Рішення

від 19.06.2017 по справі 921/334/17-г/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19 червня 2017 рокуСправа № 921/334/17-г/13 Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Стопника С.Г.

Розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТРОСПАЙС", вул. Якова Шепеля, 5 А, м. Вінниця, Вінницька область, 21019

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "АДАМАНТ 2000", вул. Тролейбусна, 16, м. Тернопіль, 46400 (адреса, вказана в позовній заяві - вул. Шашкевича, 3, м.Тернопіль)

про стягнення заборгованості в сумі 11 806,85 грн.

Представники сторін в судове засідання не з'явилися

Технічна фіксація судового процесу не здійснювалася через відсутність відповідного клопотання.

В судовому засіданні 19.06.2017р. відповідно до ст.85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТРОСПАЙС", м.Вінниця, звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "АДАМАНТ 2000", м. Тернопіль, про стягнення заборгованості в сумі 11 806,85 грн, в тому числі: 8000 грн основного боргу, 2384,21 грн пені, 244,80 грн 3% річних та 1177,84 грн інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 02.06.2017 року порушено провадження у даній справі та призначено її розгляд на 12.06.2017 на 10 год. 00 хв, який відповідно до ст.77 ГПК України відкладався на 19.06.2017 року на 11 год. 00 хв. для надання можливості відповідачу подати свої заперечення проти позову та забезпечити участь уповноваженого представника в судовому засіданні.

12.06.2017 року повноважний представник позивача в судове засідання прибула та підтримала заявлені вимоги в повному обсязі. На виконання вимог ухвали суду від 02.06.2017 року надала суду докази направлення відповідачу на юридичну адресу копії позовної заяви з додатками.

Відповідач відзиву на позов не подав, участь уповноваженого представника в жодному судовому засіданні не забезпечив, хоча про час і дату розгляду справи повідомлявся належним чином у відповідності до ст.ст.64, 77 ГПК України за адресою вказаною в позовній заяві, а також за юридичною адресою, зазначеною у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, сформованого за електронним запитом суду, станом на 31.05.2017 року.

Як роз'яснено у п.3.9.1. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом статті 64 ГПК України, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи наведене, а також те, що участь представників сторін в судовому засіданні 19.06.2017 року не визнавалася судом обов'язковою, подавати відзив на позов, як і брати участь в судовому засіданні, є правом сторони, передбаченим ст.ст.22, 59 ГПК України, поданих доказів є достатньо для вирішення спору по суті, а тому суд визнає за можливе розглянути справу відповідно до ст.75 ГПК України за наявними у ній матеріалами та за відсутності представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив:

У відповідності до вимог ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За змістом ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

- 21.12.2015р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТРОСПАЙС" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АДАМАНТ 2000" (Покупець) укладено Договір поставки №21/12/15, за умовами якого (п.1.1) Постачальник взяв на себе зобов'язання поставляти, а Покупець приймати у власність на умовах даного договору товар - продовольчі та супутні їм товари.

Конкретна номенклатура і розгорнутий асортимент товару погоджується сторонами в заявках і вказується у видаткових накладних та інших товаросупровідних документах (п.1.2 Договору).

Згідно п.2.1 Договору ціна одиниці товару (з урахуванням ПДВ - 20%) узгоджується сторонами і вказується у видаткових накладних та інших товаросупровідних документах. Ціна товару, яка узгоджена сторонами, є звичайною ціною.

Орієнтовна кількість товару кожної партії погоджується в заявках. Фактична кількість товару кожної партії вказується у видаткових накладних та інших товаросупровідних документах (п.2.2 Договору).

Відповідно до п.2.4 Договору сторони погодили, що оплата по даному договору здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника або шляхом внесення грошових коштів в касу Постачальника. Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника.

Згідно п.2.5 Договору визначено строк оплати товару - на протязі 10 календарних днів з моменту поставки кожної партії товару. Під "партією товару" сторони розуміють кількість товару, поставлену відповідно до однієї видаткової накладної.

Моментом поставки товару вважається дата фактичної поставки товару з одночасним підписанням товаросупровідних документів (п.3.8 Договору).

Пунктом 8.1 Договору визначено, що даний Договір вступає в дію з моменту його підписання та діє до 21.12.2016 року, а в частині невиконаних зобов'язань - до їх повного виконання. У випадку, якщо будь-яка із Сторін не менш ніж за 30 календарних днів до дати закінчення дії даного Договору письмово не повідомить про свій намір не продовжувати співробітництва за даним Договором, строк дії даного Договору автоматично продовжується на 1 календарний рік.

Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами у справі виникли зобов'язання за договором поставки, згідно якого, та в силу ст.712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або у інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно п.1 ст.193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 692 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу (ч.1 ст.693 ЦК України).

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), а у випадку, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає з договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином згідно умов договору та вимог діючого законодавства. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Згідно ч.2 ст.193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як свідчать матеріали справи, позивачем на виконання умов укладеного сторонами договору поставки №21/12/15 від 21.12.2015 року, згідно видаткової накладної №527 від 23.06.2016 року здійснено поставку відповідачу товару (перець червоний цільний) на суму 10549,38 грн, який отримано представником відповідача ОСОБА_1 (довіреність №45 від 23.06.2016).

Факт поставки вказаного товару на суму 10549,38 грн та отримання його представником відповідача підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копією видаткової накладної №527 від 23.06.2016, підписаної представниками сторін, та копією довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей №45 від 23.06.2016 року.

