Рішення

від 08.06.2017 по справі 911/1402/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" червня 2017 р. Справа № 911/1402/17

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Техойл Рітейл м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Енергоінновація , м. Славутич

про стягнення 1 190 148,39 грн.

Суддя А.Ю.Кошик

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Техойл Рітейл (надалі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Енергоінновація (надалі - відповідач) про стягнення 1 190 148,39 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки нафтопродуктів № Н-0110-15/1 від 01.10.2015 року (надалі - договір) в частині повноти та вчасності сплати грошових коштів, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість. На підставі вищевикладеного позивач просить суд стягнути з відповідача 602 135,23 грн. заборгованість за поставлений товар, 267 586,66 грн. пені, 28 % річних у сумі 227 224,62 грн. та 93 201,88 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.05.2017 року порушено провадження у справі № 911/1402/17 та призначено справу до розгляду на 30.05.2017 року.

В судовому засіданні 30.05.2017 року за клопотанням відповідача оголошувалась перерва до 08.06.2017 року.

У судове засідання 08.06.2017 року представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та надав свої пояснення по суті спору. Відповідач в судове засідання 08.06.2017 року не з'явився, відзив на позов не надав.

08.06.2017 року на електронну поштою Господарського суду Київської області відповідачем направлено клопотання про розгляд справи без його участі.

Згідно із п.3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин суд розглядає справу у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані докази, господарський суд ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з викладених у позові обставин та підтверджується матеріалами справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю Техойл Рітейл та Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Енергоінновація 01.10.2015 року укладено договір поставки нафтопродуктів № Н-0110-15/1 (надалі - Договір).

Згідно з 1.1. Договору постачальник зобов'язується передати в погоджені сторонами строки, а покупець прийняти і оплатити на умовах, викладених в Договорі, нафтопродукти (бензин автомобільний, дизельне паливо), іменовані надалі за текстом - Товар .

Відповідно до п. 1.2. Договору загальна кількість Товару по даному Договору складає кількість Товару по всім поставкам, здійсненим протягом дії Договору.

За умовами п. 2.1.1 Договору сторони домовилися, що постачальник на підставі наданої покупцеві заявки в погоджені сторонами строки поставки передати у власність покупця товар на умовах визначених Договором.

В свою чергу покупець згідно з п. 2.2.2 Договору зобов'язується своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату Товару, а також, якщо це передбачено відповідними умовами поставки - витрати, пов'язані з перевезенням Товару.

Пунктом 3.1. Договору сторони погодили, що поставка Товару здійснюється окремими партіями за погодженими письмовими заявками Покупця, на підставі яких Постачальником виставляється рахунок-фактура на оплату кожної партії Товару. Виставлення рахунку-фактури є погодженням Продавця на поставку замовленої партії Товару. Номенклатура, кількість, ціна партії Товару визначається у рахунках-фактурах та видаткових накладних. Видаткові накладні підписуються уповноваженими представниками сторін та скріплюються печатками сторін.

Відповідно до п. 4.1 Договору ціна на Товар є договірною та визначається на кожну партію поставки Товару в рахунках-фактурах Постачальника, які є невід'ємною частиною цього Договору, та включає в себе ПДВ. В залежності від умов поставки в ціну товару включаються витрати з доставки.

Загальна ціна Договору складається із суми вартостей всіх партій Товару (зазначених в рахунках-фактурах, видаткових накладних), поставленого протягом строку дії Договору (п. 4.2 Договору).

Пунктом 4.3 Договору сторони домовились, що оплата Товару здійснюється Покупцем на умовах попередньої оплати у розмірі 100% ціни партії товару протягом 1 (одного) банківського дня на підставі виставленого Постачальником рахунку-фактури.

Даний пункт не виключає можливості відпуску Товару без попередньої оплати. В цьому випадку Покупець повинен провести розрахунок за поставлений Товар протягом трьох календарних днів з дати фактичної поставки Товару.

