Постанова

від 12.06.2017 по справі 910/17363/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" червня 2017 р. Справа№ 910/17363/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зеленіна В.О.

суддів: Ткаченка Б.О.

Мартюк А.І.

при секретарі Волуйко Т.В.

за участю представників сторін:

від позивача : Лебідь П.В. директор, Музичка В.В. за довіреністю №20/03/2017 від 20.03.2017;

від відповідача: Гуцул В.О. за довіреністю №03/183 від 15.03.2017;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Українська правова інформація"

на рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2016

у справі №910/17363/16 (суддя Шкурдова Л.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Егіда"

до Державного підприємства "Українська правова інформація"

про стягнення 95 456,16 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Егіда" (далі - позивач) звернулось у Господарський суд міст Києва із позовом до державного підприємства "Українська правова інформація" (далі - відповідач) про стягнення 92 921,51 грн., у тому числі: заборгованість за Договором про надання послуг з охорони №01/09/2015 від 01.09.2015 року в розмірі 87 944.00 грн. за період з квітня 2016 року по липень 2016 року, пеня в розмірі 4505,82 грн. за період з 01.06.2016 року по 13.09.2016 року, 3 % річних в розмірі 471,69 грн. за період з 01.06.2016 року по 13.09.2016 року.

В процесі вирішення спору позивачем було подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, у якій він просив стягнути з відповідача 145 277,60 грн. - суму основного боргу за період з квітня 2016 року по вересень 2016 року, пеню в розмірі 7534,43 грн. за період з 01.06.2016 року по 27.10.2016 року, 3 % річних в розмірі 734,35 грн. за період з 01.06.2016 року по 27.10.2016 року.

Оскільки заява містила вимоги про стягнення заборгованості за додаткові періоди та була подана після початку розгляду спору по суті, місцевим господарським судом розглядались позовні вимоги про стягнення 87 944,00 грн. - суми основного боргу, 6 846,59 грн. - пені та 665,57 грн. - 3 % річних згідно розрахунку, наведеного позивачем в заяві про збільшення розміру позовних вимог.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.11.2016 у справі №910/17363/16 позов задоволено частково, стягнуто з державного підприємства "Українська правова інформація" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ЕГІДА" 87 944 грн. 00 коп. - суми основного боргу, 6 767 грн. 89 коп. - пені, 659 грн. 34 коп. - 3 % річних та 1430 грн 57 коп. - витрати по сплаті судового збору. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Державне підприємство "Українська правова інформація" звернулось із апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити у позові.

Скарга мотивована тим, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки договір розірваний з червня 2016 року, за умовами договору остаточний розрахунок проводиться протягом п'яти днів з моменту розірвання або закінчення дії договору, розмір заборгованості встановлено на підставі неналежних доказів.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2017 (колегія суддів у складі головуючого судді Зеленіна В.О., суддів Мартюк А.І., Ткаченка Б.О.) апеляційну скаргу прийнято до провадження, призначено розгляд справи на 22.05.2017.

22.05.2017 від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із участю представника в судовому засіданні Господарського суду міста Києва.

22.05.2017 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому він заперечує проти її задоволення та просить залишити оскаржуване рішення без змін.

22.05.2017 від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із неможливістю участі представника в судовому засіданні.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.05.2017 розгляд справи було відкладено на 12.06.2017.

12.06.2017 відповідачем подані додаткові пояснення до апеляційної скарги, у яких він вказує на те, що акти здачі-приймання виконаних робіт не були підписані відповідачем, а інженер з організації експлуатації та ремонту Горецька Н.А. не була уповноважена на підписання акту, крім цього у позивача відсутня ліцензія на здійснення охоронної діяльності.

Представник відповідача (апелянта) у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу, з підстав викладених у скарзі та додаткових поясненнях, просив її задовольнити.

Представники позивача у судовому засіданні заперечили проти задоволення апеляційної скарги, пояснили, що за умовами договору у разі відсутності мотивованої відмови від підписання актів вони вважаються підписаними, послуги охорони надавались, одностороння відмова від договору не допускається, також надали для огляду оригінал ліцензії на здійснення охоронної діяльності.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду встановила наступне.

01.09.2015 року між позивачем - товариством з обмеженою відповідальністю "ЕГІДА", як виконавцем, та відповідачем - державним підприємством "Українська правова інформація", як замовником, укладено Договір про надання послуг з охорони №01/09/2015 від 01.09.2015 року (далі - Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору предметом даного договору є надання послуг з охорони, які полягають в такому: охорона об'єкта замовника шляхом підтримання громадського порядку та забезпечення контрольно-перепускного режиму, охорона майна замовника у випадку, передбаченому підпунктом 2.1.4 цього Договору.

Згідно з п.1.2. Договору під об'єктом розуміється адміністративна будівля замовника, яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Артема, 73.

Згідно з п.4.2. Договору оплата наданих послуг за цим Договором здійснюється замовником щомісячно шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця на підставі рахунку протягом 20 банківських днів після підписання сторонами Акта прийому-передачі наданих послуг.

