Рішення

від 19.06.2017 по справі 910/7766/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.06.2017Справа №910/7766/17

За позовом Спільного підприємства Радміртех у формі товариства з обмеженою відповідальністю

до Товариства з обмеженою відповідальністю УКРПРОКАТ

про стягнення 109 934,96 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники:

від позивача: Романенко Т.В. за довіреністю № 106 від 25.04.2017

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВ:

Спільне підприємство Радміртех у формі товариства з обмеженою відповідальністю (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю УКРПРОКАТ (відповідач) про стягнення 109 934,96 грн. попередньої оплати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач згідно виставленого відповідачем рахунку-фактури № СФ-0001794 від 28.04.2016 здійснив передоплату за товар на загальну суму 109 934,96 грн., тоді як відповідач не здійснив поставку товару, а тому позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача суми попередньої оплати в розмірі 109 934,96 грн. за товар, який не був поставлений відповідачем.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.05.2017 порушено провадження у справі № 910/7766/17 та призначено розгляд справи на 19.06.2017 о 10:50 год.

В судове засідання, призначене на 19.06.2017, представник позивача з'явився.

Представник відповідача в судове засідання 19.06.2017 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 16.05.2017 не виконав, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

При цьому поштове відправлення з ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.05.2017 про порушення провадження у справі № 910/7766/17 було направлене відповідачу за адресою: 04176, м. Київ, вул. Електриків, буд. 26, корп. 43, вказаною у позовній заяві та яка відповідає адресі місцезнаходження відповідача, що підтверджується наявними в матеріалах справи відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю УКРПРОКАТ .

Судом враховані роз'яснення, надані Вищим господарським судом України у п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції , згідно яких розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Як зазначено у п. 3.9.1 вищезазначеної постанови Пленуму Вищого господарського суду України, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. Там же зазначено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За наведених обставин, вважається, що відповідач належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 визначено, що у випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 19.06.2017 без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору, а також в межах строку вирішення спору, встановленого статтею 69 ГПК України.

Представник позивача в судовому засіданні 19.06.2017 надав усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав повністю.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 19.06.2017 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

28.04.2016 між Спільним підприємством Радміртех у формі товариства з обмеженою відповідальністю (покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю УКРПРОКАТ (постачальник, відповідач) було досягнуто домовленість про поставку металопрокату та металевих виробів (надалі - товар), асортимент, номенклатура, кількість, якість та ціна яких були визначені рахунком-фактурою № СФ-0001794 від 28.04.2016, згідно якого постачальник взяв на себе зобов'язання, відповідно до досягнутих домовленостей, поставити та передати у власність покупця товар на загальну суму 109 934,96 грн. з ПДВ, а саме:

1) круг 130 L = 1 м, кількістю 4.000 (т), ціна без ПДВ 12 559,158 грн., сума без ПДВ 50 236,63 грн.;

2) труба 89*6 L = 4 м, кількістю 2.000 (т), ціна без ПДВ 20 687,917 грн., сума без ПДВ 41375,83грн.

На підставі вищевказаного рахунку-фактури позивач здійснив попередню оплату в сумі 109 934,96 грн., що підтверджується позивачем платіжним дорученням № 13489 від 28.04.2016, проведеним банком 28.04.2016 із призначенням платежу: оплата поставки згідно рахунку № 1794 від 28.04.2016, в тому числі ПДВ 20% - 18 322,50 грн..

Позивач зазначає, що направлення йому відповідачем рахунку-фактури № СФ-0001794 від 28.04.2016 та вчинення ним дій, які свідчать про схвалення ним умов вказаного рахунку-фактури, шляхом проведення повної попередньої оплати за поставку товару, свідчить про укладання сторонами у спрощений спосіб договору поставки та досягнення ними згоди щодо всіх його істотних умов, необхідних для чинності договору поставки (найменування, асортимент , кількість товару, його ціну та порядок оплати). При цьому позивач вважає, що ним належним чином виконано грошове зобов'язання щодо проведення на користь відповідача попередньої оплати товару в загальній сумі 109 934,96 грн., який підлягав постачанню відповідачем.