За доводами позивача ТОВ Техйол Рітейл належним чином виконано зобов'язання за Договором та поставлено товар відповідачу протягом листопада 2016 року - січня 2017 року на загальну суму 602 135,23 грн., що підтверджується видатковими накладними № ТР-006917 на суму 508 575,22; № ТР-007161 на суму 211 280,58 грн.; № ТР-000176 на суму 15 945,00 грн., підписаними уповноваженими представниками сторін та скріпленими їх печатками.

Відповідачем, в свою чергу, прийнято та частково оплачено товар у сумі 602 135,23 грн., що підтверджується карткою рахунку. Відтак, у відповідача утворився борг перед позивачем за оплату поставленого товару у сумі 602 135,23 грн.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

31.03.2017 року позивачем на адресу відповідача направлено претензію № 866-03/17 від 28.03.2017 року з вимогою погасити наявну заборгованість, що підтверджується описом вкладення у відправлення та поштовою квитанцією ПН 215600426655 від 31.03.2017 року, але станом на час розгляду справи, відповідач свого обов'язку щодо оплати поставленого товару не виконав, у зв'язку з чим за останнім обчислюється заборгованість у розмірі 602 135,48 грн.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем зобов'язання по сплаті за поставлений товар.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Одночасно, частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Так, згідно з пунктом 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що строк оплати за поставлений товар згідно видаткової накладної № ТРН-006917 настав 19.11.2016 року, згідно видаткової накладної № ТРН-007161 настав 16.12.2016 року, згідно видаткової накладної № ТРН-000176 настав 14.01.2017 року, станом на час розгляду справи, відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо його оплати не виконав, у зв'язку з чим за останнім обчислюється заборгованість у розмірі 602 135, 23 грн.

Як встановлено судом, відповідачем, упродовж дії договору, неналежним чином виконувалися взяті на себе зобов'язання в частині повноти та вчасності оплати поставленого товару, позивач правомірно просить застосування до відповідача господарських санкцій.

Пунктом 5.4 Договору сторони домовилися, що у разі порушення строків оплати за Товар, визначених в п. 4.3 Договору Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який вона стягується, від суми заборгованості за кожен день прострочення та 28 % річних, згідно ст. 625 ЦК України.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В пункті 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.13 № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань зазначено наступне: щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Пунктом 5.4 Договору сторони передбачили, що в разі порушення строків оплати за Товар, визначених в п. 4.3. Договору Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який вона стягується, від суми заборгованості за кожен день прострочення та 28 % річних згідно ст. 625 Цивільного кодексу України.

Враховуючи факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання щодо сплати за отриманий товар, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі, 28% річних у сумі та 93 201,88 грн. індексу інфляції.

Перевіривши розрахунок пені по заборгованості за поставлений товар від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення, суд дійшов висновку про задоволення вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 267 586,66 грн., оскільки відповідний розрахунок виконано позивачем арифметично вірно.

Перевіривши розрахунок 28 % річних, суд дійшов висновку про задоволення вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафу у розмірі 227 224,62 грн., оскільки відповідний розрахунок виконано позивачем арифметично вірно.

Враховуючи, що положеннями чинного в Україні законодавства не передбачено заборони стосовно одночасного стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання,пені та штрафу, суд дійшов висновку про правомірність задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача штрафу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 27.04.2012 року у справі № 06/5026/1052/2011.

Відповідно до частини другої ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат від несвоєчасно сплаченої суми основного боргу, суд вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 93 201,88 грн. задовольняє повністю.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем доведені та обґрунтовані, відповідачем не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відшкодування судових витрат відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО ЕНЕРГОІННОВАЦІЯ (07100, Київська обл., м. Славутич, вул. Військових будівельників, 7, код за ЄДРПОУ 35253510) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Техойл Рітейл (ЄДРПОУ 39582451, адреса: 01030, м. Київ, вул. Ярославів Вал, 5-В) 602 135,23 грн. основного боргу, 267 586,66 грн. пені, 227 224,62 грн. річних, 93 201,88 грн. штрафу та 17 853 грн. витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя А.Ю. Кошик