингу у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса згідно ч. 2 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг".

З наявних матеріалів справи встановлено, що 24.06.2016 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 було вчинено виконавчий напис за реєстровим № 1373 про повернення лізингоодержувачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «ГАРАНТРЕМБУД» на користь лізингодавця - Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» об'єкта фінансового лізингу - автомобіля марки VW Тоuareg NF 3.0 І V6 TDI, 2014 року виробництва, шасі № WVGZZZ7PZED034148, що був переданий в користування на підставі договору про фінансовий лізинг № 00010446 від 02.10.2014 р.

08.07.2016 р. державним виконавцем Подільського районного відділу ДВС міста ОСОБА_3 територіального управління юстиції у місті Києві було відкрито виконавче провадження ВП № 51589703 та винесено постанову про відкриття виконавчого провадження щодо примусового повернення об'єкта лізингу на підставі виконавчого напису нотаріуса № 1373 від 24.06.2016 р.

29.07.2016 р. державним виконавцем Подільського районного відділу ДВС було винесено постанову про розшук майна боржника, а саме - автомобіля марки VW Тоuareg NF 3.0 І V6 TDI, 2014 року виробництва, шасі № WVGZZZ7PZED034148.

10.08.2016 р. об'єкт лізингу було вилучено у відповідача у примусовому порядку та передано позивачу, що підтверджується відповідним актом прийому-передачі, у зв'язку з чим 11.08.2016 р. державним виконавцем ВДВС Подільського районного управління юстиції було винесено постанову про закриття виконавчого провадження ВП № 51589703 у зв'язку з примусовим виконання виконавчого напису нотаріуса № 1373 від 24.06.2016 р. щодо повернення лізингоодержувачем ТОВ «ГАРАНТРЕМБУД» на користь лізингодавця - ТОВ «Порше Лізинг Україна» об'єкта фінансового лізингу - автомобіля марки VW Тоuareg NF 3.0 І V6 TDI, 2014 року виробництва.

У зв'язку з наведеним ТОВ «Порше Лізинг Україна» звернулося до суду з даним позовом про стягнення 110979,87 грн. плати за фактичний час користування об'єктом лізингу та 117068,81 грн. збитків.

Оцінюючи подані позивачем докази, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Договір, укладений між позивачем та відповідачем, за своєю правовою природою є договором фінансового лізингу. Правовідносини сторін щодо фінансового лізингу регулюються нормами Закону України "Про фінансовий лізинг" та Господарського кодексу України.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Об'єктом лізингу може бути нерухоме і рухоме майно, призначене для використання як основні фонди, не заборонене законом до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг.

Згідно з ч. 2 ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг", за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг", сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що до складу лізингових платежів можуть включатися сума, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагорода лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсація відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі - кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 524 Цивільного кодексу України, зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Згідно з ч. 2 ст. 533 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Поряд з цим, відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з п. 12.7 додатку, день, що вважатиметься датою розірвання/відмови від договору, визначається позивачем у відповідному повідомленні/вимозі. У випадку неотримання лізингоодержувачем повідомлення/вимоги з будь-яких причин, лізингоодержувач вважається належним чином повідомленим на 10 календарний день з дня відправлення такого повідомлення, що підтверджується документами з відміткою ДП Укрпошта про прийняття повідомлення для відправки.

Судом встановлено, що вимога про сплату заборгованості за договором про фінансовий лізинг, повернення об'єкта лізингу та повідомлення про відмову від договору про фінансовий лізинг № 00010446 від 16.12.2015 р. відповідачеві була направлена позивачем 21.12.2015 р., та, відповідно, вважається отриманою відповідачем 31.12.2015 р., у зв'язку з чим датою розірвання договору є 04.01.2016 р., як це передбачено п. 12.13 додатку.

Водночас у відповідності до п. 12.9 додатку, оскільки вимога вважається отриманою відповідачем 31.12.2015 р. то днем повернення об'єкта лізингу є 14.01.2016 р.

Відповідно до абз. 2 п. 6.18 додатку сторони погодили, що у випадку розірвання договору/відмови від договору за ініціативою позивача відповідно до пункту 12 договору, лізинговий платіж буде вважатися платою за користування об'єктом лізингу.

Враховуючи те, що об'єкт лізингу був вилучений у відповідача у примусовому порядку 10.08.2016 р., тобто відповідач неправомірно користувався об'єктом лізингу з моменту настання строку його повернення до моменту його вилучення, про що свідчать наявні у матеріалах справи докази, вимога позивача про стягнення плати за фактичний час користування об'єктом лізингу за період з квітня 2016 року по липень 2016 року в сумі 110979,87 грн. є обґрунтованою, відповідачем належним чином не спростованою, а отже, такою, що підлягає задоволенню.

