Рішення

від 20.06.2017 по справі 923/492/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 червня 2017 року Справа № 923/492/17

Господарський суд Херсонської області у складі судді Литвинової В.В. при секретарі Горголь О. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "АГРОНИВА", с. Воздвижівка Гуляйпілського району Запорізької області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРІОН ОСОБА_1", м. Херсон

про розірвання та стягнення заборгованості в сумі 44 000,00 грн. за договором поставки

за участю

представників сторін:

від позивача - уповноважений представник ОСОБА_2;

від відповідача - не прибув;

Товариство з додатковою відповідальністю "АГРОНИВА" (позивач) звернулось з позовом до господарського суду Херсонської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРІОН ОСОБА_1" (відповідач), в якому просить розірвати договір поставки №01/03-2017 від 01.03.2017 р. та стягнути з відповідача основний боргу у розмірі 22000,00 грн. та штраф в сумі 22000,00 грн.

Позивач наполягає на задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не прибув, відзив та витребувані докази не надав.

Відповідно до п.4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" від 02.06.2006 року № 01-8/1228 з останніми змінами від 08.04.08 року, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Відповідно до п.3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Відповідно до частини 1 статті 64 Господарського процесуального кодексу України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місяця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Ухвала про порушення провадження у справі від 31.05.2017р. направлена відповідачеві за адресою, вказаною в позовній заяві, повернулась до суду з відміткою поштового відділення "За закінченням терміну зберігання".

Як слідує з матеріалів справи, а саме з довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 20.06.2017р., місцем реєстрації відповідача є Херсонська область, м. Херсон, проспект Ушакова, 50, офіс 26. Така ж адреса вказана позивачем і у позовній заяві.

Таким чином, з огляду на вищевикладене суд вважає, що відповідача повідомлено про час, дату та місце слухання справи належним чином, а відповідач без поважних причин не скористався своїм правом відповідно до ст.22 ГПК України на свій судовий захист.

Враховуючи викладене, суд проводить судове засідання за наявними матеріалами справи, яких достатньо для вирішення спору.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, - суд

в с т а н о в и в:

1 березня 2017 року між Товариством з додатковою відповідальністю "АГРОНИВА" (позивач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОРІОН ОСОБА_1" (відповідач, постачальник) укладено договір поставки №01/03-2017 (далі - договір), за умовами якого постачальник зобов'язався поставити і передати у власність покупцю ємкість (котел) залізничної цистерни, об'ємом 73м.куб., б/в, горизонтальна (діаметр 3м, довжина 10,5м., маса 10 тонн, товщина стінки металу 10мм) в кількості однієї штуки.

Договір підписаний сторонами без зауважень, скріплений печаткою. Протягом дії Договору в нього не вносилися зміни та доповнення.

Із огляду на зазначений Договір суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки, правовідносини, які витікають із нього, регулюються ст. 264-271 ГК України.

Вищевказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань.

Так, ст.173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Законами України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, згідно ст.174 ГК України, є господарський договір.

Відповідно до ч.1 ст.175 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які є одним із видів господарських зобов'язань, - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на корить другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, що визначено ст.175 ГК України.

В силу п.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

За змістом ст.712 ЦК України та ст.265 ГК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 11 ЦК України визначено підстави виникнення цивільних прав та обов'язків. Зокрема, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що визначаються законами, а також із дій осіб, які за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків є договори.

Вартість одиниці товару становить 110 000,00 грн.

Відповідно п. 2.1. договору, розрахунки за товар здійснюються Покупцем шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, вказаний в цьому Договорі, у наступному порядку:

-20% - оплата від загальної суми договору на протязі 3-х банківських днів з моменту підписання договору;

-80% - оплата від загальної суми договору в момент поставки цистерни на склад Покупця до моменту вигрузки.

Пунктом 2.2. договору зазначено, підставою для здійснення платежу є рахунок

Постачальника.

Матеріалами справи підтверджується, що на виконання п. 2.1. договору відповідач виставив позивачу на оплату рахунок-фактуру № 140 від 01.03.2017 року (а.с.14).