У п.4.3 Договору встановлено, що послуги за цим Договором вважаються наданими після підписання Акта наданих послуг. Виконавець надає замовнику Акт наданих послуг. Замовник протягом 5 календарних днів підписує Акт наданих послуг та один примірник повертає виконавцю або направляє мотивовану відмову від підписання. Якщо протягом вказаного терміну Акти наданих послуг не будуть підписані та надані виконавцю чи останнім не буде одержано мотивованої відмови, то Акти наданих послуг вважаються підписаними, а дані послуги надані належним чином і в повному обсязі без будь-яких зауважень та претензій від замовника. Правові наслідки такого факту прирівнюються до правових наслідків підписання Актів наданих послуг.

Згідно з п.4.4 Договору остаточний розрахунок та задоволення взаємних вимог проводяться протягом п'яти банківських днів з моменту розірвання або закінчення дії цього Договору.

Відповідно до п. 7.1 Договору він набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє по 31 грудня 2016 року, але, в будь-якому випадку, до моменту повного виконання обома сторонами прийнятих на себе зобов'язань. Строк надання послуг з 01 вересня 2015 року по 31 грудня 2016 року

Пунктом 7.2 Договору встановлено, що Договір може бути змінено чи продовжено за взаємною згодою сторін, про що підписується додаткова угода.

У Додатках №2, №2/1 до Договору сторони визначили Розрахунок вартості послуг охорони.

У Додатку №3, №3/1 до Договору сторони визначили Дислокацію об'єкта та місцезнаходження постів охорони.

По акту прийому-передачі об'єкту під охорону від 01.09.2015 відповідач передав, а позивач прийняв об'єкт під охорону.

30.09.2015 року між сторонами укладено Додаткову угоду №2 від 30.09.2015 року до Договору, згідно якої сторонами пункт 4.1. Договору викладено в іншій редакції: "відповідно до п.4.1. Договору загальна вартість послуг по охороні становить 86 180,40 грн".

Додатковою угодою №3 від до Договору сторонами викладено п.7.1. Договору в наступній редакції: "п.7.1.Договору він набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє по 31.12.2016 року, але, в будь-якому випадку, до моменту повного виконання обома сторонами прийнятих на себе зобов'язань. Строк надання послуг з 01 вересня 2015 року по 31.12.2016 року".

Доводи відповідача щодо відсутності у позивача ліцензії на надання охоронних послуг відхиляються колегією суддів, оскільки у преамбулі Договору зазначено, що позивач має ліцензію МВС України на надання послуг, пов'язаних з охороною державної та іншої власності, надання послуг з охорони громадян (серія АГ №505192 від 22.12.2010). Отже, відповідач був ознайомлений із зазначеною ліцензією, крім цього, позивачем надавався оригінал ліцензії для огляду у судовому засіданні.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивачем в період з 01 квітня 2016 року по липень 2016 року надано відповідачу послуги, обумовлені договором на загальну суму 110 786,40 грн., що підтверджується актом №ОУ-ОООО10 здачі прийняття робіт (надання послуг) від 30.04.2016р. на суму 27842,40 грн., актом №ОУ-000012 здачі прийняття робіт (надання послуг) від 31.05.2016р. на суму 27273,60 грн., актом № ОУ-000015 здачі прийняття робіт (надання послуг) від 30.06.2016р. на суму 27288,00 грн., актом №ОУ-000018 здачі прийняття робіт (надання послуг) від 31.07.2016р. на суму 28382,40 грн.

Так, акт від 30.04.2016 від виконавця підписаний і затверджений директором товариства Лебідь П.В., від замовника - інженером з орг. експл.та рем. Горецькою Н.А., затверджений в.о.ген. директора Кравченко Н.М. Акт від 31.05.2016 від виконавця підписаний і затверджений директором товариства Лебідь П.В., від замовника - начальником господарського відділу Штільман М.К., затверджений в.о.ген. директора Леманинець В.М. Акт від 30.06.2016 від виконавця підписаний і затверджений директором товариства Лебідь П.В., від замовника - інженером з орг. експл.та рем. Горецькою Н.А. Акт від 31.07.2016 від виконавця підписаний і затверджений директором товариства Лебідь П.В., від замовника - інженером з орг. експл.та рем. Горецькою Н.А.

Акти від 30.06.2016 та від 31.07.2016 були отримані відповідачем 04.07.2016 та 02.08.2016 відповідно, що підтверджується відмітками на супровідних листах до актів, проте в порушення умов п.4.3 Договору вони не підписані керівником відповідача, також ним не було надано мотивованої відмови від підписання. Отже, згідно положень зазначеного пункту Договору, вказані акти вважаються підписаними та підтверджують надання послуг з охорони.

Крім цього, факт надання позивачем послуг з охорони підтверджуються розпискою начальника господарського відділу відповідача Штильмана М.К. від 31.12.2016.