Проте, відповідач свої зобов'язання по оплаті за отриманий товар належним чином та у встановлений п.2.5 Договору строк (протягом 10 календарних днів з моменту поставки) не виконав, що зокрема підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків за період 01.06.2016-23.01.2017 (підписаним представниками сторін та скріпленим відтисками їх печаток), у зв'язку з чим, з урахуванням проведеної відповідачем 13.03.2017 року часткової оплати в сумі 2549,38 грн, за останнім станом на дату звернення з даною позовною заявою рахується прострочена заборгованість в сумі 8000 грн (10549,38-2549,38).

Також, матеріали справи свідчать про те, що з метою досудового врегулювання спору, позивач звертався до відповідача (за адресою, вказаною в укладеному сторонами договорі поставки №21/12/15 від 21.12.2015 року) з вимогою вих.3-10/0317-Г від 21.04.2017 року щодо сплати заборгованості за поставлений товар з урахуванням пені, річних відсотків та інфляційних втрат за весь період прострочення виконання зобов'язання, всього в сумі 11806,85 грн, яку відповідачем залишено без відповіді та задоволення.

Наведене свідчить про те, що всупереч умов укладеного сторонами договору та вимог діючого законодавства, відповідач свої зобов'язання по оплаті вартості поставленого товару належним чином та в повному обсязі не виконав.

Відповідно до ст.4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно вимог ст.ст.32, 33 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідач викладені у позовній заяві обставини не спростував, доказів погашення заявленої до стягнення заборгованості станом на дату розгляду справи не подав, а тому суд визнає позовні вимоги щодо стягнення 8000 грн основного боргу за поставлений товар обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, у зв'язку із непроведенням відповідачем своєчасних розрахунків за отриманий товар, позивачем заявлено до стягнення 244,80 грн 3% річних, нарахованих за період з 04.07.2016 по 21.04.2017 року, 1177,84 грн інфляційних втрат за період з 01.09.2016 по 31.03.2017 року, а також 2384,21 грн пені за період з 04.07.2016 по 21.04.2017 року.

Так, частиною 2 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За приписами ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в постанові Верховного Суду України у справі №6-113цс14 від 01.10.2014р., п.3.1 Постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Відповідно до роз'яснень, викладених у пункті 1.12 вищевказаної Постанови, з огляду на вимоги частини першої статті 4 - 7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Як вже зазначалось вище, згідно п.2.5 укладеного Договору поставки №21/12/15 від 21.12.2015 року сторонами погоджено строк оплати товару - протягом 10 календарних днів з моменту його поставки.

З урахуванням наведеного, за поставлений згідно видаткової накладної №527 від 23.06.2016 року товар, відповідач повинен був розрахуватися не пізніше 03 липня 2016 року, отже прострочення оплати має місце з 04.07.2016 року.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення сум інфляційних втрат та трьох процентів річних (за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга: Закон для всіх") за вказаний позивачем період їх нарахування, суд визнає правомірними та такими, що підлягають до задоволення 244,37 грн 3% річних за період з 04.07.2016 по 21.04.2017 року, а також 1173,84 грн інфляційних втрат за період з 01.09.2016 по 31.03.2017 року.

В частині стягнення нарахованих 4,00 грн інфляційних нарахувань та 0,43 грн. 3% річних в позові слід відмовити як помилково заявлених.

Щодо заявленої до стягнення пені в розмірі 2384,21 грн, нарахованої позивачем за період з 04.07.2016 по 21.04.2017 року, то слід зазначити наступне.

Відповідно до ст.ст.610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею визнається неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Розмір штрафних санкцій, відповідно до частини 4 ст.231 ГК України, встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

За приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

В даному випадку, в п.4.2 Договору поставки сторони передбачили, що за порушення строків оплати, Постачальник має право стягнути з Покупця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого/несвоєчасно оплаченого товару за кожен день прострочення.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При цьому, як роз'яснено в п.2.5 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", приписом частини шостої статті 232 ГК України передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

У зв'язку із наведеним, та враховуючи відсутність в договорі погодженої сторонами умови про збільшення періоду нарахування пені за прострочення оплати поставленого товару, суд визнає правомірним нарахування пені за період з 04.07.2016 по 04.01.2017 року (6 місяців) в розмірі 1595,67 грн (розрахунок здійснено за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга: Закон для всіх").

Нарахування позивачем пені за період з 05.01.2017 по 21.04.2017 року є необгрунтованим, у зв'язку з чим в частині стягнення 788,54 грн пені суд відмовляє.

Враховуючи вищенаведене, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТРОСПАЙС", м. Вінниця, підлягає до задоволення частково - в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АДАМАНТ 2000", м. Тернопіль, 8000 грн основного боргу, 244,37 грн 3% річних, 1173,84 грн інфляційних втрат 1595,67 грн пені.

У відповідності до вимог ст.49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно до задоволених вимог.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АДАМАНТ 2000" (юридична адреса: вул. Тролейбусна, 16, м.Тернопіль, код 39864836) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТРОСПАЙС", вул. Якова Шепеля, 5 А, м. Вінниця, Вінницька область, код 38982128) - 8000 грн основного боргу, 244,37 грн 3% річних, 1173,84 грн інфляційних втрат, 1595,67 грн пені та 1492,54 грн в повернення сплаченого судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позову - відмовити.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня підписання повного тексту рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено та підписано "21" червня 2017 року .

Суддя С.Г. Стопник