06 березня 2017 року позивач платіжним дорученням № 240 перерахував на поточний рахунок постачальника грошові кошти в розмірі 22000,00 грн.

Згідно п. 3.3. договору, строк поставки Товару - до 25 березня 2017 року.

В порушення зазначених вище умов договору постачальник у зазначений строк товар не поставив.

Позивач в судовому засіданні наголошував, що станом на день розгляду справи відповідач умови договору не виконав та не здійснив поставку товару згідно до умов договору.

Відповідно до ч. 2 статті 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до приписів ст.ст.525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 22000,00 грн. основного боргу обґрунтовані, доведені та підлягають задоволенню.

Матеріалами справи підтверджується, що 10.04.2017 року позивач звернувся до відповідача з претензією про повернення суми попередньої оплати та пропозицією розірвати договір. Однак, відповідач не повідомив позивача про результати розгляду претензії.

Відповідно до приписів ст..230 ГК України - штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської дальності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 1, 3 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 4.6. договору передбачено, що в разі прострочення поставки Товару більше, ніж на 10 календарних днів Постачальник виплачує Покупцю штраф у розмірі 20% від суми непоставленого товару.

За розрахунком позивача сума штрафу складає 22000,00 грн. Вимоги щодо стягнення з відповідача штрафу в сумі 22000,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ч.1 статті 665 ЦК України у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Згідно з ч. 3 статті 653 ЦК України у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Частиною 5 статті 188 ГК України передбачено, що якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається змінений або розірваний з дня набрання чинності рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Таким чином, оскільки відповідач всупереч приписів закону та положень укладеного між сторонами договору, не виконав своїх зобов'язань щодо поставки товару в повному обсязі, а також враховуючи те, що з моменту укладання зазначеного договору пройшло достатньо часу, та те, що позивачем здійснена попередня оплата в сумі 22 000,00 грн. на виконання умов договору, які відповідач не повернув, - суд дійшов висновку щодо задоволення вимоги про розірвання договору.

З огляду на неявку представника відповідача, суд зазначає, що в силу статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони мають право брати участь в господарських засіданнях. Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ст.28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють в межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.

Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Відповідно до ст.77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 ГПК України, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Суд зауважує, що відкладення на підставі ст.77 ГПК України розгляду справи у разі нез'явлення представника сторони за викликом господарського суду є правом, а не обов'язком суду , і використовується ним, якщо причини неявки є поважними та обґрунтованими, та неявка представника сторони перешкоджає вирішенню спору в даному судовому засіданні.

За правилами ч. 1 ст. 32, ст. 33 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду зазделегіть встановленої сили.

Відповідно до вимог ст..49 ГПК України, судові витрати в повному обсязі покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2.Розірвати договір поставки № 01/03-2017 від 01.03.2017 року, укладений між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ОРІОН ОСОБА_1 (вул. Ушакова, буд. 50, оф. 26, місто Херсон, Херсонської області, Україна, поштовий індекс 73009, код ЄДРПОУ 38997794) та ТОВАРИСТВОМ З ДОДАТКОВОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ АГРОНИВА (вул. Центральна, буд. 34, село Воздвижівка, Гуляйпільського району, Запорізької області, Україна, поштовий індекс 70220, код ЄДРПОУ 03749276).

3.Стягнути із ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ОРІОН ОСОБА_1 (вул. Ушакова, буд. 50, оф. 26, місто Херсон, Херсонської області, Україна, поштовий індекс 73009, код СДРПОУ 38997794) на користь ТОВАРИСТВА З ДОДАТКОВОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ АГРОНИВА (вул. Центральна, буд. 34, село Воздвижівка, Гуляйпільського району, Запорізької області, Україна, поштовий індекс 70220, код СДРПОУ 03749276), основний борг у розмірі 22 000,00 грн., штраф в сумі 22 000,00 грн. внаслідок не виконання договірного зобов'язання щодо поставки товару та повернення грошових коштів на підставі договору поставки товару № 01/03-2017 від 01.03.2017 року, а також 3200,00 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 21.06.2017

Суддя В.В.Литвинова