Поряд з цим, як зазначає позивач, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору про фінансовий лізинг № 00010446 від 02.10.2014 р., позивач був змушений звернутися до спеціалізованих організацій з метою забезпечення повернення простроченої заборгованості, надання послуг з підготовки процесуальних документів для вчинення виконавчого напису нотаріусом, підготовки процесуальних документів для відкриття виконавчого провадження та супроводження повернення об'єкту лізингу, а також надання послуг по юридичному консультуванню, підготовки процесуальних документів для подання позовної заяви та участі у судових засіданнях по розгляду справи, внаслідок чого він поніс збитки (реальні збитки) в розмірі 117068,81 грн., які просить стягнути з відповідача на підставі ст. 22 ЦК України.

Відповідно до п.п. 8.2, 8.2.3 умов лізингу у випадку прострочення сплати платежу до лізингоодеружувача застосовуються наступні санкції: компенсація будь-яких витрат, понесених ТОВ Порше Лізинг Україна та/або винагороди, включаючи, окрім іншого, гонорари юристам, судові та позасудові витрати, нараховані/виплачені з метою відшкодуванням сум, не виплачених лізингоодержувачем у відповідності до контракту.

Пунктом 8.6 умов лізингу передбачено, що будь-які збитки, заподіяні невиконанням або неналежним виконанням стороною своїх обов'язків за контрактом, підлягають відшкодуванню у повному обсязі понад передбачені контрактом штрафні санкції.

В підтвердження понесених витрат на оплату наданих послуг з супроводження повернення простроченої заборгованості за договором про фінансовий лізинг № 00010446 від 02.10.2014 р., позивач посилається на договір б/н від 21.06.2012 р. про надання юридично-консультаційних послуг, укладений з ТОВ Юридична компанія Тріпл Сі , на договір доручення б/н від 12.06.2012 р. на здійснення фактичних і юридичних дій, спрямованих на списання погашення заборгованості фізичних та юридичних осіб перед довірителем, який укладений з ТОВ Кредитекспрес ОСОБА_4Ел.Сі та на додаткову угоду № 206 від 10.08.2015 р. до договору про надання юридичних послуг № 17/2010 від 09.06.2010 р., укладеного з ТОВ Юридична фірма Вернер .

За приписами ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно положень ст. 224 Господарського кодексу України, які узгоджуються з положеннями ст. 623 Цивільного кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками, згідно ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України, розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності відповідно до ст.ст. 22, 623 Цивільного кодексу України та ст. 224 Господарського кодексу України.

Обов'язковими умовами для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності як відшкодування збитків є: протиправна поведінка боржника, яка проявляється у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання; наявність збитків; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданими збитками, що означає, що збитки мають бути наслідком саме даного порушення боржником зобов'язання, а не якихось інших обставин, зокрема дій самого кредитора або третіх осіб; вина боржника. Слід довести, що протиправні дії чи бездіяльність відповідача є причиною, а збитки, які виникли у позивача - безумовним наслідком такої протиправної поведінки.

Таким чином, заявляючи позовні вимоги про стягнення збитків, позивач має довести вищезазначені умови в порядку ст. 33 ГПК України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Суд зазначає, що витрати на оплату юридичних послуг та послуг з супроводження повернення об'єкта лізингу не є збитками у розумінні ст. 623 Цивільного кодексу України та ст. 224 Господарського кодексу України, оскільки такі витрати не мають обов'язкового характеру та необхідних ознак збитків відповідно до приписів чинного законодавства, а факт їх наявності та розмір не знаходяться у безпосередньому причинному зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором про фінансовий лізинг.

Отже, отримання позивачем послуг з супроводження повернення об'єкту лізингу, послуг по юридичному консультуванню, підготовці процесуальних документів та представництва інтересів позивача в суді не є обов'язковими витратами, які особа має зробити для відновлення свого порушеного права, а вибір представників, які будуть представляти її інтереси, є правом такої особи.

Таким чином, витрати, які включені позивачем до складу прямих збитків (збитків, завданих у зв'язку із порушенням відповідачем своїх зобов'язань за договором) не відповідають вимогам ст. 22 Цивільного кодексу України та ст. 224 Господарського кодексу України, а тому вимога позивача про стягнення збитків у розмірі 117068,81 грн. є безпідставною, необґрунтованою, а відтак суд відмовляє в її задоволенні.

За таких обставин, позовні вимоги ТОВ Порше Лізинг Україна підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАРАНТРЕМБУД» (08151, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Боярка, вул. Б. Хмельницького, буд. 71, код 38465674) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Порше Лізинг Україна (02152, м. Київ, пр-т Павла Тичини, буд. 1В, код ЄДРПОУ 35571472) 110979 (сто десять тисяч дев'ятсот сімдесят дев'ять) грн. 87 коп. плати за фактичний час користування об'єктом лізингу, 1664 (одну тисячу шістсот шістдесят чотири) грн. 53 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Повне рішення складено 07.02.2017 року.

Суддя В.М. Бабкіна