Доводи відповідача про те, що інженер з організації експлуатації та ремонту Горецька Н.А. не була уповноважена на підписання акту, з посиланням на її посадову інструкцію, відхиляються колегією суддів, оскільки надана відповідачем посадова інструкція затверджена 22.08.2016, тобто після складання зазначених актів, крім цього, відповідачем не заперечуються повноваження вказаної посадової особи при підписанні нею же акту від 30.04.2016.

В порушення умов Договору відповідач отримані послуги оплатив частково, що підтверджується банківською випискою, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 87944,00 грн.

01.09.2016 позивач за вих. №67 подав відповідачу претензію про сплату заборгованості. Претензія отримана відповідачем 02.09.2016, що підтверджується відміткою про отримання, однак залишена без відповіді, заборгованість у встановлений строк не сплачений.

У зв'язку із викладеними обставинами, позивач звернувся до суду про стягнення з відповідача суми основного боргу, а також договірної пені, 3% річних та інфляційних, нарахованих у зв'язку із простроченням виконання грошового зобов'язання.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції прийшов до висновку щодо їх доведеності та обґрунтованості.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Права та обов'язки сторін у даній справі виникли на підставі Договору про надання послуг з охорони №01/09/2015 від 01.09.2015 року, який за правовою природою договором про надання послуг охорони.

Договір у встановленому порядку не був оспорений, та не визнаний недійсним, а отже був обов'язковим для виконання сторонами.

Посилання відповідача на дострокове припинення дії Договору відхиляється колегією суддів, оскільки відповідно до ст. 638 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Однак сторони не дійшли згоди щодо розірвання договору, а умовами договору не передбачено його розірвання в односторонньому порядку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ч. 1 ст. 173 ГК України).

Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 978 ЦК України за договором охорони охоронець, який є суб'єктом підприємницької діяльності, зобов'язується забезпечити недоторканність особи чи майна, які охороняються. Володілець такого майна або особа, яку охороняють, зобов'язані виконувати передбачені договором правила особистої та майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про охоронну діяльність" суб'єкт охоронної діяльності надає послуги з охорони на підставі договору, укладеного із замовником у письмовій формі відповідно до законодавства. У договорах про надання послуг з охорони майна та фізичних осіб відповідно до положень Цивільного кодексу України визначаються умови відшкодування суб'єктом охоронної діяльності шкоди, заподіяної через неналежне виконання ним своїх зобов'язань.

Статтею 901 ЦК України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Статтею 903 ЦК України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Місцевим господарським судом вірно встановлено, що на виконання умов Договору позивач у період з 01 квітня 2016 року по 31 липня 2016 року надано відповідачу послуги, обумовлені договором на загальну суму 110 786,40 грн., які відповідачем прийняті без заперечень, однак оплачені частково.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовами Договору встановлено, що оплата здійснюється замовником щомісячно шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця на підставі рахунку протягом 20 банківських днів після підписання сторонами Акта прийому-передачі наданих послуг.

Відповідачем не надано доказів того, що ним були повністю проведені розрахунки з позивачем, у зв'язку з чим місцевий господарський суд прийшов до вірного висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за надані позивачем послуги у розмірі 87944,00 грн. є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за Договором позивач просив суд стягнути з відповідача 3 % річних в розмірі 665,57 грн. та 6 846,59 грн. - пені, з урахуванням періоду зазначеного в заяві про збільшення розміру позовних вимог.

Згідно з ч. 2 ст. 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.5.6.Договору при прострочення замовником порядку проведення розрахунків за Договором замовник має сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення оплати.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позивачем невірно визначено період прострочення, а саме не враховано, що святкові дні є неробочими днями, в той час як оплата має здійснюватися впродовж 20 банківських днів, в зв'язку з чим позовні вимоги підлягають до задоволення в частині стягнення з відповідача пені частково в розмірі 6 767,89 грн. за загальний період прострочення з 02.06.2016 року по 27.10.2016 року.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010).

Місцевим господарським судом також вірно встановлено, що позивачем невірно визначено період прострочення 3% річних, а тому суд дійшов ґрунтовного висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3 % річних підлягають задоволенню частково, в розмірі 659,34 грн. за загальний період прострочення з 02.06.2016 року по 27.10.2016 року.

Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При прийнятті оскаржуваного судового рішення місцевий господарський суд, керуючись, зокрема, приписами наведених норм, на підставі повного та всебічного дослідження фактичних обставин справи і перевірки їх наявними доказами, з урахуванням визначених позивачем меж позовних вимог, дійшов правомірного висновку щодо часткового задоволення позову.

Доводи, які викладені скаржником у апеляційній скарзі, не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2016 у справі № 910/17363/16 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, прийнято без порушення норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Українська правова інформація" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2016 у справі № 910/17363/16 - без змін.

2. Матеріали справи № 910/17363/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя В.О. Зеленін

Судді Б.О. Ткаченко

А.І. Мартюк