Проте, як стверджує позивач, відповідач не виконав своє зобов'язання щодо поставки та передачі позивачу товару.

Таким чином, як зазначив позивач, відповідач не виконав своє зобов'язання щодо поставки товару в сумі 109 934,96 грн.

Враховуючи зазначене, позивач вважає, що оскільки відповідач, який одержав повну суму попередньої оплати вартості товару, який підлягав поставці на підставі рахунку-фактури № СФ-0001794 від 28.04.2016 на загальну суму 109 934,96 грн., не виконав свій обов'язок щодо передачі позивачу всієї кількості товару в межах строку дії договору поставки, то з урахуванням приписів ст.ст. 670, 672 ЦК України, сума попередньої оплати за ту кількість товару, яка не була поставлена відповідачем, підлягає поверненню позивачу у розмірі 109 934,96 грн.

За наведених обставин, позивач просить стягнути з відповідача 109 934,96 грн. попередньої оплати.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, належними засобами доказування не спростував обставини, на які позивач посилався в обґрунтування своїх позовних вимог.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ч. 1 вказаної статті ЦК України).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (ч. 1 ст. 207 ЦК України).

Згідно ст. 181 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) допускається укладання господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладання даного виду договорів.

Вчинені позивачем та відповідачем дії, які полягали у виставленні відповідачем позивачу рахунка-фактури № СФ-0001794 від 28.04.2016 на оплату товару в загальній сумі 109 934,96 грн., який, в свою чергу, був оплачений позивачем повністю згідно платіжного доручення № 13489 від 28.04.2016, свідчать про вчинення сторонами у спрощений спосіб правочину, який за своєю правовою природою є договором поставки, що в свою чергу, свідчить про наявність між сторонами цивільних прав і обов'язків відповідно до ст. 11 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), за договором поставки продавець (постачальник) , який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму .

Частиною 2 ст. 712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Отже, матеріалами справи підтверджується, що згідно платіжного доручення № 13489 від 28.04.2016 позивач здійснив попередню оплату товару, який мав бути поставлений відповідачем, на загальну суму 109 934,96 грн.

Матеріалами справи також підтверджується, а рівно не заперечувалось відповідачем під час розгляду справи, що останній не здійснив поставку оплаченого позивачем товару. При цьому відповідач не надав та не надіслав суду заперечень, з яких вбачалось б, що відповідач взяті на себе зобов'язання згідно рахунку-фактури № СФ-0001794 від 28.04.2016 виконав в повному обсязі чи частково.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За приписами частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Враховуючи наведені правові норми та зважаючи на встановлені судом обставини справи, а саме: одержання відповідачем повної суми попередньої оплати вартості товару, який підлягав поставці на підставі рахунку-фактури № СФ-0001794 від 28.04.2016 на загальну суму 109 934,96 грн., не виконання відповідачем свого обов'язку щодо передачі позивачу всієї кількості та визначеного асортименту товару згідно наведеного рахунку-фактури, суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення відповідачем позивачу суми попередньої оплати у 109 934,96 грн.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми попередньої оплати у розмірі 109 934,96 грн. підлягають задоволенню повністю.

Як визначено частиною 1 статті 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на повне задоволення позовних вимог, на відповідача покладається судовий збір у розмірі 1 649,02 грн.

Керуючись ст.ст. 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю УКРПРОКАТ (04176, м. Київ, вул. Електриків, буд. 26, корп. 43; ідентифікаційний код 39534282) на користь Спільного підприємства Радміртех у формі товариства з обмеженою відповідальністю (61168, м. Харків, вул. академіка Павлова, буд. 271; ідентифікаційний код 31559582) 109 934,96 грн. (сто дев'ять тисяч дев'ятсот тридцять чотири гривні 96 коп.) попередньої оплати, 1 649,02 грн. (одну тисячу шістсот сорок дев'ять гривень 02 коп.) судового збору.

3. Видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги (ч. 1 ст. 93 ГПК України), якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 21.06.2017

Суддя Гумега О.В.